Рішення

від 07.09.2023 по справі 320/9945/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2023 року № 320/9945/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТДЕ УА» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТДЕ УА» (далі також ТОВ «ТДЕ УА», позивач) до Київської митниці Державної митної служби України (далі також відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 01 серпня 2022 року №UA100180/2022/000225;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2022/000225.

Ухвалою суду від 05 квітня 2023 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих рішень, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.

Така позиція Київської митниці Державної митної служби України була заперечена позивачем у наданій суду відповіді на відзив відповідача.

Відповідачем надано суду заперечення на відповідь на відзив позивача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2020 року між позивачем та компанією Blue Sail (Гонконг) (далі - продавець) укладено Контракт на поставку товарів TDE-2020-2-UA, умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язується поставити продукцію, а саме рукавички одноразові та іншу продукцію медичного призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар (пункт 1.3 Контракту). Відповідно до пункту 1.2 Контракту поставка здійснюється окремими партіями, на кожну з яких оформлюється Специфікація, яка є невід`ємною частиною Контракту. На виконання умов Контракту, здійснено поставку товару за ціною, вказаною у Додатку № 12 від 07 червня 2022 року.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного товару позивачем подано до Київської митниці Державної митної служби України митну декларацію від 26 липня 2022 року №UA100180/2022/023140, де ціну товару визначено за основним методом.

За митною декларацією від 26 липня 2022 року № UA100180/2022/023140 позивачем визначена митна вартість товару за ціною Контракту 81 872, 07 доларів США за партію 21 750, 00 кг (3, 7643 доларів США за 1 кг).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення її вартості за основним методом позивачем подано до митного органу документи: митну декларацію від 26 липня 2022 року № UA100180/2022/023140, Контракт, Додаткову угоду № 1 від 28 жовтня 2021 року до Контракту, Додаткову угоду № 2 від 07 червня 2022 року до Контракту, Додаток до Контракту №12 від 07 червня 2022 року, інвойс № А22064905Н від 07 червня 2022 року, пакувальний лист №А22064905Н від 07 червня 2022 року, прайс-лист виробника від 01 червня 2022 року, довідку про транспортні витрати від 18 липня 2022 року, довідку про транспортні витрати від 22 липня 2022року, транспортний документ CMR від 22 липня 2022 року № 2/2022, довіреність від виробника від 26 жовтня 2020 року, декларацію про відповідність № 002TDE від 23 жовтня 2020 року.

У зв`язку з розбіжностями у документах, митним органом було запропоновано декларанту надати додаткові документи. На пропозицію митного органу декларантом подано копії наступних документів: рахунок на надання транспортно-експедиційних послуг № 186-22 від 26 липня 2022 року, рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг № SCTD-RF22050001 від 27 червня 2022 року, виписку з бухгалтерської документації № УТ-23 від 20 липня 2022 року, договір на перевезення № 1306/22 від 13 червня 2022 року, договір на перевезення № TJNEPR20191205 від 20 вересня 2021 року, лист відправника № б/н від 28 липня 2022 року, заявку на перевезення № 186-22 від 21 липня 2022 року, заявку на перевезення № 5 від 13 червня 2022 року, експортну декларацію № 790120220000041408 від 13 червня 2022 року, лист отримувача № 29/7 від 29 липня 2022 року, свідоцтво на торгівельну марку № 314777 від 16 лютого 2022 року.?

За результатами розгляду вказаних документів, Київською митницею Державної митної служби України оформлено Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100180/2022/000225 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100180/2022/000225 від 01 серпня 2022 року, яким митну вартість товару визначено за резервним методом, з розрахунку 4, 0600 USD за 1 кілограм в загальній сумі 88 305, 00 доларів США за партію 21 750, 00 кг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо визначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів (графа 33) підстав його прийняття, суд зазначає таке.

Відповідно до п.1.2 зовнішньоекономічного контракту від 10 жовтня 2020 року № TDE- 2020-2-UA поставка товарів здійснюється за Специфікаціями, які є невід`ємною частиною Контракту та які мають інформацію про кількість, ціну за одиницю товару та партії, розміри, колір товару та форму оплати. Пунктом 2.1 Контракту визначено, що ціни розраховуються на умовах FOB або FCA та включають вартість упаковки, маркування, перевезення до порту відвантаження та навантаження на борт судна.

Так, постачання товару здійснюється на умовах FOB Qingdao Port. Згідно положень Інкотермс-2010, за умовами терміну FOB на покупця покладається обов`язок сплатити всі витрати по поставці товарів від моменту передання продавцем товару в порту відвантаження на борту судна.

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

-витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

-витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

-витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України якщо витрати на транспортування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем для підтвердження вартості витрат, надано дві довідки, а саме: б/н від 18 липня 2022 року підприємства «Shenzhen Neptune Logistics Co., Ltd» (Китай) та б/н від 22 липня 2022 року підприємства «Gold Solution» (Естонія) та договори на транспортно-експедиційне обслуговування від 20 вересня 2021 року № TJNEPR20191205 та від 13 червня 2022 року №1306/22 відповідно, заявки до Договорів від 21 липня 2022 року № 186-22 та від 13 червня 2022 року № 5; інвойси від 26 липня 2022 року № 186-22, від 27 червня 2022 року № SCTD-RF22050001.

Позивачем надано транспортний документ CMR від 22 липня 2022 року № 2/2022 на частку маршруту від Malaszewicze (Польща) до Києва, в якому міститься відмітка перевізника TOMA-TRANS, а довідка про транспортні витрати б/н від 22 липня 2022 року та заявка № 186-22 від 21 липня 2022 року видані підприємством «Gold Solution» (Естонія), що свідчить про факт залучення третьої особи-перевізника. При цьому, позивачем до органу митного оформлення було подано договори про транспортно-експедиційне обслуговування від 13 червня 2022 року №1306/22, укладеного з підприємством «Gold Solution» (Естонія) та договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 20 вересня 2021 року № TJNEPR20191205 з підприємством «Shenzhen Neptune Logistics Co., Ltd» (Китай). Водночас жодних документів про фігурування особи TOMA-TRANS надано не було, що є свідченням залучення третьої особи до перевезення та водночас, на думку суду, є достатньою підставою для обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товарів.

Крім того суд звертає увагу на те, що заявкою №186-22 від 21 липня 2022 року зазначено тільки вартість перевезення з Польщі в Україну без зазначення вартості завантаження товарів на автомобільний транспорт, що є окремою складовою митної вартості товару та числове значення якої повинно окремо зазначатися у декларації митної вартості відповідно до частини 5 статті 52 МК України.

Також у заявці № 186-22 від 21 липня 2022 року відсутні дані щодо страхування вантажу, що суперечить пункту 1.2 Договору № 1306/22 від 13 червня 2022 року, в якому зазначається, що в заявці відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, зокрема, страхування вантажу.

У заявці № 186-22 від 21 липня 2022 року та довідці б/н від 22 липня 2022 року погоджено загальну вартість перевезення у розмірі 5 250, 00 євро та не наведено яким чином здійснювався розрахунок транспортних витрат до кордону (1500 євро) із загальної суми, що, на думку суду, обґрунтовано надало змогу органу митного оформлення свідчити про не включення всіх транспортних витрат у митну вартість товару, що, в свою чергу, є обґрунтованою підставою для витребовування додаткових документів у позивача.

Пунктом 1.1 Договору № TJNEPR20191205 від 20 вересня 2021 року передбачено перевезення товарів автомобільним або залізничним транспортом, що не відповідає задекларованим умовам поставки FOB, яке стосується виключно морського перевезення. Таким чином, договір на транспортно-експедиційне обслуговування № TJNEPR20191205 від 20 вересня 2021 року не є таким, що відповідає умовам доставки товарів, що декларуються позивачем, оскільки умови поставки FOB не передбачають перевезення товару автомобільним або залізничним транспортом. Отже, даний договір суперечить умовам поставки FOB, згідно з міжнародними правилами поставки товарів Інкотермс-2010.

До того ж, декларантом позивача не було подано до органу митного оформлення за умовами поставки FOB коносаменту, який видається перевізником морського транспорту, відповідно до статті 335 МК України, тому застосовувати умови поставки FOB декларант позивача права не мав, оскільки це є порушенням норм Митного кодексу України та міжнародних правил поставки товарів Інкотермс-2010.

Документи, що надані для підтвердження відомостей щодо вартості перевезення товарів від Qingdao Port до Malaszewicze (Польща) не підтверджують маршруту перевезення Qingdao-Alashankou-Terespol-Malaszewicze та його вартість, оскільки довідка б/н від 18 липня 2022 року містить лише вартість транспортних витрат з Qingdao Port до Malaszewicze, і не включає в себе витрати на перевантаження товару до Alashankou, а потім до Terespol, вартість яких є окремою складовою митної вартості товарів, яка додається до ціни товару відповідно до частини 10 статті 58 МК України.

Заявка від 13 червня 2022 року № 5 до Договору № TJNEPR20191205 від 20 вересня 2021 року не містить умов, що визначені пунктом 1.2 Договору від 20 вересня 2021 року №TJNEPR20191205 та не погоджена з боку «Shenzhen Neptune Logistics Co., Ltd», зокрема, відсутня печатка та підпис експедитора відповідно до договору № TJNEPR201912Q5 від 20 вересня 2021 року. У Заявці № 5 від 13 червня 2022 року відсутня вартість перевезення, що є порушення позивачем умов пункту 1.2 договору № TJNEPR20191205 від 20 вересня 2021 року.

Також наданий інвойс № SCTD-RF22050001 від «Shenzhen Neptune Logistics Co., Ltd» містить суперечливі відомості щодо переміщення товарів, а саме інше місце початку маршруту (CHENGDU замість Qingdao, який зазначений в митній декларації від 26 липня 2022 року № UA100180/2022/022672) та посилається на вимогу попередньої оплати, яка не надавалась, що обґрунтовано не давало змогу органу митного оформлення однозначно ідентифікувати з якого місця завантажувався товар та чи відбулося його перезавантаження на інший транспорт, що включається до ціни товару відповідно до частини 10 статті 58 МК України.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що наданими позивачем документами не підтверджено достовірність, повноту наданих даних та числові значення витрат на транспортування, можливих страхових витрат та витрат на навантаження/розвантаження товарів з транспортного засобу у процесі його транспортування від Qingdao до кордону України.

Отже заявлена декларантом митна вартість товарів не може буту визнана з наступних причин: у наданих документах декларантом відсутні відомості, що підтверджують повноту врахування числових значень складових митної вартості, пов`язаних з транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України, їх розвантаження навантаження та можливого страхування. Також, декларантом не надано документів, які підтверджують остаточність ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар.

Позивачем не виконано вимогу пункту 2 частини 2 статті 52 МК України стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню стосовно складової митної вартості на транспортування товарів до митного кордону України.

Частиною 6 статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд звертає увагу, що враховуючи неможливість застосування основного методу, керуючись положеннями частини 4 статті 57 та у відповідності до частини 5 статті 55 МК України з декларантом було проведено процедуру консультації. При цьому, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених статтями 59 та 61 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених статтями 60 та 61 МК України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 МК України.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 МК України. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Отже, всупереч думці позивача про відсутність підстав для коригування митної вартості, митний орган правомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості товарів, адже декларантом не надано всіх запитуваних документів, а в наданих документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Таким чином, на думку суду, оскаржувані рішення митного органу є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства України з питань державної митної справи. Позивачем не надано переконливих доказів, які б свідчили про порушення митним органом вимог нормативно-правових актів, в той час, як правомірність дій та вимог митного органу відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТДЕ УА» (02064, місто Київ, проспект Маяковського, будинок 68, офіс 233; код ЄДРПОУ 43661130) до Київської митниці Державної митної служби України (03124, місто Київ, вулиця Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.