Рішення

від 28.08.2023 по справі 472/706/23

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/706/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2023 р. смт Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кучерявенка С.С.,

за участю секретаря Чорної О.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2023 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_5 .

Внаслідок його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, відповідно до ст. 1218 ЦК України, увійшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема, до складу спадкового майна увійшло право власності на частку земельної ділянку площею 3, 8893 га, розташованої в межах території Луб`янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та право власності на частку земельної ділянку площею 3, 5758 га, розташованої в межах території Луб`янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

За життя ОСОБА_5 склав заповіт, яким своє майно, зокрема вищевказані земельні ділянки, заповідав ОСОБА_6 .

Ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Зважаючи на те, що спадкоємець за заповітом помер раніше, аніж спадкодавець, право на спадкування отримали спадкоємці за законом.

У ОСОБА_5 дружини та дітей не було, батько помер раніше, а тому право на спадкування за законом, після його смерті отримала його мати, заявниця ОСОБА_1 .

В жовтні 2022 року вона звернулася до Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області з метою оформити спадщину після смерті сина, однак нотаріус роз`яснив, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Зважаючи на те, що вона та син постійно проживали за однією адресою, проте не були разом зареєстровані, нотаріус повідомив, що вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини, про що надала відповідне роз`яснення.

Так як подати нотаріусу документи, які б підтвердили факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у заявниці немає, тому вона змушена звернутися до суду з даними вимогами.

Ухвалою суду від 07 серпня 2023 року було відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заяву підтримали повністю, просять її задовольнити.

Представник Веселинівської селищної ради А. Стаднічук в судове засідання надав заяву про розгляд справи у відсутність представника заінтересованої особи, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Заслухавши заявника,представника заявника,свідків, дослідившиматеріали справив межахзаявлених вимогта доведенихобставин,суд приходитьдо переконання,що заявапідлягає задоволеннюз наступнихпідстав.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Його смерть була зареєстрована 09 серпня 2021 року Веселинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис за № 214. Вказане підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Внаслідок його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, відповідно до ст. 1218 ЦК України, увійшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема, до складу спадкового майна увійшло право власності на частку земельної ділянки площею 3, 8893 га, розташованої в межах території Луб`янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 4821782000:02:000:0341, посвідчене свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВТЕ № 551062; право власності зареєстровано в ДРРП за номером запису про право власності: 1744038; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 110544348217 та право власності на частку земельної ділянки площею 3, 5758 га, розташованої в межах території Луб`янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 4821782000:02:000:0078, посвідчене свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВТЕ № 551063; право власності зареєстровано в ДРРП за номером запису про право власності: 1744405; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 110585148217.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За життя ОСОБА_5 склав заповіт, яким своє майно, а саме вищевказані земельні ділянки, заповідав громадянину України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується заповітом, посвідченим 07 березня 2019 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Прокопчук В.Д. та зареєстрований в Спадковому реєстрі за № 63871430.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №73608377, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не зареєстрована.

Ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Зважаючи на те, що спадкоємець за заповітом помер раніше, аніж спадкодавець, право на спадкування отримали спадкоємці за законом. Факт смерті спадкоємця за заповітом підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зч.1ст.1261ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Факт родинних відносин між заявницею та ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 12.06.2015 р. відділом ДРАЦС Веселинівського районного управління юстиції у Миколаївській області, де в графі мати вказана « ОСОБА_1 ».

Згідно довідки - роз`яснення нотаріуса Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 13.10.2022 р. № 202/02-31, в силу вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, однак заявниця пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини встановлений ст. 1270 ЦК України,

Доказом постійногопроживання спадкоємцяразом ізспадкодавцем начас відкриттяспадщини євідмітка упаспорті такогоспадкоємця про реєстраціюйого місцяпроживання ізспадкодавцем,а уразі відсутностіу паспортітакого спадкоємцявідмітки прореєстрацію йогомісця проживаннядоказом постійногопроживання ізспадкодавцем можебути:довідка органуреєстрації місцяпроживання проте,що місцепроживання спадкоємцяна деньсмерті спадкодавцябуло зареєстрованоза однієюадресою зіспадкодавцем (п.3.22 розд. ІІ гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Місцем проживання фізичної особи, згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Аналіз наведених норм закону та судової практики свідчить про те, що суди можуть розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, при їх розгляді слід встановити чи було місце проживання позивача за зазначеною ним в позові адресою постійним, переважним чи тимчасовим, маючи при цьому на увазі, що, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Вказана позиція викладена в постановах Верховного суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 та від 01.07.2020р. по справі №222/1109/17.

Згідно довідки Веселинівської селищної ради від 14.09.2022 року № 7202-02/06-09-2022 ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою була прописана і сама заявниця.

Проте з 2015 року ОСОБА_1 була прописана в АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою в паспорті НОМЕР_4 виданого Веселинівським РВ УМВС України в Миколаївській області 20 грудня 1998 року.

ОСОБА_5 залишився бути зареєстрованим у вказаному будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Доказом вказаних обставин є витяг з погосподарської книги АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 , вибула з місця проживання з 26.08.2015 р., а ОСОБА_5 в будинку не проживав, але був зареєстрований в ньому. Натомість в будинку проживала сім`я ОСОБА_7 .

Факт того, що ОСОБА_5 проживав саме в АДРЕСА_2 , підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які суду показали, що дійсно ОСОБА_5 проживав з матір`ю по день смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 за вищевказаною адресою. ОСОБА_4 підтвердила, що вона купила дім у ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , остання була виписана з будинку, а її син ОСОБА_5 залишився приписаний в будинку, але там не проживав, а проживав з матір`ю в АДРЕСА_2 .

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Ч. 2 ст. 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008р., якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, в такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 постійно проживала на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на часвідкриття спадщини, а саме з 26 серпня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк наапеляційне оскарженняможе бутитакож поновленийв разіпропуску зінших поважнихпричин,крім випадків,зазначених участині другійстатті 358цього Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 06 жовтня 2023 року .

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіС.С. Кучерявенко