Рішення

від 14.09.2023 по справі 910/10559/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2023Справа № 910/10559/23

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Державного концерну "Ядерне паливо"

про стягнення 306 504,10 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного концерну «Ядерне Паливо» про стягнення 306 504,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Угоди №р-1532572/2022/12 від 09.12.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.11.2020 №1532572 у частині сплати визнаного боргу, з огляду на що позивач просить суд стягнути 306 504,10 грн, з яких: 244 775,53 грн основного боргу, 2 207,54 грн 3% річних, 10 489,85 грн інфляційних втрат, 36 792,40 грн пені та 12 238,78 грн штрафу.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/10559/23 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

Поряд з цим, у встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 22 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», останню визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

23.11.2020 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (учасник, позивач) та Державним концерном "Ядерне паливо" (замовник, відповідач) було укладено Договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1532572 (далі - Договір №1532572), відповідно до умов якого учасник зобов`язався поставити замовнику товар, зазначений в п.1.2. Договору, а Відповідач зобов`язався прийняти і оплатити товар, в порядку і строки згідно з цим Договором.

Найменування товару - ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 09320000-8 «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція» (теплова енергія) (код згідно класифікатора, назва предмета закупівлі).

Строк термін поставки товарів до 31.12.2021 (п. 5.1. Договору №1532572).

Поставка товару здійснюється учасником згідно із заявленими замовником обсягами та договірним приєднаним тепловим навантаженням, зазначеним в Додатку 1 до Договору (п.5.4. Договору).

Згідно з приписами пп. 6.1.1. п. 6.1. Договору №1532572 відповідач зобов`язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром обсягів, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 5 Додатку 4 до Договору №1532572, відповідач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки замовник повертає в ЦОК), акт виконаних робіт.

Приписами Додатку 3 до Договору №1532572 визначено, що розрахунки з замовником за відпущену теплову енергію учасником проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 Договору №1532572).

Згідно з п. 10.4 Договору №1532572 припинення дії Договору не звільняє замовника від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як зазначає позивач, всупереч умовам укладеного Договору №1532572 та нормам чинного законодавства, відповідачем не було належним чином виконано зобов`язання з оплати вартості теплової енергії у гарячій воді, в результаті чого станом на 01.12.2022 утворилась заборгованість у розмірі 337 699,56 грн.

09.12.2022 між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та ДК «Ядерне паливо» було укладено Угоду №Р-1532572/2022/12 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.11.2020 №1532572 (далі - Угода про реструктуризацію).

Відповідно до п. 1 Угоди про реструктуризацію, відповідач визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.11.2020 №1532572 станом на 01.12.2022 загальною сумою 337 699,56 грн з врахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2 Угоди про реструктуризацію, відповідач зобов`язався сплатити зазначену у п. 1. цієї Угоди суму заборгованості протягом грудня 2022 - лютого 2023 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором.

Відповідно до п. 8 Угоди про реструктуризацію, у разі порушення відповідачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а Підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які Споживач зобов`язується оплатити. Також Споживач зобов`язаний оплатити Підприємству штраф за невиконання ним Угод ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за Угодою ГПЗ.

Відповідно до п. 9 Угоди про реструктуризацію, ця Угода є невід`ємною частиною Договору від 23.11.2020 №1532572 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом № 30/1/5/2732 від 07.03.2023 у якому вимагав сплатити заборгованість за отриману теплову енергію, однак, як стверджує позивав, вимоги викладені у листі відповідачем виконані не були.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконанням відповідачем умов Угоди №р-1532572/2022/12 від 09.12.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.11.2020 №1532572 у частині сплати визнаного боргу, з огляду на що позивач просить суд стягнути 306 504,10 грн, з яких: 244 775,53 грн основного боргу, 2 207,54 грн 3% річних, 10 489,85 грн інфляційних втрат, 36 792,40 грн пені та 12 238,78 грн штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 23.11.2020 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Державним концерном "Ядерне паливо" було укладено Договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1532572 (далі - Договір №1532572), відповідно до умов якого учасник зобов`язався поставити замовнику товар, зазначений в п.1.2. Договору, а Відповідач зобов`язався прийняти і оплатити товар, в порядку і строки згідно з цим Договором.

У подальшому, між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та ДК «Ядерне паливо» було укладено Угоду №Р-1532572/2022/12 від 09.12.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.11.2020 №1532572, відповідно до п. 1 якої, відповідач визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.11.2020 №1532572 станом на 01.12.2022 загальною сумою 337 699,56 грн з врахуванням ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За змістом п. 2 Угоди про реструктуризацію, відповідач зобов`язався сплатити зазначену у п. 1. цієї Угоди суму заборгованості протягом грудня 2022 - лютого 2023 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором, а саме, грудень 2022 - 112 566,52 грн, січень 2023 - 112 566,52 грн, лютий 2023 - 112 566,52 грн (до 25 числа кожного місяця).

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що згідно умов п. 2 Угоди про реструктуризацію та Додатку № 1 до Угоди строк виконання боржником зобов`язань є таким що настав.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 244 775,53 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 244 775,53 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 207,54 грн та інфляційні втрати у розмірі 10 489,85 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 26.12.2022 по 31.03.2023, суд зазначає, що визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення 2 207,54 грн 3% річних та 10 489,85 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 36 792,40 грн та штраф у розмірі 12 238,78 грн.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію передбачена у пункті п. 14 договору, відповідно до якого за несвоєчасне внесення плат із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.

Водночас, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, що набрав чинності 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України було встановлено карантин, який тривав до 30.06.2023 включно.

У Договорі № 1532572 від 23.11.2020 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Державний концерн «Ядерне паливо» є споживачем зазначеної послуги.

Таким чином, дія підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року в частині правовідносин, що виникли на підставі Договору № 1532572 від 23.11.2020 розповсюджується на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за період з 26.12.2022 по 31.03.2023 у сумі 36 792,40 грн є необґрунтованим, оскільки суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

У той же час, як убачається з наданого позивачем розрахунку штрафу, останній нарахований на підставі пункту 8 угоди, що встановлює зобов`язання відповідача оплатити позивачу штраф за невиконання ним саме угоди у розмірі 5 % від суми непогашеної заборгованості за угодою.

Тобто, встановлена сторонами в угоді договірна санкція стосується саме випадків не виконання відповідачем умов угоди та не підпадає під обмеження Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Ураховуючи порушення відповідачем умов угоди щодо внесення оплати за встановленим графіком, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5 % у сумі 12 238,78 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного концерну «Ядерне Паливо» (01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 34; ідентифікаційний код: 36282830) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) основний борг у розмірі 244 775 (двісті сорок чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн 53 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 489 (десять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн 85 коп., 3% річних у розмірі 2 207 (дві тисячі двісті сім) грн 54 коп., штраф у розмірі 12 238 (дванадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 4 045 (чотири тисячі сорок п`ять) грн 68 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева