Рішення

від 13.09.2023 по справі 910/6714/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023Справа № 910/6714/23

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматехком"

про стягнення 181 898,70 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" (далі - ТОВ "Завод Євроформат", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматехком" (далі - ТОВ "Автоматехком", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 181 898,70 грн. за договором поставки 221109_1 від 09.11.2022

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору 221109_1 від 09.11.2022, допустивши прострочення виконання своїх зобов`язань зі своєчасної поставки товару.

У позові ТОВ "Завод Євроформат" просить суд стягнути з відповідача попередню оплату за договором у сумі 162 728,00 грн. та пеню в сумі 19 170,70 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідач, з порушенням процесуального строку, визначеного законом, надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що неналежне виконання зобов`язань сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин, які виникли у зв`язку із введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" 64/2022 від 24.02.2022. Також зазначив, що сторони шляхом обміну електронними повідомленнями дійшли згоди щодо зміни істотних умов в частині строків поставки, а тому прострочення зобов`язання не відбулось, а відтак - немає підстав для задоволення позову. Указаний відзив відповідач просив прийняти до розгляду, оскільки з об`єктивних причин він не міг подати його вчасно.

Розглянувши вказане клопотання відповідача та врахувавши, що ухвалу про відкриття провадження у справі ТОВ "Автоматехком" не отримало, оскільки внаслідок введення воєнного стану в Україні відповідач тимчасово не мав змоги отримувати кореспонденцію в м. Києві, а про наявність спору дізнався з відомостей з Єдиного держаного реєстру судових рішень, суд на підставі ст. 119 ГПК України дійшов висновку, що клопотання ТОВ "Автоматехком" є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи, що учасники справи мають рівні права на реалізацію всіх процесуальних прав і обов`язків, передбачених ГПК України, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, суд вирішив прийняти до розгляду подані сторонами подальші заяви учасників справи по суті позову, а саме - відповіді позивача на відзив та заперечень відповідача до відповіді на відзив.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті позову та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 09.11.2022 між Державним підприємством ТОВ "Завод Євроформат" (покупець) та ТОВ "Автоматехком" (постачальник) був укладений договір поставки 221109_1 від 09.11.2022 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця на умовах даного договору продукцію в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, що узгоджені сторонами в цьому договорі та/або специфікаціях, які являються невід`ємними частинами цього договору (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору покупець зобов`язується прийняти продукцію, що постачається, у свою власність і своєчасно оплатити її вартість відповідно до умов цього договору. Порядок розрахунків визначається у специфікаціях, які узгоджуються сторонами до цього договору. Форма розрахунків - безготівкова (п. 2.3).

Поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору умови поставки продукції обумовлені в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Постачальник зобов`язується надати покупцеві в день поставки продукції наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 4.5 договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції належної якості в розпорядження покупця у визначеному сторонами пункті призначення поставки. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленої якісної продукції.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що постачальник, у разі необхідності, зобов`язаний письмово, за 3 календарних дні до фактичної поставки, сповістити покупця про термін надходження продукції в узгоджений пункт призначення і дані про вантажовідправника, а також направити інші повідомлення, що потрібні покупцю для здійснення необхідних заходів і прийняття продукції.

Договір 221109_1 від 09.11.2022 набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині виконання сторонами зобов`язань, що виникли з договору - до повного їх виконання. Дострокове розірвання цього договору допускається виключно за згодою обох сторін (пункт 7.1 договору).

Також судом встановлено, що 09.11.2022 року ТОВ «Автоматехком» та ТОВ «Завод Євроформат» підписали специфікацію 1 до вказаного договору, згідно з якою:

- постачальник постачає покупцю товар: редуктор планетарний Wittenstein Alpha СРК035S-МF2-10, у кількості 1 шт., загальною вартістю 112 712,00 грн.; редуктор планетарний Wittenstein Alpha СР045S-МГ1-10, у кількості 1 шт., загальною вартістю 40 650,00 грн. Загальна сума специфікації складає 153 362,00 грн., без ПДВ;

- покупець проводить передоплату у розмірі 50% від вартості продукції, що вказана у специфікації, яка сплачується протягом 3 банківських днів після підписання сторонами цього договору і специфікації до нього. Решту 50% від вартості продукції покупець сплачує шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 банківських днів після письмового повідомлення постачальником про повну фактичну готовність продукції на заводі виробника;

- термін поставки складає 55 календарних днів з моменту попередньої оплати на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивач на виконання умов, визначених пунктом 2.3 договору та пунктом 1 специфікації, здійснив попередню оплату продукції з урахуванням вимог абзацу 3 пункту 1 специфікації, зокрема: передоплату у розмірі 50% вартості продукції у сумі 76 681,00 грн. відповідно до платіжної інструкції 38796 від 21.11.2022; решту вартості продукції у сумі 86 047,00 грн. - відповідно до платіжної інструкції 11402 від 22.12.2022. Отже, позивач свої зобов`язання за договором виконав, що не заперечується відповідачем.

Далі, виходячи з умов договору, відповідач зобов`язаний був поставити та передати у власність позивачу весь передбачений договором товар у строк не пізніше 16.01.2023. Проте, відповідач свого зобов`язання за договором поставки не виконав та товар покупцю не передав.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Із наявних у справі пояснень та доказів судом визначено правову природу сплаченої суми коштів в розмірі 162 728,00 грн. як передоплату за замовлений товар, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі 909/524/18 зроблено висновок, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

У даному випадку визначені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів внаслідок непоставки продавцем (відповідачем) товару не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

При цьому припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку непоставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

У свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Подібний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 27.08.2019 у справі 911/1958/18.

З іншого боку, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

Із матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з невиконанням відповідачем поставки товару у визначені специфікацією строки позивач звернувся до відповідача з вимогою 07/Ю/2023 від 11.04.2023 про повернення суми попередньої оплати товару за договором поставки 221109_1 від 09.11.2022 у розмірі 162 728,00 грн.

Проте відповідач зазначеної вимоги не виконав та грошових коштів (передоплати) позивачу не повернув. Так само відповідач не здійснив поставки товару на зазначену суму, а листом від 17.04.2023 230417/1 повідомив позивача про відмову виробника обладнання Wittenstein Alpha Gmbh щодо відвантаження товарів подвійного призначення на території України під час дії воєнного стану та про дію непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язання. Також зазначив, що дана вимога є недоцільною у зв`язку з тим, що обладнання є в наявності на складі ТОВ «Автоматехком» відповідно до нових домовленостей з європейською компанією.

Також судом встановлено, що позивач отримав листи відповідача 230313/1 від 13.03.2023 та 230414/2 від 14.04.2023, якими останній повідомив ТОВ «Завод Євроформат» про наявність товару відповідно до договору поставки 221119_1 від 09.11.2022 на складі та його готовність до відвантаження на адресу позивача, однак, доказів поставки даного товару в матеріалах справи немає.

Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України та частин 1, 2 статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Суд відхиляє твердження відповідача про зміну істотних умов договору в частині збільшення строків поставки шляхом обміну електронними повідомленнями з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно з ч. 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.

Як було зазначено Касаційним господарським судом Верховного Суду в постанові від 28.12.2019 по справі 922/788/19, електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Таким чином, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом без накладеного електронного цифрового підпису і тому не може розглядатися судом як доказ. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.06.2019 року у справі 904/2882/18, від 24.09.2019 року у справі 922/1151/18, від 16.03.2020 року у справі 910/1162/19.

Відповідачем на підтвердження зміни істотних умов договору надано до суду скрін-шоти електронного листування сторін. Проте, надані відповідачем листи не скріплені електронним підписом авторів цих документів, а значить - такі докази не відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Крім того вказані докази ніяким чином не встановлюють та не підтверджують домовленість сторін щодо зміни умов договору, зокрема зміну строків поставки товару, оскільки відповідно до п. 7.2 договору всі зміни, доповнення та уточнення до цього договору можуть бути внесені за згодою на це обох сторін і оформляються додатковими угодами, які є невід`ємними частинами договору. При цьому судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні додаткові угоди, які б підтверджували зміну відповідних умов договору поставки 221109_1 від 09.11.2022, та цим договором не передбачено способів зміни умов договору шляхом обміну електронними повідомленнями.

За таких обставин суд приходить до висновку, що твердження відповідача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Так само суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що прострочення виконання зобов`язання сталося через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), з наступних підстав.

Так, відповідач вказував, що введення в Україні воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ввезення товару з-за кордону та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, що є загальновідомим фактом та нормативно врегульованим.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 6.1 договору поставки сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили, як-то: стихійні лиха, війни та військові дії, страйки, акти органів державної влади та/або управління, які роблять неможливим виконання договору.

Згідно з п. 6.3 укладеного сторонами договору сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язань за цим договором, в умовах передбачених у п. 6.1, зобов`язана в строк не більше 5-ти робочих днів письмово повідомити іншу сторону (лист, факс, телеграф) з обов`язковим підтвердженням документами з підписами і печатками і додатком підтверджуючих документів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин (непереборної сили), зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно невиконання ТОВ "Автоматехком" договору поставки товару 221109_1 від 09.11.2022.

Лист 230313/1 від 13.03.2023, на який посилається відповідач та яким він повідомив позивача про настання обставин непереборної сили (воєнний стан), що тимчасово унеможливили виконання умов поставки обладнання, за висновком суду не підтверджує настання форс-мажорних обставин, адже договір поставки 221109_1 від 09.11.2022 був укладений вже у період дії воєнного стану на території України, а отже, сторони повинні були передбачити відповідні обставини при укладенні договору.

Щодо наданих відповідачем на підтвердження свої доводів документів (доказів), складених іноземною мовою, то суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Відповідно до положень ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Отже у разі, коли письмові докази подаються до господарського суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».

За таких обставин, оскільки відповідачем не додано засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою наданих документів, суд відхиляє такі докази як неналежні та недопустимі у розумінні ст. 73-79 ГПК України.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання свого зобов`язання з поставки товару або повернення сплаченої позивачем вартості замовленого товару не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення попередньої оплати у сумі 162 728,00 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Позивач також просив стягнути з відповідача пеню в сумі 19170,70 грн, з приводу чого суд зазначає наступне.

За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, враховуючи положення ст. 549, 611 ЦК України, ст. 230 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" у разі порушення боржником зобов`язання пеня нараховується за порушення грошового зобов`язання в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, у п. 5.2 договору сторони передбачили, що за порушення термінів поставки продукції постачальник відшкодовує на користь покупця збитки і виплачує штрафні санкції, згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми непоставленої у терміни продукції від суми комплекту поставки згідно до специфікації або договору, до повного виконання зобов`язань.

За таких обставин визначений у договорі порядок та розмір нарахування неустойки суперечить вимогам закону, що передбачає нарахування та стягнення пені за порушення грошового зобов`язання від суми простроченого платежу (а не від вартості непоставленого товару).

Таким чином суд вважає, що сторонами не узгоджено розміру пені з урахуванням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Крім того, як вже зазначив суд, пункт 5.2 договору, на який посилається позивач при нарахуванні штрафних санкцій (пені), передбачає відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару. У той же час, в даному випадку однією з вимог позивача є повернення йому попередньої оплати, що свідчить про відмову покупця від подальшої поставки цього товару. Таким чином вказані штрафні санкції можуть бути застосовані лише у тому випадку, коли покупець не відмовляється від прийняття товару, а очікує на його належну поставку.

За таких обставин суд вважає, що вимоги про повернення попередньої оплати не мають своїм наслідком стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки, оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, покупець тим самим задовольнився, відмовився від поставки та прийняття товару, а також відмовився від подальшого виконання договору постачальником, що виключає обов`язок останнього своєчасно постачати товар, а значить - і нести відповідальність за порушення строків поставки після того, як позивач заявив вимогу про повернення попередньої оплати.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Отже позов ТОВ "Завод Євроформат" підлягає частковому задоволенню.

У разі часткового задоволення позову судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматехком" про стягнення 181 898,7 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматехком" (01033, м. Кмїв, вул. Жилянська, буд. 9/11, ідентифікаційний код 42457787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 21, літ. «Г», ідентифікаційний код 31724919) попередню плату в сумі 162 728 (сто шістдесят дві тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 2440 (дві тисячі чотириста сорок гривень) грн. 92 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 13 вересня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.