Рішення

від 05.09.2023 по справі 910/8209/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2023Справа № 910/8209/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Кайман"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Металоцентри Стілмен"

про стягнення 5 617 586,82 грн.

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Саліхов Богдан Віталійович - представник за ордером серія АІ №1412243 від 19.06.2023

від відповідача: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Кайман" до товариства з обмеженою відповідальністю "Металоцентри Стілмен" про 5 617 586,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір №СТ193/22/583 від 08.11.2022.

В період з листопада 2022 по лютий 2023 між сторонами укладено три специфікації, на виконання умов яких позивачем здійснено попередня оплата.

Проте, відповідачем поставка здійснена частково.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача: 3 339 220,50 грн. - суму попередньої оплати, інфляційні втрати в розмірі 56 866,93 грн., 3% річних в розмірі 21 950,08 грн., пеню в розмірі 1 351 514,74 грн. та штраф в розмірі 848 034,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.06.2023.

У підготовче засідання 20.06.2023 не з`явився відповідач, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 відкладено підготовче засідання на 25.07.2023.

04.07.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 призначено розгляд заяви на 25.07.2023.

У підготовче засідання 25.07.2023 не з`явився представник відповідача, хоча про місце, дату та час засідання відповідач повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав подану заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Кайман" про забезпечення позову відмовлено.

Представник позивача не заперечував щодо закриття підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 05.09.2023.

В судове засідання 05.09.2023 не з`явився відповідач, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги проси суд позов задовольнити.

Проте, відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

08.11.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Кайман" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Металоцентри Стілмен" (постачальник) укладено договір №СТ193/22/583.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується передати у встановлений у договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - товар, а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у рахунках-фактурах постачальника або в інших додатках до договору та/або у видаткових накладних постачальника (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість партії, умови та строки зазначаються на кожну окрему партію товару в специфікаціях до договору погоджуються сторонами та визначаються в окремих специфікаціях, рахунках та інших супровідних документах та кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору.

Загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах, які були виставлені постачальником для оплати покупцю по договору та інших додатках до договору та/або у видаткових накладних постачальника (п. 3.2 договору).

Відповідно до п.3.4 договору оплата вартості товару здійснюється шляхом оплати 80% попередньої оплати та залишок грошового зобов`язання після реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2020р., з урахуванням особливостей, встановлених цим договором. Товар поставляється на умовах DAP, або на інших умовах визначених в специфікаціях, рахунках-фактурах або інших додатків до цього договору (п.4.1 договору).

Згідно з п.4.2 договору строк поставки протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання постачальником 80% попередньої оплати.

Датою поставки (передачі) товару вважається дата підписання акту-прийому передачі товару на умовах DDP- Біла-Церква, склад покупця (п.4.5 договору).

Між сторонами підписано наступні специфікації:

- №1 від 11.11.2022 року, відповідно до умов якої загальна вартість товару з ПДВ складає 3 196 000,00 грн. Умови постачання: DDP згідно офіційних міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» 2020 на адресу покупця за рахунок постачальника.

- №2 від 13.01.2023 року, відповідно до умов якої загальна вартість товару з ПДВ складає 10 980 000,00 грн. Умови постачання: DDP згідно офіційних міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» 2020 на адресу покупця за рахунок постачальника. Строк поставки 30 (тридцять) робочих днів після отримання 80% попередньої оплати.

- №3 від 22.02.2023 року, відповідно до умов якої загальна вартість товару з ПДВ складає 1 278 000,00 грн. Умови постачання: DDP згідно офіційних міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» 2020 на адресу покупця за рахунок постачальника. Строк поставки 10 (десять) робочих днів після отримання 100% попередньої оплати.

Відповідно до специфікації №1 від 11.11.2022 року відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактура №СТ0006145 від 11.11.2022 на суму 3 196 000,00 грн.

На виконання умов договору та специфікації №1, позивачем здійснено оплату на загальну суму 3 196 000,00 грн. , а саме:

- в розмірі 1 098 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №359 від 11.11.2022 з призначенням платежу: оплата за товар згідно договору № СТ193/22/583 від 08.11.2022р., рахунок-фактура № СТ0006145 від 11.11.2022, в т.ч. ПДВ 183000,00 грн.;

- в розмірі 1 098 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №393 від 28.11.2022 з призначенням платежу: оплата за товар згідно договору № СТ193/22/583 від 08.11.2022р., рахунок-фактура № СТ0006145 від 11.11.2022, в т.ч. ПДВ 183000,00 грн.;

- в розмірі 1 000 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №404 від 02.12.2022 з призначенням платежу: оплата за товар згідно договору № СТ193/22/583 від 08.11.2022р., рахунок-фактура № СТ0006145 від 11.11.2022, в т.ч. ПДВ 166666,67 грн.;

В свою чергу відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 3 196 000.00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №СТ-0001166 від 30.11.2022 на суму 1 235 250,00 грн.,

- №СТ-0001301 від 14.12.2022 на суму 962 946,00 грн.,

- №СТ-0001402 від 29.12.2022 на суму 804 475,00 грн.,

- №СТ-0000066 від 23.01.2023 на суму 193 329,00 грн.

Відповідно до специфікації №2 від 13.01.2023 року відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактура №СТ0000357 від 20.01.2023 на суму 10 980 000,00 грн.

На виконання умов договору та специфікації №2, позивачем здійснено оплату на загальну суму 10 980 000,00 грн. , а саме:

- в розмірі 8 784 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №4 від 20.01.2023 з призначенням платежу: передоплата за штріпс згідно договору № СТ193/22/583 від 08.11.2022р., рахунку-фактури № СТ0000357 від 20.01.2023, в т.ч. ПДВ 1464000,00 грн.;

- в розмірі 2 196 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №34 від 14.02.2023 з призначенням платежу: оплата за штріпс згідно договору № СТ193/22/583 від 08.11.2022р., рахунку-фактури № СТ0000357 від 20.01.2023, в т.ч. ПДВ 366000,00 грн.;

В свою чергу відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 7 651 962,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №СТ-0000166 від 02.02.2023 на суму 1 113 921,00 грн.,

- №СТ-0000126 від 06.02.2023 на суму 549 000,00 грн.,

- №СТ-0000166 від 10.02.2023 на суму 1 184 193,00 грн.,

- №СТ-0000181 від 14.02.2023 на суму 1 172 664,00 грн.,

- №СТ-0000201 від 17.02.2023 на суму 943 731,00 грн.,

- №СТ-0000208 від 20.02.2023 на суму 1 144 116,00 грн.,

- №СТ-0000209 від 20.02.2023 на суму 1 024 434,00 грн.,

- №СТ-0000299 від 02.03.2023 на суму 519 903,00 грн.

Таким чином, відповідачем недопоставлено позивачу товар по специфікації №2 на загальну суму 3 328 038,00 грн.

Відповідно до специфікації №3 від 22.02.2023 року відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактура №СТ-0001224 від 22.02.2023 на суму 1 278 000,00 грн.

На виконання умов договору та специфікації №3, позивачем здійснено оплату на суму 1 278 000,00 грн. що підтверджується платіжною інструкцією №44 від 24.02.2023 з призначенням платежу: передоплата за штріпс згідно договору № СТ193/22/583 від 08.11.2022р., рахунку-фактури № СТ-0001224 від 22.02.2023, у т.ч. ПДВ 20% - 213 000,00 грн.

В свою чергу відповідачем поставлено позивачу товар на суму 1 266 817,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №СТ-0000399 від 22.03.2023.

Отже, відповідачем недопоставлено позивачу товар по специфікації №3 на загальну суму 11 182,50 грн.

07.04.2023 позивач звернувся до відповідача з листом вих.. №94 від 07.04.2023 в якому зазначено, що в період з 2022-2023року покупцем перераховано коштів в розмірі 15 454 000,00 грн., а постачальником відвантажено (передано) товару на загальну суму 12 114 779,50 грн. Станом на 07.04.2023 заборгованість ТОВ "Металоцентри Стілмен" перед ТОВ "Виробнича група "Кайман" складає 3 339 220,50 грн. просив надати інформацію про наявність попередньо оплаченого товару на загальну суму 3 339 220,50 грн. та відвантажити до 14.04.2023 року. в разі відсутності товару на суму 3 339 220,50 грн. просив повернути зазначену суму на розрахунковий рахунок ТОВ "Виробнича група "Кайман".

Позивачем зазначено, що станом на дату подання даної позовної заяви відповідач свої зобов`язання з поставки товару не виконав, а грошові кошти не повернув.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).

За змістом ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом було встановлено, що у зв`язку з тим, що визначений договором товар не був поставлений у передбачений строк, ТОВ "Виробнича група "Кайман" направило відповідачу лист вих.. №94 від 07.04.2023, в якому зокрема, просив повернути суму коштів в розмірі 3 339 220,50 грн.

Отже, позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, що передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки (по специфікаціях: №1 до 01.01.2023, №2 до 03.03.2023, №3 до 10.03.2023), тобто з 02.01.2023, 04.03.2023 та 10.03.2023 відповідно.

Аналогічна правова позиція щодо визначення дати виникнення у постачальника зобов`язань з повернення суми попередньої оплати викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, так відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов`язку - доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 3 339 220,50 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 3 339 220,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 21 950,08 грн., інфляційні витрати в розмірі 56 866,93 грн. нараховані по 22.05.2023, пені в розмірі 1 351 514,74 грн. та штрафу в розмірі 848 034,57 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 судом зроблено наступний висновок: «За змістом статей 509, 524, 533- 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу). При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 21 950,08 грн. та інфляційних втрат в розмірі 56 866,93 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Чатиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6.7 договору за прострочення поставки товару, покупець має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 7% від суми договору та пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення.

Щодо нарахування штрафу позивачем зазначено наступне:

Відповідно до п.3.2 договору загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах, які були виставлені постачальником для оплати покупцю по договору та інших додатках до договору та/або у видаткових накладних постачальника.

Відповідач частково виконав поставку за специфікаціями №1-3, а тому розрахунок штрафу позивачем здійснено на вартість поставленого товару в розмірі 12 114 779,50 грн.

Також, щодо нарахування пені зазначено, що за загальним правилом пеня розраховується від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання, а ому при розрахунку пені до специфікації №1 та №2 позивач користувався цим правилом незважаючи на неточності формулювання п.6.7 договору (в частині суми на яку нараховується пеня).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з ним та вважає вимоги щодо стягнення пені в розмірі 1 351 514,74 грн. та штрафу в розмірі 848 034,57 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч.2 ст. 178, ст..ст. 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Металоцентри Стілмен" (03189, м. Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок 6-Д, офіс 43, код ЄДРПОУ 43922411) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича група "Кайман" (04052, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 40Р, офіс 2, код ЄДРПОУ 21804553) попередню оплату в розмірі 3 339 220 (три мільйони триста тридцять дев`ять тисяч двісті двадцять) грн. 50 коп., інфляційні втрати в розмірі 56 866 (п`ятдесят шість тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 93 коп., три проценти річних в розмірі 21 950 (двадцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн. 08 коп., пеню в розмірі 1 351 514 (один мільйон триста п`ятдесят одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 74 коп., штраф в розмірі 848 024 (вісімсот сорок вісім тисяч тридцять чотири) грн. 57 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 84 263 (вісімдесят чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 81 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 14.09.2023 року.

Суддя С. М. Мудрий