Рішення

від 13.09.2023 по справі 364/596/23

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/596/23

Провадження № 2/364/187/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 року Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Глазкової Ю.О.,

за участю секретаря Кулинич Г.І.,

прокурора Бобраніцького О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володарка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

встановив:

07.08.2023 заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації відповідно до паспорту серії та номеру НОМЕР_1 , виданого 17.02.2002 Ленінським РВВС м. Махачкали. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 981, зареєстрованого в реєстрі 26.10.2018, набула право власності на земельної ділянки площею 4,712 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 3221680400:03:005:0014, яка знаходиться на території Біліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку 26.10.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 26.10.2018 набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Біліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області та протягом року не виконала покладений на неї обов`язок - не відчужила земельну ділянку у порядку ст. 81 ЗК України.

Позивач, посилаючись на ст. 145 ЗК України, просив вищезазначену земельну ділянку сільськогосподарського призначення конфіскувати у громадянки російської федерації ОСОБА_1 на користь держави України.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 11.08.2023 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою цього ж суду від 28.08.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті «Судова влада» сторінка Володарського районного суду, розділ - оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст 56 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами у визначених законом випадках.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Обґрунтування наведені прокурором в позові щодо представництва в суді суд вважає достатніми для його звернення у суд, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на частку земельну ділянку площею 4,712 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 3221680400:03:005:0014, яка знаходиться на території Біліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 981, зареєстрованого в реєстрі 26.10.2018 за № 28568761, виданого приватним нотаріусом Бабак В.С. Володарського нотаріального округу Київської області.

Вказані обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів та копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.10.2018, виданого у смт Володарка приватним нотаріусом Бабак В.С. (спадкова справа № 53/2016).

Згідно поземельної книги земельної ділянки з кадастровим номером: 3221680400:03:005:0014, яка знаходиться на території Біліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, встановлено, що власниками даної ділянки також є ОСОБА_2 -3/4 частки у праві спільної власності, ОСОБА_3 - приватна власність, ОСОБА_1 частка у спільній частковій власності.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що власниками земельної ділянки: 3221680400:03:005:0014, площею 4,712 га є ОСОБА_1 -1/4 спільна часткова власність, ОСОБА_2 -3/4 частки власності.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Частиною ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Вимогами даної статті визначено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини 4 статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Право власності на земельну ділянку відповідач набула з 26.10.2018 року після державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

Однак, у подальшому й по даний час земельну ділянку нею самостійно не відчужено, чим безпідставно порушено річний строк, установлений ч. 4 статті 81 Земельного кодексу України.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно пункту "е" ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Оскільки відповідач протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку її не відчужила, то право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити, шляхом конфіскації.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст. 348 ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з 26.10.2018 по даний час) не відчужила її, тому наявні підстави для їх конфіскації у власність держави.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, як позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави задоволено у повному обсязі, тому в силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 684,00 грн судового збору за подачу позовної заяви.

На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 3, 14, 41 Конституції України, ст. 346, 356 ЦК України, ст. 22, 80, 81 ЗК України, суд,

ухвалив:

Позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Конфіскувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області земельної ділянки, яка на праві власності належить громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина рф серія та номер НОМЕР_1 , виданий 17.07.2002 Ленінським РВВС м. Махачкали, Республіка Дагестан) з кадастровим номером 3221680400:03:005:0014, площею 4,7120 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Біліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Стягнути з громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина рф серія та номер НОМЕР_1 , виданий 17.07.2002 Ленінським РВВС м. Махачкали, Республіка Дагестан) на користь Київської обласної прокуратури (р/р № UA028201720343190001000015641, Держказначейська служба України у м. Києві, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909996,) витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення. Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 13.09.2023 року.

Суддя Ю. О. Глазкова