Ухвала

від 13.09.2023 по справі 570/4721/23

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/4721/23

Номер провадження 1-кс/570/695/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 року Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області

ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Рівне

справу за клопотанням начальника СД ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час провадження досудового розслідування у формі процесуального керівництва, прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна,

в с т а н о в и в :

Як вбачається із клопотання, в ході опрацювання інформації органів місцевого самоврядування з питань використання земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у комунальній власності територіальної громади, та на обробіток (використання) яких не укладено жодного договору оренди, отриманої в рамах міжвідомчої робочої групи "Щодо забезпечення взаємодії між правоохоронними органами та іншими державними органами, запобігання, виявлення і припинення кримінальних правопорушень, пов`язаних зі сферою навколишнього природного середовища та земельних правовідносин" встановлено, що на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області невстановлена особа шляхом засівання сільськогосподарської культури (сої) здійснила самовільне зайняття земельної ділянки площею 1,5006 га із кадастровим номером 5624682000:05:025:0558, земельної ділянки площею 0,3895 га із кадастровим номером 5624682000:04:033:0003 та земельної ділянки площею 0,6723 га із кадастровим номером 5624682000:04:033:0002, які перебувають у комунальній власності вищевказаної територіальної громади та на обробіток яких не укладено жодного договору оренди, що завдало істотної шкоди її законному володільцю.

За даним фактом 21 серпня 2023 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023181110000100 за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.197-1КК України і по ньому проводиться досудове розслідування.

11 вересня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді було здійснено огляд земельної ділянки із кадастровим номером 5624682000:05:025:0558 площею 1,5006 га, із залученням начальника відділу з питань архітектури, благоустрою та земельних відносин Великоомелянської сільської ради, де в ході огляду на вказаній земельній ділянці виявлено самовільне зайняття земельної ділянки шляхом обробітку та посіву сільськогосподарської культури - сої, а саме урожай сільськогосподарської культури 2023 року - сої, який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 5624682000:05:025:0558 площею 1,5006 га.

Як вказано в клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що обробіток землі та посів сої, на земельній ділянці з кадастровим номером 5624682000:05:025:0558 площею 1,5006 га., здійснювався ФГ "Мрія Агро Лан" без укладення договору та дозволу Великоомелянської сільської ради.

Постановою дізнавача від 11.09.2023 року вищевказаний врожай сільськогосподарських культур визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

У зв`язку з викладеним, виникла необхідність у накладенні арешту на вище вказаний врожай сільськогосподарської культури сої врожаю 2023 року площею посіву 1,5006 га, що вирощується на земельній ділянці з кадастровим номером 5624682000:05:025:0558, тому начальник сектору дізнання за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Прокурор Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 та старший дізнавач СД ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримали, просили його задоволити, посилаючись на той факт, що вказані в клопотання речі є речовими доказами, можуть містити сліди вчинення злочину, а не накладення арешту на вищевказане майно призведе до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, а отже до неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України.

Власник майна до слідчого судді на розгляд клопотання не викликалася, виходячи з доводів слідчого про недоцільність такого виклику з метою унеможливлення встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Заслухавши пояснення прокурора, ст.дізнавача та їх доводи, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, вважаю, що клопотання до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Судом встановлено, що в провадженні СД ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження № 42023181110000100, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, що стверджується копією витягу з ЄРДР.

Постановою дізнавача від 11.09.2023 року вищевказаний врожай сільськогосподарських культур визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Вимогами ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як визначено ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною 1 ст.131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7 ч.2 ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст.170 КПК України, ст.173 КПК України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

З матеріалів, які додані до клопотання вбачається, що в кримінальному провадженні відсутня особа, якій повідомлено про підозру, належні докази того, що земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності Великоомелянської територіальної громади, було засіяно соєю саме ФГ "Мрія Агро Лан" матеріали справи не містять, вартість сої, а так само і точна кількість сої, яка посіяна на зазначеній в клопотанні земельній ділянці, органом досудового розслідування не встановлена. Крім того злочин, передбачений ч.1 ст.197-1 КК України, є злочином з матеріальним складом, при цьому в матеріалах клопотання та провадження відсутні будь-які дані, які б могли підтвердити завдання значної шкоди. Вказана обставина позбавляє можливості слідчого суддю при винесенні судового рішення взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності та врахування усіх наслідків арешту майна, як того вимагає ст.173 КПК України.

Слідчий суддя одночасно враховує і ту обставину, що санкція ч.1 ст.197-1 КК України не містить додаткового покарання у вигляді конфіскації врожаю, відомості про наявність цивільного позову у кримінальному провадженні № 42023181110000100відсутні, а прохання начальника СД про накладення арешту на врожай сої не узгоджується з вимогами ст.171 КПК України, щодо необхідності зазначення індивідуальних характеристик майна про арешт якого йдеться у клопотанні та позбавляє можливості визначити порядок виконання ухвали, проведення конкретних дій, направлених на збереження цілісності і вартості даного майна.

Також ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Посилання начальника СД в клопотанні про арешт майна, на ту обставину, що соя, яка була засіяна на земельних ділянках, що перебувають у комунальній власності Великоомелянської територіальної громади, є об`єктом кримінально протиправних дій є необґрунтованим.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України.

Частина 1 ст.173 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Так, з урахуванням положень ст.2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

В ході розгляду клопотання начальника СД про накладення арешту на врожай у кримінальному провадженні не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

За таких обставин достатніх підстав для накладення арешту на зазначене у поданому клопотанні майно судом не встановлено, отже, слід відмовити в задоволенні клопотання начальника СД про накладення арешту.

Слідчий суддя не може взяти до уваги доводи прокурора про те, що хоча зобов`язати не скошувати врожай сої без дозволу правоохоронних органів, оскільки не відомо кого зобов`язувати, таке прохання не зазначено у клопотанні,а розцінює це як бажання хоча б якого-небудь результату досягти.

Слідчий суддя не заперечує, що в даній ситуації можливе вирішення питання вжиття заходів забезпеченнякримінального провадження,але необхідноконкретизувати своївимоги уклопотанні,надати відповіднідокази пооренді (суборенді)земельних ділянок,докази того,що самезазначена уклопотанні агрофірмазасіяла земельнуділянку,конкретно встановити,що самеє речовимдоказом укримінальному провадженніз винесеннямвідповідної постанови.А дляцього необхіднопроводити відповідніслідчі дії,а ненамагатися вирішитипитання арештумайна (невідомо якого,в якійкількості,де вонозберігається)лише напідставі протоколуогляду місцяподії,що явноє недостатнімдля задоволенняподаного клопотання.

Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання начальника СД ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час провадження досудового розслідування у формі процесуального керівництва, прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арештмайна - відмовити.

На ухвалу прокурором, підозрюваним, власником майна може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суд протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1