Рішення

від 14.09.2023 по справі 357/6186/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/6186/23

Провадження № 2/357/1946/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Мартиненко Є. Є.,

За участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Червінчика Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа» про захист прав споживачів, стягнення неустойки (пені) за невиконання зобов`язання та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

15 травня 2023 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.01.2020 з метою придбання для особистих потреб приміщення (квартири), ОСОБА_2 уклала з товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа» договір про спільну діяльність № 240120. Згідно умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов`язання на власний ризик, за кошти позивача, виконати увесь комплекс робіт по будівництву об`єкта нерухомості: багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:021:0391, за адресою: АДРЕСА_1 , ввести його в експлуатацію і до 30 квітня 2021 року передати та зареєструвати за позивачем право власності на нежитлове приміщення (квартиру) на другому поверсі, загальною площею 42,8 кв.м., з попередньою оплатою позивачем за вказані кв. м. в розмірі 483640,00 грн. Відповідно до пунктів 3.2 п.4.1 договору - запланований термін введення об`єкту нерухомості (квартири) разом з усіма видами робіт та оформлення права власності позивача на об`єкт будівництва здійснюється в строк до 30.04.2021 року. Відповідно до додатку № 2 Договору графік фінансування будівництва позивач зобов`язаний під час підписання договору сплатити на користь відповідача кошти в розмірі 145092,00 грн. Остаточний розрахунок здійснити під час отримання права власності, в розмірі 48364,00 грн., але не пізніше 30.04.2021 року та після підписання оглядового акту приміщення (квартири), у якому буде вказана фактична площа об`єкту нерухомості та здачі об`єкту в експлуатацію (додаток № 2). В день підписання договору позивач сплатив відповідачу 197852,76 грн., що підтверджується квитанцією відповідача від 24 січня 2020 року. Тобто свої поточні зобов`язання позивач виконав своєчасно та в повному обсязі. Відповідач жодного зі своїх зобов`язань не виконав, проектно-кошторисною документацією будівництво об`єкту не забезпечив, дозвіл на виконання будівельних робіт не отримав, будівельні роботи та обладнання систем електропостачання, централізованого теплопостачання, водопостачання і водовідведення не розпочав, в експлуатацію об`єкт будівництва не ввів, приміщення та оглядовий акт на підписання не передав, у зв`язку з чим позбавив позивача підстав для здійснення остаточної оплати та своєчасного отримання права власності

Враховуючи те, що грошові кошти в сумі 414232,76 грн., які позивач сплатив на користь відповідача за будівництво приміщення і такі кошти позивачеві не повертаються, позивач вважає вказану суму вартістю послуги, на яку нараховує пеню в розмірі 3% відсотки від вартості послуги відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідача здійснено обрахунок розміру пені за період з 25.05.2022 року по 25.05.2023 року, що становить 4535848,72 грн. Крім того позивач вказує, що внасліок довготривалого невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивач зазнала моральних та психологічних страждань, так як більше двох років не може отримати у власність житло та розпочати там ремонтні роботи. Інформацію про строки здачі будинку в експлуатацію відповідач не надає, на телефонні дзвінки не відповідає, ігнорує зустрічі. За таких обставин, позивач просить суд стягнути на її користь із відповідача неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання умов Договору про спільну діяльність № 240120 від 24.01.2020, за період з 25.05.2022 по 25.05.2023 у розмірі 4 535 848,72 грн. та стягнути на її користь із відповідача моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 травня 2023 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 29 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 червня 2023 року.

Через неявку в підготовче засдіання,призначене на 26 червня 2023 року відповідача та його представника, підготовче засдання у справі відкладено та повторно призначено на 20 липня 2023 року.

20 липня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Червінчика Є.Е. про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріаалами справи та надати кваліфіковану правову допомогу.

За клопотанням представника відповідача адвоката Червінчика Є.Е. в підготовче засідання, призначене на 20 липня 2023 року, відкладено на 15 серпня 2023 року.

15 серпня 2023 року на адресу суду надійшла заява представника позивача адвоката Лебедовської Л.Ю. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

15 серпня 2023 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача адвоката Червінчика Є.Е. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15 серпня 2023 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд справи по суті на 14 вересня 2023 року.

В судовому засіданні 14 вересня 2023 року представник позивача адвокат Лебедовська Л.Ю. підтримала позовні вимоги та просила суд їх задоволити в повному обсязі. Додатково пояснила суду про те, що між сторонами договір про спільну діяльність з метою побудови об`єкта нерухомого майна квартири в житловому будинку. На виконання угоди, позивачем було сплачено грошові кошти в загальній суму 414 232,76 грн. Об`єкт нерухомості, згідно вказного договору, мав бути зданий в строку до 30 квітня 2021 року, але до останнього часу відповідачем умови договору не виконано, обєкт нерухомості не зданий в експлуатацію. Позивачці було задано моральної шкоди не виконанням угоди зі сторони відповідача і на даний час, за сплачені позивачкою грошові кошти, вона не в змозі буде придбати нерухоме майно для проживання. Позивачка з метою забезпечення безпеки своєї родини з двома неповнолітніми дітьми виїхала закордон, де народила третю дитину.

В судовому засіданні 14 вересня 2023 року представником відповідача адвокатом Червінчик Є.Е. заявлено ряд клопотань: 1) про відкладення судового розгляду, з метою добровільного вирішення споу; 2) про виклик в судове засждіання для дачі пояснеь позивача у справі; 3) про надання часу для подання доказів часткового розрахунку відповідача перед позивачем.

Представник відповідача заперечила проти задоволення клопотань про відкладення судового розгляду та виклику в судове засідання позивача та зазначаила, що позивач з трьома неповнолітінми дітьми на даний час перебуває за межами України, куди виїхала з метою безпеки її сім`ї, викликаної вторгненням Російської Федерації на територію України. Жодних домовленостей із відповідачем про добровільне вирішення спору не було; жодних грошових коштів відповідач на користь позивача не сплачував.

Судом 21 вересня 2023 року оголошено тиехнічну перерву на 30 хвилин з метою надання можливості представнику відповідача надати докази часткової сплати грошових коштів позивачу у зв`язку з тим, що підприємство відповідача знаходиться в межах міста Біла Церква. Через 40 хвилин після оголошення технічної перерви представником відповідача повідомлено суд про те, що на підприємстві відповідача сьогодні відсутній бухгалтер, а секретар керівника пам`ятає обставини складення актів. Після цього представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи для підготовки до судових дебатів, про що заперечила представник відповідача. Судом в задоволенні клооптання про відкладення розгляду справи було відмовлено у зв`язку з тим, що ухвала про відкриття провадження у справі вручена відповідачеві 13.06.2023, представник відповідача вступив у справу 20.07.2023, двічі судом задоволянилися клопотання останнього про відкладення судового розгляду, а предмет позову у даній справі не є складним.

Під час виступу в судових дебатах 21 вересня 2023 року представник відповідача адвокат Червінчик Є.Е. просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючиь на форс-мажорні обставини, викликані оголошенням карантинних обмежень через спалах гострої респіраторної інфекції та введення в Україні воєнного стану.

Представник позивача в репліці на виступ у судових дебатах предстанвика відповідача зазначила про те, що форс-мажорні обставини, викликані введенням в Україні воєнного стану настали 24 лютого 2022 року, тоді як термін договору про спільну діяльність, укладений між сторонами, закінчився 30 квітня 2021 року.

Представник відповідача відповів на репліку представника позивача тим, що через спалах гострої коронавірусної інфекції підприємство відповідача не мало можливості працювати з повною потужністю у зв`язку з необхідністю забезпечення правил дистанції та ізоляції працівників відповідача.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

24 січня 2020 року між сторонами укладено договір про спільну діяльність № 240120. Згідно розділу І договору, договір є змішаним, який містить елементи інвестиційного договору та договору підряду на будівництво, а також містить усі інші істотні умови, відносно яких, за згодою сторін, досягнуто згоду. (п.1.1 договору). Компанія (ТОВ Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа») зобов`язується на свій ризик, за кошти ОСОБА_3 ), виконати увесь комплекс робіт по будівництву об`єкта нерухомості: багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці за кадастровим номером 3220489500:02:021:0391, 3220489500:02:021:0392 за адресою: АДРЕСА_1 , ввести об`єкт в експлуатацію та передати Інвестору житлове приміщення (квартиру), які визначені сторонами в Додатку № 1 до Договору. (надалі об`єкт нерухомості) (п.1.2 договору). В поняття об`єкт нерухомості, згідно з цим договором, крім самого об`єкту нерухомості входять також системи електропостачання, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення, будь-які інженерні та інші комунікації, якими обладнаний об`єкт, що забезпечує можливість використання об`єкту нерухомості за призначенням. Вимоги Інвестора щодо об`єкту нерухомості, строки, кошториси будівництва та інші умови визначаються в Додатку №1 до даного договору. (п.1.3 договору). (а.с.9-10).

Згідно з додатком № 1 до даного договору сторони погодили наступні специфікації об`єкту нерухомості: місце знаходження об`єкту нерухомості: АДРЕСА_2 (п.1.1). Загальна площа об`єкту нерухомості (квартири) повинна становити 42,8 кв.м. (п.1.2). Попередня вартість площі об`єкту нерухомості на час закінчення виконання будівельних робіт по об`єкту нерухомості (додаток № 1), що планується збудувати становить: 483640,00 грн. за 42,8кв.м. (п.1.3). (а.с.11).

Згідно додатку № 2 до даного договору, сума договору про спільну діяльність № 240120 від 24.01.2020 становить 483640,00 грн. Під час підписання договору інвестор сплачує компанії грошові кошти в сумі 145092,00 грн. В строк не пізніше 24 лютого 2020 року інвестор сплачує компанії грошові кошти в розмірі 26 380,40 грн.; в строк, не пізніше 24 березня 2020 року інвестор сплачує компанії грошові кошти в розмірі 26 380,36 грн.; в строк, не пізніше 24 травня 2020 року інвестор сплачує компанії грошові кошти в розмірі 26 380,36 грн.; в строк, не пізніше 24 червня 2020 року інвестор сплачує компанії грошові кошти в розмірі 26 380,36 грн.;в строк, не пізніше 24 липня 2020 року інвестор сплачує компанії грошові кошти в розмірі 26 380,36 грн.; в строк, не пізніше 24 серпня 2020 року інвестор сплачує компанії грошові кошти в розмірі 26 380,36 грн.; в строк не пізніше 24 вересня 2020 року інвестор сплачує компанії грошові кошти в розмірі 26 380,36 грн.; в строк, не пізніше 24 жовтня 2020 року інвестор сплачує компанії грошові кошти в розмірі 26 380,36 грн.; в строк, не пізніше 24 листопада 2020 року інвестор сплачує компанії грошові кошти в розмірі 26 380,36 грн.; в строк, не пізніше 24 грудня 2020 року інвестор сплачує компанії грошові кошти в розмірі 26 380,36 грн.; в строк, не пізніше 24 січня 2021 року інвестор сплачує компанії грошові кошти в розмірі 26 300, 36 грн.

Під час отримання права власності інвестор сплачує компанії грошові кошти в розмірі 48364,00 грн., але не пізніше 30.04.2021. Остаточний розрахунок за договором відбувається після підписання оглядового акту приміщення, в якому зазначається фактична площа об`єкту нерухомості та здачі об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 30.04.2021. (а.с.12).

Згідно додатку № 3 до даного договору, сторони уклали додаток про наступне: 1.Зведення капітальної споруди без підвального приміщення та без обштукатурювання внутрішніх стін та прокладки внутрішніх комунікацій електро-, водопостачання, водовідведення. 2.Закриття віконних отворів та зовнішніх фасадних дверних отворів склопакетними конструкціями, тильних дверних отворів-металевими дверима згідно з проектом. 3.Підведення до об`єкту будівництва (без введення їх в експлуатацію) комунікацій електро-, водопостачання, водовідведення, опалення. 4.Ремонт території загального користування та облаштування прибудинкової території. (а.с.13).

25.10.2021 ТОВ «Біла Вежа Буд» звернулась до ОСОБА_2 з повідомленням про зміну вартості квадратного метра у зв`язку зі збільшенням вартості будівництва. Відповідно до договору про спільну діяльність № 240120 компанія зобов`язана повідомляти інвестора про зміну вартості будівництва одного квадратного метра в порядку, передбаченому цим договором. підвищення ціни набирає чинності з 25 жовтня 2021 і складає 15 500 грн. є за один квадратний метр. Підвищення ціни є остаточним і не буде підлягати перегляду до введення об`єкта в експлуатацію. Згідно додатку № 2 «Графік фінансування будівництва» від 25 жовтня 2021 року до договору про спільну діяльність № 240120 від 24 січня 2020 року. На підставі збільшення вартості одного метра квадратного об`єкта будівництва залишок до сплати інвестором компанії складає 66 340,00 грн. з можливістю дострокового внесення цих коштів (а.с.14-15).

Відповідно до наданих представником позивача квитанцій, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа» згідно Договору про спільну діяльність № 2410120 прийнято від ОСОБА_2 грошові кошти в загальній сумі 412 232,76 грн. (квитанції про прийняття грошових коштів: від 24 січня 2020 року в сумі 26 380,36 грн.; в сумі 26 380,40 грн.; в сумі 145 092,00 грн.; квитанція від 19 травня 2020 року на суму 26 380,00 грн.; квитнція від 31 липня 2020 року на суму 30 000,00 грн.; квитанція від 25 серпня 2020 року на суму 40 000,00 грн.; квитанція від 28 вересня 2020 року на суму 50 000,00 грн.; квитанція від 24 грудня 2021 року на суму 30 000,00 грн.; квитанція від 05 жовтня 2022 року на суму 40 000,00 грн. (а.с.16-18)).

Позивач 27 квітня 2023 року звертався до відповідача з претензією щодо врегулювання спору в добровільному порядку (а.с.19-20).

Представником позивача долучено до позовної заяви договір від 27 квітня 2023 року про надання правової допомоги позивачу від 25 липня 2022 року та документи, що підтверджують повноваження адвоката (а.с.21-23)

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

При вирішенні питання щодо стягення неустойки (пені) за невиконання зобов`язання:

Згідно з п.7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» - договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ);

робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб п.21 ч.1 ст. 1Закону України «Про захист прав споживачв».

споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника п.22 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживаів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 883 ЦК України передбачено відповідальність підрядника. Так, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ч.1 ст.526 ЦК України.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Ч.1 ст.546 ЦК України.

Неустойкою, (штрафом, пенею), згідно зі статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку, відповдіно до статті 550 ЦК України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проценти на неустойку не нараховуються.

Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

Предметом неустойки, згідно зі статтею 551 ЦК України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Сплата (передання) неустойки, відповідно до статті 552 ЦК України, не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

Тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав:

наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення (наприклад, згідно частини п`ятої статті 576 ЦК України предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом);

якщо зі змісту акту цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів (наприклад, таким буде припис абзацу 2 частини першої статті 739 ЦК України, що умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною);

якщо це випливає із суті відносин між сторонами. Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 ЦК. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 ЦК України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактично можливе тільки за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України).

У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним (частина третя статті 614 ЦК України).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладанні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно. Проте свобода у визначенні обсягу договірної відповідальності не безмежна, оскільки законодавець встановлює межі саморегулювання, гарантуючи охорону інтересів окремих учасників цивільного обороту (зокрема, споживачів) за допомогою встановлення імперативної заборони (ex ante). Тому правочин, яким скасовується або обмежується відповідальність за умисне невиконання або неналежне виконання зобов`язання, є нікчемним. З урахуванням правил, закріплених в статті 217 ЦК, нікчемною буде лише та частина договору (його пункти), в якій передбачено про скасування або обмеження відповідальності. При цьому, це не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо буде встановлено, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов про скасування або обмеження відповідальності за умисне порушення зобов`язання.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина друга статті 551 ЦК України).

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності однієї з умов: (а) якщо він значно перевищує розмір збитків; (б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17 (провадження № 14-319цс19) зроблено висновок, що «положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв`язку зі несвоєчасною сплатою в повному обсязі плати за користування предметом оренди, зокрема за лютий-березень 2015 року в розмірі 41 тис. 920 грн, з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення виконання договору оренди за період з 01 вересня 2016 року по 01 вересня 2017 року в розмірі 153 тис. 008 грн (з розрахунку 1% від розміру боргу у сумі 41 тис. 920 грн за 365 днів прострочення). Отже, висновок суду про стягнення з відповідачки на користь позивача пені у розмірі, що більше ніж утричі перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає можливим зменшити розмір пені до 40 тис. грн, що відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) зроблено висновок, що: «відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України. За таких обставин висновки апеляційного суду у справі, яка розглядається, щодо визначення суми пені, встановленої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у гривні, є правильними. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України). Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц».

За таких обставин суд вважає, що розмір пені, про стягнення якої просить позивач, значно перевищує розмір заподіяних їй збитків, а тому вважає за можливе задоволити частково позовні вимоги та зменшити розмір пені до 412 232,76 грн., тобто до розміру вартості послуги з будівництва, які позивач за період часу з 24 січня 2020 року до 05 жовтня 2022 року, сплатила на користь відповідача.

Правова позиція у подібних правовідносинах висловлена у постановах Верховного суду № 559/1605/18 від 30.09.2020, № 759/62919/19 від 21.07.2021.

При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного:

Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону (п.5.ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом ч.1 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів

Статтею 23 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди.

Так, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статі 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З приводу завдання моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. позивачем зазначено, що внаслідок довготривалого невиконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач зазнала моральних та психологічних страждань, так як більше двох років не може отримати у власність житло та розпочати там ремнтні роботи. Інформації про строки здачі будинку в експлуатацію відповідач не надає, на телефонні дзвінки не відповідає, ігнорує зустрічі.

Суд вважає, що позивач, в результаті порушення її прав відповідачем щодо невиконання договору про спільну діяльність, має право на відшкодування моральної шкоди через душевні страждання.

Проте, на думку суду, розмір вказаної у позовній заяві моральної шкоди, є значно завищеним та має бути не більшим для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Подібна правова позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15 грудня 2020 року.

Враховуючи порушення позивачем прав споживача на своєчасно викоання умов договору про спільну діяльність, тривалість та глибину моральних страждань, яких зазнала позивач, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 5 000,00 грн.

За таких обставин, суд вважає за доцільне позовні вимоги задоволити частково, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа» на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за невиконання зобов`язання в сумі 414 232,76 грн. моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.

Суд не погоджується із твердженням представника відповідача щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог через настання форс-мажорних обставин у зв`язку з спалахаом гострої респіраторної інфекції та введенням в Україні воєнного стану.

З приводу наявності форс-мажорних обставин у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції і введенням карантинних заходів:

Законодавче визначення форс-мажору міститься у ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» № 671/97-ВР (далі - Закон № 671/97-ВР). Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

На початку 2020 року у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції і введенням карантинних заходів Законом України «Про запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX перелік обставин, які вважаються форс-мажорними, був доповнений новою підставою - «карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України».

У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Східний» про визнання укладеним договору про внесення змін до договорів суборенди, оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи скаржника Верховний Суд посилався на висновки щодо застосування ст. 14-1 Закону № 671/97-ВР, викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та дійшов висновку, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Висновок про те, що наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення орендаря від орендної плати також вказано у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

Так, у межах цієї справи Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофе Бар Плюс» із позовом про стягнення орендної плати за користуванням приміщеннями кафе за період з березня по липень 2020 року, тобто у період карантину, нарахувавши суму боргу у розмірі відповідно до умов договору оренди.

На підтвердження обставини неможливості користування орендованим майном відповідач послався на запровадження Кабінетом Міністрів України у спірний період заборони на роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, а також надав сертифікат ТПП України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Розглядаючи цю справу Верховний Суд зазначив, що запровадження Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину (у тому числі заборона роботи, яка передбачає приймання відвідувачів) не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні ч. 6 ст. 762 ЦК України. У свою чергу відповідач не довів повного припинення ним господарської діяльності у період карантину, у тому числі внаслідок відсутності доступу до майна, тоді як позивач у цей період забезпечив відповідачу доступ до орендованого майна та фіксував прохід працівників останнього до приміщення.

Верховний Суд закцентував увагу на тому, що судами були встановлені обставини фактичного використання відповідачем орендованого майна, відтак не взяв до уваги наданий відповідачем сертифікат ТПП України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та відмовив у задоволенні касаційної скарги, залишивши без змін рішення судів попередній інстанції.

З наведеного також слідує, що за відсутності доказів неможливості використання орендного майна та у разі наявності доказів, що підтверджують фактичне використання такого майна, сертифікат ТПП України не може бути доказом форс-мажорності карантину, а також наявності підстав для звільнення орендаря від орендної плати.

З приводу наявності форс-мажорних обставин у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану:

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 7664, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 15.08.2022 № 2500-IX, який набрав чинності 17.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 21.11.2022 р.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України (далі по тексту - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Слід відмітити, що існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань може доводитися будь-якими доказами (постанова Верховного Суду у справі № 912/3323/20 від 21 липня 2021 року).

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).".

Тобто, ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнає форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, та підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону, ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент), передбачено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин) (31 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/15264/21 (ЄДРСРУ № 106078967).

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

За таких обставин, враховуючи практику розгляду справ щодо наявності форс-мажорних обставин, викладену в постановах Верховного Суду, рішення у яких є обов`язковими для виконання судами нижчестоящих інстанцій, суд відхиляє твердження представника відповідача щодо необхідності ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зокрема, і у зв`язку з тим, що представником відповідача не надано доказів наявності форс-мажорних обставин, які б перешкоджали виконанню відповідачем умов договору про спільну діяльність, укладеного з позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ч.6 ст. 141 ЦПК України.

Позивач згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судових витрат, суд вважає за доцільне стягнути із відповідача на користь держави судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 4 192,33 грн., тобто 1% від розміру задоволених судом позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа» про захист прав споживачів, стягнення неустойки (пені) за невиконання зобов`язання та відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа» на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасне виконання умов Договору про спільну діяльність № 240120 від 24 січня 2020 року за період з 25 травня 2022 року до 25 травня 2023 року в розмірі 414 232,76 грн.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа» на користь держави судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 4 192,33 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-підприємницька фірма «Біла Вежа», місце знаходження: 09106, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Таращанська, будинок 191-А. Код ЄДРПОУ: 20609631.

Повний текст складено 14 вересня 2023 року.

Суддя М. М. Бебешко