Ухвала

від 13.09.2023 по справі 926/2195/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

13 вересня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/2195/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ярошенко В.П., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану у справі за позовом:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівціавтотранс» (58018, м. Чернівці, вул. Ентузіастів, буд. 2Б, ЄДРПОУ 05461289)

про поновлення строку дії договору оренди

в с т а н о в и в:

11.09.2023 до Господарського суду Чернівецької області від представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява за вх. № 3883 про забезпечення його позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівціавтотранс» до набрання законної сили судовим рішенням вчиняти будь-які дії, спрямовані на звільнення, виселення, щодо обмеження доступу чи унеможливлення користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 нежитловими приміщеннями, які знаходяться в будівлі громадської вбиральні по АДРЕСА_2 , зазначені у поповерхомому плані на будівлю, літера «Б» за номерами 2-1; 2-2; 2-3; 2-4; 2-8; 2-9; 2-10; 2-11; 2-12, загальною площею 63,2 кв.м., на підставі договору оренди нежитлових приміщень (території) № 44/20 від 16 листопада 2020 року.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що після подання позовної заяви, відповідач неодноразово повідомляв позивача про необхідність звільнення орендованого приміщення, в іншому випадку звільнить його власними силами.

Заявник вказує на те, що 01.08.2023 представники ТОВ "Чернівціавтотранс" перекрили доступ до орендованих приміщень, тим самим здійснили перешкоди позивачу у здійсненні господарської діяльності в орендованих приміщеннях. В результаті чого позивач викликав поліцію на місце події, про що свідчить доданий до заяви талон-повідомлення обліку № 23324 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Виходячи з загальних положень законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з розміром грошових коштів, на які вимагається накладення арешту, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Водночас, оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд відзначає, що наявність/відсутність обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, між цим оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів та прав позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, у контексті саме спірних відносин, слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, а також застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, суд зазначає, що у поданій заяві про забезпечення позову відсутні посилання заявника на наявність будь-яких доказів на підтвердження обставин, з якими заявник пов`язує необхідність застосування заявлених заходів забезпечення позову.

Заявником не наведено жодних доводів, як і не надано доказів на підтвердження того, що існують реальні обставини, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог чи вказують на реальну існуючу загрозу у поновленні чи утрудненні в поновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він вернувся до суду.

Посилання заявника на потенційну можливість вчинення відповідачем дій, спрямованих на примусове звільнення приміщення, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому, суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Підсумовуючи наведене, суд висновує, що мотиви для вжиття заходів забезпечення позову є недостатніми та недоведеними, оскільки заявник не надав необхідних доказів, а тому заява є необґрунтованою.

Судовими витратами у справі при вирішенні поданої заяви є витрати заявника на сплату судового збору відповідно до квитанції від 21.07.2023 у сумі 1342,00 грн, які у відповідності до приписів статті 129 ГПК України покладаються на нього.

На підставі викладеного та керуючись статтями 136-140 ГПК України,

у х в а л и в:

1.Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволені заяви про забезпечення позову (вх. 3883 від 11.09.2023).

Ухвала набирає чинності з моменту її прийняття та підлягає оскарженню в апеляційному порядку у відповідності до положень пункту 4 частини 1 статті 255 та статті 256 ГПК України.

Суддя Вікторія ЯРОШЕНКО

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.