Постанова

від 12.09.2023 по справі 420/15477/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/15477/23

Категорія:106000000Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:13.07.2023р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справ за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

29 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про:

-визнання протиправною бездіяльності Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 29 січня 2020 року, та виплат, належних їй при звільненні (грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова №704), ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-ХІІ), з урахуванням решти положень Постанови №704 та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

-зобов`язання Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 29 січня 2020 року, та виплат, належних їй при звільненні (грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, ст. 9 Закону №2011-XII, з урахуванням решти положень Постанови №704 та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

12 липня 2023 року до суду за вхід.№ЕС/7237/23 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (поновлення строку звернення до суду). В обґрунтування заяви позивач вказав, що в Україні відносно осіб, звільнених з військової служби, не існує жодного строкового обмеження стосовно перерахунку та виплати грошового забезпечення у визначеному законодавством розмірі за минулий час.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року позов ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року) в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

-згідно п.1 Глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, оскільки з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України діяв карантин, відтак, апелянт переконаний, що позивачем строк звернення до суду з даним позовом не порушено.

У відзиві Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на апеляційну скаргу вказується, що суд першої інстанції правомірно повернув позов ОСОБА_1 , а тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

ОСОБА_1 проходила військову службу, яка в силу п.17 ч.1 ст. 4 КАС України є публічною службою.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Відповідно до наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (по стройовій частині) від 30 вересня 2021 року №189 ОСОБА_1 була виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" було видано грошовий атестат та довідку про розміри щомісячних додаткових видів забезпечення ОСОБА_1 №460/2371 від 01 жовтня 2021 року.

Протягом 2018-2020 роки при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача посадовий оклад та оклад за військовим званням та, відповідно, додаткові види грошового забезпечення та премія були обчисленні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Також у оскаржуваний період та відповідно до вищезазначеного наказу позивачу було надано виплати, належні при звільненні, а саме: одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 2021 роки, виходячи із множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Водночас, суд першої інстанції вказав, що навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява №8371/02, п.27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно абз.1 ч.1 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно ч.ч.1-2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст. 122 цього Кодексу.

У зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Колегія суддів зазначає, що строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів визначено ст. 233 КЗпП України.

Водночас, 19 липня 2022 року набули чинності зміни до ст. 233 КЗпП України, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року №2352-IX (далі - Закон №2352-ІХ).

Так, ч.2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19 липня 2022 року) передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Тобто, у зв`язку із прийняттям Закону №2352-IX, ст. 233 КЗпП України більше не містить положень про те, що "у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року №211 (далі Постанова №211) з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" КЗпП України доповнено главою XIX, зокрема: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до положень Постанови №211 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів від 25 квітня 2023 року №383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236") дію карантину продовжено до 30 червня 2023 року.

За таких обставин, колегія суддів вказує, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Враховуючий наведене, колегія суддів доходить висновку, що строк звернення до суду у даній справі не є пропущеним, оскільки згідно штампу на позовній заяві позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду 29 червня 2023 року, тобто в межах дії карантину.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст. 235 КЗпП України), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред`явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов`язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.

Колегія суддів вважає, що положення ст. 238 КЗпП України слід тлумачити в більш широкому розумінні, а саме в сенсі відсутності строкових обмежень для звернення до суду з позовом з приводу належної працівникові заробітної плати і відповідних державних гарантій, пов`язаних із отриманням заробітної плати.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин правила ч.5 ст. 122 КАС України, та повернув позов ОСОБА_1 .

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при вирішені спірного питання, порушені норми процесуального права, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим судове рішення, відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 311, ч.ч.2, 3 ст. 312, ч.4 ст. 320, ст.ст. 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року скасувати.

Справу №420/15477/23 за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 вересня 2023 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.