Постанова

від 12.09.2023 по справі 906/1229/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року Справа №906/1229/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та приватного підприємства "Фобос" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2023 у справі №906/1229/22 (суддя Вельмакіна Т.М., повний текст рішення складено 17.07.2023)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до приватного підприємства "Фобос"

про стягнення 500025,00 грн

за участю представників:

позивача Горбач А.М.,

відповідача Черниш О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.07.2023 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задоволено частково.

Із урахування ухвали Господарського суду Житомирської області від 17.07.2023 про виправлення описки, зменшено розмір пені та штрафу на 50%, що становить 77437,50 грн та 154875,00 грн, відповідно. Стягнуто з приватного підприємства "Фобос" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 77437,50 грн пені; 154875,00 грн штрафу; 6969,38 грн судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 112837,50 грн пені та 154875,00 грн штрафу.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що оскільки за умовами п.4.7 договору датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної, яка буде пред`явлена до підпису під час приймання-передачі товару, суд дійшов висновку, що датою поставки товару є 14.06.2022, тобто дата підписання позивачем видаткової накладної №110 від 14.06.2022. За вказаного, суд встановив, що поставка товару відбулася з простроченням строку, встановленого договором, на 35 днів.

Враховуючи положення ст. 525, 526, 549, 611, 627 ЦК України, ст.230 ГК України, умови п.7.3 договору, здійснивши перерахунок пені за період з 10.05.2022 по 13.06.2022, оскільки зобов`язання відповідачем виконано, відповідно до п. 4.7 та 5.3 договору, - 14.06.2022, а також перевіривши нарахування штрафу, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого до стягнення штрафу у розмірі 309750,00 грн та обґрунтованості заявленої пені лише в сумі 154875,00. У стягненні 35400,00 грн пені слід відмовити.

Однак, приймаючи до уваги ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, зважаючи на те, що військова агресія російської федерації у будь-якому випадку мала негативний вплив на належне виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно договору, враховуючи незначний період несвоєчасного виконання зобов`язання відповідачем, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру обґрунтовано заявлених пені (154875,00 грн) та штрафу (309750,00 грн) до 50%, що становить 77437,50 грн та 154875,00 грн, відповідно.

Крім того, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів, що зазначені ним обставини були форс-мажорними саме у даному конкретному випадку, окрім того відсутні докази повідомлення іншої сторони про настання таких обставин, а тому клопотання відповідача про звільнення його від сплати неустойки задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про стягненні пені у розмірі 112837,50 грн та штрафу у розмірі 154875,00 (всього 267712,50 грн) скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позов ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" задовольнити у повному обсязі.

Апелянт, зокрема, вказує, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про прострочення поставки товару лише на 35 календарних днів, оскільки, керуючись п.5.1, 5.3, 5.4 договору, приймання товару здійснюється на підставі акта приймання товару, а отже важливою та необхідною умовою є прийняття товару покупцем. Відтак, як вбачається із рядка "Дата прибуття ТМЦ до розвантаження" акта приймання-передачі №127, датою прибуття товару згідно договору є саме 22.06.2022, а отже прострочення поставки товару складає не 35 календарних днів, а 41 календарний день.

Скаржник вважає, що господарський суд безпідставно зменшив пеню та штраф на 50%, оскільки їх розмір не є великим або надмірним у порівнянні із ціною договору, яка становить 4 425 000,00 грн та періодом прострочення. Вказує, що судом не було враховано, що договір між сторонами був укладений вже під час дії воєнного стану та військової агресії, а отже кожна із сторін на момент укладення договору розуміли усі ризики, пов`язані з його виконанням. При цьому, зауважує, що позивач виконав свої зобов`язання без жодних затримок і перерахував кошти у сумі 100% вартості товару на наступний день після укладення договору.

Звертає увагу, що ПП "Фобос" не надав жодного доказу, які підтверджували неможливість своєчасного виконання умов поставки товару, або доказів, які б підтверджували вплив конкретних обставин на своєчасність поставки товару. Крім того, відповідач не надав будь-яких доказів наявності тяжкого майнового стану та негативних факторів впливу на підприємство у зв`язку із застосуванням пені та штрафу.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення з нього пені у розмірі 39825,00 грн, штрафу у розмірі 154875,00 грн та судового збору у розмірі 3583,65 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача - пеню у розмірі 37612,50 грн та судовий збір у розмірі 3385,73 грн.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, скаржник вказує, що суд першої інстанції не врахував та не оцінив акт приймання-передачі товарів за кількістю та якістю №105 від 31.05.2022 (графа "початок приймання товару 26.05.2022"), а також товарно-транспортну накладну від 26.05.2022, які підтверджують факт поставки товару позивачу саме 26.05.2022 року.

Відтак, враховуючи поставку товару 26.05.2022, зазначає, що строк прострочення поставки товару складає не 35 календарних днів як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а 17 календарних днів, а тому сума пені, яку мав право позивач нарахувати відповідачу на підставі п.7.3 договору поставки складає 75 225,00 грн (4425000,00 х 0,1% х 17).

Щодо нарахування штрафу у розмірі 7 відсотків відповідач вважає, що позивач не має підстав для нарахування такого штрафу, оскільки право виникає у позивача у разі прострочення відповідачем строку поставки товару більш, ніж на 30 календарних днів згідно п.7.3 договору.

Зважаючи на той факт, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов вірних висновків щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст.233 ГК України, ст.546, ст.549, ч.3 ст.551 ЦК України у частині зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, як надмірних з урахуванням незначного строку прострочення поставки товару та умов в яких відповідач виконував умови договору поставки, на 50 %, то відповідач вважає, що обґрунтовано нарахована сума пені, яка підлягає стягненню має складати 37612,50 грн (75 225,00:2).

У відповідності до ст.263 ГПК України позивач також подав відзив на апеляційну скаргу ПП "Фобос", у якому просив відмовити у її задоволенні повністю, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційні скарги в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.04.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (покупець) та приватним підприємством "Фобос" (постачальник) укладено договір поставки №4600005967 (а.с.9-14), згідно умов п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, на підставі замовлення (заявки) останнього, а покупець зобов`язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі.

Кількість товару, номенклатура, асортимент, ціна за одиницю товару встановлюється у специфікації, що є додатком до договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, загальна сума договору складається з вартості товару, що був переданий постачальником покупцю згідно накладних протягом дії даного договору, що складає (не може перевищувати) 4425000,00 грн без ПДВ.

За умовами п.2.5 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем партії товару на умовах попередньої оплати у розмірі 100% від вартості замовленого товару згідно виставленого постачальником рахунку.

15.04.2022 сторони підписали додаткову угоду №1 (а.с.16), згідно якої виклали п.3.1, 4.4, 11.3 у новій редакції.

Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №1) передбачено, що якість і комплектація товару повинні відповідати державним стандартам, технічними умовами або іншій нормативно-технічній документації стосовно кожного з видів поставленого товару (його частини, елементів) і засвідчується сертифікатом якості (паспортом якості) або сертифікатом відповідності постачальника та/або виробника, а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі узгоджені. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року №153, товар за договором віднесений до критичного імпорту, з метою забезпечення сектору безпеки та оборони та має кінцевого споживача.

Згідно п. 3.2 договору, постачальник зобов`язаний передати покупцеві, без додаткової оплати, документи, які стосуються товару, в тому числі, технічні умови, інструкції по експлуатації (застосування), ремонту і зберігання та іншу необхідну документацію.

Документи, які засвідчують якість та відповідність товару, встановленого законодавством зразка, повинні надаватися постачальником на кожну партію товару при кожній поставці (п. 3.3 договору).

У відповідності до п.4.3 договору, строки поставки: 25 (двадцять п`ять) календарних днів з дня оплати покупцем рахунку, виставленого постачальником на підставі замовлення (заявки) покупця.

Відповідно до пп.6.3.1 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

12.04.2022 покупець перерахував на рахунок постачальника попередню оплату в сумі 4425000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №24011 (т.1, а.с.18), а тому із урахуванням п.4.3 договору щодо строків поставки товару, постачальник зобов`язаний був поставити покупцю товар у строк до 09.05.2022.

Однак, позивач вказує, що згідно з актом приймання товарів за кількістю та якістю №127 (т.1, а.с.19-22), товар поставлений постачальником лише 22.06.2022, тобто із простроченням на 41 день.

29.07.2022 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернувся до постачальника з претензією №1 (т.1, а.с.23-24), згідно якої просив сплатити у добровільному порядку на користь покупця пеню і штраф у відповідності до п.7.3 договору, у зв`язку із неналежним виконанням своїх зобов`язань згідно договору, а саме простроченням поставки товару.

Згідно відповіді від 09.08.2022 на вказану претензію (т.1, а.с.71-72), покупець вказав, що прострочення виконання зобов`язань було викликано внаслідок форс-мажорних обставин та знаходиться поза контролем постачальника, з огляду на що претензія не підлягає виконанню.

Враховуючи порушення умов договору ПП "Фобос" щодо термінів поставки товару, приймаючи до уваги залишення постачальником претензії покупця без задоволення, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернулось з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки №4600005967 від 11.04.2022, який за своєю правовою природою є договором поставки, та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст. 11, 202, 509 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, яка кореспондується зі ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту п.4.3 договору, сторони погодили, що строком поставки є 25 (двадцять п`ять) календарних днів з дня оплати покупцем рахунку, виставленого постачальником на підставі замовлення (заявки) покупця.

На виконання умов договору, 12.04.2022 покупець перерахував на рахунок постачальника попередню оплату в сумі 4425000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №24011 (т.1, а.с.18).

Отже, із урахуванням п.4.3 договору щодо строків поставки товару, постачальник зобов`язаний був поставити покупцю товар у строк до 09.05.2022.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, товар (спеціальні заходи індивідуального захисту) був ввезений відповідачем на територію України 26.05.2022 згідно митної декларації UA 305130/2022/015067 від 26.05.2022 (т.1, а.с.75-76).

При цьому, оцінюючи доводи сторін щодо дати поставки товару та прийняття товару покупцем, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

У відповідності п.4.6 договору, поставка супроводжується наступними відвантажувальними документами, що передаються покупцю разом з товаром: видаткова накладна; рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, документ про відповідність, якщо товар підлягає підтвердженню відповідності; паспорт або сертифікат якості підприємства-виробника та/або експлуатаційні документи, що входять до комплекту постачання виробників (п.4.6 договору).

Відповідно до п.4.7 договору, датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної, яка буде пред`явлена до підпису під час приймання-передачі товару.

Згідно п.5.1 договору, приймання-передача товару здійснюється відповідно до вимог "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю", затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 №П-6, та "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю", затвердженою постановою Держарбітражу від 25.04.1966 №п-П-7. У разі наявності розбіжностей між умовами цього договору та Інструкціями, перевага надається умовам договору.

За п.5.3 договору, товар вважається прийнятим покупцем від постачальника після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Кількість та якість товару, що постачається, перевіряється покупцем при прийманні товару у місці поставки.

Апеляційним судом встановлено, що у матеріалах справи наявна видаткова накладна №110 від 26.05.2022 на суму 4425000,00 грн (т.1, а.с.82), однак остання підписана лише представником постачальника, а тому не приймається судом до уваги.

При цьому, позивачем до позовної заяви долучена видаткова накладна №110 від 14.06.2022 на суму 4425000,00 грн (т.1, а.с.26), яка підписана як стороною постачальника, так і стороною покупця, а тому вказана видаткова накладна є належним та допустимим доказом у розуміння ст.76-77 ГПК України в підтвердження поставки товару.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги погоджені сторонами умови п.4.7 договору, згідно яких датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної, яка буде пред`явлена до підпису під час приймання-передачі товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що датою поставки товару є 14.06.2022, тобто дата підписання позивачем видаткової накладної №110 від 14.06.2022.

Відтак, поставка товару відбулася з простроченням строку, встановленого п.4.3 договору, а саме на 35 календарних днів.

З огляду на вказане, твердження позивача про поставку товару 22.06.2022, що підтверджується актом приймання товарів за кількістю та якістю №127 (т.1, а.с.19-22), та відповідно прострочення поставки на 41 календарний день, а також доводи відповідача, що датою поставки є 26.05.2022 згідно акта приймання товарів за кількістю та якістю №105 (т.1, а.с.56-59) та товарно-транспортної накладної (т.1, а.с.87), а тому має місце лише прострочення 17 календарних днів, колегія суддів вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають змісту договору.

Водночас, вказані акти підтверджують виявлення невідповідності поставленого товару у порядку п.5.4, 5.5, 5.6 договору, зокрема, часткову відсутність супровідних документів, що передаються покупцю разом з товаром згідно п.4.6 договору (акт №105), а також усунення недоліків постачальником та врегулювання розбіжностей (акт №127).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст.611 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що постачальник у випадку порушення строків виконання зобов`язання та/або недопоставки замовленого товару у повній кількості сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання та/або вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи принцип свободи договору, передбачений ст.627 ЦК України, а також приписи ч.1 ст.230 ГК України та умови п.7.3 договору, приймаючи до уваги встановлення факту порушення постачальником зобов`язання щодо строку поставки товару згідно п.4.3, 6.3.1 договору, здійснивши перевірку нарахування пені за період з 10.05.2022 по 13.06.2022, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заявленої пені лише в сумі 154875,00 грн та обґрунтованість заявленого до стягнення штрафу у повному обсязі у розмірі 309750,00 грн.

При цьому, оцінюючи зменшення господарським судом розміру штрафних санкцій на 50%, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч.1 ст.550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Як вірно вказано господарським судом, військова агресія російської федерації у будь-якому випадку мала негативний вплив на належне виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно договору, зокрема, зважаючи на особливості товару, що постачався та його призначення, а відтак вказані обставини визнаються винятковими та є підставою для зменшення нарахованих х штрафних санкцій.

Враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги виконання відповідачем зобов`язання в повному обсязі, а також ненадання позивачем будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків виконання зобов`язання, виходячи із принципу збалансованості інтересів сторін, колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції дискреційних повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, наданих ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, та вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та тако., що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованих у даній справі пені та штрафу на 50%.

Крім того, в межах розгляду даної справи, як і господарським судом першої інстанції, так і апеляційним судом, було враховано баланс інтересів сторін та здійснено висновок про зменшення штрафних санкцій саме на 50%, чим дотримано мету існування та застосування неустойки, зокрема, щодо стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, та застосовано дискреційні повноваження саме щодо зменшення розміру санкцій, а не звільнення від їх сплати. З огляду на викладене, доводи позивача щодо безпідставності зменшення пені та штрафу не заслуговують на увагу.

Також колегія суддів, враховуючи ненадання відповідачем належних доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у строк встановлений п.8.1 договору, зважаючи на відсутність відповідного сертифікату про форс-мажорні обставини згідно ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати" та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами договором внаслідок непереборної сили, а також ненадання жодного доказу в підтвердження того, що обставини, на які посилається відповідач, були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за договором та саме яким чином вказані обставини перешкодили йому виконати зобов`язання за договором у встановлені терміни, вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про звільнення його від сплати неустойки.

Згідно з ч. 3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи сторін не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в них доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2023 у справі №906/1229/22 залишити без змін, апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та приватного підприємства "Фобос" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "14" вересня 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.