Рішення

від 14.09.2023 по справі 910/9679/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2023Справа № 910/9679/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/9679/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Пром»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Альянс України»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу

СУТЬ СПОРУ:

20 червня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Пром» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 15.06.2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Альянс України» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 122 132,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки цементу № 25/0122-01 від 17.01.2022 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/9679/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Бетон Альянс України» за адресою: 01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 8-Р, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» - 31.07.2023 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі № 910/9679/23 від 27.06.2023 року є 31.07.2023 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 15.08.2023 року (включно).

Крім того, суд враховує, що відповідач не був позбавлений права ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 року в Єдиному реєстрі судових рішень, який є загальнодоступним.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Пром» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Альянс України» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки цементу № 25/0122-01 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві на умовах цього договору, а покупець зобов`язується своєчасно оплатити та прийняти цемент в асортименті, за цінами та на умовах, передбачених в додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору (товар).

У додатку № 1 від 17.01.2022 року до договору сторонами було визначено найменування та кількість товару: цемент ПЦ ІІ/А-Ш-500 навал, вартістю 3186,00 грн. з ПДВ за 1 т; цемент ШПЦ ІІІ/А-400 навал, вартістю 2767,00 грн. з ПДВ за 1 т.

Згідно з п. 4.3. договору покупець здійснює 100% передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом п`яти днів з дати отримання рахунку.

Договір набирає чинності з 17 січня 2022 року і діє до 31 грудня 2022 року. Договір продовжується автоматично на кожен наступний календарний рік, у випадку якщо жодна із сторін не заявить вимогу про його розірвання за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору поставки цементу № 25/0122-01 від 17.01.2022 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 842 883,54 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 24.01.2022 року № ВН-24/01-1 на суму 59 324,48 грн., від 24.01.2022 року № ВН-24/01-2 на суму 60 652,64 грн., від 25.01.2022 року № ВН-25/01-1 на суму 57 996,32 грн., від 25.01.2022 року № ВН-25/01-2 на суму 60 818,66 грн., від 26.01.2022 року № ВН-26/01-1 на суму 60 099,24 грн., від 31.01.2022 року № ВН-31/01-1 на суму 60 541, 96 грн., від 31.01.2022 року № ВН-31/01-2 на суму 62 257,50 грн., від 31.01.2022 року № ВН-31/01-3 на суму 57 885,64 грн., від 31.01.2022 року № ВН-31/01-4 на суму 61 261,38 грн., від 03.02.2022 року № ВН-03/02-3 на суму 61 261,38 грн., від 03.02.2022 року № ВН-03/02-4 на суму 57 885,64 грн., від 03.02.2022 року № ВН-03/02-5 на суму 62 257,50 грн., від 03.02.2022 року № ВН-03/02-6 на суму 60 541,96 грн., від 03.02.2022 року № ВН-03/02-7 на суму 60 099,24 грн. Товар за видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на цих видаткових накладних. У наведених видаткових накладних зазначено, що поставка здійснюється згідно з договором поставки цементу № 25/0122-01 від 17.01.2022 року.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено оплату товару, вартість неоплаченого товару становить 842 883,54 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати поставленого за договором поставки цементу № 25/0122-01 від 17.01.2022 року товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 842 883,54 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару інфляційні втрати у розмірі 244 610,11 грн. та 3% річних у розмірі 34 639,05 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору поставки цементу № 25/0122-01 від 17.01.2022 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 842 883,54 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 24.01.2022 року № ВН-24/01-1 на суму 59 324,48 грн., від 24.01.2022 року № ВН-24/01-2 на суму 60 652,64 грн., від 25.01.2022 року № ВН-25/01-1 на суму 57 996,32 грн., від 25.01.2022 року № ВН-25/01-2 на суму 60 818,66 грн., від 26.01.2022 року № ВН-26/01-1 на суму 60 099,24 грн., від 31.01.2022 року № ВН-31/01-1 на суму 60 541, 96 грн., від 31.01.2022 року № ВН-31/01-2 на суму 62 257,50 грн., від 31.01.2022 року № ВН-31/01-3 на суму 57 885,64 грн., від 31.01.2022 року № ВН-31/01-4 на суму 61 261,38 грн., від 03.02.2022 року № ВН-03/02-3 на суму 61 261,38 грн., від 03.02.2022 року № ВН-03/02-4 на суму 57 885,64 грн., від 03.02.2022 року № ВН-03/02-5 на суму 62 257,50 грн., від 03.02.2022 року № ВН-03/02-6 на суму 60 541,96 грн., від 03.02.2022 року № ВН-03/02-7 на суму 60 099,24 грн.

Зазначені видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства та є у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Видаткові накладні підписані зі сторони відповідача без жодних зауважень щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару.

За умовами п. 4.3. договору покупець здійснює 100% передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом п`яти днів з дати отримання рахунку.

Отже, виходячи з умов п. 4.3. договору строк оплати товару за видатковими накладними є таким, що настав.

При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Умова укладеного між сторонами договору щодо обов`язку відповідача здійснити оплату з дати отримання рахунку не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Отже, отримання відповідачем рахунку не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як отримання рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

Крім того, рахунок є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та неотримання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість поставленого позивачем товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 910/13527/17.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом за отриманий товар відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 842 883,54 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 842 883,54 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки цементу № 25/0122-01 від 17.01.2022 року у розмірі 842 883,54 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 244 610,11 грн. та 3% річних у розмірі 34 639,05 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 244 610,11 грн.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що при нарахуванні 3% річних позивачем невірно визначено початок прострочки виконання зобов`язання та невірно вказано кількість днів прострочки, тому наведений позивачем розрахунок 3% річних є неправильним, у зв`язку з чим суд дійшов висновку здійснити власний розрахунок 3% річних за період з 04.02.2022 року (наступний день після останньої поставки товару) по 08.06.2023 року (граничний строк визначений позивачем).

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за визначений судом період, судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 33 946,27 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 692,78 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 1 121 439,81 грн., з них: основного боргу - 842 883,54 грн. (вісімсот сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят три гривні 54 копійки), 3% річних - 33 946,27 грн. (тридцять три тисячі дев`ятсот сорок шість гривень 27 копійок) та інфляційних втрат - 244 610,11 грн. (двісті сорок чотири тисячі шістсот десять гривень 11 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 16 821,60 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Альянс України» (ідентифікаційний код 44214325, адреса: 01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 8-Р) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Пром» (ідентифікаційний код 42530513, адреса: 04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 16, кв. 159) грошові кошти: основного боргу - 842 883,54 грн. (вісімсот сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят три гривні 54 копійки), 3% річних - 33 946,27 грн. (тридцять три тисячі дев`ятсот сорок шість гривень 27 копійок), інфляційних втрат - 244 610,11 грн. (двісті сорок чотири тисячі шістсот десять гривень 11 копійок) та судовий збір - 16 821,60 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять одна гривня 60 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14.09.2023р.

Суддя О.В. Котков