Рішення

від 13.09.2023 по справі 440/9699/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/9699/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Потоківської гімназії №33 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Потоківської гімназії №33 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_1 про:

- визнання визнати протиправною бездіяльність Потоківської гімназії №33 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік";

- зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідно віку, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у сумі не менше 14370 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що під час проведення вивчення стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлено факт неналежного виконання відповідачем вимог ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 17.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.08.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він заперечує щодо заявленого позову посилаючись на відсутність в місцевому бюджеті видатків на виплату відповідної державної соціальної допомоги. Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

З матеріалів справи встановлено, що Кременчуцькою окружною прокуратурою в порядку положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було витребувано та опрацьовано інформацію щодо стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на території Кременчуцької міської територіальної громади.

За результатами вивчення встановлено факт неналежного виконання Потоківською гімназією №33 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області вимог ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо не нарахування та не виплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги в розмірі 6 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

Відповідно до листа Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 22.11.2022 №01-29/962 у 2019-2021 навчальних роках випускниками загальноосвітніх навчальних закладів на території громади стали діти із числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, зокрема: дитина, позбавлена батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у 2021 році закінчив Потоківську гімназію №33 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Крім того, вказаним листом надано документи на підтвердження наявності у вищезазначеної особи статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Також, згідно вказаного вище листа, ОСОБА_1 продовжив своє навчання шляхом вступу до Регіонального центру професійно-технічної освіти №1 м. Кременчука.

Відповідно до листа Потоківської гімназії №33 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 14.12.2022 №314, одноразова грошова допомога (відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та постанови КМУ від 05.04.1994 № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування») ОСОБА_1 не виплачувалася та у кошторисі закладу на 2021 рік не було передбачено фінансування на дану статтю витрат.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України від 26.04.2001 року №2402-ІІІ "Про охорону дитинства".

Згідно зі ст. ст. 5, 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема, проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей. встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Відповідно до ст.25 цього Закону діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Статтями 52, 53 Конституції України передбачено, що утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

02 лютого 2005 року набув чинності Закон України від 13.01.2005 року №2342-IV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Закон №2342-IV), який визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень цього Закону, закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За змістом ст.3 Закону №2342-IV одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист майнових, житлових та інших прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Статтею 4 Закону №2342-IV передбачено, що державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Частиною 1 ст.8 Закону №2342-IV встановлено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (ч.2 ст.9 цього Закону).

У силу ч.7 ст.8 Закону №2342-IV випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Абзацом 16 ст.1 Закону №2342-IV передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання.

Разом з цим, пп.5 п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 року №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" (надалі - Постанова №226) передбачено, що при працевлаштуванні після закінчення навчального закладу виплачується одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів.

Тобто, порядок виплати одноразової грошової допомоги випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, визначений Законом не узгоджується з порядком виплати такої одноразової грошової допомоги згідно із Постановою.

Водночас, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» № 2342-ІУ прийнятий 13.01.2005 року та набрав чинності 02.02.2005 року.

Натомість постанова Кабінету Міністрів України № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05.04.1994 року.

Згідно із ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови прийняті до набрання чинності Законом та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону, згідно із яким одноразова грошова допомога підлягає виплаті випускникам вказаної категорії саме у розмірі шести прожиткових мінімумів.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 18.09.2018 року у справі № 493/407/16-а та від 03.10.2019 року у справі № 303/5849/16-а, від 26.05.2020 року у справі № 303/5848/16-а, від 28.01.2021 року у справі № 164/1907/16-а.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямований на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надане повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» № 20/95-ВР від 24.01.1995, здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім`ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім`ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.

Відповідно до ст. 4 Закону «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, на служби у справах дітей покладається безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Служба у справах дітей бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів, зокрема стосовно соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа.

На території Кременчуцької територіальної громади вказані повноваження здійснює служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Рішенням Кременчуцької міської ради від 25.05.2021 затверджено Положення про службу у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Положення).

Служба є юридичною особою, утримується за рахунок коштів бюджету Кременчуцької міської територіальної громади, має власний бланк, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (пп. 1.3, 1.4, 1.5 Положення).

Завданнями Служби, серед інших, є забезпечення здійснення контролю за додержанням законодавства щодо соціального захисту дітей і запобігання вчиненню ними правопорушень (п.2.6 Положення).

Згідно п.3.10 Положення діяти в порядку самопредставництва, готувати процесуальні документи та брати участь у справах від виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, як органу опіки та піклування і мького голови, як голови органу опіки та піклування в судах усіх інстанцій, а також взаємодіяти з іншими установами, закладами незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування під час розгляду правових питань.

Таким чином, органом, який уповноважений здійснювати заходи щодо реалізації державної політики з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, на території Кременчуцької територіальної громади є служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Разом з тим, Кременчуцькою окружною прокуратурою встановлено, що Служба у справах дітей повноваження щодо захисту інтересів соціально незахищеної категорії дітей здійснюються неналежним чином.

Зокрема, відповідно до вимог чинного законодавства Службою стан соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не перевірявся (не досліджувався). Як наслідок, порушення вимог чинного законодавства не виявлялись, заяви до суду в інтересах указаної вище категорії дітей про нарахування та виплату сум одноразової допомоги не подавались, що в свою чергу вказує на неналежний захист інтересів держави у цій сфері, а також порушених прав таких дітей.

Крім того, обов`язок Служби у справах дітей щодо захисту інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є безумовним та не залежить від наявності звернень про не виплату грошової допомоги.

Кременчуцька окружна прокуратура своїм листом №52-3365вих-23 від 16.03.2023 повідомила службу у справах дітей про наявність підстав та необхідність захисту інтересів ОСОБА_1 , в тому числі, про необхідність звернення з відповідним позовом до суду.

У своїй відповіді № 01-31/342 від 23.03.2023 служба у справах дітей зазначила, що не заперечує щодо здійснення представництва інтересів держави Кременчуцькю окружною прокуратурою в Полтавському окружному адміністративному суді щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»

Таким чином, не звернення уповноваженого органу до суду свідчить про порушення інтересів держави у сфері соціального захисту та охорони дитинства, в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав дітей, а також неналежний захист цих інтересів органом державної влади до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Крім того, невиконання вимог законодавства щодо належного захист прав дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини, позбавленої батьківського піклування, з боку держави.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суперечності, які виникають у зв`язку із реалізацією органами, установами державної влади та місцевого самоврядування повноважень щодо дотримання, забезпечення соціальних гарантій дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, зачіпають інтереси держави; порушення інтересів держави в цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокуроро обов`язок представництва в суді.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Захист інтересів держави шляхом поновлення прав дітей указаної категорії беззаперечно становить суспільний інтерес, оскільки підриває авторитет держави у сфері соціального захисту, охорони дитинства щодо захисту прав дітей вказаної категорії, якою гарантовано захист прав дитини з боку держави та вимагає судового захисту з метою дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності, та як наслідок реалізації державних гарантій у сфері охорони дитинства.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням викладеного, прокурор звертається до суду з вказаним позовом на захист інтересів держави, яка відповідно до міжнародних норм, вимог ст. ст. 46, 52 Конституції України та, прийнятих на її основі інших нормативно-правових актів, гарантує, забезпечує та охороняє права і свободи дітей, у тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.

У даному випадку прокурором визначено та встановлено поважні причини, необхідні й достатні дані для представництва інтересів держави в суді в особі служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, якою не здійснюється належним чином захист інтересів держави з цих питань.

Нормами ч. 7 ст. 8 Закону передбачено, що діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, забезпечуються одноразовою грошовою допомогою у розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів за рахунок навчального закладу або відповідної установи.

Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №164/1907/16-а також висвітлена позиція щодо сто відсоткового права випускників навчальних закладів, які мають статус позбавлених батьківських прав або ж дітей-сиріт, на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, визначеному діючим законодавством.

Таким чином, у порушення вимог ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», відповідачем, незважаючи на законодавчо встановлений обов`язок виплатити одноразову грошову допомогу випускнику ОСОБА_1 після закінчення ним навчального закладу, у 2021 році протиправно не нараховано та не виплачено вказані кошти.

У той же час, неналежне виконання відповідачем делегованих йому державою функцій суперечить принципам верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та, як наслідок, реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій.

Таким чином, бездіяльність відповідача полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Суд зазначає, що законодавець у ч.7 ст.8 Закону №2342-IV встановив обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, тих, хто працевлаштувався та інші.

Отже, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленої законом.

У постанові Верховного суду від 26.05.2020 року №303/5848/16-а при розгляді аналогічного спору зазначено, що частина 7 ст. 8 Закону №2342-IV встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші. Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні. Крім того, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів, встановлених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 03.10.2019 року у справі № 303/5849/16-а, від 04.11.2020 року у справі № 303/5842/16-а , від 18.09.2019 року у справі № 493/407/16-а. та враховується судом на підставі ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Потоківської гімназії №33 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо ненарахування та невиплати випускнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури (

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Квітки Цісик, буд. 38,м. Кременчук,Полтавська область,39623) до Потоківської гімназії №33 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул.Центральна, 5,Потоки,Кременчуцький район, Полтавська область,39741), третя особа: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Потоківської гімназії №33 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Зобов`язати Потоківську гімназію №33 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва