Ухвала

від 04.09.2023 по справі 757/33728/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33728/23-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , представників власників майна адвокатів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42022000000001529 прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

07.08.2023 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42022000000001529 прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно вилучене 27.07.2023 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 42022000000001529 від 31.10.2022.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги, зазначені у клопотанні, підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на обґрунтованість поданого клопотання та необхідності забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно вилученого під час обшуку.

У судовому засіданні адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши що як видно з клопотання про арешт, прокурор просить суд накласти арешт на вилучене майно, посилаючись на те, що таке майно є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Однак, сторона захисту наголошує, що зазначене твердження не відповідає обставинам справи; майно ТОВ «КРЕВЕЛЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» (далі Товариства) не відповідає критеріям речових доказів, а відтак, арешту не підлягає. При цьому, за відсутності правових підстав для арешту майна, воно підлягає негайному поверненню Товариству.

Разом з цим, враховуючи, що в одному випадку клопотання про арешт подано з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор був зобов`язаний обґрунтувати наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК, а саме:

- таке майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення;

- таке майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення;

- таке майно містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

При цьому, в обґрунтування наявності відповідних ознак речових доказів прокурор в клопотанні про арешт посилається на те, що Товариством нібито: при ввезенні в Україну Державній митній службі України надано підроблений документ, а саме дозвіл від Держлікслужби від 24.01.2023 № НП 05/1-01.2023, щодо надання дозволу на імпорт на імпорт 150900 флаконів нарковмісного лікарського засобу «ВОЛОКАРДИН» і, відповідно ТОВ «КРЕВЕЛЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» здійснило ввезення в Україну нарковмісних лікарських засобів на підставі дозволу, який було видано ТДВ «ІНТЕРХІМ» на імпорт, тим самим порушують «Загальні положення» постанови КМУ від 03.02.2997 [1997] № 146 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на право ввезення на територію України, вивезення з території України або транзиту через територію України наркотичних засобів, психотопних речовин і прекурсорів».

Відтак, необхідність накладення арешту на вилучене майно Товариства прокурор безпосередньо пов`язує нібито з вчиненням Товариством протиправного діяння, а саме ввезення на територію України нарковмісного лікарського засобу «Валокордин» без дозволу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (надалі «Держлікслужба») на підставі дозволу, який виданий іншій юридичній особі.

Також в запереченнях зазначено, що посилаючись на нібито порушення Товариством порядку ввезення на територію України лікарського засобу як на підставу для накладення арешту на майно, прокурор у клопотанні про арешт не вказує, за якою саме статтею Кримінального кодексу України такі дії кваліфікуються. Між тим, очевидно, що за статтями 321-2 чи 364 КК, за якими здійснюється кримінальне провадження, такі дії кваліфікуватися не можуть.

Натомість, як вбачається з клопотання про арешт, саме відсутність дозволу на ввезення і нібито надання Товариством підробленого дозволу розглядається слідчими як вчинення кримінального правопорушення, що стало підставою для проведення обшуку і вилучення майна Товариства, а наразі заявляється як підстава для арешту такого майна.

Саме з метою збереження такого майна як речових доказів вчинення такого кримінального правопорушення прокурор і просить суд накласти на майно арешт.

Однак, сторона захисту наголошує, що в діях Товариства щодо ввезення лікарського засобу «Валокордин» на територію України без дозволу Держлікслужби відсутній склад злочину або будь-яке порушення порядку ввезення такого препарату, оскільки законодавство не вимагає отримання дозволу Держлікслужби на імпорт вказаного препарату.

Більше того, законодавство містить пряму норму щодо можливості ввезення готового лікарського засобу «Валокордин» в Україну без такого дозволу.

Враховуючи можливість ввезення препарату без дозволу Держлікслужби, Товариство не було зацікавлене в отриманні такого дозволу або ж у вчинені дій з його підробки.

Так, лікарський засіб «Валокордин» є таким, що містить малу кількість психотропної речовини, а тому його обіг в Україні підлягає спеціальному нормативному регулюванню.

Відповідно до «Переліку наркотичних (психотропних) комбінованих лікарських засобів, що містять малу кількість психотропних речовин списку N 2 таблиці III Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 N 770», що затверджений пунктом 1.2 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 квітня 2007 року № 202, лікарський засіб «Валокордин» визнаний таким, що містить малу кількість психотропної речовини тобто речовини, яка наведена у списку № 2 таблиці ІІІ Переліку наркотичних психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 (надалі «Перелік в Наказі 202»).

Перелік в Наказі 202 визначає, що такою контрольованою (психотропною) речовиною, яка в малій кількості міститься в лікарському засобі «Валокордин», є фенобарбітал.

Частинами 2 та 3 статті 2 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (надалі «Закон») визначено: «Обіг препаратів, що містять наркотичний засіб або психотропну речовину, які включені до таблиць II і III Переліку, підпадає під дію заходів контролю, що застосовуються щодо обігу наркотичного засобу чи психотропної речовини, які в них містяться.

Щодо препаратів, що містять малі кількості наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та (або) прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, і тому ризику зловживання ними немає або він незначний, і з яких зазначені засоби чи речовини не можна вилучити легкодоступними способами в кількості, за якої можливе зловживання, можуть вилучатися із сфери дії деяких заходів контролю.

Заходи контролю за обігом зазначених препаратів та порядок їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України…»

У відповідності до наведених положень статті 2 Закону, заходи контролю за обігом вказаного препарату визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 року № 589 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом» (надалі «Постанова 589»).

Постановою 589 встановлено загальні правила щодо обігу лікарських засобів, які містять малу кількість наркотичних/психотропних речовин:

1) пункт 20 Порядку 589 визначає, що діяльність, пов`язана з обігом препаратів, що містять малу кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, провадиться суб`єктами господарювання на підставі ліцензії на виробництво, оптову, роздрібну торгівлю лікарськими засобами, виданої відповідним органом ліцензування.

При цьому, Товариство має діючу ліцензію серії АЕ № 192370 на імпорт готового лікарського засобу «Валокордин», що видана на підставі рішення Держлікслужби від 01 березня 2013 року № 261 (засвідчена копія ліцензії з додатками додається). Крім того, Товариство також має діючу ліцензію серії АВ № 599145 на оптову торгівлю лікарськими засобами, що видана на підставі рішення Держлікслужби від 12 червня 2012 року № 475 (засвідчена копія ліцензії додається).

Отже, Товариство має право на здійснення діяльності щодо ввезення лікарського засобу «Валокордин» на територію України.

2) пункт 21 Порядку 589 визначає, що перелік препаратів (лікарських засобів), що містять малу кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які підлягають контролю під час ввезення на митну територію України, вивезення за її межі та транзит через територію України, визначається наказом МОЗ за поданням Держлікслужби.

3) пункт 22 Порядку 589 встановлює загальне правило, за яким ввезення на територію України та транзит через її територію препаратів, що містять малу кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, здійснюється суб`єктами господарювання на підставі виданого Держлікслужбою дозволу.

Між тим, ввезення саме лікарського засобу «Валокордин» як такого, що містить малу кількість фенобарбіталу виведено з-під дії загального правила про необхідність отримання дозволу Держлікслужби на ввезення.

Встановлення спеціального порядку ввезення такого препарату повністю узгоджується з вищенаведеними положеннями статті 2 Закону, яка передбачає можливість вилучення із сфери дії деяких заходів контролю тих лікарських засобів, які містять малу кількість психотропних речовин.

Так, вищезгаданий наказ Міністерства охорони здоров`я України від 23 квітня 2007 року № 202 в пункті 3 визначає: «3. Ввезення на митну територію України та вивезення за її межі готових лікарських засобів, зазначених у Переліку наркотичних (психотропних) комбінованих лікарських засобів, що містять малу кількість психотропних речовин списку № 2 таблиці III Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 N 770, цього наказу, може здійснюватись без дозволу Держлікслужби.

У разі надходження до Держлікслужби запиту країни-експортера (імпортера) видається відповідний дозвіл на кожну партію товару».

Враховуючи, що, як визначено вище, лікарський засіб «Валокордин» як раз і визначений у Переліку в Наказі 202 як такий, що містить малу кількість психотропної речовини за списком № 2 таблиці ІІІ Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, такий лікарський засіб в готовому вигляді може ввозитися на територію України без дозволу Держлікслужби.

Доказів надходження до Держлікслужби будь-яких запитів від країни-експортера лікарського засобу щодо видачі дозволу на його ввезення Клопотання про арешт не містить.

Зазначене виключення продубльовано і в тексті самого переліку в Наказі 202, де у виносці після списку лікарських засобів, зокрема і «Валокордину», спеціально визначено, що ввезення на митну територію України та вивезення за її межі готових лікарських засобів, до складу яких входить фенобарбітал, підлягає контролю тільки за запитом країни-експортера (імпортера).

При цьому, у виносці також вказано, що отримання дозволу Держлікслужби є необхідним лише у разі ввезення на митну територію України та вивезення за її межі зазначених лікарських засобів у формі in bulk (тобто не готових лікарських засобів, а у формі до їхнього фасування/пакування і маркування).

За таких умов, за наявності ліцензії на імпорт, в силу прямих норм законодавства (пунктів 1.2 та 3 Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 квітня 2007 року № 202) Товариство мало право на ввезення на територію України готового лікарського засобу «Валокордин» без отримання дозволу Держлікслужби на таке ввезення.

За відсутності потреби в отриманні такого дозволу, не передбачається і надання відповідної адміністративної послуги Держлікслужбою, а у Товариства, відповідно, не було і зацікавленості у здійсненні тих чи інших дій щодо отримання/підробки такого дозволу.

Адвокатом в запереченнях зазначено, що твердження прокурора про нібито подання Товариством «підробленого дозволу» при ввезенні лікарського засобу «Валокордин» суперечить обставинам справи і не підтверджується доказами, натомість відсутність потреби у вчиненні Товариством будь-яких таких дій підтверджується викладеним вище.

З урахуванням відсутності у діях Товариства щодо ввезення на територію України лікарського засобу «Валокордин» ознак кримінальних правопорушень за статтями 321-2 чи 364 КК, безпідставним є посилання прокурора на необхідність накладення арешту на майно Товариства в забезпечення схоронності речових доказів у кримінальному провадженні.

В діях Товариства щодо імпорту лікарського засобу «Валокордин» немає складу правопорушення за статтями 321-2 чи 364 КК України.

Як визначено вище, клопотання про арешт прокурором подано саме в межах кримінального провадження за статтями 321-2 та 364 КК України. Між тим, вилучене майно Товариства не має ознак речового доказу на підтвердження вчинення вказаних правопорушень, оскільки дії Товариства щодо ввезення лікарського засобу «Валокордин» не містять ознак правопорушень за вказаними статтями.

Так, по-перше, суб`єкт злочину за статтею 364 КК України є спеціальним і ним є службова особа, визначення якої наведено в примітці до статті 364 КК України. З урахуванням змісту зазначеного визначення, посадові особи Товариства не можуть бути суб`єктами злочину за статтею 364 КК України, оскільки не є службовими особами юридичних осіб публічного права.

Крім того, суб`єкт злочину за статтею 321-2 КК України також спеціальний: особа, яка бере участь у доклінічному вивченні чи клінічному випробуванні лікарського засобу або державній реєстрації лікарського засобу.

Товариство не здійснює доклінічне вивчення або клінічне випробування лікарського засобу «Валокордин», а також не здійснює державну реєстрацію цього лікарського засобу в Україні.

Реєстраційним посвідченням на лікарський засіб № UA/8462/01/01, що міститься в матеріалах справи (копія посвідчення додається), підтверджується, що лікарський засіб «Валокардин» вже зареєстрований в Україні та періодично проходить перереєстрацію (остання перереєстрація була здійснена у 2018 році). У вказаному реєстраційному посвідченні на лікарський засіб «Валокардин» прямо зазначено наступне: «перереєстрований в Україні безстроково. Термін дії реєстраційного посвідчення на території України необмежений».

При цьому, Товариство не є і виробником такого лікарського засобу, яким є Кревель Мойзельбах ГмбХ (Німеччина), як прямо вказано в названому реєстраційному посвідченні, а отже учасником правовідносин з реєстрації/перереєстрації такого лікарського засобу Товариство так само не було і не є.

Відповідно, Товариство не є і не було учасником правовідносин, які охоплюються диспозицією статей 321-2 КК України чи 364 КК України, відповідно, не є суб`єктом відповідних кримінальних правопорушень.

По-друге, необхідність накладення арешту на майно Товариства обґрунтовується посиланням на нібито надання Товариством в січні 2023 року підробленого дозволу на імпорт лікарського засобу «Валокордин» в Україну. При цьому, такі дії (навіть якщо б вони були вчинені) так само диспозицією ані статті 364 КК України, а ні статті 321-1 КК України не охоплюються.

Об`єктивна сторона вказаних кримінальних правопорушень включає діяння у формі використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби за статтею 364 КК України; або ж 1) порушення встановленого порядку доклінічного вивчення лікарських засобів, 2) порушення встановленого порядку клінічних випробувань лікарських засобів, 3) фальсифікація результатів доклінічного вивчення та клінічних випробувань лікарських засобів, 4) порушення встановленого порядку державної реєстрації лікарських засобів за статтею 321-2 КК України.

Дії з ввезення на територію України нарковмісних лікарських засобів або ж «надання підробленого дозволу на імпорт лікарських засобів», про які мова йде в клопотанні про арешт, статтями 364 КК України або 321-2 КК України не охоплюється.

Відтак, очевидним є те, що вилучення майна Товариства і подальші намагання прокурора накласти на нього арешт на підставі нібито підробки Товариством дозволу на імпорт здійснюються поза межами кваліфікації, визначеної для кримінального провадження, в межах якого проведено обшук та подано клопотання про арешт.

По-третє, наголошуємо, з клопотання про арешт вбачається, що за твердженнями прокурора, відповідні дії щодо ввезення препарату і «надання підробленого дозволу на імпорт лікарських засобів» Товариством нібито були вчинені в січні 2023 року щодо лікарського засобу, ввезеного в Україну в березні 2023 року згідно з ВМД № UA101090/2023/2642.

В той же час, кваліфікація у кримінальному провадженні визначена за статтями 321-2 КК України та 364 КК України і стосується державної реєстрації лікарського засобу, його доклінічного вивчення та/або клінічних випробувань.

Також в запереченнях зазначено, що з реєстраційного посвідчення на лікарський засіб № UA/8462/01/01 видно, що вказаний лікарський засіб, як мінімум станом на 2018 рік, вже був зареєстрований в Україні.

Таким чином, щодо вилученого майна Товариства (зокрема, лікарського засобу «Валокордин»), яке за даними слідства було ввезено в Україну в березні 2023 року, в цей період не могли проводитися ні доклінічні вивчення, ні клінічні випробування, ні державна реєстрація тобто ті діяння, які є об`єктом злочину у вказаному кримінальному провадженні.

За таких умов, майно Товариства, а саме лікарський засіб «Валокордин», що за даними слідства був ввезений в Україну в березні 2023 року, та пов`язані з ввезенням вилучені документи, не можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні щодо державної реєстрації, доклінічного вивчення, клінічних випробувань препарату, які мали місце задовго до такого ввезення.

Наведені прокурором підстави для накладення арешту на майно є взаємовиключними, необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.

Також стороною захисту в запереченнях зазначено, що арешт лікарських засобів «Валокордин» з метою збереження речових доказів в межах кримінального провадження, відкритого за кваліфікацією відповідно до статей 364 КК України або 321-2 КК України, є необґрунтованим та безпідставним. При цьому, навіть у випадку відкриття іншого кримінального провадження або додавання кваліфікації діяння за статтею 358 КК України (щодо підроблення документа), такі лікарські засоби, як «Валокордин» так само не могли б вважатися речовими доказами і за такою кваліфікацією діяння.

Так, відповідно до частини 1 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, з урахуванням тих обставин, що:

- для ввезення лікарського засобу «Валокордин» отримання дозволу Держлікслужби не вимагається;

- та, відповідно, ввезення такого лікарського засобу за відсутності дозволу Держлікслужби є законним (оскільки не порушує жодної вимоги законодавства України), і лікарський засіб «Валокордин» не є вилученим з цивільного обороту, лікарські засоби «Валокордин», які було ввезено в Україну в березні 2023 року, так само не можуть бути речовим доказом і в межах кваліфікації діяння щодо можливої підробки документа за статтею 358 КК, оскільки такі лікарські засоби не могли бути знаряддям вчинення відповідного діяння, та не можуть зберігати на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що підлягають встановленню в межах кримінального провадження за кваліфікацією за статтею 358 КК України.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення прокурора, заперечення адвокатів, дослідивши матеріали клопотанням, заперечення сторони захисту, приходить до наступного висновку.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, неприбуття яких осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42022000000001529 від 31.10.2022 за фактом зловживанням службовими особами лікувально-профілактичних закладів України, за попередньою змовою із невстановленими посадовими особами контрактних дослідницьких організацій та в інтересах виробників лікарських засобів, при здійсненні погодження результатів клінічних випробувань, або із значним їх порушенням, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 321-2, ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на матеріально-технічних базах лікувально-профілактичних закладах України Дніпропетровської області, Одеської області, Львівської області, Тернопільської області, Вінницької області, Закарпатської області, Київської області та міста Києва, проводиться ряд клінічних випробувань за участі контрактних дослідницьких організацій України, які в свою чергу порушують вимоги наказу МОЗ України від 23.09.2009 № 690 «Про затвердження Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань і Типового положення про комісії з питань етики», що призводять до фальсифікації таких досліджень, а також здійснюється незаконна діяльність із імпорту та реалізації лікарських засобів на території України.

За наявними фактами, на території України здійснює діяльність із імпорту та реалізації лікарських засобів ТОВ «КРЕВЕЛЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» (ЄДРПОУ 33063895, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський), кінцевий бенефіціарний власник: КРЕВЕЛЬ МОЙЗЕЛЬБАХ ГМБХ (Німеччина), керівник: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. 2 «Загальні положення» постанови КМУ від 03.02.2997 №146 «Про затвердження Порядку видачі дозволі на право ввезення на територію України, вивезення з території України або транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» імпорт наркотичних засобів, прекурсорів здійснюється за умови одержання дозволу від Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі Держлікслужба).

Так, ТОВ «КРЕВЕЛЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» 24.01.2022 отримало дозвіл Держлікслужби № НП 07/1-01.2022 на імпорт 150 900 флаконів нарковмісного лікарського засобу «ВОЛОКАРДИН».

У січні 2023 року ТОВ «КРЕВЕЛЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» згідно ВМД № UA101090/2023/2642 ТОВ «КРЕВЕЛЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» здійснило ввезення в Україну наступних нарковмісних лікарських засобів:

- Валокордин краплі оральні, розчин, по 20 мл - 46200 шт, по 20 мл, діючі речовини - 1 мл (20 крапель) розчину містять: фенобарбіталу 18,4 мг, етилбромізовалеріанату 18,4 мг., № серій - 221231, 235474;

- Валокордин краплі оральні, розчин, по 50 мл - 49500 шт., по 50 мл, діючі речовини - 1 мл (20 крапель) розчину містять: фенобарбіталу 18,4 мг, етилбромізовалеріанату 18,4 мг., № серій - 230391, 231401.

При цьому, при ввезенні в України Державній митній службі України надано підроблений документ, а саме дозвіл від Держлікслужби від 24.01.2023 №НП 05/1-01.2023, щодо надання дозволу на імпорт 150 900 флаконів нарковмісного лікарського засобу «ВОЛОКАРДИН».

Згідно отриманої інформації Держлікслужби дозвіл від 24.01.2023 №НП 05/1-01.2023 було видано ТДВ «ІНТЕРХІМ» на імпорт 250 кг нарковмісного лікарського засобу «МЕТАДОН ГІДРОХЛОРИД».

Крім того, ТОВ «КРЕВЕЛЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» здійснює реалізацію зазначеного лікарського засобу «ВАЛОКОРДИН» наступним суб`єктам господарювання:

- Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД», (ЄДРПОУ 21642228); зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18А;

- ТОВ «БаДМ», (ЄДРПОУ 31816235), зареєстроване з аадресою: м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2;

- Приватне підприємство фірма «Санітас», (ЄДРПОУ 22065477), зареєстроване за адресою: м. Житомир, вул. Київська, буд. 7/4, кв. 1.

27.07.2023 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/29839/23-к) проведено обшук за адресою: Житомирська обл., м. Звягель (стара назва м. Новоград-Волинський), вул. Волі, буд.55, за місцем здійснення діяльності ТОВ «КРЕВЕЛЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» (ЄДРПОУ 33063895), за результатами якого виявлено та вилучено наступне майно:

1. Наказ №1/04 про призначення заступника директора від 29.12.2004 на 1 арк.;

2. Акт про списання товарів №2 від 13.03.2023 на 1 арк.;

3. Реєстр лікарських засобів, які надійшли до ТОВ «Кревель Мойзельбах» на 1 арк.;

4. Прибуткова накладна №1 від 02.03.2023 на 1 арк.;

5. Factura nr 028/2023 на 1 арк.;

6. Лист до рахунку фактури №028/2023 на 1 арк.;

7. Сертифікат якості лікарського засобу (номер серії 221231) на 2 арк.;

8. Сертифікат якості лікарського засобу (номер серії 235474) на 2 арк.;

9. Сертифікат якості лікарського засобу (номер серії 230391) на 2 арк.;

10. Сертифікат якості лікарського засобу (номер серії 231401) на 2 арк.;

11. Сертифікат якості лікарського засобу (номер серії 231401) на 2 арк.;

12. Сертифікат якості лікарського засобу (номер серії 235474) на 2 арк.;

13. Видаткова накладна №18 від 21.07.2023 на 1 арк.;

14. Сертифікат якості лікарського засобу (номер серії 221231) на 2 арк.;

15. Реєстр лікарських засобів, які надійшли до ТОВ «Кревель Мойзельбах» на 1 арк.;

16. Видаткова накладна №11 від 30.05.2023 на 1арк.;

17. Реєстр лікарських засобів, які надійшли до ТОВ «Кревель Мойзельбах» на 1 арк.;

18. Видаткова накладна №10 від 05.05.2023 на 1арк.;

19. Реєстр лікарських засобів, які надійшли до ТОВ «Кревель Мойзельбах» на 1 арк.;

20. Видаткова накладна №09 від 28.04.2023 на 1 арк.;

21. Реєстр лікарських засобів, які надійшли до ТОВ «Кревель Мойзельбах» на 1 арк.;

22. Видаткова накладна №05 від 27.03.2023 на 1арк.;

23. Реєстр лікарських засобів, які надійшли до ТОВ «Кревель Мойзельбах» на 1 арк.;

24. Видаткова накладна №04 від 31.02.2023 на 1арк.;

25. Реєстр лікарських засобів, які надійшли до ТОВ «Кревель Мойзельбах» на 1 арк.;

26. Видаткова накладна №3 від 30.02.2023 на 2 арк.;

27. Ліцензія державної служби України з лікарських засобів Серії АЕ 192370 на 1 арк.;

28. Ліцензія державної служби України з лікарських засобів Серії АВ 599145 на 1 арк.;

29. Оригінали наказів про затвердження посадових інструкцій заступника директора, секретаря директора, юрисконсульта на 11 арк.;

30. Оригінал: Bundesrepublik Deutschland на 1 арк.;

31. Договір №31122022 оренди нежилого приміщення для зберігнання лікарських засобів від 31.12.2022 на 3 арк;

32. Акт про списання лікарських засобів від 03.01.2023 на 1 арк.;

33. Митна декларація 23UA10109000264U3 на 4 арк.;

34. Factura Nr.028/2023 на 1 арк.;

35. Factura Nr.029/2023 на 1 арк.;

36. Factura Nr.029/2023 на 1 арк.;

37. Factura Nr.030/2023 на 1 арк.;

38. Factura Nr.030/2023 на 1 арк.;

39. Factura Nr.028/2023 на 1 арк.;

40. Factura Nr.028/2023 на 1 арк.;

41. Factura Nr.028/2023 на 1 арк.;

42. Factura Nr.028/2023 на 1 арк.;

43. Factura Nr.028/2023 на 1 арк.;

44. Factura Nr.028/2023 на 1 арк.;

45. Factura Nr.028/2023 на 1 арк.;

46. CMR №27022023-1 на 1 арк.;

47. Packliste від 27.02.2023 на 2 арк.;

48. Реєстраційне посвідчення на лікарський засіб №UA/8462/01/01 на 3 арк.;

49. Відомість по складу за період часу з 01.01.2023 по 27.07.2023 на 1 арк.;

50. Копія паспорту ОСОБА_6 на 4 арк.;

51. Видаткова накладна №15 від 29.06.2023 на 1 арк.;

52. Рахунок на оплату по замовленню №16 від 29.06.2023 на 1 арк.;

53. Рахунок на оплату по замовленню №17 від 07.07.2023 на 1 арк.;

54. Рахунок на оплату по замовленню №18 від 14.07.2023 на 1 арк.;

55. Митна декларація 23UA10109000264U3 на 2 арк.;

56. Висновок про якість ввезеного в Україну лікарського засобу №33148/22/06 на 1 арк.;

57. Рахунок на оплату по замовленню №14 від 05.06.2023 на 1 арк.;

58. Видаткова накладна №5 від 27.07.2023 на 1 арк.;

59. Товарно-транспортна накладна №003 від 30.01.2023 на 1 арк.;

60. Видаткова накладна №2 від 30.01.2023 на 1 арк.;

61. Видаткова накладна №1 від 19.01.2023 на 1 арк.;

62. Видаткова накладна №3 від 30.01.2023 на 1 арк.;

63. Товарно-транспортна накладна №001 від 19.01.2023 на 2 арк.;

64. Товарно-транспортна накладна №004 від 31.01.2023 на 1 арк.;

65. Товарно-транспортна накладна №003 від 30.01.2023 на 1 арк.;

66. Видаткова накладна №4 від 31.01.2023 на 1 арк.;

67. Видаткова накладна №10 від 05.05.2023 на 1 арк.;

68. Рахунок на оплату по замовленню №7 від 07.04.2023 на 1 арк.;

69. Рахунок на оплату по замовленню №15 від 13.06.2023 на 1 арк.;

70. Рахунок на оплату по замовленню №14 від 06.06.2023 на 1 арк.;

71. Акт про коригування вартості товару на 4 арк.;

72. Акт про списання товарів №1 від 06.03.2023 на 1 арк.;

73. Посадова інструкція ОСОБА_7 на 5 арк.;

74. Митна декларація 22UA101090015949U0 на 1 арк.;

75. Інвойс № 895176 на 1 арк.;

76. Factura Nr.168/2022 на 1 арк.;

77. Factura Nr.168/2022 на 1 арк.;

78. Factura Nr.168/2022 на 1 арк.;

79. Factura Nr.168/2022 на 1 арк.;

80. Factura Nr.168/2022 на 1 арк.;

81. Factura Nr.168/2022 на 1 арк.;

82. Оригінал: Bundesrepublik Deutschland на 1 арк.;

83. Міжнародна товарно-транспортна накладна на 4 арк.;

84. Factura Nr.168/2022 на 1 арк.;

85. Factura Nr.170/2022 на 1 арк.;

86. Factura Nr.170/2022 на 1 арк.;

87. Factura Nr.170/2022 на 1 арк.;

88. Factura Nr.169/2022 на 1 арк.;

89. Factura Nr.169/2022 на 1 арк.;

90. Factura Nr.169/2022 на 1 арк.;

91. Лист до рахунку-фактури №168/2022 на 1 арк.;

92. Митна декларація UA101090/2022/011760 на 2 арк.;

93. Інвойс № 89517 на 1 арк.;

94. Factura Nr.133/2022 на 1 арк.;

95. Factura Nr.133/2022 на 1 арк.;

96. Factura Nr.133/2022 на 1 арк.;

97. Factura Nr.133/2022 на 1 арк.;

98. Factura Nr.133/2022 на 1 арк.;

99. Специфікація №4-22 на 1 арк.;

100. CMR №11082022 на 1 арк.;

101. Factura Nr.135/2022 на 1 арк.;

102. Factura Nr.135/2022 на 1 арк.;

103. Factura Nr.135/2022 на 1 арк.;

104. Factura Nr.134/2022 на 1 арк.;

105. Factura Nr.134/2022 на 1 арк.;

106. Factura Nr.134/2022 на 1 арк.;

107. 4 упаковки Валокордину, об`ємом 20 мл. Серія 235474;

108. 4 упаковки Валокордину, об`ємом 20 мл. Серія 221231;

109. 4 упаковки Валокордину, об`ємом 50 мл. Серія 231401;

110. 4 упаковки Валокордину, об`ємом 50 мл. Серія 231401;

111. Палета №1 з Валокордином об`ємом 50 мл. у флаконі, серії 230391 в кількості 4500 шт.;

112. Палета №2 з Валокордином об`ємом 50 мл. у флаконі, серії 230391 в кількості 4500 шт.;

113. Палета №3 з Валокордином об`ємом 50 мл. у флаконі, серії 231401 в кількості 4500 шт.;

114. Палета №4 з Валокордином об`ємом 50 мл. у флаконі, серії 230391 в кількості 4500 шт.;

115. Палета №5 з Валокордином об`ємом 50 мл. у флаконі, серії 230391 в кількості 4500 шт.;

116. Палета №6 з Валокордином об`ємом 50 мл. у флаконі, серії 230391 в кількості 4500 шт.;

117. Палета №7 з Валокордином об`ємом 50 мл. у флаконі, серії 230391 в кількості 4500 шт.;

118. Палета №8 з Валокордином об`ємом 50 мл. у флаконі, серії 230391 в кількості 4500 шт.;

119. Палета №9 з Валокордином об`ємом 50 мл. у флаконі, серії 230391 в кількості 4500 шт.;

120. Палета №10 з Валокордином об`ємом 50 мл. у флаконі, серії 230391 в кількості 4500 шт.;

121. Палета №11з Валокордином об`ємом 50 мл. у флаконі, серії 230391 в кількості 2355 шт. та серії 231401 в кількості 2129 шт.;

122. Палета №12 з Валокордином об`ємом 20 мл. у флаконі, серії 221231 в кількості 9240 шт.;

123. Палета №13 з Валокордином об`ємом 20 мл. у флаконі, серії 221231 в кількості 7409 шт. та серії 235474 в кількості 1815 шт.;

124. Палета №14 з Валокордином об`ємом 20 мл. у флаконі, серії 221231 в кількості 9240 шт.;

125. Палета №15 з Валокордином об`ємом 20 мл. у флаконі, серії 221231 в кількості 9240 шт.;

126. Палета №16 з Валокордином об`ємом 20 мл. у флаконі, серії 235474 в кількості 9240 шт..

Вилучені лікарські засоби завезені на територію України на підставі підроблених документів для подальшої їх реалізації.

Таким чином ТОВ «КРЕВЕЛЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» згідно ВМД № UA101090/2023/2642 ТОВ «КРЕВЕЛЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» здійснило ввезення в Україну нарковмісних лікарських засобів на підставі дозволу, який було видано ТДВ «ІНТЕРХІМ» на імпорт, тим самим порушують «Загальні положення» постанови КМУ від 03.02.2997 №146 «Про затвердження Порядку видачі дозволі на право ввезення на територію України, вивезення з території України або транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів».

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч.2ст.173КПК України,при вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)достатність доказів,що вказуютьна вчиненняособою кримінальногоправопорушення; 3)розмір можливоїконфіскації майна,можливий розміршкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,та цивільногопозову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

28.07.2023 вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, однак слідчим при винесенні постанови вказані вимоги проігноровані.

Так, при дослідження постанови про визнання вилученого майна речовим доказом, вставнолено, що у мотивувальній частині слідчий не вказав жодних очевидних та достатніх підставах вважати, що вилучене майно відповідає критеріям визначеним речовим доказам, що як наслідок спростовує доводи сторони обвинувачення щодо накладення арешту з метою збереження речових доказів.

Згідно положенням ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Так, при винесенні даного рішення слідчий суддя приймає до уваги, що обов`язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, з якими законодавець пов`язує подальший його арешт, КПК України покладається на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на вище вказані речі та документи які буди вилучені під час обшуку.

Сторона обвинувачення не надала суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок ТОВ «КРЕВЕНЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» з вказаним кримінальним провадженням та як наслідок, що вилучені речі та документи відповідають критеріям речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Відтак, версія органу досудового розслідування, що речі та документи на арешті, яких останній наполягає, відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 42022000000001529 від 31.10.2022, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами.

Разом з цим, ТОВ «КРЕВЕНЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» не є суб`єктом правовідносин з проведення доклінічного вивчення, клінічних випробувань або ж державної реєстрації лікарських засобів, щодо яких здійснюється вказане кримінальне провадження за статтями 321-2 та 364 КК України. При цьому, і в клопотанні про арешт прокурор також не вказує про те, що ТОВ «КРЕВЕНЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» є суб`єктом таких правовідносин.

Тобто, вилучене майно ТОВ «КРЕВЕНЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» не може бути речовим доказом у даному кримінальному провадженні № 42022000000001529, оскільки у ТОВ «КРЕВЕНЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» не є суб`єктом правовідносин щодо проведення в Україні доклінічного вивчення, клінічних випробувань чи державної реєстрації щодо майна, яке було вилучено під час обшуку. Товариство не було таким суб`єктом і в період розмитнення партії лікарського засобу «Валокордин» в березні 2023 року. Прокурор в клопотанні про арешт так само не посилається на те, що таке майно могло використовуватися чи використовувалося в межах відповідних правовідносин; а відтак, таке майно не могло бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування в даному кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 321-2, ч. 2 ст. 364 КК), оскільки щодо нього товариством не здійснюються доклінічні вивчення, клінічні випробування чи державна реєстрація, а також не використовувалася влада службової особи чи службове становище всупереч інтересам служби. З тих самих підстав таке майно не може зберігати на собі сліди таких кримінальних правопорушень, або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ч. 2 ст. 321-2, ч. 2 ст. 364 КК України.

Таким чином, у діях ТОВ «КРЕВЕНЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» немає і не може бути складу кримінального правопорушення за вказаними статтями.

Відповідно, майно ТОВ «КРЕВЕНЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» не могло бути знаряддям відповідних кримінальних правопорушень, які є предметом розслідування у вказаному кримінальному провадженні, не могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або ж містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Тобто, таке майно не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні (за ч. 2 ст. 321-2, ч. 2 ст. 364 КК України), в межах якого ініціюється накладення арешту.

З урахуванням викладеного, заявлені прокурором у клопотанні про арешт мета та завдання накладення арешту (збереження речових доказів) не відповідають обставинам справи, а майно, щодо якого заявлено клопотання про арешт, не має жодного відношення до даного кримінального провадження та не може бути використаним як речовий доказ в його межах.

Для ввезення в Україну лікарського засобу «Валокордин» отримання дозволу Держлікслужби не вимагається, а відтак ТОВ «КРЕВЕНЬ МОЙЗЕЛЬБАХ» не було зацікавлене в його отриманні чи «підробленні».

Враховуючи зазначене, вказане підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник органу досудового розслідування в судовому засіданні не довів та не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності вжиття даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння власників належним їм майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42022000000001529 прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1