Рішення

від 12.09.2023 по справі 568/537/23

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №568/537/23

Провадження №2/568/161/23

12 вересня 2023 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судових засідань Гуменюк Г.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Радивилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба в справах дітей Козинської сільської ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа служба в справах дітей Козинської сільської ради про позбавлення батьківських прав.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що з відповідачем ОСОБА_2 перебувала в шлюбі з 06 лютого 2009 року. В шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зв`язку з відсутністю постійної роботи за місцем їх проживання, відповідач змушений був їздити на заробітки за кордон, при цьому беручи кошти у борг у своїх знайомих. Свої боргові зобов`язання він вчасно не виконував, що спричинило погіршення їх відносин. Після народження спільної дитини, вони спільно проживали лише один місяць та з вересня 2009 року повністю припинили шлюбні відносини. Шлюб з відповідачем розірвано, згідно рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 03 грудня 2010 року. Вказаним рішенням було відновлено її дошлюбне прізвище ОСОБА_4 . Вказаним рішенням також було визначено місце проживання дитини з нею. Спір щодо місця проживання дитини відсутній. Рішенням Радивилівського районного суду від 29.06.2011 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач не сплачує аліменти на утримання дитини, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів. Частково борг по аліментах відповідачем у вересні 2019 року було сплачено, однак в подальшому борг знову виріс та станом березень 2023 року заборгованість становить 53232,56 грн. З вересня 2019 року відповідач не бачиться з сином, жодного разу не цікавився його життям, здоров`ям, успіхами в навчанні та в позакласному житті, не виявляє бажання спілкуватися із сином та брати участь у його вихованні. З грудня 2018 року позивач перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , який приділяв багато уваги у вихованні її сина. 19 січня 2021 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_6 . На теперішній час дитина проживає разом із позивачкою в її новій родині, повністю перебуває на її утриманні. Чоловік позивача дбає про її сина, між ними склались доброзичливі стосунки, дитина вважає його батьком, оскільки свого рідного батька не пам`ятає. Вказані обставини свідчать про ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого сина.

Ухвалою судді від 25 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду, 05 травня 2023 року позивачем було подано позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою судді від 17 травня 2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 05 липня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила суд справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, а тому суд, враховуючи думку позивача, яка не заперечує проти заочного розгляду справи, постановив ухвалу про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 ЦПК України.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, суду надавши заяву, в якій просить суд справу розглядати у відсутність представника третьої особи, підтримує висновок органу опіки та піклування.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02 вересня 2009 року Пустоіваннівською сільською радою Радивилівського району Рівненської області. (а.с.18)

Заочним рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 03 грудня 2010 року, шлюб між сторонами розірвано, визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_7 з матір`ю, відновлено дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_4 . (а.с.19)

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 29 червня 2011 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно починаючи з 10.05.2001 року і до повноліття дитини (а.с.20).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого головним державним виконавцем Радивилівського відділу ДВС у Дубенському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що за період з 01.05.2018 року по березень 2023 року включно, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за виконавчим листом №2-280 від 13.09.2011 року складає 53232,56 грн. (а.с.23).

ОСОБА_8 , уклавши 19 січня 2021 року шлюб з ОСОБА_5 , змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 19.01.2021 року. (а.с.30)

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Козинської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав, ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .(а.с.26)

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої статті 164 СК України).

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що під час розгляду судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування від 10 квітня 2023 року орган опіки та піклування виконкому Козинської сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Пленум Верховного Суду України в п.п.15, 16 постанови № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХП (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності Україною 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків та не здійснює батьківського піклування щодо свого малолітнього сина ОСОБА_7 , не піклується про здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток, не приймає участі у його вихованні, усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 164, 165, 166 СК України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини та не здійснюють батьківського піклування, передбачено застосування такої правової санкції, як позбавлення батьківських прав.

За таких обставин позовні вимоги про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню.

Суд роз`яснює відповідачу, що відповідно до положень Сімейного кодексу України він мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена або на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба в справах дітей Козинської сільської ради про позбавлення батьківських прав - задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 20 копійок судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_2 ..

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба в справах дітей Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області, ЄДРПОУ 43568663, с.Козин вул.Берестецька, 145 Дубенського району Рівненської області.

Суддя В.О. Троцюк