Постанова

від 13.09.2023 по справі 205/6134/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6918/23 Справа № 205/6134/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Федотова В. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддівсудової палатиу цивільнихсправах Дніпровськогоапеляційного судуу складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 травня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа: ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2022 року заявник звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа: ОСОБА_2 .

В обґрунтування скарги, посилається на те, що 12.08.2020 року державним виконавцем Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Нор О.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62796297 з виконання виконавчого листа № 205/6134/15-ц, виданого 09.06.2020 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, яким зобов`язано ОСОБА_2 провести наступні переобладнання: в приміщенні 1-1 (8.8 кв. м.) встановити глуху перегородку для влаштування двох приміщень: приміщення коридору, площею 3.3 кв. м. (квартира АДРЕСА_1 ) і приміщення під кухнею (квартира АДРЕСА_2 ); закласти дверний отвір між прим. 1-5 та 1-3; по квартирі АДРЕСА_1 виконати систему опалення та водопостачання; розібрати перегородку між приміщеннями 1-3 (13,6 кв. м.) та 1-4 (10,2 кв. м.) для влаштування приміщення загальної кімнати площею 23.8 кв. м. Також було встановлено строк виконання рішення суду 10 робочих днів.

Постанову про відкриття виконавчого провадження було отримано ОСОБА_2 15.08.2020 року. Також, державним виконавцем Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Нор О.М. було винесено наступні постанови: 02.12.2020 року про накладення штрафу на боржника у розмірі 1 700,00 грн. у зв`язку із невиконання рішення немайнового характеру; 02.12.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 000,00 грн.; 15.12.2020 року про закінчення виконавчого провадження.

Виходом державного виконавця за місцем проживання боржника 10.11.2020 року було встановлено, що боржником перегородку між приміщеннями 1-3 (13,6 кв. м.) та 1-4 (10,2 кв. м.) для влаштування приміщення загальної кімнати площею 23.8 кв. м. розібрано не було, в іншій частині вимоги виконавчого документа було виконано у повному обсязі, про що складено відповідний акт.

Виходом державного виконавця за місцем проживання боржника 02.12.2020 року також було встановлено, що боржником перегородку між приміщеннями 1-3 (13,6 кв. м.) та 1-4 (10,2 кв. м.) для влаштування приміщення загальної кімнати площею 23.8 кв. м. розібрано не було, про що складено відповідний акт.

02.12.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 1 700,00 грн. у зв`язку із невиконання рішення суду в частині розібрання перегородки між приміщеннями 1-3 (13,6 кв. м.) та 1-4 (10,2 кв. м.) для влаштування приміщення загальної кімнати площею 23.8 кв. м.

15.12.2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Заявниця вважає вказану постанову незаконною та такою, що винесена з порушенням норм закону, оскільки, на її думку, державним виконавцем не було вжито всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи зазначене, скаржник просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2020 року, винесену Новокодацьким ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні № 62796297.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 травня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа: ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити. Вважає, що ухвала суду є необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.06.2020 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист по справі № 205/6134/15-ц на підставі постанови Дніпровського Апеляційного суду від 28.05.2020 року, яким зобов`язано ОСОБА_2 провести наступні переобладнання: в приміщенні 1-1 (8.8 кв. м.) встановити глуху перегородку для влаштування двох приміщень: приміщення коридору, площею 3.3 кв. м. (квартира АДРЕСА_1 ) і приміщення під кухнею (квартира АДРЕСА_2 ); закласти дверний отвір між прим. 1-5 та 1-3; по квартирі АДРЕСА_1 виконати систему опалення та водопостачання; розібрати перегородку між приміщеннями 1-3 (13,6 кв. м.) та 1-4 (10,2 кв. м.) для влаштування приміщення загальної кімнати площею 23.8 кв. м. (а.с. 109-110).

12.08.2020 року державним виконавцем Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Нор О.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62796297 з виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с. 146-147).

01.09.2020 року до відділу надійшла заява від боржника ОСОБА_2 в якій вона зобов`язалася виконати вимоги виконавчого документа у строк 30 днів з дати написання заяви (а.с. 153).

06.10.2020 року до відділу надійшла заява від боржника ОСОБА_2 (а.с. 156), в якій вона провела деякі переобладнання, однак перегородку між приміщеннями 1-3 (13,6 кв. м.) та 1-4 (10.2 кв. м.) для влаштування приміщення загальної кімнати площею 23,8 кв. м. не розібрала, що підтверджується актом державного виконавця від 10.11.2020 року за фактом виходу державного виконавця за місцем проживання боржника: АДРЕСА_3 (а.с. 157).

11.11.2020 року боржнику ОСОБА_2 під підпис було вручено попередження про зобов`язання у строк до 25.11.2020 року виконати вимоги виконавчого документа у повному обсязі (а.с. 167).

24.11.2020 року до відділу надійшла заява боржника ОСОБА_3 у якій вона просить врахувати те, що більшість будівельних робіт по переобладнанню домоволодіння АДРЕСА_3 проведено, міжкімнатна перегородка знаходиться на половині домоволодіння боржника та ніяким чином не впливає на користування другою половиною будинку, що належить ОСОБА_4 та зі слів боржниці, не несе перешкод у користуванні, а тому просить закрити виконавче провадження (а.с. 173-174). У відповідь на звернення боржника державним виконавцем 30.11.2020 року направлено на адресу боржника ОСОБА_2 лист № 97759, у якому відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» боржника зобов`язано в повному обсязі виконати вимоги виконавчого документа (а.с. 182-186).

Станом на 02.12.2020 року боржником ОСОБА_2 вимоги виконавчого документа в частині розібрання перегородки не виконано, що підтверджується актом державного виконавця від 02.12.2020 року (а.с. 187).

02.12.2020 року державним виконавцем було винесено постанови про стягнення із боржника виконавчого збору та про накладення штрафу, які були отримані боржником ОСОБА_2 особисто (а.с. 189, 191-194).

Повторним виходом державного виконавця 14.12.2020 року за місцем проживання боржника ОСОБА_2 встановлено, що станом на 14.12.2020 року боржником вимоги виконавчого документа в частині розібрання перегородки не виконано (а.с. 195).

На виконання вимог ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 15.12.2020 року за № 103247 було направлено до Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області повідомлення про вчинення злочину ОСОБА_2 в порядку ч. 1 ст. 382 КК України (а.с. 196-199), а також винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 203-204).

19.10.2022 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про відновлення вказаного виконавчого провадження (а.с. 208).

У листі Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 72861 від 09.11.2022 року зазначено, що підстави для відновлення виконавчого провадження відсутні (а.с. 207).

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення, оскільки порушень з боку державного виконавця не встановлено, виконавець діяв в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений законом.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню в разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

За змістом частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження

Колегія суддів зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення і не свідчить про неможливість його виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 520/6495/2020, від 19 січня 2022 року у справі № 179/110/21.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які підтверджували би факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тому звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Вирішуючи питання про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усіх передбачених законом заходів у межах встановлених повноважень.

Відповідно до змісту постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року, ухваленого у справі №205/6134/15, боржника ОСОБА_2 зобов`язано провести наступні переобладнання: в приміщенні 1-1 (8.8 кв. м.) встановити глуху перегородку для влаштування двох приміщень: приміщення коридору, площею 3.3 кв. м. (квартира АДРЕСА_1 ) і приміщення під кухнею (квартира АДРЕСА_2 ); закласти дверний отвір між прим. 1-5 та 1-3; по квартирі АДРЕСА_1 виконати систему опалення та водопостачання; розібрати перегородку між приміщеннями 1-3 (13,6 кв. м.) та 1-4 (10,2 кв. м.) для влаштування приміщення загальної кімнати площею 23.8 кв. м. (а.с. 109-110), однак рішення суду залишається невиконаним.

Зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що закінчення виконавчого провадження державний виконавець мотивував вчиненням дій з винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення боржником злочину.

Матеріали справи не містять доказів щодо вжиття державним виконавцем усіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до примусового виконання рішення, хоча повторне невиконання боржником рішення, яке може бути виконане без його участі, зобов`язує вжити зазначених заходів поряд із повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафів та надіслання подання про вчинення злочину) не є належними та достатніми заходами виконання судового рішення. Накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 286/1810/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 554/10283/18, від 19 січня 2022 року у справі № 179/110/21.

Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

При цьому державний виконавець у межах наданих йому Законом України «Про виконавче провадження» та статтею 435 ЦПК України повноважень, у разі неможливості виконання судового рішення, не позбавлений права звертатися до суду про зміну способу та порядку його виконання.

Верховним Судом у постановах від 30 серпня 2018 року у справі № 916/4106/14, від 14 квітня 2021 року у справі № 641/1933/19 вказано, що та обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод у його виконанні.

Дійшовши висновку про те, що постанова державного виконавця від 15 грудня 2020 винесена з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції не врахував змісту абзацу 1 частини третьої статті 63 цього Закону, яким не передбачено закінчення виконавчого провадження у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, не мотивував свого висновку про неможливість виконання судового рішення без участі боржника, не звернув увагу на те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які підтверджували б факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось не виконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

За таких підстав, колегія суддів судової палати вважає, що доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до підпунктів «б»,"в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч.ч. 1, п. 2 ч. 3, п. 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову-на обидві сторни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 536,80грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374,376, 381-384, ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 травня 2023 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на дії Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа: ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 15 грудня 2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 62796297.

Стягнути з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: