Рішення

від 13.09.2023 по справі 280/6062/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2023 року о/об 14 год. 00 хв.Справа № 280/6062/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Шевченко С.О., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49094; код ЄДРПОУ 21910427)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управлїння Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.06.2023 за №084050015164 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до його загального стажу періоди роботи з 18.08.1993 по 16.03.1999, з 25.03.1999 по 27.12.2002 та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 11.06.2023.

У позовній заяві зазначено наступне: «… 24.05.2023 ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі Відповідач) від 01.06.2023 №084050015164 у призначенні пенсії Позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю, на думку Відповідача, необхідного страхового стажу на дату звернення згідно із ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058). Зі змісту вказаного рішення слідує, що до загального стажу Позивача Відповідачем зараховано лише 25 років 11 місяців 21 день. Водночас, до загального стажу Позивача не зараховано періоди його роботи: з 18.08.1993 по 16.03.1999, оскільки в даті наказу про прийняття зазначено 1992 рік; з 25.03.1999 по по 27.12.2002 через те, що у трудовій книжці відсутня назва підприємства та сплата страхових внесків. Позивач вважає рішення Відповідача, таким, що суперечить чинному законодавству, та не відповідає критеріям правомірності дій і рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та у судовому порядку підлягає скасуванню із зобов`язанням призначити Позивачу пенсію з наступних підстав. Позивач має право на призначення пенсії на підставі п.б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788-XII) в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII та згідно із п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058. Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 було визнано неконституційними положення статті 13 Закону №1788-XII, зі змінами, внесеними Законом від 02.03.2015 №213-VIII та пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону N1788-XII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: …..б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах…» Позивач набув 55-річного віку 10.06.2023, що підтверджується його паспортом № НОМЕР_2 , виданим 25.01.2018. Загальний стаж Позивача визнається Відповідачем у розмірі 25 років 11 місяців 21 день, а пільговий стаж за Списком №2 у 17 років 0 місяців 22 дні, про що зазначено у рішенні від 01.06.2023 №084050015164. Водночас, зі змісту рішення вбачається, що у призначенні Позивачу пенсії Відповідач відмовив з причини відсутності у нього загального стажу, передбаченого ст.114 Закону №1058. Мотиви Відповідача суперечать нормам чинного законодавства та висновкам Конституційного Суду України, викладеним у Рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020, які відповідно до ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України» є рівною мірою обов`язковими до виконання. Крім того, 03.11.2021 набрала законної сили постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №360/3611/20, яка є зразковою щодо таких ознак: позивачі є особами, які після прийняття 23.01.2020 Конституційним Судом України рішення №1-р/2020 звернулись за призначенням пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, оскільки вказані норми із зазначеними змінами визнані неконституційними; відповідачами є один і той самий суб`єкт владних повноважень - територіальні органи Пенсійного фонду України; спірні відносини стосуються набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах позивачами, що досягли пенсійного віку, визначеного статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ. ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги щодо призначення пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» після прийняття 23.01.2020 Конституційним Судом України рішення №1-р/2020. У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого існує колізія щодо визначення пенсійного віку для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, а саме: застосуванню підлягають норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV. Тому відмова Відповідача у призначенні Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із посиланням на недостатність загального стажу, передбаченого ст.114 Закону №1058-ІV, є протиправною. … Крім того, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Для призначення Позивачу пенсії на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 спірним є його загальний стаж за періоди роботи з 18.08.1993 по 16.03.1999, що становить 5 років 6 місяців 27 днів, та з 25.03.1999 по 27.12.2002, що становить 3 роки 9 місяців 3 дні. Відмовляючи у зарахуванні вказаних періодів Відповідач посилається на неналежне оформлення записів у трудовій книжці Позивача НОМЕР_3 , а саме зазначення року прийняття - 1992 рік (запис №13) та відсутності назви підприємства (запис №17). Проте із змісту записів 13-16 трудової книжки Позивача НОМЕР_3 вбачається, що з 01.12.1992 по 16.03.1999 Позивач працював в КП Едос. Прийнятий він був згідно із наказом від 01.12.1992 №6. У записі №14 міститься запис про звільнення Позивача 17.08.1993, водночас, у наступному ж записі №15 міститься запис про його прийняття на роботу в той же день та посилання на первинний наказ про прийняття на роботу. Здійснений неналежним чином запис у трудовій книжці Позивача, не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, згідно з якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення. Відповідно до п.4 Постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а. Посилання Відповідача на відсутність сплати страхових внесків як на підставу незарахування до загального стажу Позивача періоду його роботи з 25.03.1999 по 27.12.2002 суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, згідно із якими несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків. Індивідуальні відомості про застраховану особу формуються на підставі звітності роботодавця та чинне законодавство не покладає на робітника відповідальність за ведення та заповнення звітності, тому ОСОБА_1 не міг впливати на заповнення підприємством звітності, на підставі якої формуються його індивідуальні відомості про застраховану особу. Отже, не зарахування вказаних періодів роботи Позивача до його страхового стажу суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки (п.3.1 Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 у справі №1-25/2010) який є одним з елементів верховенства права та згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Відмова Відповідача у зарахуванні спірних періодів стажу несумісна з принципами верховенства права та належного урядування. … Таким чином, Відповідач, відмовляючи у зарахуванні до загального стажу Позивача періоди його роботи з 18.08.1993 по 16.03.1999 та з 25.03.1999 по 27.12.2002 порушив вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно п.1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Згідно із ч.1 ст.45 Закону №1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Позивач звернувся за призначенням 24.05.2023 відповідно п.1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому пенсія йому мала бути призначена з дня наступного від досягнення пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 …».

Позивач підтримав позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне: «… Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає, що підстави для задоволення позову відсутні та просить при винесенні рішення у справі звернути увагу на наступне. Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертався 24.05.2023 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та доданими до неї документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV). Постановою Пенсійного Фонду України № 25-1 від 16.12.2020 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1, якою передбачено застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 . Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 01.06.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за №084050015164 у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 на дату звернення (24.05.2023) відсутній необхідний страховий стаж, передбачений абзацом першим пунктом другим частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звертає увагу, що посилання Позивача на положення Закону №1788-XII є помилковими виходячи з наступного. Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, є чинним на сьогодні та неконституційним не визнавався. Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону №1058-IV, Законом №2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону № 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIV1 під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115). Отже, з набранням чинності Закону № 2148-VIII питання, пов`язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках №1 та №2, регулюються положеннями Закону №1058-IV. … Тобто при вирішенні питання про наявність у позивача відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення статті 114 Закону №1058-IV. … Відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно наданих документів та індивідуальних відомостей встановив, що стаж роботи ОСОБА_1 на дату звернення складає: загальний страховий стаж 25 років 11 місяців 21 день, з яких пільговий стаж роботи за Списком №2 17 років 00 місяців 22 дні. Зауважимо, що згідно записів трудової книжки до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано наступні періоди роботи: - з 18.08.1993 по 16.03.1999, оскільки дата наказу на прийняття на роботу вказана 1992 рік; - з 25.03.1999 по 27.01.2005, оскільки в трудовій книжці відсутня назва підприємства та в індивідуальних відомостях відсутні відомості про сплату внесків. З огляду на викладене вище, та враховуючи те, що у Позивача на дату звернення відсутній необхідний страховий стаж, передбачений статтею 114 Закону №1058-ІV, ОСОБА_1 в призначенні пенсії було відмовлено, про що останній отримав рішення від 01.06.2023 №084050015164. … Щодо дискреційних повноважень Пенсійного фонду України в частині призначення пенсії. Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Виключними дискреційними повноваженнями наділені органи Пенсійного фонду України на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку). Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Таким чином, прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим. …».

Відповідач заперечував проти позовної заяви.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області) не надано до суду письмових пояснень з документальним обґрунтуванням цих пояснень щодо предмету спору. Про розгляд справи третя особа повідомлялась належним чином.

Ухвалою судді від 07.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

За матеріалами справи, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами розгляду заяви від 24.05.2023 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідачем прийнято Рішення №084050015164 від 01.06.2023 про відмову у призначенні пенсії, в якому зазначено наступне, зокрема: «…

Відмова про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 24.05.2023. Пенсійний вік визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №2) становить 55 років. Вік заявника 54 роки 11 міс. Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №2) становить не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Страховий стаж особи становить 25 років 11 місяців 21 день. Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами прані за списком №2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №2) на дату звернення становить 17 років 0 міс. 22 дні, до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 18.08.1993 по 16.03.1999, оскільки дата наказу на прийняття 1992 рік, період з 25.03.1999 по 27.01.2005 так як відсутня назва підприємства та сплата внесків в індивідуальних відомостях. В зв`язку з відсутністю страхового стажу на дату звернення - в призначені пенсії відмовлено. Працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. …».

У Трудовій книжці позивача НОМЕР_4 зазначено про його трудову діяльність, зокрема: з 01.12.1992 по 17.08.1993 водієм у Колективному підприємстві «ЕДАС» (записи №13 та №14); з 17.08.1993 по 16.03.1999 водієм у Колективному підприємстві «ЕДАС» (записи №15 та №16); з 25.03.1999 по 27.12.2002 водієм у ТОВ «РЕЦИТАЛ» (записи №17 та №18); з 28.01.2003 по 27.01.2005 оператором у ФОП ОСОБА_2 (записи №19 та №20).

З Форми РС-право вбачається, що роботу позивача за періоди з 18.08.1993 по 16.03.1999, з 25.03.1999 по 27.12.2002, з 28.01.2003 по 27.01.2005 - не зараховано відповідачем до загального страхового стажу.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Колективне підприємство «ЕДАС» (код ЄДРПОУ 22148648) припинено 12.03.2015 у зв`язку з визнанням банкрутом; ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) припинено 27.03.2009 у зв`язку зі смертю.

Стосовно ТОВ «РЕЦИТАЛ» (код ЄДРПОУ 23285293) інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня.

В Архівній довідці від 14.07.2023 за №04-22/40, виданій Архівним управлінням Запорізької міської ради ОСОБА_1 зазначено: «… Документи Колективного підприємства «ЕДАС», ТОВ «Рецитал» на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради не надходили, тому надати відомості про підтвердження стажу роботи та перейменування підприємств ОСОБА_1 немає можливості. Підстава: абетковий покажчик фондів ліквідованих установ. …».

Судом досліджено й інші документи наявні у матеріалах даної справи.

При вирішенні спору по суті суд виходить з зазначеного вище та викладеного нижче.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Згідно з п.2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої 29.07.1993 Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як зазначено у п.1 «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого 12.08.1993 постановою Кабінету Міністрів України №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. (…).

Враховуючи наведені норми права та обставини справи, суд вважає, що неналежне оформлення трудової книжки роботодавцем не може бути підставою для позбавлення працівника його права на пенсію.

При цьому, з Трудової книжки позивача НОМЕР_4 можна встановити роботодавців позивача у період з 18.08.1993 по 16.03.1999, з 25.03.1999 по 27.12.2002, з 28.01.2003 по 27.01.2005.

Аналогічне застосування норм права відображено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (адміністративне провадження №К/9901/110/17).

Пунктами 16.11 та 16.12 «Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів», затвердженої 06.09.1996 постановою правління Пенсійного фонду України №11-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 24.09.1996 за №550/1575 (яка 07.02.2011 втратила чинність, але діяла на час виникнення спірних правовідносин), було передбачено: «16.11. Платники страхових зборів щоквартально подають до органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації платника зборів один примірник звіту в такі строки: до 8 квітня, до 8 липня, до 8 жовтня, до 15 січня. Другий примірник звіту залишається в бухгалтерії платника. 16.12. Особи, винні у неподанні чи несвоєчасному поданні до органу Пенсійного фонду встановленої звітності, а також у поданні недостовірної звітності, притягуються до відповідальності відповідно до чинного законодавства».

Відповідачем не доведено відсутність відповідної звітності платників страхових зборів, за відповідні періоди роботи позивача у таких платників страхових зборів.

У ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено: «1.Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно забзацом третімчастини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно допунктів7,8,9і14статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України"Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно дочастини другоїстатті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. …».

На думку суду, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії ОСОБА_1 за спірні періоди не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування даних періодів до страхового стажу позивача для обчислення пенсії.

Подібне застосування норм права здійснено судами в аналогічних адміністративних справах, наприклад: у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі №280/3480/19; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а (провадження № К/9901/39004/18); у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №688/947/17 (провадження К/9901/35103/18).

Таким чином, до загального страхового стажу позивача мають бути зараховані періоди його роботи з 18.08.1993 по 16.03.1999, з 25.03.1999 по 27.12.2002, з 28.01.2003 по 27.01.2005 всього 11 років 04 місяців 01 день.

Разом із цим, періоди роботи позивача з 18.08.1993 по 16.03.1999, з 25.03.1999 по 27.12.2002 складають всього 09 років 04 місяці 00 днів.

У ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено: «2. На пільгових умовах пенсія за віком призначається: … 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком №2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. …».

Однак, Конституційний Суд України у Рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020, зокрема, вирішив: «1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII. 2. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. 3. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам; …»».

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Судом врахововано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20 (провадження №11-209заі21).

На день звернення позивача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах 24.05.2023 відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах

При цьому, відповідно до п.1.7 Розділу I «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого 25.11.2005 постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 за №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

З урахуванням стажу роботи позивача у період з 18.08.1993 по 16.03.1999, з 25.03.1999 по 27.12.2002, з 28.01.2003 по 27.01.2005 загальний страховий стаж позивача становить всього 37 років 03 місяці 22 дня (37 років 03 місяці 22 дня = 11 років 04 місяців 01 день + 25 років 11 місяців 21 день).

Отже, станом на 24.05.2023 позивач досяг 54 роки 11 місяців (10.06.1968 виповнилося 55 років) і має загальний страховий стаж 37 років 03 місяці 22 дня (у тому числі загальний страховий стаж визнаний відповідачем 25 років 11 місяців 21 день) та 17 років 00 місяців 22 дні стажу роботи за Списком №2.

Однак, з урахуванням позовних вимог станом на 24.05.2023 позивач досяг 54 роки 11 місяців (10.06.1968 виповнилося 55 років) і має загальний страховий стаж 35 років 03 місяці 21 день (у тому числі загальний страховий стаж визнаний відповідачем 25 років 11 місяців 21 день) та 17 років 00 місяців 22 дні стажу роботи за Списком №2.

Суд вважає, що у відповідача були у наявності всі необхідні документи для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Таким чином, оскаржуване Рішення відповідача №084050015164 від 01.06.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом прийнято до уваги, що згідно з позовними вимогами позивач просить зарахувати до його загального стажу лише періоди роботи з 18.08.1993 по 16.03.1999, з 25.03.1999 по 27.12.2002.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Оскільки відповідачем у справі було ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, то за рахунок його бюджетних асигнувань мають бути стягнуті на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 858 грн. 88 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49094; код ЄДРПОУ 21910427), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69057; код ЄДРПОУ 20490012), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управлїння Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.06.2023 за №084050015164 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до його загального стажу періоди роботи з 18.08.1993 по 16.03.1999, з 25.03.1999 по 27.12.2002 та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 11.06.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 858 грн. 88 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 13.09.2023.

Суддя О.О. Прасов