Постанова

від 12.09.2023 по справі 140/7259/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 рокуСправа № 140/7259/22 пров. № А/857/3956/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Приватного акціонерного товариства «Ковельські ковбаси» про стягнення податкового боргу, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Ковельські ковбаси» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року (суддя Костюкевич С.Ф., м.Луцьк),

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Головне управління ДПС у Волинській області (далі Головне управління) звернулося до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Ковельські ковбаси» (далі ПАТ) в якому просило стягнути з відповідача в дохід бюджету податковий борг в сумі 301233,76 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції дано невірне тлумачення нормі статті 129 Податкового кодексу України (далі ПК) в частині визначення початку строку нарахування пені та закінчення такого строку. Зазначає, що для стягнення до суду у розрахунку врахована пеня за період за 2015, 2016 роки. Станом на 2020, 2021 роки минуло більше 1095 днів, що настають за днем коли у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податків. Вважає рішення суду в частині стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 102202,39 грн безпідставним.

Позивачу відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, щооскільки за відповідачем рахується податковий борг, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, тому податковий борг підлягає стягненню в розмірі 301 233,76 грн.

Такі висновки суду першої інстанції є не зовсім вірними, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ПАТ з 31.12.2004 та перебуває на обліку в контролюючого органу, як платник податків, має відкриті рахунки в банківських установах, що підтверджується Витягом з ІС «Податковий блок».

Станом на 26.10.2022 за відповідачем рахується податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб та з податку на додану вартість (далі ПДВ із вироблених в Україні товарів у розмірі 301233,76 грн, що підтверджується довідкою про наявність заборгованості по платежах до бюджету ПАТ, розрахунком сум податкового боргу ПАТ та зворотнім боком облікових карток платника податків з орендної плати за землю з юридичних осіб (а.с.5-7, 14-19).

Податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб виник внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованих платежів згідно поданих податкових декларацій з плати за землю:

- податкового розрахунку земельного податку № 9024418614 від 18.02.2019 в сумі 24407,66 грн по терміну сплати 30.01.2020;

- податкового розрахунку земельного податку № 9145539635 від 08.07.2019 в сумі 917,18 грн по терміну сплати 30.01.2020;

- податкового розрахунку земельного податку № 9178425592 від 13.08.2019 в сумі 7,81 грн по терміну сплати 30.01.2020;

- нарахованої пені в сумі 168,54 грн відповідно до статті 129 Податкового кодексу України(далі ПК) з 01.06.2015 по 14.02.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 5155,53 грн з 29.06.2015 по 14.02.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 5319,33 грн з 29.06.2015 по 14.02.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- податкового розрахунку земельного податку №9025196290 від 14.02.2020 в сумі 15541,55 грн по терміну сплати 01.03.2020, 30.03.2020, 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020 30.07.2020, 31.08.2022, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.1212020; 01.02.2021

- донарахованих штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення- рішення (далі ППР) № 0031165204 від 03.03.2020 в сумі 41,17 грн, в сумі 2 632,91 грн.;

- нарахованої пені в сумі 2801,24 грн з 29.06.2015 по 16.04.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 7750,05 грн з 30.07.2015 по 16.04.2020 на рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання № 2/23-15 від 30.01.2015;

- нарахованої пені в сумі 12910,84 грн з 30.07.2015 по 16.04.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 12501,28 грн з 29.08.2015 по 16.04.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 12128,26 грн з 29.09.2015 по 16.04.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 5582,38 грн з 29.10.2015 по 16.04.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 3 193,55 грн з 29.10.2015 по 22.06.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- донарахованих штрафних санкцій відповідно до ППР № 0074395204 від 05.08.2020 в сумі 700,14 грн, 3333,04 грн, 1949,11 грн, 900 грн, 3 333,04 грн, 3333,04 грн, 1573,22 грн.;

- нарахованої пені в сумі 3050,99 грн з 29.10.2015 по 19.10.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 333,87 грн з 29.11.2015 по 19.10.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 4388,41 грн з 29.11.2015 по 30.10.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 1441,96 грн з 29.11.2015 по 02.11.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 2153,42 грн з 29.11.2015 по 02.11.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 3197,88 грн з 29.11.2015 по 30.11.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 1158,34 грн відповідно до статті 129 ПК на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 2095,19 грн з 30.12.2015 по 30.11.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- податкового розрахунку земельного податку №9338262135 від 18.12.2020 в сумі 6350,88 грн по терміну сплати 18.12.2020, в сумі 4 782,29 грн по терміну сплати 18.12.2020, в сумі 6350,88 грн по терміну сплати 18.12.2020, в сумі 6350,88 грн по терміну сплати 18.12.2020, в сумі 6350,00 грн по терміну сплати 01.02.2021

- нарахованої пені в сумі 4269,73 грн з 30.12.2015 по 30.12.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 4269,73 грн з 30.12.2015 по 30.12.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 2095,18 грн з 30.12.2015 по 30.12.2020 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 1585,69 грн з 30.12.2015 по 01.02.2021 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 2612,03 грн з 29.01.2016 по 01.02.2021 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- нарахованої пені в сумі 2038,97 грн з 29.01.2016 по 01.02.2021 на податковий розрахунок земельного податку № 9015784870 від 16.02.2015;

- податкового розрахунку земельного податку № 9027865929 від 17.02.2021 в сумі 5145,78 грн по термінах сплати 02.03.2021, 30.04.2021, 31.05.2021, 30.06.2021, 30.07.2021, 30.08.2021, 30 09.2021, 01.11.2021, 30.11.2021, 30.12.2021, 30.01.2022;

- податкового розрахунку земельного податку № 10299130 від 11.02.2022 в сумі 3970,11 грн. по термінах сплати 02.03.2022, 30.03.2022, 03.05.2022, 30.05.2022, 30.06.2022, 01.08.2022, 30.08.2022, 30.09.2022.

Податковий борг з податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань згідно ППР № 0059235204 від 02.06.2020 в сумі 10220,34 грн, ППР № 0070335204 від 09.07.2020 в сумі 1573,10 грн; ППР № 0070325204 від 09.07.2020 в сумі 4339,72 грн; ППР №0065591807 від 10.11.2021 в сумі 340 грн; податкової декларації з ПДВ № 9169380064 від 16.07.2020 в сумі 2935 грн по терміну сплати 30.07.2020.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту14.1 статті 14 ПК грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому).

Пунктом 59.1 статті 59 ПК визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У зв`язку з наявністю податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з метою погашення податкового боргу податковим органом відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК була сформована та вручена ПАТ податкова вимога форми «Ю» від 05.02.2015 №13-23, яка отримана посадовою особою - бухгалтером ПАТ Балюк Д.С. 05.02.2015, що підтверджується підписом на корінці податкової вимоги (а.с.9).

З 31.12.2019 по 30.09.2022 податковий борг платника податків з платежів до бюджету не переривався, що підтверджується зворотним боком облікових карток платника податків, відтак податкова вимога є чинною та правомірною.

Обставини щодо правомірності винесення та вручення боржнику податкової вимоги від 05.02.2015 №13-23 вже встановлені судом у справі № 803/799/15-а за результатами розгляду якої винесено постанову Волинського окружного адміністративного суду від 7 травня 2015 року, яка набрала законної сили 21.05.2015.

Поряд з тим абзацом одинадцятим пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Відтак строк давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який складає 1095 календарних днів був зупинений 18.03.2020.

Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК (у редакції, чинній на час нарахування пені) нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Граматичний (лексичний) і логічний аналізи підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК у редакції, чинній з 01.01.2017 (яка чинна і на час нарахування пені відповідачу) дають підстави для висновку, що законодавець пов`язує момент початку нарахування пені із закінченням граничного строку сплати податкового зобов`язання, визначеного ПК. Строк сплати податкового зобов`язання, на відміну від грошового зобов`язання, становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, період нарахування пені охоплює увесь час заниження податкового зобов`язання, в тому числі і період адміністративного та/або судового оскарження.

Інше тлумачення вказаної норми позбавляє логічного змісту наведеного у ній в дужках словосполучення «у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження», яке, фактично, і вказує на те, що цей темпоральний проміжок є частиною іншого (більшого) періоду, ніж після узгодження грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням. За змістом норм ПК узгодження грошових зобов`язань відбувається із закінченням процедури адміністративного та/або судового оскарження.

На обґрунтованість такого висновку вказує і системний аналіз пункту 129.2 статті 129 ПК, оскільки предметом регулювання всієї цієї норми є скасування пені, нарахованої за період заниження грошового зобов`язання (його частини), у випадку, коли за наслідками адміністративного або судового оскарження скасовано нараховане грошове зобов`язання (його частина). Є підстави вважати, що якби законодавство не передбачало, що пеня має нараховуватися за весь період заниження податкового зобов`язання, виявленого контролюючим органом та донарахованого податковим повідомленням-рішенням (що і обумовило кваліфікацію такої суми як «грошове зобов`язання»), то і сенсу її скасовувати повністю або в частині у разі скасування самого податкового повідомлення-рішення повністю або в частині не було б.

При цьому слід зазначити, що пеня на підставі пункту 129.1 статті 129 ПК нараховується в обов`язковому порядку в силу вимог ПК, і не обумовлюється прийняттям контролюючим органом жодних додаткових рішень. Однак, момент виникнення обов`язку платника податків з її сплати нерозривно пов`язаний з моментом виникнення обов`язку зі сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання (зокрема його узгодження), розмір якого і є базою для розрахунку пені.

Отже, з урахуванням вимог пункту 129.2 статті 129 ПК у разі залишення без змін частини нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку судового оскарження, пеня, нарахована за несплату такого, відображається в ІКП платника податку та підлягає сплаті за весь період заниження такого зобов`язання, в тому числі і за період адміністративного та/або судового оскарження.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2022 року у справі №380/7694/20.

Як видно з інтегрованої картки платника податків пеня за несвоєчасну сплату боргу минулих періодів, який виник внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованих платежів згідно поданих податкових декларацій з плати за землю: нараховуваль позивачем починаючи з 14.02.2020 за весь період заниження такого зобов`язання до моменту повного погашення відповідного зобов`язання 30.09.2022 та становила 97732,66 грн

Разом з тим, Законом України від 17.03.2020 №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019)» (набрав чинності 18.03.2020 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК доповнено пунктом 52-1.

Згідно з абзацом одинадцятим пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

З огляду на те, що станом на 30.09.2022 (постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 № 928) дія карантину не завершена відповідачем необґрунтовано обчислена та застосована пеня у період з 01.03.2020 по 30.09.2022.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із позицією Верховного Суду щодо подібної категорії справ, яка викладена у постановах від 10 серпня 2021 року у справі №520/18407/2020, 28 жовтня 2022 року у справі № 200/5487/21.

Таким чином, пеня що підлягає стягненню з відповідача у якості податкового боргу яка нарахована 14.02.2020 становить 10643,40 грн.

В розглядуваній апеляційній скарзі Головне управління не спростувало та не навело жодних доводів того, що спірна сума пені нараховувалась відповідачу із застосуванням норми пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК.

А суд першої інстанції, враховуючи вище викладені норми статті 129 ПК дійшов помилкового висновку, що нарахування пені мало здійснюватися у повній сумі, що заявлена до стягнення контролюючим органом.

В іншій частині щодо стягнення з відповідача основної суми боргу 214144,50 грн (з урахуванням безпідставно нарахованої суми пені 87089,26 грн (97732,66 грн 10643,40 грн) відповідач апелянт не наводить жодних заперечень та обґрунтувань щодо безпідставності стягнення заявленої суми.

Крім того, судом апеляційної інстанції не встановлено невідповідності висновків суду першої інстанції щодо необхідності стягнення зазначеної вище суми з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пунктів 95.2 - 95.3 статті 95 ПК стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Про наявність у ПАТ відкритих рахунків у банках свідчить довідка надана Головним управлінням (а.с.5).

Зважаючи на те, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання правильності обрахунку заявленої до стягнення з відповідача пені у сумі 97732,66 грн і під час апеляційного перегляду справи підтвердилась необхідність стягнення пені у усі 10643,40 грн, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду та задоволення позову частково шляхом стягнення з рахунків ПАТ у банках, обслуговуючих такого платника податків, в дохід державного бюджету податкового боргу в сумі 214144,50 грн. В задоволені решти позову контролюючого орану необхідно відмовити, з огляду на обставини, що встановлені вище.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 308, 310, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ковельські ковбаси» задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року в частині задоволення позову про стягнення податкового боргу в сумі 87089,26 гривень скасувати та прийняти постанову, якою в задоволені позову в цій частині відмовити.

В решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець О. І. Мікула