Рішення

від 11.09.2023 по справі 908/2262/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/162/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2023 Справа № 908/2262/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОІНВЕСТ-АЗОВ», код ЄДРПОУ 41986740 (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Козацька, буд. 64)

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Василівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Василівської міської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 01992908 (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Лікарняна, 5)

про стягнення суми 831 313,27 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОІНВЕСТ-АЗОВ» про стягнення з відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Василівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Василівської міської ради Запорізької області суми 658595,20 грн вартості безпідставно набутої теплової енергії за період січень лютий 2022 року, суми 146403,89 грн інфляційних втрат, суми 26314,18 грн 3% річних, всього загальної суми 831313,27 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 07.07.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2262/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2262/23. Присвоєно справі номер провадження 9/162/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у повній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно КНП «Василівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Василівської міської ради Запорізької області передано в оперативне управління майно, яке розташоване за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Лікарняна, буд. 5. 14.06.2018 відповідач уклав договір суборенди нерухомого майна, що знаходиться на балансі відповідача, строк дії якого продовжено додатковою угодою №1 до договору до 31 березня 2024 включно. Незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, позивач, як суб`єкт господарювання, що здійснює господарську діяльність із виробництва теплової енергії, у період січень-лютий 2022 надавав відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 658 595,20 грн. Факт надання послуг підтверджується підписаними обома сторонами Актами надання послуг та актом звіряння. Відповідач не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу в указаний період, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 658 595,20 грн, яка заявлена позивачем до стягнення. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач також нарахував та заявив до стягнення з відповідача суму 146 403,89 грн. інфляційних втрат та суму 26 314,18 грн. 3% річних. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 387, 509, 625, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 7, 13, 275 ГК України, ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання».

24.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого КНП «Василівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Василівської міської ради Запорізької області визнало наявність заборгованості за надані позивачем у період січень-лютий 2022 послуги з теплопостачання на об`єкт за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Лікарняна, буд. 5 в розмірі 658 595,20 грн. Проте відповідач заперечив проти застосування положень ст. 625 ЦК України, посилаючись форс-мажорні обставини, які виникли у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України та знаходження об`єкта на окупованій території. Також посилався на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

25.07.2023 судом отримано відповідь на відзив, 27.07.2023 заперечення на відповідь на відзив, які прийняті судом до розгляду.

11.09.2023 справу розглянуто, за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

14.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоінвест-Мелітополь» (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоінвест-Азов» (суборендар, позивач у справі) уклали договір суборенди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Комунальної установи «Василівська центральна районна лікарня» Василівської районної ради Запорізької області № 1. За умовами якого орендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селища, міст Василівського району (бетонований майданчик площею 60 кв.м.), розташоване за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Лікарняна, буд. 5, яке знаходиться на балансі Комунальної установи «Василівська центральна районна лікарня» Василівської районної ради Запорізької області, вартість якого визначена відповідно до Акта оцінки вартості нерухомого майна і становить 18265,00 грн, станом на 02.04.2018.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.07.2023, нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Лікарняна, буд. 5 перебуває в оперативному управлінні Комунальної установи «Василівська центральна районна лікарня» Василівської районної ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 01992908 (на сьогодні - Комунальне некомерційне підприємство «Василівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Василівської міської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 01992908, відповідач у справі).

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОІНВЕСТ-АЗОВ» (позивач у справі) є суб`єктом господарювання, що здійснює господарську діяльність із виробництва теплової енергії з використанням альтернативних джерел енергії, постачання та транспортування теплової енергії па підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії (розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації №291-л від 02.08.2018), ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії (розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації №290-л від 02.08.2018) та ліцензії на провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації №305-л від 13.09.2018). Метою діяльності Товариства є одержання прибутку шляхом здійснення виробництва, торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізації на підставі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів учасників.

Так, Розпорядженням №290-л від 02.08.2018 голови Запорізької обласної державної адміністрації видано здобувачу ліцензії ТОВ «ТЕПЛОІНВЕСТ-АЗОВ» ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії. Розпорядженням № 305-л віл 13.09.2018 голови Запорізької обласної державної адміністрації видано здобувачу ліцензії ТОВ «ТЕПЛОІНВЕСТ-АЗОВ» ліцензію на провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

ТОВ «ТЕПЛОІНВЕСТ-АЗОВ» (позивач у справі) діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Товариства є одержання прибутку шляхом здійснення виробництва, торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізації на підставі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів Учасників (п. 4.1 Статуту).

18.07.2018 ТОВ «ТЕПЛОІНВЕСТ-АЗОВ» отримано дозвіл № 358.18.23 Головного управління держпраці у Запорізькій області на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки парові та водогрійні котли теплопродуктивністю понад 0,1 МВт: котли опалювальні водогрійні моделі EKY/S 250Р транспортабельної твердопаливної модульної котельні типу КГТМБ-0.5, 2013 р.в., Туреччина 2 од. Адреса розташування устаткування: Запорізька область, м. Василівка, вул. Лікарняна, буд. 5.

У зв`язку з чим, як зазначено в позові, позивач здійснював постачання теплової енергії з січня по лютий 2022 на об`єкти Комунального некомерційного підприємства «Василівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Василівської міської ради Запорізької області, а саме - в будівлі та корпуси, що знаходяться за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Лікарняна, буд. 5. Постачання теплової енергії здійснювалось без укладеного договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти, оскілки відповідач ухилявся від укладення вказаного договору, не здійснивши процедуру закупівлі теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Факт надання позивачем послуг з теплопостачання відповідачу в зазначений в позові період підтверджується Актами надання послуг №ВЛ-00000004 від 31.01.2022 на суму 355625,60 грн та № ВЛ-00000005 від 28.02.2022 на суму 302969,60 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін (копії містяться в матеріалах справи). На оплату наданих послуг позивачем виставлялись відповідачу рахунки № 6 від 31.01.2022 та № 7 від 28.02.2022.

В матеріалах справи також міститься копія Акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2022 03.07.2023, відповідно до якого заборгованість на користь ТОВ «Теплоінвест-Азов» станом на 03.07.2023 складає 658 595,20 грн.

Оскільки відповідач оплату за відпущену позивачем теплову енергію не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/2262/23.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази суд вважає вимоги позивача законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

За змістом пунктів 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

У статті 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.

Між тим, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії відповідно до пунктів 1-2, 4 Правил користування тепловою енергією визначаються і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як вбачається з правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. Разом з тим, сам факт неукладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період. Враховуючи зазначене, порушуючи вимоги чинного законодавства щодо укладення зазначеного договору, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання.

Отже навіть за відсутності договору, однак при належному підтвердженні матеріалами справи факту постачання теплової енергії споживачу, останній не звільняється від обов`язку з оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 ГК України.

За приписами ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З положень частини 1 статті 275 та частини 6 статті 276 ГК України слідує, що споживач (абонент) зобов`язаний оплачувати прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (з наступними змінами), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»).

Як свідчать матеріали справи та зазначено судом вище, позивач здійснив постачання відповідачу теплової енергії (надав послугу з централізованого опалення) в період січень-лютий 2022 на загальну суму 658 595,20 грн, а відповідач, відповідно, зобов`язаний оплатити надані послуги.

Відповідач доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми 658 595,20 грн вартості наданих послуг з теплопостачання суду не надав. Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 24.07.2023, відповідач позовні вимоги в цій частині визнав.

За змістом ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 658595,20 грн є законними та обґрунтованими, а визнання відповідачем позову в цій частині, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 658595,20 грн заборгованості судом задовольняються.

При цьому, суд зазначає, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 146 403,89 грн. втрат від інфляції за загальний період прострочення з березня 2022 по травень 2023 та суми 26314,18 грн. річних за загальний період прострочення з 21.02.2022 по 05.07.2023.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що цей розрахунок є правильним та виконаним з дотриманням вимог закону, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 21.02.2022 по 05.07.2023 в сумі 26314,18 підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем допущені помилки при округленні сум. Згідно з перерахунком інфляційних втрат за вказаний у позові період, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», розмір інфляційних втрат складає більшу суму, ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат є меншою, ніж встановлено судом, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення інфляційних витрат у заявленому ним розмірі, а саме - в розмірі 146403,89 грн.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, спростовуються наведеним вище та визнаються судом необґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, які виникли у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадження воєнного стану в Україні, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Разом з тим, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Однак, відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Таким чином, за загальним правилом, зацікавленій стороні у кожному конкретному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з введенням воєнного стану.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому страхового відшкодування та інших, визначених договором та законом нарахувань, як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Також суд погоджується з доводами позивача, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілегій чи пільг в межах виконання зобов`язань.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки дана норма права застосовується виключно до кредитних правовідносин, в той час, як в даній справі стягується заборгованість за надані послуги з теплопостачання.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Василівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Василівської міської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 01992908 (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Лікарняна, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОІНВЕСТ-АЗОВ», код ЄДРПОУ 41986740 (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Козацька, буд. 64) суму 658 595 (шістсот п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 20 коп. заборгованості.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Василівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Василівської міської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 01992908 (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Лікарняна, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОІНВЕСТ-АЗОВ», код ЄДРПОУ 41986740 (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Козацька, буд. 64) суму 146 403 (сто сорок шість тисяч чотириста три) грн. 89 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Василівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Василівської міської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 01992908 (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Лікарняна, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОІНВЕСТ-АЗОВ», код ЄДРПОУ 41986740 (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Козацька, буд. 64) суму 26 314 (двадцять шість тисяч триста чотирнадцять) грн. 18 коп. 3% річних.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Василівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Василівської міської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 01992908 (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Лікарняна, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОІНВЕСТ-АЗОВ», код ЄДРПОУ 41986740 (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Козацька, буд. 64) суму 12469 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят дев`ять) грн 70 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 14.09.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва