Ухвала

від 05.09.2023 по справі 761/24998/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/24998/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4751/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ «Корпорація «Українські мінеральні води» та володільця майном ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого суддіШевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, що було вилучене 05.07.2023 під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме: планшет Apple Ipad Pro IMEI: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «Корпорація «Українські мінеральні води» та володільця майном ОСОБА_6 , - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого (прокурора) у кримінальному провадженні №22022000000000162 від 18.04.2022 про арешт майна планшет Apple Ipad Pro IMEI: НОМЕР_1 , вилученого у ході проведення обшуку 05.07.2023 у домоволодінні ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Українські мінеральні води».

Зобов`язати слідчих в ОВС 1, 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та/або інших слідчих, які входять до групи слідчих, а також прокурорів, які входять до групи прокурорів у кримінальному провадженні №22022000000000162 від 18.04.2022. негайно повернути законному власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Українські мінеральні води» майно - планшет Apple Ipad Pro IMEI: НОМЕР_1 - вилучений у ході проведення обшуку 05.07.2023 у домоволодінні ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Вищезазначений планшет не належить ОСОБА_6 , а є власністю ТОВ «Корпорація «Українські мінеральні води», який було придбано 22.05.2019 для виконання трудових обов`язків працівників юридичної особи. ОСОБА_6 користувалася вищезазначеним планшетом як працівник (керівник) ТОВ «Корпорація «Українські мінеральні води»

При цьому, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.06.2023 у справі № 761/20818/23 не надавалося дозволу вилучення речей, які належать на праві власності іншим, ніж ОСОБА_6 , особам, зокрема, ТОВ «Корпорація «Українські мінеральні води». Вказаною ухвалою також не надавався дозвіл на вилучення комп`ютерів, ноутбуків, мобільних телефонів/смартфонів та планшетів. Вилучення планшету, а не інформації, що на ньому міститься є грубим порушенням ч. 2 ст. 168 КПК України та не відповідає меті й дозволеному обсягу обшуку.

ТОВ «Корпорація «Українські мінеральні води» не має жодного фактичного та юридичного відношення до обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні № 22022000000000162 від 18.04.2022, а саме до господарської діяльності підконтрольних гр. ОСОБА_12 суб`єктів господарювання із державою-агресором у формі організації та реалізації протиправної схеми поставок елітних транспортних засобів на шкоду державній, економічній безпеці України, на підставі підроблених документів.

Також апелянт зазначає, що на вилученому слідчим планшеті не міститься жодної інформації щодо поставок транспортних засобів в рф, республіку білорусь та/або щодо легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, що свідчить про те, що такий планшет не є та не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні №22022000000000162 від 18.04.2022, не зберіг та не міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, а відтак на нього неправомірно та необґрунтовано накладено арешт з метою збереження речових доказів.

Крім того апелянт зазначає, що органом досудового розслідування та слідчим суддею належним чином не обґрунтовано та не зазначено, що існують достатні підстави вважати, що відповідне майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, зникнути, бути втраченими, знищеними, використаними, перетвореними, переданим, відчуженим; не дотримано співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження; не враховано наслідки арешту майна для третьої особи - ТОВ «Корпорація «Українські мінеральні води»; не враховано відсутність обґрунтованої підозри особи, в якої вилучено відповідне майно, у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна ТОВ «Корпорація «Українські мінеральні води» та володільця майном ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, з наведених у ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення даної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ТОВ «Корпорація «Українські мінеральні води» та володільця майном ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022000000000162 від 18.04.2022 за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що гр. ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою з іншими особами, запровадив господарську діяльність у взаємодії із державою-агресором у формі організації та реалізації протиправної схеми поставок елітних транспортних засобів.

Реалізація вказаного протиправного механізму здійснювалась через ряд підконтрольних суб`єктів господарювання в інтересах російських та білоруських топ-посадовців, на шкоду державній, економічній безпеці України, на підставі підроблених документів та за допомогою підконтрольних суб`єктів господарювання, зареєстрованих в рф, республіці білорусь, Республіці Кіпр та Україні.

Зазначений протиправний механізм полягає в наступному; ОСОБА_12 , за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, у тому числі службовими особами ряду підконтрольних йому суб`єктів господарювання, здійснював придбання елітних транспортних засобів у автосалонах, що розташовані на території України. У подальшому, особи, задіяні у злочинній діяльності, зареєструвавши на підконтрольні суб`єкти господарювання право власності на придбані автомобілі, подавали до контролюючих органів ці транспортні засоби як об`єкти оподаткування.

Після цього, такі транспортні засоби шляхом перетину державного кордону України із використанням підробних документів поставлялись до рб, де відбувалось їх розмитнення та подальше переміщення до держави-агресора з метою їх продажу. При цьому елітні автомобілі в Україні не знімались з реєстрації, а від імені суб`єктів господарювання, на яких вони зареєстровані, подавались заяви на бюджетне відшкодування ПДВ.

У подальшому, ОСОБА_12 , маючи стійкі зв`язки серед високопосадовців та підприємців держави-агресора, встановив контакт із потенційними покупцями належних йому транспортних засобів, серед яких були службові особи російського АНО «ТВ-Новости» (пропагандистський телеканал «RT»), ООО «Контрол лизинг», ПАО «ЛК «ЕВРОПЛАН», ООО «Газпром Комплектация», ООО «ЛК ЭВОЛЮЦИЯ» та інші.

Відповідно до вилучених чорнових записів встановлено, що загальна сума отриманих у 2022-2023 роках на території російської федерації ОСОБА_12 грошових коштів склала понад 1,1 млн. дол. США. При цьому, частина цих коштів необхідна була на території України для придбання нового автотранспорту.

Тому, виявлені документи досліджувались на предмет переведення грошових коштів із російської федерації до України та виявлено, що в це й же період на рахунки ТОВ «Укрометал-ресурс» (код 30537945), ТОВ «Шольц утилізатор аг» (код 36992710) та ТОВ «Шольц-груп» (код 37205846), які підконтрольні ОСОБА_12 , від ТОВ «Комплекспласт Солюшн» (колишня назва ТОВ «Омега-Фінанс», код 43289625), ТОВ «Трійка Капітал» (код 40186195), ТОВ «ФК «СФС» (код 42010849), у вигляді фінансової допомоги та за металобрухт надійшло понад 180 млн грн.

При цьому всі операції оформлялись без ПДВ, з метою не відображення таких операцій у податковій звітності та приховування від контролюючих органів.

У подальшому отримані кошти розподілялись між підконтрольними ОСОБА_12 суб`єктами господарювання, у вигляді надання фінансової допомоги та знову використовувались для придбання автотранспорту в автосалонах.

Таким чином існують підстави вважати, що кошти, отримані ОСОБА_12 в російській федерації легалізовувались на території України через ТОВ «Комплекспласт Солюшн» (колишня назва ТОВ «Омега-Фінанс»), ТОВ «Трійка Капітал», ТОВ «ФК «СФС».

На підставі зібраних матеріалів 18.04.2023 у кримінальному провадженні зареєстровано окремий епізод за ч. 3 ст. 209 КК України за фактом здійснення невстановленими особами, які контролюють суб`єкти господарювання, в т.ч. ТОВ «Комплекспласт Солюшн» (колишня назва ТОВ «Омега-Фінанс»), ТОВ «Трійка Капітал», ТОВ «ФК «СФС», фінансових операцій із майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, з метою приховування та маскування походження такого майна (грошових коштів).

14.07.2023 прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням у кримінальному провадженні № 22022000000000162 від 18.04.2022 про накладення арешту на майно, що було вилучене 05.07.2023 під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме: планшет Apple Ipad Pro IMEI: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 .

На обґрунтування вимог даного клопотання, з урахуванням вище викладеного також сторона обвинувачення послалась на те, що 05.07.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.06.2023 (справа №761/20818/23) проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: планшет Apple Ipad Pro IMEI: НОМЕР_1 , який використовувався у протиправній діяльності ОСОБА_6 , на якому наявні листування із фігурантами кримінального провадження, у якому згадуються компанії, перелічені вище та інформація про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Постановою слідчого від 05.07.2023 вказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22022000000000162 від 18.04.2022.

В органу досудового розслідування, є підстави вважати, що вказане майно може бути приховане та відчужене невстановленими особами, які причетні до вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, на даний час досудового розслідування, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказані предмети та забезпечення збереження речових доказів.

20.07.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на майно, що було вилучене 05.07.2023 під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме: планшет Apple Ipad Pro IMEI: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 з метою збереження речових доказів.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, заслухані пояснення прокурора та слідчого в підтримку поданого клопотання та заперечення власника майна щодо його задоволення, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №22022000000000162 від 18.04.2022 за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України та можливе відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Корпорація «Українські мінеральні води» та володільця майном ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Корпорація «Українські мінеральні води» та володільця майном ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4