Рішення

від 12.09.2023 по справі 285/4589/23

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4589/23

провадження у справі № 2/0285/955/23

12 вересня 2023 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………...……..Літвин О. О.,

секретаря………………….……………Клечковської М. М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні

за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом виконавчого комітету Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 ,

ІІІ особа: Комунальне некомерційне підприємство «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради

до ОСОБА_2

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив позбавити її батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати аліменти на її користь.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , яка знаходиться на повному державному утриманні в «Житомирському обласному спеціалізованому будинку дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» (далі за текстом - Будинок Дитини). Мати не цікавиться життям та здоров`ям дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток. Необхідних умов для повернення дитини не створила. При перевірці посадовими особами служби у справах дітей Ярунської сільської ради помешкання, де проживає відповідачка, було встановлено, що воно брудне, занедбане, наявний стійкий неприємний запах, грибок, санітарний стан в будинку незадовільний.

В будинку не створені умови для проживання дитини. Мати ухиляється від виконання своїх материнських обов`язків відносно своєї дитини ОСОБА_1 , що негативно впливає на розвиток її особистості та шкодить її інтересам.

Сторони та ІІІ особи в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про слухання справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв`язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Від представників органу опіки та піклуваннята ІІІ особи надійшли заяви, в яких вони підтримали позовні вимоги щодо позбавлення відповідачки її батьківських прав та стягнення з неї аліментів.

Відповідачка в заяві до суду від 12.09.2023 визнала позовні вимоги, не заперечила щодо позбавлення її прав відносно доньки ОСОБА_1 та вирішення справи без її участі в підготовчому судовому засіданні.

Виходячи з наведеного суд вважає, що рішення у справі можливо постановити у підготовчому судовому засіданні, оскільки визнання відповідачкою позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб. Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України при визнанні відповідачем позову, за наявності для того законних підстав ухвалюється рішення в порядку, встановленому ст.206 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, крім інших, орган опіки та піклування (ст.165 СК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що підтверджується копією свідоцтва про народження. Відомості про батька дівчинки записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Відповідачка з 29.05.2002 зареєстрована в будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Комісією у складі начальника служби у справах дітей, старости сільської ради та сільського голови 12.04.2023 та 18.07.2023 проводились обстеження матеріально-побутових умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , під час яких було встановлено, що в будинку умови для проживання дитини відсутні, будинок потребує прибирання.

З листопада 2022 року ОСОБА_1 тимчасово влаштована та перебуває на повному державному забезпеченні в Будинку дитини. Мати жодного разу дитину не відвідувала та не цікавилася її здоров`ям.

Згідно характеристики, виданої Ярунською сільською радою від 18.07.2023, ОСОБА_2 на даний час ніде не працює, зі співмешканцем стосунки не стабільні, є звернення до правоохоронних органів щодо її незадовільної поведінки.

Орган опіки та піклування у своєму висновку від 25.07.2023 вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідачки відносно її малолітньої дитини ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з даним позовом, якому передувала виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, позивачем були вжиті усі можливі заходи та міри з метою захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування.

Конституцією України (ст.51) визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У Принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Ст.3 Конвенції про права дитини наголошує, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їх інтересів.

Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків (ст.164 СК України). Це є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Безумовно, інтереси дитини є надзвичайно важливими, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, і позбавлення останніх батьківських прав є крайнім, виключним та надзвичайним способом впливу на них.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано беззаперечними доказами, що відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, переклавши всю відповідальність за життя своєї дитини на державу, що суд сприймає як свідоме нехтування своїми обов`язками.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» зазначено, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини. Розуміючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, враховуючи положення ПП ВСУ №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд вважає доведеним факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітньої дитини, а позовні вимоги органу опіки та піклування про позбавлення її батьківських прав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч.2 ст.166 СК України), який є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві (ст.180 СК України).

Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).

Держава Україна, проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, реалізує його в одному із положень ст.182 СК України, яка встановлює мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідачка є здоровою, молодою, працездатною особою 21 року; відомостей щодо наявності в неї інших дітей чи непрацездатних батьків матеріали справи не містять; вона не приймає участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_1 та не створює всі необхідні умови для її розвитку і життя; будь-яких поважних причин, що унеможливлюють надання нею матеріальної допомоги на момент розгляду справи не існує, відтак вона спроможна сплачувати аліменти.

Виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів ОСОБА_1 , враховуючи визначений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку; обов`язок батьків брати участь у забезпеченні благополуччя своєї дитини, - суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 в змозі сплачувати аліменти в розмірі, зазначеному в позовних вимогах. Це не поставить її у матеріальне становище значно гірше від положення дитини, відповідатиме, як інтересам останньої, так і матеріальному становищу та стану здоров`я платника аліментів, а також засадам розумності, виваженості і справедливості.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.191 СК України стягнення аліментів потрібно проводити з дня пред`явлення позову, тобто з 25.07.2023.

Рішення в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до вимог ст.141 ЦПК України він стягується з відповідачки в дохід держави в розмірі 2147,2 грн. (по 1073,6 грн. за кожну з двох позовних вимог).

Керуючись статями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

аліменти на користь малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,

починаючи стягнення з 25.07.2023 до її повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 2147,2 грн. судового збору.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? О. О. Літвин