Рішення

від 12.09.2023 по справі 509/2649/23

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/2649/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року Овідіопольськийрайонний суд Одеськоїобласті в складі:

головуючого - судді Кочко В.К.,

з участю секретаря Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт.Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики

ВСТАНОВИВ:

15.05.2023 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 404 535, 20 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного 25.08.2021 року з ОСОБА_2 договору позики грошей Відповідач отримала позику у розмірі 266 700 гривень, що складає 10 000 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України на день підписання Договору, купюрами номіналом по 100 доларів США. В порушення умов договору позики Відповідач свої зобов`язання не виконала та не повернула у встановлений строк позику, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 404 535, 20 гривень.

31.07.2023 року представник Позивача адвокат Ворошилова Д.Ю. подала до Овідіопольського районного суду Одеської області заяву про збільшення розміру позовних вимог у даній справі.

12.09.2023 року представником Позивача було подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Представник Позивача в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, прохала позовну заяву задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористалась, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.

Дослідивши надані Позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 25 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики грошей.

За умовами п. 1 Договору позики грошей Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у власність грошову суму в розмірі 266 700 (двісті шістдесят шість тисяч сімсот) гривень, що складає 10 000 (десять тисяч) доларів США за курсом, встановленим Національним банком України (надалі - НБУ) на день підписання Договору (1 долар США = 26,67 гривень), купюрами, номіналом по 100 (сто) доларів США (надалі - Позика). Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю грошові кошти в національній валюті України-гривні, в сумі еквівалентній 10 000 (десять тисяч) доларів США за курсом національного банку України на день повернення коштів в строк та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2 Договору позики грошей встановлено, що позика передається Позикодавцем, Позичальнику безпосередньо при підписанні Сторонами цього Договору готівкою. Підписанням цього Договору Позичальником підтверджує факт одержання ним від Позикодавця грошових коштів в сумі, визначеній в п. 1 цього Договору. Підписаний Позичальником Договір є доказом передачі позики від Позикодавця до Позичальника.

У відповідності до п. 4 Договору позики грошей Сторони домовилися, що Позичальник зобов`язаний повернути (погасити) таку ж суму грошових коштів в повному обсязі у строк до 01.08.2022 року (перше серпня дві тисячі двадцять другого року) включно, який може бути продовжений виключно за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до цього Договору повинні бути викладеними в письмовій формі та підписані Сторонами особисто. Всі додаткові угоди щодо внесення змін та доповнень до цього Договору складають його невід`ємну частину.

Пунктом 5 Договору позики грошей встановлено, що повернення Позики повинно бути здійснено одноразовим платежем готівкою у грошовій одиниці - гривні, або шляхом перерахування на рахунок Позикодавця - за вибором Позикодавця, про що Позикодавець попереджає попередньо за 2 дні до настання виплати платежу. Позика вважається повернутою в момент передання Позикодавцю грошей готівкою або зарахування грошей на рахунок Позикодавця. При цьому Позичальник має право отримати від Позикодавця письмове підтвердження погашення боргу.

Пунктом 2 Договору позики грошей встановлено, що якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики у встановлений строк, Позичальник зобов`язаний сплатити на вимогу Позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого законодавством індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідач свої зобов`язання згідно договору позики грошей не виконала, сума позики у встановлені договором строки повернута не була. Це змусило позивача звернутися за захистом порушеного права до суду.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В статті 509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 Цивільного кодексу України, за якою якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Таким чином, факт укладення Договору позики від 25.08.2021 року між Позивачем та Відповідачем підтверджується самим договором позики, з урахуванням п. 2 Договору позики, яким встановлено, що підписаний Позичальником договір є доказом передачі позики від Позикодавця до Позичальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у бу дь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 321 Цивільного кодексу України, передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 192 Цивільного кодексу України визначено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За умовами Договору позики грошей Відповідач повинен був повернути позику до 01.08.2022 року (включно) в національній валюті України - гривні, в сумі, еквівалентній 10 000 (десять тисяч) доларів США за курсом Національного Банку України на день повернення коштів.

01.08.2022 року за офіційним курсом НБУ 1 долар США становив - 36,5686 гривень.

Основна сума заборгованості за договором позики, що підлягає стягненню з Відповідача складає: 10 000 (десять тисяч) доларів США, що становить у гривневому еквіваленті 365 686 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 01.08.2022 р.

Згідно вимог ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

У частині другій статті 625 Цивільного кодексу України прямо зазначено, що інфляційні втрати та 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

У даному випадку, прострочене зобов`язання визначене у розмірі10 000,00 (десять тисяч) доларів США, що складає грошовий еквівалент в національній валюті України - гривні на перший день прострочення (02.08.2022 року) 365 686 гривень, а отже саме з цієї суми має нараховуватись 3% річних та інфляційні втрати.

Суд вбачає, що період, за який Позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, складає з 02.08.2022 року по 31.07.2023 року.

Підрахунок 3% річних здійснюється за формулою: С (сума заборгованості) x 3 x Д (кількість днів прострочення) : 365 (366) : 100.

Так, за період прострочення грошового зобов`язання з 02.08.2022 року-31.12.2022 року кількість днів прострочення складає 152 дні, а отже сума, що підлягає стягненню становить 4 568,57 гривень (365686*3*152:365:100=4 568,57).

Так, за період прострочення грошового зобов`язання з 01.01.2023 року - 31.07.2023 року кількість днів прострочення складає 212 днів, а отже сума, що підлягає стягненню становить 6 371,95 гривень (365686*3*212:365:100=6 371,95).

Розрахунок інфляційний витрат здійснюється за формулою: (II1(індекс інфляції за перший місяць прострочення) :100)* (II2 (індекс інфляції за другий місяць прострочення:100)* (II3 (індекс інфляції за третій місяць прострочення:100)*….( IIz (індекс інфляції за останній місяць прострочення) :100)*суму заборгованості - сума заборгованості.

За офіційними даними Державної служби статистики України індекс інфляції становив у серпні 2022 року - 101,10 %; у вересня 2022 року - 101,90%; у жовтні 2022 року 102,50; у листопаді 2022 року - 100,70; у грудні 2022 року - 100,70; у січні 2023 року - 100,80; у лютому 2023 року - 100,70%; у березні 2023 року - 101,50 %; у квітні 2023 року - 100,20%; у травні 2023 року - 100,50%; у червні 2023 року - 100,80% .

За розрахунком Позивача, інфляційні витрати за вказаний період складають 43 826,20 гривень (365 686,00 x 1.11984652 - 365 686,00 = 43 826,20 гривень), таким чином, оскільки розрахунок Позивача є правильним, то суд задовольняє суму, заявлену Позивачем до стягнення у розмірі 43 826,20 гривень.

Наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідачем не заперечувався, у встановленому законом порядку не спростовано.

Виходячи з положень ч.1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч.1,2 ст.76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За змістом ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, жодних доказів, які б спростовували зазначені обставини Відповідачем не надано, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 Цивільного процесуального кодексуУкраїни).

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В силу ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 4204, 48 гривень за подання позовної заяви, з урахуванням заяви про збільшення розмірі позовних вимог, а також судовий збір у розмірі 536, 80 гривень за подання заяви про забезпечення позову.

Згідно з ч.8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ст. 137 Цивільного процесуального кодексуУкраїни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З огляду на викладене відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 6. ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Елігос» укладеноДоговір про надання правової допомоги від 10.01.2023 року №10/01-23.

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 10/01-23 від 10.01.2023 року дана додаткова угода визначає порядок оплати гонорару Об`єднання за надання правової допомоги у спорі про стягнення заборгованості за договором позики від 25.08.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно п. 3 Додаткової угоди № 1 вартість послуг (гонорар) повного супроводу судової справи у суді першої інстанції складає 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. Гонорар (вартість послуг) Об`єднання згідно цієї Додаткової угоди є фіксованим, незалежно від вчинених дій, складених документів, витраченого часу.

Інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Ворошилова Д.Ю. на підставі ордеру серії ВН №1234144, виданим Адвокатським об`єднанням «Елігос» 28.03.2023 року.

08.09.2023 року між Адвокатським об`єднанням «Елігос» та Позивачем було підписано Акт приймання-передачі правової допомоги за Договором від 10.01.2023 року № 10/01-23 про надання правової допомоги з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 10.01.2023 року.

Пунктами 3,4 акту приймання-передачі правової допомоги за Договором від 10.01.2023 року № 10/01-23 про надання правової допомоги з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 10.01.2023 року визначено, що підписанням цього Акту Сторони підтверджують факт належного надання Об`єднанням перелічених у цьому Акті послуг (правової допомоги) за Договором від 10.01.2023 року № 10/01-23 про надання правової допомоги з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 10.01.2023 року; Клієнт не має претензій до Об`єднання стосовно надання перелічених у цьому Акті послуг (правової допомоги).

08.09.2023 року між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Елігос» було підписано акт наданих послуг № 6.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі № 910/4881/18, від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18.

Відповідачем не спростована співмірність послуг адвоката зі складністю проведеної ним роботи.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, а також зміст Договору про надання правової допомоги №10/01-23 від 10.01.2023 року, Додаткової угоди № 1, суд вважає заявлені Представником Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень такими, що підлягають стягненню з Відповідача.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 158 Цивільного кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 15-16, 526, 530, 533, 536,612, 625, 640, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 4, 10-13, 19, 76 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 263, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за Договором позики грошей від 25 серпня 2021 року у загальній сумі 420 452,72 гривень (чотириста двадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні сімдесят дві копійки), що складається з суми основного боргу в розмірі 365 686 гривень (триста шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят шість); 3% річних за прострочення виконання зобов`язання, що становить - 10 940,52 гривень (десять тисяч дев`ятсот сорок гривень п`ятдесят дві копійки), інфляційних втрат у розмірі - 43 826,20 гривень (сорок три тисячі вісімсот двадцять шість гривень двадцять копійок).

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4741,28 гривень (чотири тисячі сімсот сорок одна гривня двадцять вісім копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 30 000 гривень (тридцять тисяч гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Кочко В.К.