Рішення

від 13.09.2023 по справі 320/1058/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 року № 320/1058/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Ніна" до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Фермерське господарство "Ніна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.12.2020 №230092.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено порядок прийняття оскаржуваної постанови, оскільки встановивши перевищення вагових норм, посадові особи відповідача не заборонили подальший рух транспортного засобу автомобільними дорогами України. Крім того, звертає увагу на те, що акт перевірки не підписаний водієм та не вручався йому.

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що під час проведення перевірки встановлено, що позивач здійснював вантажні перевезення без відповідного дозволу з навантаженням на одиночну вісь 16,7 т при нормативно допустимому 11т., в зв`язку із чим була винесена оскаржувана постанова.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повноз`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.11.2020 р. інспекторами Київського міжрегіональною управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку № 000242 від 12.11.2020р., на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, під час проведення якої був зупинений транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 16,7 т. при нормативно допустимому 11 т.

В зв`язку із виявленими порушеннями, відповідачем був складений акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024067 від 18.11.2020 року.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, 15.12.2020 року під час розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, позивачем була подана скарга№178 від 14.12.2020 року щодо порушення здійснення державного контролю відповідачем. Результати розгляду скарги позивачу невідомі.

За результатами розгляду справи, відповідачем була винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №230092 від 15.12.2020 на суму 34 000 грн.

Незгода позивача із прийнятою постановою зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III.

Відповідно до статті 6 зазначеного Закону державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).

Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).

При цьому, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306(далі - Правила дорожнього руху).

Водночас, абзацом 1 пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється, зокрема, рух транспортних засобів та їх составів, що мають фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється (абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху).

Відповідно до абзацу 16частинипершої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушеннязаконодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізникі взастосовуються адміністративно-господарські штрафиза перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисячне оподатковуваних мініму мівдоходів громадян.

Згідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищення мгабаритних або вагових обмеженьо бов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на руха втомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритнихобмежень над визначеними законодавством становить менше п`ятивідсотків».

Так, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, було встановлено, що навантаження на одиночну вісьсклало16,7 т. при нормативно допустимому -11 т.

Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон зважування від 18.11.2020 року.

Позивач доводів на спростування встановлених обставин суду не надав.

Щодо посилання позивача на відсутність підпису водія на акті перевірки №243932 від 18.11.2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до встановлених під час розгляду справи обставин, водій з актом був ознайомлений, про що в ньому зроблений відповідний запис. Крім того, підпис водія наявний в акті перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів, а також в розрахунку №024067, що свідчить про ознайомлення водія із порушеннями, які були виявлені під час перевірки та можливістю відмови від підписання акту та наданих документів.

В обгрунтування заявленого позову, позивач зазначаєі про порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваної постанови.

Суд, про аналізувавши наявні в матеріалах справи докази, звертає увагу на наступне.

Той факт, що встановивши перевищення вагових норм посадові особи відповідача не заборонили подальшийрух транспортного засобу автомобільними дорогами України, а також не здійснили відмітку у дорожньому листі, не є порушеннями порядку прийняття постанови у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Вказані факти не є такими, що впливають на суть оскаржуваного позивачем рішення суб`єктавладних повноважень та відповідно на можуть бути підставами для його скасування.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, згідно з яким порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на змістприйнятогорішення.

Крім того, як свідчать матеріали справи, та підтверджено позивачем, останній був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи. Вказані доводи підтверджуються тим, що представник позивача прибув у визначений час розгляду акту перевірки та подав заяву №178 від 14 грудня 2020 року щодо порушення процедури здійснення державного контролю відповідачем.

Враховуючи те, що відповідно до акту проведення перевірки позивач виконував вантажні перевезення без відповідного дозволу, з навантаженням на одиночну вісь 16,7 т, при нормативно допустимому -11 т, з перевищенням параметрів від нормативу 51,82%, суд приходить до висновку, що перевізник правомірно був притягнутий до адміністративно-господарської відповідальності, передбаченої абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15 грудня 2020 року №230092 не підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним з основних принципів адміністративного судочинства поряд із змагальністюсторін та диспозитивністю є офіційнез`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частинами першою четвертою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, системно проаналізувавши положення законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.