Рішення

від 11.09.2023 по справі 695/2543/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2543/23

номер провадження 2/695/1031/23

11 вересня 2023 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю: секретаря Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі між співвласниками майна, що є у спільній частковій власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ (виділ) в натурі нежитлових приміщень, за адресою: АДРЕСА_1 та припинення на них права спільної часткової власності.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що їй та ОСОБА_2 на праві власності в рівних частках на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.02.2023, реєстр. № 1899, належать нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане право за сторонами було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Належні сторонам у справі нежитлові приміщення розміщені на земельній ділянці для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (03.10), площею 0,3245 га, кадастровий № 7110400000:08:004:0236, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а нині АДРЕСА_1 , та перебуває в спільному користуванні позивачки і відповідача на підставі укладеного ними та Золотоніською міською радою договору оренди землі № 44 від 12.05.2023р.

Порядок володіння та користування спільним нерухомим майном встановлений між сторонами за домовленістю таким чином, що кожен із них користується відокремленими спорудами, а саме: ОСОБА_1 користується виробничим будинком літ. «А-2»; гаражем літ. «Б»; хвірткою і воротами №2 та №3; хвіртка № 12; огорожею №1, № 9, №10, №11, №13, №14; люком водопровідним літ. «І», люками каналізаційними літ. «ІІ», літ. «ІІІ».

В свою чергу ОСОБА_2 користується - котельнею літ. «В»; сараєм літ. «Ж»; воротами № 8; огорожею №4, №5, №6, №7.

Не дивлячись на відсутність порозуміння з відповідачем щодо способу поділу належних нежитлових приміщень, позивач наполягає на поділі належного сторонам на праві спільної часткової власності нерухомого майна таким чином, щоб кожному з них були виділені відокремлені об`єкти нерухомості, які на даний час перебувають у індивідуальному користуванні.

Однак, в позасудовому порядку вирішити питання про поділ в натурі належних сторонам нежитлових приміщень останні не мають можливості з огляду на відсутність порозуміння між собою щодо необхідності такого поділу в натурі та закріплення за кожним з них індивідуально визначених об`єктів з числа спільних приміщень.

За цих підстав позивач, як співвласниця об`єкта нерухомості, вимагає поділу в натурі належних їй з відповідачем нерухомого майна в судовому порядку.

Ухвалою суду від 18.07.2023 року відкрито провадження по справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження в викликом (повідомленням) сторін.

Позивач направила до суду заяву, в якій розгляд справи просила проводити за її відсутності, на задоволенні позову наполягала.

Відповідач скерував до суду заяву про визнання позову, в якій розгляд справи просив проводити за його відсутності, обставини, що викладені у позовній заяві ствердив повністю, не заперечував проти поділу в натурі вказаних нежитлових приміщень у порядку вказаному позивачем, проти припинення права спільної часткової власності на нежитлові приміщення не заперечував.

За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Стаття 47 Конституції України у відповідності до Статті 25 Загальної декларації прав людини проголошує право кожного на житло. При цьомуКонституціягарантує, що Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно доСтатті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.02.2023, реєстр. № 1899 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках прийняли у власність нежитлові приміщення, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Нежитлові приміщення загальною площею 1299.7 кв.м. складаються з виробничого будинку літ. «А-2»; гараж літ. «Б»; котельня літ. «В»; сарай літ. «Ж»; люк водопровідний літ. «І»; люки каналізаційні літ. «ІІ», літ. «ІІІ»; огорожа №1, №4, №5, №6, №7 № 9, №10, №11, №13, №14; хвіртка №2, №12; ворота №3 та №8, що стверджується вказаним договором купівлі-продажу та даними доданого до матеріалів справи технічного паспорту на нежитлове приміщення.

Належні сторонам у справі нежитлові приміщення розміщені на земельній ділянці для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (03.10), площею 0,3245га, кадастровий № 7110400000:08:004:0236, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а нині АДРЕСА_1 , та перебуває в спільному користуванні позивачки і відповідача на підставі Договору оренди землі № 44 від 12.05.2023, укладеного між Золотоніською міською радою, з однієї сторони, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , з другої сторони. Вказані обставини стверджуються договором оренди землі № 44 від 12.05.2023, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9909369352023 від 10.02.2023, Витягом з Державного реєстру речових прав № 333595687 від 26.05.2023р.

З Витягу з Державного реєстру речових прав № 323692986 від 22.02.2023, вбачається, що право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , а нині АДРЕСА_1 , було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 66514714 від 22.02.2023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2332356671215.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 323693131 від 22.02.2023 вбачається, що право власності ОСОБА_2 на іншу 1/2 частину нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , а нині АДРЕСА_1 , було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 66514714 від 22.02.2023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2332356671215.

Нормами чинного законодавства України визначено, що правовий режим спільної власності визначається нормами Цивільного кодексу України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною власністю здійснюється за згодою всіх її власників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох і більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.

Згідно з вимогами ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковий власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що «відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натуріміж співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.Виходячи з аналізу змісту наведенихнорм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.».

Як встановлено вище, сторони по справі здійснили фактичний розподіл між собою вказаного нерухомого майна з ізольованими приміщеннями.

Згідно з Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55 визначено порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок. За цією ж Інструкцією поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу/виділу об`єкта нерухомого майна. Об`єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (зі змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об`єкти нерухомого майна. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Спори щодо поділу об`єктів нерухомого майна вирішуються в судовому порядку.

З даних технічного паспорту на нежитлове приміщення вбачається, що існує технічна можливість поділу кожній зі сторін самостійних і відособлених об`єктів нерухомості на поділ яких сторони мають право відповідно до норм чинного законодавства, при чому із даних технічного паспорту вбачається, що сам поділ належного сторонам на праві спільної часткової власності нежитлового приміщення можливий таким чином, щоб кожному з них була виділена та частина, яка фактично перебуває у їхньому індивідуальному користуванні.

Судом встановлено, що між сторонами фактично відсутній спір щодо конкретних приміщень, жоден з них не претендує на якусь частину майна, якою користується інша сторона.

Враховуючи вищевикладене, а також взаємовідносини, що склалися між співвласниками спірного майна, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, з огляду на доведеність та обґрунтованість позовних вимог та необхідність судового захисту прав позивача.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.,ст.181,358,364,367 ЦК України; ст.,ст.12,13,77,79,80,89,206, 263 - 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі між співвласниками майна, що є у спільній частковій власності, - задовольнити.

Поділити в натурі нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши та визнавши право власності за:

ОСОБА_1 на виробничий будинок літ. «А-2»; гараж літ. «Б»; хвіртку і ворота №2 та №3; хвіртку № 12; огорожу №1, № 9, №10, №11, №13, №14; люк водопровідний літ. «І», люки каналізаційні літ. «ІІ», літ. «ІІІ»;

ОСОБА_2 на котельню літ. «В»; сарай літ. «Ж»; ворота № 8; огорожу №4, №5, №6, №7.

У зв`язку з проведеним поділом припинити право спільної часткової власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Середа Л.В.