Рішення

від 13.09.2023 по справі 308/3781/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3781/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суду Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., за участі секретаря судового засідання Передерій Є.В., у присутності: представника позивача - Семеновича Т.С. та представника другого відповідача - Лешанича А.А., розглянувши у відкритому судовому зсіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву позивача - ОСОБА_1 до першого відповідача - Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, другого відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним рішеннями, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до першого відповідача - Ужгородської міської ради, другого відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області за якою просить суд:

-стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування грошові кошти у розмірі 91 тисячі 455 доларів США 00 центів (дев`яносто одна тисяча чотириста п`ятдесят п`ять доларів США 00 центів);

-стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 копійок (десять тисяч гривень 00 копійок).

За ухвалою від 24.03.2022 року судом було відкрите провадження у цій справі № 308/3781/22 за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

Протягом встановленого судом строку, до суду надійшли наступні письмові заяви.

Письмовий відзив від 07.04.2022 року другого відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області за яким другий відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, оскільки Головне управління Казначейства відповідно до Бюджетного кодексу України не с розпорядником усіх бюджетних коштів і не відповідає за зобов`язаннями інших бюджетних установ.

Письмовий відзив від 20.04.2022 року першого відповідача - Ужгородської міської ради на позовну заяву, за яким перший відповідач просить суд відмовити повністю в позові ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Як вбачається із змісту позовної заяви та доданих до неї доказів основною підставою для відшкодовування нібито завданої позивачу шкоди, а також для розрахунку розміру такої шкоди є посилання позивача на укладений між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ "БЕЛІВЕР" (Орендар) попередній договір оренди нерухомого майна від 01.12.2021р. (Попередній договір).

Пунктом 4.2 Попереднього договору визначено, що цей договір може бути припинений (в тому числі шляхом розірвання в порядку та на підставах, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

Розрахунок нібито завданої шкоди проведено позивачем на підставі Попереднього договору наступним чином: (20\ кв.м. (пункт 1.2 Договору: площа *13 дол. США (пункт 2.4 Договору: орендна плата)*35 місяців (п. 2.5 Договору: строк) = 91 тис. 455 дол. США.

Згідно частини першої статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно частини третьої статті 635 Цивільного кодексу України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Системний аналіз статті 635 Цивільного кодексу України свідчить про те, що єдиним зобов`язанням сторін за попереднім договором є зобов`язання укласти основний договір у певний строк (термін), обумовлений таким попереднім договором. Ухилення від такого укладення є порушенням цього зобов`язання, однак якщо факт ухилення судами не встановлено, а сторони в обумовлений строк (термін) основний договір не уклали або одна зі сторін не направила іншій стороні пропозицію про його укладення, таке зобов`язання вважається припиненим. Таким чином, у зв`язку із не укладенням основного договору у строки (терміни) визначені попереднім договором від 01.12.2021, зобов`язання, встановлене вказаним попереднім договором припинилось.

Пред`являючи позов про відшкодування збитків позивач пов`язує упущену вигоду у розмірі 91455,00 доларів США із неодержанням грошових коштів (орендної плати) за 35 місяців, по договору оренди який позивач мав укласти з ТОВ "БЕЛІВЕР" на виконання попереднього договору оренди нерухомого майна від 01.12.2021.

При цьому, можливість одержання доходу заявленого позивачем як упущена вигода, пов`язана не лише із укладенням попереднього договору оренди нерухомого майна від 01.12.2021, а ще й з обов`язковим укладенням основного договору оренди на умовах, які визначені попереднім договором, передачею в оренду саме відповідного нерухомого майна, яке визначено умовами попереднього договору, відсутністю спорів між сторонами, належним виконанням сторонами умов основного договору оренди, в тому числі щодо сплати орендної плати, обов`язковою дією основного договору оренди нерухомого майна протягом строку, якій визначений попереднім договором оренди нерухомого майна від 01.12.2021 (35 місяців) тощо.

Настання та/або відсутність кожної із вищевказаних обставин є самостійною перешкодою у реалізації намірів позивача отримати дохід, еквівалентний сумі 91 455,00 доларів США від оренди майна. Більше того, настання та/або відсутність кожної із вищевказаних обставин залежали не тільки від волі позивача.

В свою чергу, позивачем на надано належних і допустимих доказів того, що відповідні обставини обов`язково настануть та/або не настануть у майбутньому. Отже, обставини, з якими позивач пов`язував одержання в майбутньому доходу від передачі в оренду майна, договір оренди якого не укладено, в розумінні пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України не є звичайними для реального отримання таких доходів. Враховуючи вищезазначене перший відповідач вважає, що позивачем не доведено завдання йому Ужгородською міською радою збитків у виді упущеної вигоди на суму, еквівалентну 91455,00 доларів США.

24.01.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява щодо уточнення позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої органом місцевого самоврядування та зменшення позовних вимог за якою він просить суд:

- замінити первісного відповідача Ужгородську міську раду на належного відповідача - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова,З, ЄДРПОУ: 04053699);

- залучити до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні 1 позивача - ТОВ «Белівер» (88000, м. Ужгород, вул. Грушевського, 2 ЄДРПОУ: 43174863);

- стягнути з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, ЄДРПОУ: 04053699) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) збитки у розмірі 9150,05 доларів США, в еквіваленті у гривні за курсом НБУ на момент ухвалення рішення, шляхом безспірного списання коштів місцевого бюджету Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконно прийнятого рішення органу місцевого самоврядування.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив наступне.

01.12.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Белівер» було укладено попередній договір оренди нерухомого майна, згідно з умовами якого сторони такого договору зобов`язалися не пізніше 01.03.2022 укласти договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , що і складається з двох комерційних приміщень та санвузла, загальною площею 201,1 кв.м., строком на 35 місяців.

За умовами попереднього договору його сторони узгодили, що орендар ТОВ «Белівер» вносить орендну плату щомісячно до 10 числа у гривнях, що еквівалентно 13 доларів США за курсом НБУ на день оплати за один квадратний метр орендованої площі. Таким чином, сторони попереднього договору узгодили щомісячну орендну плату у розмірі 2 614,30 доларів США (13 х 201,1 = 2614,30).

06.01.2022 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, що складається з двох комерційних приміщень та санвузла, загальною площею 201,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , в результаті поділу належного позивачу житлового будинку за цією адресою, що стверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.01.2022.

Однак, основний договір оренди нежитлового приміщення між ОСОБА_1 та ТОВ «Белівер» не було укладено 01.03.2022, у зв`язку з незаконним рішенням - підпунктом 2.5 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради 09.12.2021 № 552, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на проведення робіт з порушення цілісності об`єктів благоустрою для облаштування водопостачання та каналізації до нерухомого майна по АДРЕСА_3 .

Указане підтверджується тим, що 25.02.2022 ОСОБА_1 повідомив листом ТОВ «Белівер» про складнощі виконання умов попереднього договору, у зв`язку з прийняттям рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 09.12.2021 № 552 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні відповідного дозволу на проведення робіт з порушення цілісності об`єктів благоустрою для облаштування водопостачання та каналізації.

У відповідь ТОВ «Белівер» повідомило ОСОБА_1 листом від 25.02.2022, що внаслідок прийняття рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради 09.12.2021 № 552 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відповідного дозволу - відсутня можливість укласти основний договір 01.03.2022. Одночасно ТОВ «Белівер» зазначало, що без указаного дозволу для влаштування водопостачання та каналізації, використовувати об`єкт оренди у комерційних цілях - неможливо.

Істотні умови основного договору, відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, були встановлені попереднім договором, а ОСОБА_1 мав ґрунтовні переконання та наміри для укладення 01.03.2022 основного договору та підтверджував своїми діями зацікавленість в укладенні такого договору.

Однак незаконне рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради спричинило відсутність можливості влаштування водопостачання та каналізації, унеможливило використання об`єкту нерухомості, призвело до порушення цивільного (права позивача щодо належного користування й розпорядження нерухомістю, унеможливило передачу об`єкта нерухомості в оренду та укладення основного договору оренди 01.03.2022. Таким чином, наявний безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями виконавчого комітету Ужгородської міської ради і заподіяною шкодою, яка становить недоотриману позивачем орендну плату за період із 01.03.2022 до 15.06.2022 (моменту прийняття наступного позитивного рішення виконкому).

Розмір шкоди за вказаний період становить 9150,05 доларів США (3,5 місяці х 2614,30 = 9150,05), що є збитками (упущена вигода), а саме є доходами, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Обґрунтовуючи необхідність відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, ОСОБА_1 вважає, що ним доведено, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання даного доходу. У даному випадку причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди (виконавчим комітетом) та шкодою є безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка виконавчого комітету Ужгородської міської ради без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Що й зумовило звернення до суду із цим позовом.

За ухвалою від 10.05.2023 року судом було заяву представника позивача від 24.01.2023 року щодо уточнення позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої органом місцевого самоврядування та зменшення позовних вимог, - задоволено частково. Замінено первісного першого відповідача Ужгородську міську раду на належного відповідача - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, ЄДРПОУ: 04053699).

Прийнято до розгляду заяву представника позивача від 24.01.2023 року щодо уточнення позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої органом місцевого самоврядування та зменшення позовних вимог, - за якою змінено предмету позову та зменшено позовні вимоги та розглянути по суті позовну вимогу про:

- стягнути з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, ЄДРПОУ: 04053699) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) збитки у розмірі 9150,05 доларів США, в еквіваленті у гривні за курсом НБУ на момент ухвалення рішення, шляхом безспірного списання коштів місцевого бюджету Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконно прийнятого рішення органу місцевого самоврядування.

Встановлено строк для подання відзивів та письмових заяв у цій справі з урахуванням заяви позивача від 24.01.2023 року, - до дня наступного судового засідання у цій справі, тобто до 21 липня 2023 року до 10 год. 00 хв.

До 21.07.2023 року до суду надійшла лише одна письмова заява від 17.07.2023 року від представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

Будь - яких інших письмових заяв до суду не надходило.

За ухвалою від 21.07.2023 року судом було закрите підготовче провадження у цій справі № 308/3781/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 серпня 2023 року на 14 год. 00 хв. та на 11 вересня 20213 року на 15 год. 00 хв.

Представник першого відповідача до суду не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був судом повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 8800021269560 від 31.08.2023 року. Подав до сдуу письмове клопотання про відкладенні розгляду справи через перебування представника на лікарняному, проте не додав до клопотання жодних документальних підтверджень викладеного.

В судовому засіданні 11.09.2023 року представник позивача просив суд розглянути справу за зазначеної явки, оскільки перший відповідач документально не обґрунтував клопотання про відкладення, крім того це юридична особа, яка має юридичний відділ та не позбавлена можливості направити до суду іншого компетентного та повноважного представника, такі дії першого відповідача вважає свідомим затягуванням розгляду справи. Уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві та інших письмових заявах.

Представник другого відповідача залишив вирішення питання щодо можливості розгляду справи за відсутності представника першого відповідача на розсуд суду. Позов не визнав з підстав зазначених у письмовому відзиві, просив суд відмовити повністю у його задоволенні в частині другого відповідача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника першого відповідача, оскільки судом в ухвалі від 21.07.2023 року у відповідності до п. 15 ч. 2 ст. 197 ЦПКУ країни у зв`язку із складністю справи було визначено декілька судових засідань, проте у жодне із цих засідань представник першого відповідача не прибув, до клопотання про відкладення розгляду справи будь - яких документальних підтверджень хвороби не додав, не обґрунтував неможливість прибуття до суду іншого представника цієї юридичної особи, тоді як у відповідності до ч. 2 ст. 210 ЦПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті, при цьому завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 209 ЦПК України). Відтак суд вважає причини неявки представника першого відповідача неповажними та такими що спрямовані на свідоме затягування розгляду справи, що є неприпустимим, тому судом було ухвалено розглянути справи по суті за відсутності представник першого відповідача, з огляду також на той факт, що у підготовчому провадженні були зібрані всі матеріали, необхідні для розгляду справи.

У відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного рішення суду було відкладено на строк не більш як десять днів.

Заслухавши сторін та їх представників, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами докази, а також матеріали кримінального провадження № 308/1912/19, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме з рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 року у справі № 260/4129/21, ухваленого за наслідками розгляду справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3,м. Ужгород,Закарпатська область,88000) про визнання протиправним і скасування рішення, цей позов був задоволений, визнане протиправним і скасоване рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №390 від 25.08.2021 року "Про скасування містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва по АДРЕСА_3 ".

При цьому судом першої інстанції було встановлено наступне.

Позивачеві було затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва по АДРЕСА_3 від 16.03.2020 року № 55/03-01/20, які затверджені наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 16.03.2020 № 88-М «Про затвердження умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва» зі змінами, згідно наказу від 06.11.2020 року № 267-М «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва» (а.с. 9-11).

В подальшому, рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 390 від 25.08.2021 року «Про скасування містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва по АДРЕСА_3 » було скасовано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва по АДРЕСА_3 від 16.03.2020 року № 55/03-01/20 зі змінами № 172/03-06/21 від 06.11.2020 року, виданих позивачеві та накази Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 16.03.2020 № 88-М та від 06.11.2020 року № 267-М, якими вони були затверджені (а.с. 13).

Зокрема, скасовані містобудівні умови та обмеження стосувалися нового будівництва на власній земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:35:001:0189 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 14).?

Згідно копії витягу з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, підтверджується, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:35:001:0189 був розташований житловий будинок (об`єкт житлової нерухомості) загальною площею 102, 4 кв.м. (а.с. 15).

Відповідач вказує, що оскаржуване рішення № 390 від 25.08.2021 року було прийнято, у зв`язку з отриманим листом від 20.08.2021 р. № 07.53-104-3583ВИХ-21, згідно якого Ужгородська окружна прокуратура звернулася до міського голови, в якому просила вирішити питання щодо скасування містобудівних умов та обмежень за № 172/03-06/20 від 06.11.2020 р. (зміни до містобудівних умов та обмежень № 55/03-01/20 від 16.03.2020) щодо будівництва індивідуального житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення за вищезазначеною адресою, так як з матеріалів містобудівного розрахунку та планів поверхів ескізних пропозицій вбачається, що під видом індивідуального житлового будинку ймовірно здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку (а.с. 36-37).

На підставі затверджених містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва АДРЕСА_3 - у позивача виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, відповідно позивач заперечує проти зміни чи припинення таких правовідносин.

Крім того, з аналізу ч. 8 ст. 29 Закону №3038 слідує, що скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється за заявою замовника або за рішенням суду, та вказаною нормою не передбачена можливість скасування містобудівних умов та обмежень на підставі рішення виконавчого комітету міської ради.

Так, для скасування містобудівних умов та їх обмежень є визначений порядок, зокрема скасування таких здійснюється за рішенням суду чи за ініціативою замовника адміністративної послуги.

Крім того, суд зазначає, що згідно листа Ужгородської окружної прокуратури від 20.08.2021 року зазначено, що імовірно під видом індивідуального житлового будинку здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку. Відтак, даний лист прокуратури, на який посилається відповідач, містить виключно припущення щодо можливого порушення містобудівних умов та обмежень при будівництві по АДРЕСА_3 .

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі № 260/4129/21 (провадження № А/857/1608/23) було апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року по справі №260/4129/21 - без змін.

При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що з системного аналізу вказаних норм, суд апеляційної інстанції вважає, що нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено право виконавчою комітету ради скасовувати надані містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок.

Вкладене вище є достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

Покликання суду першої інстанції, як на одну з підстав для скасування рішення відповідача, на те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення є некоректними у даній спірній ситуації, оскільки відповідач скасовував не своє власне рішення, а рішення Управління містобудування та архітектури, яке згідно пункту 1.1 Положення про Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, затвердженого рішенням сесії Ужгородської міської ради від 30.09.2017 р. № 624, є виконавчим органом міської ради, утворюється міською радою, підзвітне і підконтрольне в тому числі серед іншого і виконавчому комітету міської ради.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Слід зазначити, що в ході розгляду цієї справи адміністративним судом було на підставі досліджених доказів встановлено, що скасовані містобудівні умови та обмеження стосувалися нового будівництва на власній земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:35:001:0189 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 14).?

Згідно копії витягу з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, підтверджується, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:35:001:0189 був розташований житловий будинок (об`єкт житлової нерухомості) загальною площею 102,4 кв.м. (а.с. 15).

При цьому у цій справі позивач стверджує, що він - ОСОБА_1 є одноособовим власником житлового будинку, а також земельної ділянки (кадастровий номер - 2110100000:35:001:0189), за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 14.06.2019 року та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при цьому між ним та ТОВ «Белівер» був укладений попередній договір оренди нерухомого майна від 01.12.2021 року на оренду нежитлового приміщення за цією адресою площею 201 кв.м.

Відповідно до договору купівлі - продажу житлового будинку від 14.06.2019 року, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , останнім був прийняти й власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0542 га із кадастровим номером 2110100000:35:001:0189. Згідно п. 1.4 договору цей житловий будинок в цілому за планом земельної ділянки розміщений під літерою А складається з двох кімнат загальною площею 102,4 кв.м., з яких житлова площа 42,60 кв.м. з належними до нього надвірними будівлями та спорудами: сарай під літерою «Б», вбиральня під літерою «Г», огорожа під літерою «1-3».

З досліджений судом доказів у цій справі вбачається, що Позивачеві - ОСОБА_1 06.11.2020 року Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва по АДРЕСА_3 , на земельній ділянці із кадастровим номером 2110100000:35:001:0189, площею 0,0542 га із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Ці містобудівні умови є дійсними на час розгляду цієї справи, що встановлено вищезазначеними рішеннями суду.

10 червня 2021 року Комунальним підприємство «ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА МІСТА УЖГОРОДА» було розроблено Технічні умови підключення індивідуального житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення, що проектується, до системи водопостачання та каналізації м. Ужгорода. За адресою: АДРЕСА_3 .

25.08.2021 року за п. 2.2 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.08.2021 року № 389 «Про надання та відмову у видачі дозволів на проведення робіт з порушення цілісності об`єктів благоустрою» гр. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі дозволу на проведення робіт з порушення цілісності об`єктів благоустрою для облаштування водопостачання та каналізації до житлового будинку по АДРЕСА_3 .

22.11.2021 року було зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта будівництва індивідуального житлового будинку з вбудованим приміщенням комерційного призначення по АДРЕСА_3 .

06.12.2021 року за ОСОБА_1 було зареєстроване право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому вже зазначено, що загальна площа будинку складає 893,1 кв.м., житлова площа 253 м.кв., 14 житлових кімнат, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.12.2021 року № 289174760.

09.12.2021 року за п. 2.5 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 09.12.2021 року № 552 «Про надання та відмову у видачі дозволів на проведення робіт з порушення цілісності об`єктів благоустрою» гр. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі дозволу на проведення робіт з порушення цілісності об`єктів благоустрою для облаштування водопостачання та каналізації до житлового будинку по АДРЕСА_3 .

06.01.2022 року за ОСОБА_1 було зареєстроване право приватної власності на нежитлове приміщення, комерційне загальною площею 201,1 кв.м., яке складається з двох комерційних приміщень, санвузлу, яке розташоване за цією ж адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.01.2022 року № 294168471.

Як стверджує позивач та не заперечується першим відповідачем, за п.п. 1.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 15.06.2022 № 232, ОСОБА_1 було надано дозвіл на проведення робіт з порушення цілісності об`єктів благоустрою для облаштування водопостачання та каналізації до житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Позивач вважає, що з прийняттям позитивного рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 15.06.2022 № 232 - виконавчий комітет у такий спосіб визнав протиправність своїх дій щодо раніше прийнятої ним незаконної відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 , а права позивача щодо належного користування та розпорядження своєю власністю - у такий спосіб було поновлено. У зв`язку з цим, для ОСОБА_1 відпала необхідність звертатися в адміністративному порядку з вимогами про визнання незаконним підпункту 2.5 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради 09.12.2021 № 552 та зобов`язання вчинити певні дії, а відповідач припинив свої незаконні дії (15.06.2022) після прийняття позитивного рішення про надання відповідного дозволу ОСОБА_1 .

В обґрунтування матеріального збитку (упущеної вигоди) позивач надав суду попередній договір оренди нерухомого майна від 01.12.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Белівер».

За умовами п. 1.1, 1.6, 2.4, 2.5 цього договору сторони зобов`язалися протягом строку укласти договір оренди (нежитлове приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2554237221100) за адресою: АДРЕСА_5 , у майбутньому - у строк не пізніше 01.03.2022 року (включно). При цьому погодили сплату орендної плати у грошовій формі сумою в гривнях, котра буде еквівалентна сумі 13 дол. США по курсу НБУ на день оплати за один квадратний метр орендованої площі на строк 35 місяців.

Проте основний договір оренди цього нерухомого майна не був укладений між сторонами у погоджений строк - до 01.03.2022 року.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з органу місцевого самоврядування матеріальної шкоди, заподіяної незаконним рішенням органу місцевого самоврядування.

В обґрунтування позову позивач посилається на статтю 56 Конституції України, статті 393, 1173, 1174, 1166 ЦК України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1174 ЦК України регламентує, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Згідно із ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що у цій справі жодною із сторін не направлялися другій стороні пропозиції про укладення основного договору оренди. Сторони лише обмінялися листами від 25.02.2022 року та від 28.02.2022 року про відсутність можливості укласти договір оренди у визначений строк, відтак зобов`язання, встановлене попереднім договором, припинилося 02.03.2022 року.

Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Законом України «Про валюту і валютні операції» відповідно до ст. 5 якого гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за: 1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій; 2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії; 3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5 частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій; 4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов`язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення); 5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк; 6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України.

За змістом статті 9 цього Закону здійснення валютних операцій фізичними особами проводиться виключно на підставі ліцензії Національного Банку України.

Проаналізувавши все вищевикладене суд дійшов висновку, що жодне з трьох рішень Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, яке визначено позивачем як підставу задля стягнення матеріальної шкоди, не визнавалося судом незаконними. Суд не погоджується із позицією позивача про те, що Виконавчий комітет Ужгородської міської ради визнав протиправність своїх дій щодо раніше прийнятої ним незаконної відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 та надав дозвіл на проведення відповідних робіт, оскільки рішення від 15.06.2022 № 232 не містить таких обґрунтувань, а доведення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд також приймає до уваги, що попередній договір оренди нерухомого майна від 01.12.2021 року позивача вважається припиненим, він був укладений позивачем ще до оформлення права власності на об`єкт нерухомості комерційного призначення, на момент складання 22.11.2021 року Декларації про готовність до експлуатації цього об`єкта нерухомості позивачу було достовірно відомо про те, що водопостачання та каналізація не були підведені до цього об`єкту, дозвіл на це не був наданий першим відповідачем, тому при укладенні попереднього договору він достовірно знав про неможливість передання цього об`єкту нерухомості у оренду, та неможливість виконання ним умов попереднього договору, проте уклав такий договір, тобто свідомо допустив виникнення шкоди (втраченої вигоди), тому і відповідальність за договором повинен нести саме він, як сторона договору. Позивач у даному випадку не вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання та свідомо допустив його порушення, відтак суд не вбачає підстав задля покладення відповідальності на першого відповідача.

Суд також враховує, що у позивача відсутня ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями, відтак він не може укладати договори у валюті відмінній від грошової одиниці України - гривні, крім того правовідносини у цій справі є деліктними, а не договірними, тому також не можуть оцінюватися у валюті, або еквівалентному відношенні, що також є самостійною підставою задля відмови у задоволенні позову.

Отже, обставини, з якими позивач пов`язував одержання в майбутньому доходу від передачі в оренду майна, договір оренди який не укладено, в розумінні пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України не є звичайними для реального отримання таких доходів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що слід відмовити у позові повністю.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України всі судові витрати у цій справі суд вважає за необхідне покласти на позивача у зв`язку з відмовою у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 76-89, 141, 258 - 261, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви позивача - ОСОБА_1 до першого відповідача - Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, другого відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним рішеннями.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України всі судові витрати у цій справі покласти на позивача у зв`язку з відмовою у позові.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 14.09.2023 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Дергачова