Рішення

від 13.09.2023 по справі 910/7265/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023Справа № 910/7265/23

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Приватного підприємства «Лісгум»

про стягнення 13 325, 94 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду м. Києва з позовом звернулося Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування», позивач) до Приватного підприємства «Лісгум» (далі - ПП «Лісгум», відповідач) про стягнення штрафних санкцій у сумі 13 325, 94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору поставки № 20-23 від 20.05.2022 в частині своєчасного виконання своїх зобов`язань за договором з постачання замовленого позивачем товару.

У позові АТ «Укргазвидобування» просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення строків поставки товару у вигляді пені в сумі 6980,25 грн. та штрафу в сумі 6345,69 грн, що разом складає 13325,94 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.05.2023 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.05.2022 між АТ «Укргазвидобування» (покупець) та ПП «Лісгум» (постачальник) був укладений договір поставки № 20-23 від 20.05.2022 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком 1 до договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати покупцем загальної вартості товару, яка здійснюється на підставі рахунку, наданого постачальником.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.

Згідно зі специфікацією №1 від 20.05.2022 року (додаток № 1 до договору) сторони погодили поставку товару загальною вартістю - 473988,52 грн.

Строк поставки товару відповідно до п. 3 специфікації № 1 від 20.05.2022 року (додатку № 1 договору): 45 календарних днів з дати рознарядки, але не пізніше 01.09.2022.

Умови поставки товару за п. 2, 10.1 специфікації № 1: DDP, вартість доставки включено, Центральний склад «Юліївський склад», смт. Старий Мерчик, Харківська область, 63011, Україна.

Згідно п. 5.2 договору обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору.

Строк дії договору визначений у п 10.1 договору, відповідно до якого договір набирає чинності з дати його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 01.11.2022 року (включно).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, згідно зі специфікацією, відповідачем (ПП «Лісгум») була здійснена поставка товарів:

- в кількості 9222 шт. на суму 270 235,80 грн. - відповідно до видаткової накладної № Л-00000051 від 18.08.2022 року;

- в кількості 14500 шт. на суму 113 100,00 грн. - відповідно до видаткової накладної № Л00000054 від 31.08.2022 року.

Оскільки у строк, визначений договором, товар був поставлений відповідачем не у повному обсязі, 05.10.2022 позивач направив на адресу ПП «Лісгум» вимогу № ШГВЗ 18/003.1.-05 про поставку усього товару, зазначеного у рознарядці № 1, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

На виконання вказаної вимоги, відповідно до видаткової накладної № Л-00000060 від 18.11.2022, відповідачем була здійснена поставка товару в кількості 1527 шт. на суму 90 652,72 грн., що свідчить про здійснення поставки після спливу, встановлених договором строків.

05.01.2023 на електронну адресу ПП «Лісгум», у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару за договором № 20-23 від 20.05.2022, позивач направив претензію № ШГВ53/003.1.1-05 від 04.01.2023 про сплату штрафних санкцій. Проте вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовґязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, відповідно до п.7.9 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Також відповідно до ч. 2 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Отже, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання та в силу наведених приписів закону і умов договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення неустойки (пені та штрафу) підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій за період прострочення поставки з 02.09.2022 по 17.11.2022, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 6 980,25 грн. та штраф у сумі 6 345,69 грн, тобто у заявлених позивачем сумах.

За таких обставин позов АТ «Укргазвидобування» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Приватного підприємства «Лісгум» про стягнення 13 325,94 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Лісгум» (02132, м. Київ, вул. Центральна, буд. 115, кв. 3, ідентифікаційний код 34672440) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 13 325 (тринадцять тисяч триста двадцять п`ять) грн. 94 коп. штрафних санкцій та судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складене 13 вересня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.