Рішення

від 14.09.2023 по справі 910/9605/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2023Справа № 910/9605/23а позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСМЕТПРОМ»

про стягнення 340 370,54 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСМЕТПРОМ» (надалі-відповідач) про стягнення суми пені в розмірі 340 370,54 грн.

Позовні вимоги, з посиланням ст.11, 202, 525, 526, 530, 617, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.174, 193, 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу металобрухту №Л/НКМ-22699п/НЮ від 01.09.2022, в частині повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/9605/23, визнано справу малозначною та постановлено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо позову та, зокрема, зазначає, що виникнення в покупця обов`язку здійснити першу попередню оплату за товар обумовлене настанням одночасно двох обставин: настанням строку оплати товару (протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами договору) та направленням продавцем покупцю рахунку на оплату такого товару. У той же час відповідач вказав, що рахунок на оплату продавцем товару відповідачу не надсилався, що, на думку останнього, свідчить про відсутність у покупця підстав для здійснення першої попередньої оплати в сумі 1 365 222,50 грн (без ПДВ). Вказує, що долучений до позову скріншот екрану монітору щодо відправки рахунку на попередню оплату від 05.09.2022 не є належним та допустимим доказом стосовно направлення продавцем покупцю рахунку від 02.09.2022, оскільки лист направлений неідентифікованою та неуповноваженою відповідно до умов договору особою, без скріплення листа електронним цифровим підписом.

Крім того, при виконанні умов договору всі оплати за товар здійснювалися покупцем після огляду наявних у продавця обсягів товару та за погодження з його повноважними особами. Наразі розрахунки (всі попередні оплати) за товар за договором покупцем здійснені у повному обсязі на підставі договору (оскільки рахунків продавець покупцю не направляв), після узгодження з продавцем та після підтвердження останнім можливості відвантаження відповідних обсягів товару.

При цьому, філія "Центр забезпечення виробництва", на думку відповідача, не має повноважень діяти від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця" та не мала повноважень складати і надсилати рахунок на оплату. Більше того, такий рахунок було надіслано не з електронної адреси позивача, яка зазначена в договорі, а з іншої - ІНФОРМАЦІЯ_2, яка умовами цього правочину не передбачена.

Також відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, в обґрунтування якого зазначено, що позивачем надано електронні докази, які є достатньо новим інститутом у вітчизняному судочинстві та судова практика відносно них продовжує формуватися, а також рішення в справі суттєво може вплинути на економічний стан відповідача, оскільки заявлена сума штрафних санкцій є значною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено, з підстав викладених в ухвалі.

20.07.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній навів аргументи на спростування обставин викладених відповідачем у відзиві.

24.07.2023 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на відсутність у представника позивача Оксень Андрія повноважень на підписання позовної заяви.

Також 24.07.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

27.07.2023 від представника позивача надійшло письмове підтвердження, що ціна позову не змінилася та виписка банку за період з 01.01.2022 по 24.07.2023 про рух коштів між позивачем та відповідачем.

17.08.2023 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Інших заяв чи клопотань на адресу суду від сторін не надходило.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, з огляду на таке.

За змістом частини 4 статті 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Частинами 1, 3, 4 та 5 статті 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом 40075815 значиться Акціонерне товариство "Українська залізниця" за місцезнаходженням: 03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5. У графі "відокремлені підрозділи юридичної особи" міститься інформація, зокрема, про відокремлений підрозділ Укрзалізниці: філію "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ ВП: 40081347), з наступним місцезнаходження: 03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15.

Суд звертає увагу, що коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення в господарському суді повноваження сторони в справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому, стороною в справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Згідно з пунктом 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

За змістом положень частин 1, 3 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Частинами 2, 3 статті 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини 2 статті 245 Цивільного кодексу України довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, у якій застережене право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.

За змістом статті 58 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують довіреність, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Строк, на який може бути видана довіреність, визначається цивільним законодавством України. Довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, в якій застережено право на передоручення, або після надання доказів того, що представник за основною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. Довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити в собі більший обсяг прав, ніж їх передано за основною довіреністю. Строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.

Відповідно до статті 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно з Положенням про філію "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 10.04.2023 (далі - Положення) філія є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства "Українська залізниця".

У пункті 10.5.6 Положення передбачено право Філії представляти інтереси Товариства (Акціонерного товариства "Українська залізниця") в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, а також у міжнародних арбітражах у справах, пов`язаних з діяльністю Філії.

Пунктом 10.5.1 Положення передбачено право Філії від імені Товариства вчиняти будь-які правочини (укладати договори, угоди), пов`язані з діяльністю Філії, вести претензійну роботу, набувати майнових та особистих немайнових прав, виступати позивачем, у тому числі цивільним, та відповідачем у судах усіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів у межах своїх повноважень, передбачених внутрішніми документами Товариства та Філії, а також вчиняти інші дії, які необхідні для здійснення господарської діяльності Філії, з урахуванням обмежень, передбачених пунктом 5.6, та процедури, передбаченої пунктом 5.7 цього Положення.

Відповідно до пункту 5.7 Положення будь-які договори, довіреності та інші вихідні документи щодо листування з третіми особами (крім банківських документів), від імені Товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для Філії, Товариства та третіх осіб лише в разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, скріплені підписами щонайменше двох уповноважених на це посадових осіб Філії, які діють на підставі довіреності, виданої Товариством (директор виконавчий Філії, заступники директора виконавчого Філії або інша уповноважена на це посадова особа Філії тощо). Довіреності, правочини та інші вихідні документи від імені Товариства, адресовані третім особам, вважаються належним чином укладеними (вчиненими) Філією, якщо вони укладені (вчинені) відповідно до Статуту Товариства, внутрішніх документів Товариства та законодавства України.

У якості додатка до позовної заяви позивачем долучено копію довіреності від 28.04.2023, виданої Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі голови правління Лященка Є.А. та члена правління Шрамка Є.С. (Довіритель), яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. Вказаною довіреністю уповноважено заступника директора виконавчого філії "ЦЗВ" АТ "Українська залізниця" Ірхіна Євгена Валерійовича та/або заступника директора виконавчого філії "ЦЗВ" АТ "Українська залізниця" Голубєва Андрія Володимировича (Представники) здійснювати дії в інтересах Довірителя, пов`язані з діяльністю філії "ЦЗВ" АТ "Українська залізниця".

Відповідно до пункту 21 довіреності від 28.04.2023 довіреності, правочини та інші вихідні документи вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для Філії, Довірителя та третіх осіб виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, а також з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6 та 5.7 Положення про Філію.

За цією довіреністю представники користуються правом подання, підпису, замовлення та отримання всіх документів, необхідних для виконання наданих цією довіреністю повноважень.

Довіреність видана з правом передоручення повноважень іншим особам та дійсна до двадцятого червня дві тисячі двадцять третього року включно.

Суд звертає увагу, що за умовами пункту 1 частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, довіреністю.

Відповідно до приписів частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, довіреність.

Судом встановлено, що до позовної заяви долучено копію довіреності в порядку передоручення від 03.05.2023 (зі строком дії до 20.06.2023 включно), яка підписана заступниками директора виконавчого філії "ЦЗВ" АТ "Українська залізниця" Ірхіним Є.В. та Голубєвим А.В. (Довіритель), на підставі довіреності від 28.04.2023, з дотриманням правил двох підписів, а також з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6 та 5.7 Положенням про Філію, на виконання вимог статей 244 і 1007 Цивільного кодексу України, та згідно договорів про надання правової допомоги від 02.01.2023 № б/н. Цією довіреністю уповноважено адвоката Оксеня А.В. та/або адвоката Дєєву Ю.В. представляти інтереси Довірителя разом або окремо один від одного, в тому числі, у судах всіх інстанцій та юрисдикцій, з усіма правами, що надані позивачу, у тому числі, підписувати та подавати позовні заяви. Зазначена довіреність нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. та зареєстрована у реєстрі за №1066.

Доказів оскарження відповідних нотаріальних дій, пов`язаних з посвідченням довіреності від 28.04.2023 чи довіреності в порядку передоручення від 03.05.2023, їх скасування (припинення дії) або визнання недійсним договору про надання правової допомоги від 02.01.2023, на підставі якого видано довіреність в порядку передоручення від 03.05.2023, матеріали справи не містять.

На підтвердження права представника позивача на заняття адвокатською діяльністю до позову останнім долучено копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 15.05.2019 серії ОД № 003803, виданого на ім`я Оксень Андрія Вікторовича.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що повноваження повіреної особи - адвоката Оксень Андрія Вікторовича згідно з довіреністю в порядку передоручення від 03.05.2023, виданою від імені АТ "Українська залізниця", зокрема, на представництво у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма правами, що надані позивачу, у тому числі, з правом підписувати та подавати позовні заяви, є достатніми для підтвердження наявності у цієї особи права на представництво довірителя в суді та підписання позову.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2022 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №Л/НКМ-22699п/НЮ (далі - договір), за умовами п.1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з ДСТУ 4121-2002 (далі - товар). У разі звернення покупця, продавець зобов`язується надати послуги щодо організації навантаження товару, а покупець оплатити такі послуги.

За умовами пункту 1.2. цього правочину загальна кількість товару становить 1 092,178 тон. Допустиме відхилення загальної ваги за договором - до мінус 5% від загальної кількості товару.

Відповідно до пункту 2.1. договору його ціна складається з сукупної вартості товару відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору) та вартості послуг щодо організації навантаження товару (у разі їх надання) відповідно до специфікації (-й) щодо організації навантаження товару (додаток № 3 до договору) та становить: вартість товару - 5 460 90,00 грн без ПДВ, вартість послуг щодо організації навантаження товару - 648 137,75 грн, у тому числі ПДВ 108 022,96 грн, загальна ціна договору складає 6 109 027,75 грн.

У пункті 2.4. договору його сторони погодили, що оплата вартості товару здійснюється покупцем чотирма рівними частинами у такому порядку:

2.4.1. сума першої попередньої оплати 25%, яка становить 1 365 222, 50 грн (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами договору на підставі надісланого продавцем рахунку;

2.4.2. сума другої оплати 25%, яка становить 1 365 222, 50 грн (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку;

2.4.3. сума третьої оплати 25 %, яка становить 1 365 222, 50 грн (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку;

2.4.4. сума четвертої оплати 25%, яка становить 1 365 222, 50 грн (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 банківських днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку.

Кожна наступна оплата здійснюється покупцем після відвантаження товару на не менш ніж 80 % від суми останньої попередньо здійсненої оплати відповідно до частин оплати як вказано в цьому пункті вище.

Згідно з пунктом 2.6. договору рахунки для оплати вартості товару та послуг щодо організації навантаження товару надсилаються покупцеві на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах покупця в розділі 11 цього договору.

Датою оплати за товар та послуги щодо організації навантаження товару вважається дата надходження суми платежу/ів на поточний рахунок продавця (пункт 2.10. договору).

Відповідно до пункту 4.1.1. договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар та послуги щодо організації навантаження товару (у разі їх надання) відповідно до умов цього договору.

У пункті 11 договору встановлено, що реквізитами для розрахунків за товар є: Філія "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця", код ЄДРПОУ 40081347, банк: АТ "Ощадбанк", IBAN: НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що у специфікації № 1 до договору його сторони погодили найменування товару (БРУХТ ВИД № 4 згідно ДСТУ 4121-2002), його кількість (1 092,178 тон), ціну за одиницю (5000, 00 грн без ПДВ) та вартість (5 460 890,00 грн без ПДВ).

05.09.2022 на виконання умов договору позивачем було надіслано на електронну адресу відповідача, зазначену в реквізитах договору, рахунок від 02.09.2022 року № ЦЗВМБ-75/п на суму 1 365 222,50 грн щодо необхідності здійснення авансового платежу (попередньої оплати) за БРУХТ ВИД № 4 ДСТУ 4121-2002 згідно з пунктом 2.4.1. договору.

Факт направлення позивачем зазначеного рахунку на електронну пошту відповідача підтверджується наявним у матеріалах справи скріншотом електронного листа, відправленого 05.09.2022 з електронної адреси філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (ІНФОРМАЦІЯ_2) на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсметпром" (ІНФОРМАЦІЯ_1) наступного змісту: "Відповідно до умов договорів купівлі-продажу металобрухту, укладених між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "АЛЬЯНСМЕТПРОМ", направляємо рахунки на попередню оплату, зокрема: № ЦЗВМБ-75/п від 02.09.2022 по договору від 01.09.2022 за №Л/НКМ-22699п/НЮ на суму 1 365 222,50 грн", з прикріпленим файлом.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач взятий на себе за спірним договором обов`язок щодо вчасної сплати передбаченої пунктом 2.4.1 договору суми першої попередньої оплати 25% вартості товару, яка становить 1 365 222,50 грн (тобто до 15.09.2022 включно, що становить 10 банківських днів з дати підписання сторонами договору), виконав неналежним чином, оплативши позивачу наведену вище суму лише 17.04.2023 в розмірі 666 000, 00 грн і 18.04.2023 в розмірі 699 222, 50 грн.

Відтак, термін прострочення оплати відповідачем суми першої попередньої оплати 25 % вартості товару, яка становить 1 365 222, 50 грн, склав 182 календарних дні (з 16.09.2022 по 16.03.2023).

Листом від 02.03.2023 за вих.№ ЦЗВ-20/584 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату нарахованої внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків суми пені. Проте, така претензія була залишена відповідачем без задоволення, нарахована позивачем штрафна санкція у добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Враховуючи викладені вище обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 340 370,54 грн пені, нарахованої в період з 16.09.2022 по 16.03.2023 внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків за договором.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, який в розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було зазначено вище, умовами пункту 2.4.1. договору встановлено, що сума першої попередньої оплати 25 %, яка становить 1 365 222, 50 грн (без ПДВ), сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами договору на підставі надісланого продавцем рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасної оплати передбаченої пунктом 2.4.1. договору суми першої попередньої оплати в розмірі 1 365 222, 50 грн (тобто до 15.09.2022 року включно, що становить 10 банківських днів з дати підписання сторонами договору), оплативши позивачу наведену вище суму лише 17.04.2023 в розмірі 666 000, 00 грн 18.04.2023 в розмірі 699 222, 50 грн та прострочивши виконання означеного грошового зобов`язання на 182 календарних дні (з 16.09.2022 по 16.03.2023 в межах шестимісячного строку).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати передбаченої пунктом 2.4.1. договору суми першої попередньої оплати в розмірі 1 365 222, 50 грн, позивач просив суд стягнути з 340 370,54 грн пені, нарахованої в період з 16.09.2022 по 16.03.2023.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 5.2. договору його сторони погодили, що за порушення покупцем строків оплати за товар та/або послуги щодо організації навантаження Товару, визначених пунктами 2.4, 2.5 цього договору, продавець має право стягувати з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки виконання зобов`язання, за кожен день прострочки.

У той же час, суд не бере до уваги заперечення відповідача проти позову, які зводяться до виникнення в покупця обов`язку здійснити першу попередню оплату за товар лише після одночасного настання двох обставин: настання строку оплати товару (протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами договору) та направлення продавцем покупцю рахунку на оплату такого товару, якого ТОВ "Альянсметпром", як зазначає останній не отримувало, а тому не було зобов`язане здійснювати першу попередню оплату.

Зі змісту пункту 2.4.1. договору вбачається, що першу попередню оплату в розмірі 1 365 222, 50 грн відповідач повинен був здійснити саме протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами цього правочину. При цьому, умова договору про те, що оплата здійснюється на підставі надісланого продавцем рахунку, не встановлює строку виконання зобов`язання та не є відкладальною умовою.

Так, відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, умова договору стосовно того, що оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку, не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Крім того, відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Однак, суд наголошує на тому, що вказівка в договорі на здійснення відповідачем оплати на підставі виставленого рахунку не може бути відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну і прав і обов`язків, при чому для обох сторін правочину, тобто сторони в момент укладення договору можуть визначити обставину, у випадку настання якої виникне зобов`язання між сторонами, тобто права і обов`язки у обох сторін.

Відкладальна обставина повинна мати вірогідний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина; при цьому сторони не можуть впливати на настання такої обставини. Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов`язання настанням певної обставини може здійснюватися саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умові настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов`язків у обох сторін договору.

Отже, умова договору про те, що оплата здійснюється на підставі надісланого продавцем рахунку, не встановлює строку виконання зобов`язання та не є відкладальною обставиною, тоді як відповідно до пункту 2.4.1. договору першу попередню оплату в розмірі 1 365 222, 50 грн відповідач повинен був здійснити протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами договору. Водночас, оскільки договір підписано 01.09.2022 (іншої дати його укладення цей правочин не містить), відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти (першу попередню оплату) в розмірі 1 365 222, 50 грн у строк до 15.09.2022 включно.

При цьому суд зазначає, що в розділі 11 продавцем (позивачем) були зазначені реквізити для розрахунків за товар: Філія "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця", код ЄДРПОУ: 40081347, банк: АТ «ОЩАДБАНК», IBAN: НОМЕР_1 , такі ж реквізити зазначені в рахунку від 02.09.2022 № ЦЗВМБ-75/п на суму 1 365 222, 50 грн та саме на ці реквізити 17.04.2023 і 18.04.2023 відповідачем сплачувались грошові кошти за товар.

Крім того, згідно п.9.1. договору сторони зобов`язуються в тридцятиденний строк повідомити іншу сторону договору про зміни юридичної та/або фактичної адреси, банківських реквізитів, про реорганізацію та ліквідацію.

Враховуючи зазначене, виходячи з системного аналізу умов договору, суд приходить до висновку, що рахунки мали містити лише банківські реквізити для оплати, проте не були відкладальною умовою в розумінні ст.212 Цивільного кодексу України. Окрім того, як зазначено судом вище банківські реквізити містилися в самому договорі (розділ 11), доказів того, що вони змінювалися в матеріалах справи немає, а тому відповідач не був позбавлений можливості сплатити першу попередню оплату в розмірі 1 365 222, 50 грн у строк встановлений сторонами в договорі.

Заперечуючи проти позову, відповідач також вказує про те, що жодних рахунків від позивача не отримував, а долучений до позову рахунок від 02.09.2022 року № ЦЗВМБ-75/п було надіслано не з електронної адреси позивача, яка зазначена в договорі, а з іншої електронної адреси - ІНФОРМАЦІЯ_2, яка умовами договору не передбачена.

Проте вказані заперечення відповідача не мають значення для вирішення спору та не спростовують позовних вимоги продавця, оскільки умовами договору чітко передбачений строк виконання відповідачем обов`язку із здійснення першої попередньої оплати, а саме: протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами договору.

При цьому, позивачем до матеріалів справи долучено копію рахунку від 02.09.2022 № ЦЗВМБ-75/п на суму 1 365 222, 50 грн, а також роздруківку зі скриньки електронної пошти позивача про надсилання 05.09.2022 вказаного рахунку на електронну пошту відповідача.

За умовами пункту 2.6. договору рахунки для оплати вартості товару та послуг щодо організації навантаження товару надсилаються покупцю на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах покупця в розділі 11 цього договору.

У той же час, у розділі 11 договору вказано наступну електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсметпром": ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку позивачем і був надісланий рахунок від 02.09.2022 № ЦЗВМБ-75/п на суму 1 365 222, 50 грн.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що наданий позивачем скріншот з електронної пошти на підтвердження факту направлення відповідачу наведеного рахунку є неналежним та недопустимим доказом, оскільки даний лист був направлений не ідентифікованою та не уповноваженою відповідно до умов договору особою, без скріплення листа електронним цифровим підписом, а відтак, електронний лист позивача, яким на електронну пошту відповідача було направлено рахунок, не породжує жодних зобов`язань для покупця.

Однак суд критично оцінює означені твердження відповідача, з огляду на таке.

На підтвердження факту направлення відповідачу рахунку від 02.09.2022 року № ЦЗВМБ-75/п на суму 1 365 222, 50 грн на здійснення першої попередньої оплати за договором позивач долучив до матеріалів справи скріншот електронного листа, відправленого 05.09.2022 з електронної пошти філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (ІНФОРМАЦІЯ_2) на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсметпром" (ІНФОРМАЦІЯ_1), наступного змісту: "Відповідно до умов договорів купівлі-продажу металобрухту, укладених між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "АЛЬЯНСМЕТПРОМ", направляємо рахунки на попередню оплату: № ЦЗВМБ-75/п від 02.09.2022 по договору від 01.09.2022 №Л/НКМ-22699п/НЮ на суму 1 365 222, 50 грн ", з прикріпленим файлом.

Cуд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до частини 1 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У частині 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини 5, 6 статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення з відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини 3-5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Як установлено в пункті 2.6. договору, рахунки для оплати вартості товару надсилаються покупцеві на адресу електронної пошти, вказаної в реквізитах покупця в розділі 11 договору.

З розділу 11 договору вбачається, що адресою електронної пошти відповідача (покупця) є: ІНФОРМАЦІЯ_1.

З урахуванням наведених умов договору, доказом, який підтверджує факт направлення відповідачу рахунку на оплату, є саме електронний лист з відповідним рахунком, направлений на його електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Твердження відповідача про те, що рахунок від 02.09.2022 № ЦЗВМБ-75/п на суму 1 365 222, 50 грн було надіслано з електронної адреси, не вказаної в договорі, також судом відхиляються з огляду на те, що умовами пункту 2.6. договору не передбачено чіткого визначення адреси електронної пошти, з якої продавець має направляти рахунки на оплату вартості товару покупцеві, а лише зазначено, що рахунки для оплати вартості товару надсилаються покупцю на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах покупця в розділі 11 цього договору. Разом із тим, пунктами 3.7, 8.6, 8.7 договору визначені адреси електронної пошти, які мають використовуватися при виконанні інших умов договору, не пов`язаних із надсиланням покупцеві рахунків на оплату товару.

Отже, умовами договору передбачено направлення рахунку на оплату на електронну адресу відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1), на яку 05.09.2022 було направлено рахунок від 02.09.2022 № ЦЗВМБ-75/п на суму 1 365 222, 50 грн на оплату за договором, що підтверджується роздруківкою (скріншотом) з електронної пошти, наданою позивачем. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу, а тому вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом.

Суд зазначає, що рахунок на оплату, направлений позивачем на електронну адресу відповідача, не є електронним документом у розумінні статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", адже не має його ознак, оскільки, підписаний звичайним підписом (вручну) заступником директора виконавчого філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" Євгеном Ірхіним та скріплений печаткою цієї філії позивача.

Відтак, оскільки рахунок на оплату від 02.09.2022 № ЦЗВМБ-75/п не є електронним документом, тому питання про застосування електронного підпису при його оформленні та направленні не постає.

У будь-якому випадку, суд звертає увагу на те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від виконання грошового обов`язку.

Аналогічної за змістом правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 28.03.2018 в справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 в справі № 923/712/17, від 21.01.2019 в справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 в справі № 918/537/18, від 29.08.2019 в справі № 905/2245/17, від 20.02.2020 в справі № 915/400/18.

Доводи відповідача про направлення рахунку на оплату від 02.09.2022 № ЦЗВМБ-75/п не уповноваженою договором особою також визнаються судом безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

За умовами пункту 2.1 Положення про Філію "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія), Філія є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Товариство), який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені та в інтересах Товариства, здійснює делеговані ним функції відповідно до мети, завдань та предмета діяльності Товариства.

Разом із тим, як убачається з розділу 11 Договору, для розрахунків за товар вказані реквізити саме філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця", а тому доцільним та логічним є направлення на електронну адресу відповідача рахунку на оплату за товар саме позивачем, а не будь-якою іншою філією.

У зв`язку з наведеними обставинами, заперечення відповідача, які зводяться до відсутності у філії "Центр забезпечення виробництва" повноважень на складення та надсилання рахунку на оплату відповідачу, спростовуються матеріалами справи.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що всі оплати за товар здійснювалися покупцем після огляду наявних у продавця обсягів товару та за погодження з його повноважними особами, оскільки наявність таких підстав умовами договору не передбачена та не є вирішальною для виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині здійснення попередньої оплати за товар.

Інші заперечення відповідача проти позову також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Оскільки нарахована позивачем сума пені в розмірі 340 370,54 грн є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства і умовам договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної штрафної санкції в заявленому розмірі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 340 370,54 грн пені.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсметпром" (02105, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15, ідентифікаційний код 43855953) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15, ідентифікаційний код ВП 40081347) 340 370 (триста сорок тисяч триста сімдесят) грн 54 коп. пені та 5 105 (п`ять тисяч сто п`ять) грн 56 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань