Ухвала

від 04.09.2023 по справі 758/14723/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 758/14723/20

провадження № 61-12075ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 наухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автофарбус» про визнання акту прийому-передачі нерухомого майна недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доОСОБА_2 , ТОВ «Автофарбус» про визнання акту прийому-передачі нерухомого майна недійсним.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована тим, що апеляційний суд під час перегляду рішення суду першої інстанції у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року, яким встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 13 травня 2005 року включно, посилаючись на те, що цей доказ не був досліджений судом першої інстанції при ухваленні оскарженого судового рішення. Заявник вважає, що встановлення факту спільного проживання шлюбу з 01 січня 2004 року по 13 травня 2005 року рішенням суду є нововиявленою обставиною для перегляду судових рішень.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що процесуальні недоліки під час розгляду справи не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України. Обставини спільного проживання сторін у справі входили в предмет доказування при розгляді справи. Суд зазначив, що не може бути нововиявленою обставиною сам по собі факт ухвалення судового рішення саме як юридичний факт.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд вважав, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами постановлена з дотриманням норм процесуального права з урахуванням встановлених фактичних обставин справи.

11 серпня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Разом з касаційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Клопотання мотивовано тим, що строк на касаційне оскарження пропущений через те, що заявник отримав повний текст оскарженого судового рішення 12 липня 2023 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Оскільки особа, яка 11 серпня 2023 року подала касаційну скаргу, 12 липня 2023 року отримала повний текст оскарженого судового рішення, строк на касаційне оскарження необхідно поновити.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:

суди не звернули увагу на те, що нововиявленою обставиною для перегляду судових рішень є рішення суду, яким встановлено факт спільного проживання між сторонами у період з 01 січня 2004 року по 13 травня 2005 року. Позов про встановлення факту проживання однією сім`єю заявник подала 07 лютого 2020 року, а про визнання акту передачі квартири недійсним 24 грудня 2020 року, висновки судів попередніх інстанцій, що на час розгляду справи цього доказу не існувало є помилковими. Крім того, відповідач навмисно затягував розгляд справи про встановлення факту проживання однією сім`єю, не з`являвся в судові засідання та не отримував поштову кореспонденцію. Позивач вважає, що встановлення факту спільного проживання є важливим доказом та підставою для скасування рішення суду у цій справі, оскільки суд встановив, що на час придбання спірної квартири сторони проживали як чоловік і жінка однією сім`єю, відчуження спірної квартири відбулося з порушенням норм матеріального права, оскільки воно є спільним майном подружжя, без її дозволу та без дозволу органу опіки та піклування, так як в спірній квартирі зареєстрована неповнолітня дитина.

У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких підстав.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно із частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Частиною п`ятою статті 423 ЦПК України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених статтею 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою у справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, у тому числі, неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи судом не є нововиявленими обставинами, тому не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення із зазначених підстав.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (параграф 27, 28 рішення Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі № 69529/01 PRAVEDNAYA v. RUSSIA).

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду в прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами.

Відмовляючи у задоволенні заяви на підставі частини першої статті 423 ЦПК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що процесуальні недоліки під час розгляду справи не є нововиявленими обставинами. Обставини спільного проживання сторін у справі входили в предмет доказування при розгляді справи. Сам по собі факт ухвалення судового рішення саме як юридичний факт не може бути нововиявленою обставиною для перегляду судових рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Доводи касаційної скарги про те, що встановлення судовим рішенням в іншій справі факту спільного проживання є важливим доказом та підставою для скасування рішення суду у цій справі, є неприйнятними, оскільки зазначене рішення суду як новий доказ не є нововиявленою обставиною та не може бути підставою для скасування рішення суду за нововиявленими обставинами.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 наухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автофарбус» про визнання акту прийому-передачі нерухомого майна недійсним.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар