Постанова

від 12.09.2023 по справі 320/9718/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/9718/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 червня 2020 року позивачем були отримані податкові повідомлення-рішення від 26.03.2020 року №966786-5605-1031, від 26.03.2020 року №966785-5605-1031 та від 06.04.2020 року №1378113-5605-1031.

Вказаними рішеннями ГУ ДПС у Київській області було визначено суму зобов`язань за 2020 рік зі сплати земельного податку з фізичних осіб в наступному розмірі:

- 7614,82 грн. - за податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2020 року №966786-5605-1031;

- 8360,45 грн. - за податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2020 року №966785-5605-1031;

- 61899,48 грн. - за податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2020 року №1378113-5605-1031.

Податкові повідомлення-рішення з ідентичними сумами податкових зобов`язань позивач отримував і в попередні роки - від 16.04.2019 року №2018856-5606-1031 на суму 61899,48 грн., від 23.04.2019 року №2719293-5606-1031 на суму 7614,82 грн. та від 23.04.2019 року №2719295-5606-1031 на суму 8360,45 грн.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими заявами для проведення звірки даних щодо розміру площ та кількості земельних ділянок. Такі заяви направлялися позивачем в Ірпінське відділення ГУ ДФС в Київській області 11 липня 2018 року та 20 червня 2019 року, в ГУ ДФС України у Київській області 22 липня 2019 року.

За результатами розгляду заяв та скарг позивача податкові повідомлення-рішення за 2019 рік на суми 61899,48 грн., 7614,82 грн., та 8360,45 грн. були скасовані (відкликані), про що позивача було повідомлено листом за підписом заступника начальника ГУ ДФС у Київській області від 07.08.2019 року №19320/ФОП/Ю-36-13.

Проте, дані інформаційної системи державної податкової служби, а саме первинної інформації, яка зберігається в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 , не були приведені у відповідність з даними Державного земельного кадастру.

В зв`язку з чим, у 2020 році відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення на аналогічні з попереднім роком суми податкових зобов`язань в розмірі 7614,82 грн., 8360,45 грн. та 61899,48 грн. відповідно.

25 червня 2020 року в адміністративному порядку позивачем були оскаржені вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 01.09.2020 року №П/99-00-06-02-04-09 скаргу було залишено без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю (земельний податок) - Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Підпунктом 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків.

Згідно статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У статті 270 Податкового кодексу України зазначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності;

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абз. 1 п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками земельного податну є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.ст. 269, 270 ПК України).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала інформація, що міститься в інформаційній системі органів податкової служби про те, що ОСОБА_1 в Макарівському районі Київської області є власником земель:

- в розмірі 15,756 га на території Колонщинської сільської ради загальною площею - (зона Колонщина 2), з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування господарських будівель і споруд;

- в розмірі 14,3508 га на території Колонщинської сільської ради загальною площею (зона Марьянівка К 1) - цільове призначення для будівництва і обслуговування господарських будівель і споруд.

Як свідчать матеріали справи, вказана інформація щодо розміру земельних ділянок не відповідає дійсності, про що позивач неодноразово повідомляв відповідача листами від 11 липня 2018 року, 20 червня 2019 року і 22 липня 2019 року, які долучені до матеріалів справи.

Так, в 2013 році позивачем були відчужені:

земельні ділянки в селі Мар`янівка Колонщинської сільської ради загальною площею 5,5904 га, що підтверджується:

- договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2013 року, посвідченим Дереберою Т.О., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, та зареєстрованим в реєстрі за №2738 (кадастровий номер 3222182600:05:020:0129, 2,2276 га), новий власник ПАТ «РАДИКАЛ БАНК»;

- договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2013 року, посвідченим Дереберою Т.О., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, та зареєстрованим в реєстрі за №2737 (кадастровий номер 3222782600:05:020:0079, 1,6093 га), новий власник ПАТ «РАДИКАЛ БАНК»;

- договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2013 року, посвідченим Дереберою Т.О., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованим в реєстрі за №2739 (кадастровий номер 3222782600:05:020:0078, 1,9735 га), новий власник ПАТ «РАДИКАЛ БАНК»;

земельні ділянки в селі Колонщина Колоншинської сільської ради загальною площею 22,1385 га, що підтверджується:

- договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06.12.2013 року, посвідченим Дереберою Т.О., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, та зареєстрованим в реєстрі за №2712 (кадастровий номер 1222782600:05:020:0130, 6,3825 га), новий власник ПАТ«РАДИКАЛ БАНК»;

- договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2013 року, посвідченим Байдик Т.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області, та зареєстрованим в реєстрі за №1552 (кадастровий номер 3222782600:07:001:0091, 13,5755 га), новий власник ОСОБА_2 ;

- договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2013 року, посвідченим Байдик Т.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області, та зареєстрованим в реєстрі за №1647 (кадастровий номер 3222782600:07:001:0092, 1,126 га), новий власник ОСОБА_2 ;

- договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2013 року, посвідченим Байдик І.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області, та зареєстрованим в реєстрі за №1561 (кадастровий номер 3222782600:07:004:0038, 1,0545 га), новий власник ОСОБА_3 .

Вказані документи направлялись контролюючому органу для проведення звірки розміру площі та кількості земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 на праві власності в 2018 -2019 роках, однак відповідачем вказана інформація не була прийнята до уваги при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З 1 січня 2014 року в с. Мар`янівка Колоншинської сільської ради позивач є власником єдиної земельної ділянки за кадастровим номером 3222782600:05:028:0130, площею 0,05 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, з урахуванням встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкові повідомлення-рішення №966786-5605-1031 від 26.03.2020 року та №966785-5605-1031 від 26.03.2020 року щодо податкових зобов`язань на суми 7614, 82 грн. та 8360,45 грн. були прийняті відповідачем безпідставно, без урахування всіх належних обставин для їх прийняття, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення №1378113-5605-1031 від 06.04.2020 року, колегія суддів зазначає наступне.

В інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 інформаційної системи податкової служби міститься інформація про те, що останній є власником земель в розмірі 77,77 га на території Пашківської сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Натомість, як підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області знаходяться земельні ділянки загальною площею 50,6133 га, що належать позивачу на праві власності:

- земельна ділянка площею 20,6423 га, кадастровий номер 3222786500:02:008:0030;

- земельна ділянка площею 5,1780 га, кадастровий номер 3222786500:05:012:0012;

- земельна ділянка площею 5,1604 га, кадастровий номер 3222786500:05:012:0015;

- земельна ділянка площею 13,6525 га, кадастровий номер 3222786500:05:007:0032;

- земельна ділянка площею 5,9801 га, кадастровий номер 3222786500:02:008:0027.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена норма узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «..адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового правління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Натомість, відповідачем не було долучено до матеріалів справи жодних доказів, які б свідчили про наявність у позивача земельних ділянок, загальною площею 77,77 га, на які була розрахована позивачу плата за землю за 2020 рік.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення №1378113-5605-1031 від 06.04.2020 року і нарахування позивачу суми земельного податку у розмірі 61899,48 грн., у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме привести інформацію, що міститься в інформаційній картці платника податків у відповідність до даних земельного кадастру, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до п. п. 21.1.1 - п. п. 21.1.5 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 був затверджений Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За визначеннями, наведеними у пункті 2 розділу І Порядку, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; достовірність показників інформаційної системи -відповідність інформації, що зберігається у інформаційній системі, показникам первинних документів; коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам її співставності та логічного і арифметичного контролю; перекручення показників - неповне або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.

Згідно з пунктами 3-6 розділу І Порядку оперативний облік податків здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками Здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

Підпунктом 1 глави 1 розділу II Порядку передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Первинними показниками для розрахунку сум плати за землю є дані державного земельного кадастру, які ДФС на підставі пункту 286.1 статті 286 ПК України отримує від органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин.

Структурні підрозділи органів ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки, які за своїми функціональними обов`язками забезпечують адміністрування плати за землю, вносять до інформаційної системи органів ДФС дані про земельні ділянки та їх власників на підставі документів про право власності та право користування земельними ділянками, отриманих від платників, про ставки земельного податку та грошову оцінку земельних ділянок, отриманих від територіальних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин, рішень органів місцевого самоврядування.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі (ч. 3 ст. 38 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

Таким чином, для реалізації контролюючим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам, законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, ефективно захистити порушені права позивача можливо шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області привести дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) інформаційної системи органів ДПС у відповідність до даних Державного земельного кадастру.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вказав, що з урахуванням наданих позивачем підтверджуючих документів (договорів купівлі-продажу та інформації про проведену грошову оцінку земельних ділянок), податкові повідомлення-рішення за 2018-2020 року вважаються скасованими (відкликаними), а інформаційна картка платника по земельному податку приведена у відповідність.

Отже, відповідачем підтверджено протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 року №966786-5605-1031, від 26.03.2020 року №966785-5605-1031 та від 06.04.2020 року №1378113-5605-1031.

Однак, судом першої інстанції було вірно зауважено на тому, що будь-яких доказів відкликання оскаржуваних рішень та приведення інформаційної картки платника податків по земельному податку у відповідність, відповідачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача привести інформацію, що міститься в інформаційній картці платника податків у відповідність до даних земельного кадастру підлягають задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.