Постанова

від 12.09.2023 по справі 120/3914/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3914/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

12 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушнір В. В.,

представників позивача: Денеги В.І., Опанасюка П.П.,

представника відповідача: Островерх Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Томашпільського комунального підприємства до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2019:

- №0001081306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 87 831,64 грн, у тому числі: основний платіж 8 029,90 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 77 070,92 грн, пеня 2 730,82 грн.;

- №0001071306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 201 126,67 грн, у тому числі: основний платіж 257 719,34 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 895 629,23 грн., пеня 47 778,10 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 19.08.2019 р. по 02.09.2019 р. здійснено документальну планову виїзну перевірку Томашпільського комунального підприємства з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2019 р, про що складено акт перевірки від 09.09.2019 №33/13-06-09/ НОМЕР_1 .

В ході перевірки встановлено порушення підприємством:

- підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту е пункту 176.1, підпункту а пункту 176.2 статті 176 ПК, а саме: несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб під час виплати заробітної плати найманим працівникам за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 в сумі 1 264 373,80 грн. (у тому числі: за 2016 рік 115 524,87 грн, за 2017 рік 277 550,54 грн., за 2018 рік 544 298,57 грн, за 2019 рік 326 999,82 грн) та не перераховано (не сплачено) податок на доходи фізичних осіб (основний платіж) із заробітної плати найманих працівників у загальній сумі 257 719,34 грн. за 2019 рік;

- підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту е пункту 176.1, підпункту а пункту 176.2 статті 176 ПК підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК, а саме: несвоєчасно перераховано до бюджету суму узгодженого податкового зобов`язання, самостійно визначеного податковим агентом з військового збору за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 в сумі 111 979,99 грн (у тому числі: за 2016 рік 13 708,93 грн, за 2017 рік 24 284,76 грн, за 2018 рік 46 388,94 грн., за 2019 рік 27 597,36 грн.) та не перераховано (не сплачено) до бюджету суму узгодженого податкового зобов`язання, самостійно визначеного податковим агентом з військового збору в сумі 8029,90 грн за 2019 рік.

При цьому, висновок в акті перевірки про заниження позивачем суми податкового зобов`язання з ПДФО за 2019 рік на 257 719,34 грн. та військового збору за 2019 рік на 8 029,90 грн. ґрунтується на тому, що перевіркою встановлено не перерахування (не сплату) ПДФО та військового збору з виплачених доходів, а також несвоєчасне перерахування ПДФО у розмірі 1 264 373,80 грн. та військового збору у розмірі 111 979,99 грн. під час виплати доходу вільнонайманим працівникам до відповідного бюджету за період з 01.07.2016 по 30.06.2019.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 27.09.2019:

- №0001071306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 201 126,67 грн., у тому числі: основний платіж 257 719,34 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 895 629,23 грн., пеня 47 778,10 грн.;

- №0001081306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 87 831,64 грн., у тому числі: основний платіж 8 029,90 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 77 070,92 грн., пеня 2 730,82 грн.

Згідно податкових повідомлень-рішень від 27.09.2019 №0001071306 та №0001081306 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК.

Не погоджуючись із цими рішеннями , позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Норми підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі так само) зобов`язують податкового агента, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.

Пунктом 171.1 статті 171 ПК встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (п. 171.2 статті 171 ПК України ).

Згідно з підпунктом а пункту 176.2 статті 176 ПК, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК, нарахування утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 цього Кодексу (у тому числі, роботодавці, які виплачують доходи у вигляді заробітної плати на користь платника податку) (підпункт 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК).

Податкові агенти (платники збору) зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПК (підпункт 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Види та розмір відповідальності за порушення податкового законодавства визначені у главі 11 розділу ІІ ПК.

Відповідно до частини першої статті 109 ПК податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 127.1 статті 127 ПК передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

У разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно достатті 126 ПК України.

В свою чергу, положеннями статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Надаючи оцінку спірним рішенням суд вказує, що в постанові ВС від 18.10.2022 р. у цій справі вказано, що суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що за несвоєчасну сплату до бюджету ПДФО у розмірі 1 264 373,80 грн. та військового збору у розмірі 111979,99 грн. з виплачених найманим працівникам доходів відповідач безпідставно застосував до Підприємства штрафні (фінансові) санкції, встановлені нормами статті 127 ПК. Тобто, судовим рішенням підтверджено факт неправомірного нарахування штрафних санкцій за ст. 127 ПКУ України за несвоєчасну сплату до бюджету ПДФО у розмірі 126473,80 грн. та військового збору у розмірі 111 979,99 грн.

Разом з тим, Верховний Суд вказав на необхідність при новому розгляді справи дослідити певні розбіжності, що містяться в акті.

Так, наряду з таким правопорушенням, як несвоєчасна сплата утриманих сум ПДФО та військового збору до бюджету, в акті зазначено про несплату Підприємством ПДФО з виплачених доходів засудженим за лютий - червень 2019 року у розмірі 257 719,34 грн та військового збору з доходів вільнонайманих працівників за травень, червень 2019 року у розмірі 8 029,90 грн (у позивача на кінець перевірки наявна заборгованість з ПДФО у розмірі 257 719,34 грн та військового збору у розмірі 8 029,90 грн).

Як підтверджено в судовому засіданні представниками сторін, позивач наявність заборгованості перед бюджетом з цих платежів та в такому розмірі не заперечує, а посилання у акті на засуджених є допущеною при складанні акту помилкою. Тобто жодних засуджених на підприємстві не працювало.

Також ВС вказав на необхідність дослідження питання правомірності застосування податковим органом статті 127 ПК України в частині, яка стосується несплати Підприємством ПДФО у розмірі 257 719,34 грн та військового збору у розмірі 8 029,90 грн. Необхідно встановити, чи був виплачений дохід, розміру якого відповідають зазначені суми податку та військового збору, заборгованість за якими позивач не оспорює. Якщо дохід був виплачений, а ПДФО та військовий збір не були сплачені (перераховані) до бюджету, то це може бути підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 127 ПК.

Відтак, надаючи оцінку висновкам акту у вказаній ВС частині, тобто стосовно несплати Підприємством ПДФО з виплачених доходів за лютий червень 2019 року у розмірі 257 719,34 грн. та військового збору за травень, червень 2019 року у розмірі 8 029,90 грн., суд вказує наступне.

Як свідчать виписки по банківських рахунках позивача одночасно з виплатою заробітної плати (за досліджуваний період) здійснювалось перерахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Однак, як встановлено в ході розгляду справи, сплачені позивачем кошти були зараховані податковим органом на погашення заборгованості за попередні періоди, що узгоджується з положеннями пункту 87.9 статті 87 ПК України, відповідно до якого у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Наведеною нормою ПК України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу. При цьому зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено пунктом 87.9 статті 87 ПК України.

В свою чергу, штрафні санкції відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України застосовуються саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми, відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплату податку здійснив після виплати доходу платнику податку.

Проте, як встановлено судом та про що зазначалось вище, підсприємство разом з виплатою дохожу нарахувало та сплатило податок та військовий збір.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2019 у справі №806/2699/16, від 17.04.2020 у справі №806/124/17, від 13.02.2020 у справі №806/129/17, від 21.09.2021 у справі №806/127/17 та від 14.03.2023 р. у справі 806/59/17.

Відтак, суд доходить висновку про те, що позивачем не вчинялось порушення, передбачене саме статтею 127 ПК України, а саме - виплати доходу на користь платника податків без попередньої або одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку, а тому застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі цієї норми є протиправним, як наслідок, спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 вересня 2023 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.