Рішення

від 08.09.2023 по справі 922/1023/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 рокуСправа № 922/1023/21(912/1116/23)

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Проскурні О.О.,

розглянувши у справі №922/1023/21 від 22.06.2021 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (далі - ТОВ "Техніка і технології"), код ЄДР 36584896, вул. Соборна, 22, кв. 103, м. Кропивницький, 25009,

у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №922/1023/21(912/1116/23) від 10.07.2023

за позовом: ТОВ "Техніка і технології", код ЄДР 36584896, в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В., вул. Співдружності, 82-4, м. Кривий Ріг, 50084

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейс фемілі"</a> (далі - ТОВ "Грейс фемілі"), код ЄДР 42639003, пров. Юрія Матущака (Радищева), 8, м. Київ, 03124

про стягнення боргу у розмірі 15 000,00 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача (в режимі відеоконференції) - ліквідатор, арбітражний керуючий Вербицький О.В., постанова від 21.04.2022 у справі №922/1023/21;

від відповідача (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_1. (в порядку самопредставництва), витяг з ЄДР.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Постановою від 21.04.2022 господарський суд визнав ТОВ "Техніка і технології" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру щодо банкрута - ТОВ "Техніка і технології", призначив ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Вербицького О.В. Зобов`язав ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. протягом 12 місяців здійснити ліквідацію ТОВ "Техніка і технології". Ухвалою від 02.05.2023 господарський суд клопотання №02-02-93/360 від 17.04.2023 ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора задовольнив, продовжив строк ліквідаційної процедури банкрута та повноважень ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. на шість місяців.

До господарського суду 26.06.2023 через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява №02-02-93/509 від 23.06.2023 ТОВ "Техніка і технології" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. до ТОВ "Грейс фемілі" з вимогами:

1. Прийняти позов про стягнення боргу до розгляду в межах справі №922/1023/21 про банкрутство ТОВ "Техніка і технології".

2. Витребувати від ТОВ "Грейс фемілі" рішення від 31.01.2020р. №26672 разом з договором та іншими документами щодо передачі права власності на знак для товарів і послуг.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейс фемілі"</a> (код ЄДРПОУ 42639003, пров. Радищева, 8, м. Київ, 03124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ" (код ЄДРПОУ 36584898, вул. Співдружності, 82-4, м. Кривий Ріг, 50084):

- боргу за передачу (продаж) права власності на знак для товарів і послуг 15 000,00 грн.

- судовий збір в сумі 2 684,00 грн., а всього 17 684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ТОВ "Техніка і технології" та ТОВ "Грейс фемілі" 15.04.2019 укладено договори про передачу права власності на знак для товарів і послуг, тобто договори купівлі-продажу.

За умовами договорів за передачу права власності на знак для товарів і послуг ТОВ "Грейс фемілі" сплачує ТОВ "Техніка і технології" винагороду у вигляді одноразового платежу в сумі 2 500,00 грн. (15 000 грн. по 6 договорам) протягом 750 банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі свідоцтва на знак для товарів і послуг на рахунок № НОМЕР_1 в Райффайзен банк Аваль, МФО 380805. Акти датовано 20.05.2019, оплата до 08.06.2021. Проаналізувавши рух коштів по зазначеному рахунку, надходження коштів від ТОВ "Грейс фемілі" не виявлено, на запит на адресу ТОВ "Грейс фемілі" - відповіді не отримано.

Ухвалою від 29.06.2023 суддя залишила позовну заяву без руху та надала позивачу строк для усунення недоліків.

У строк, визначений судом, позивач усунув недоліки позовної заяви, шляхом надсилання до господарського суду через систему "Електронний суд" заяви №б/н від 05.07.2023 про усунення недоліків.

Крім того, в п. 2 позовної заяви №02-02-93/568 від 01.07.2023, яка надійшла до суду в порядку усунення недоліків, позивач просить витребувати від ТОВ "Грейс фемілі" додаток №1 від 15.04.2019 р. до договору від 15.04.2019 р. №15/04/19-06, акт приймання-передачі від 20.05.2019 до договору від 15.04.2019 р. №15/04/19-06 щодо свідоцтва №256740, рішення від 13.03.2020 р. №26671, дата публікації та реєстрації 10.04.2020 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)

За п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Абзацами 1-5 ч. 2 ст. 7 КУзПБ встановлено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 10.07.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №922/1023/21(912/1116/23) в межах справи №922/1023/21 про банкрутство ТОВ "Техніка і технології". Ухвалив справу №922/1023/21(912/1116/23) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначив на 14:30 - 08.08.2023. Клопотання позивача про витребування доказів, викладене у п. 2 позовної заяви №02-02-93/568 від 01.07.2023, залишив без задоволення.

27.07.2023 до господарського суду в межах строку, встановленого судом, надійшов відзив №б/н від б/д з проханням відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ТОВ "Техніка і Технології", в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Вербицького О.В., до ТОВ "Грейс фемілі" про стягнення боргу.

В обґрунтування поданого відзиву зазначено таке.

Відповідачем отримані від державних органів документи, які підтверджують перереєстрацію права власності на знаки для товарів і послуг, що в свою чергу підтверджує направлення ним всіх потрібних документів до міністерств та відомств.

15.04.2019 між ТОВ "Техніка і Технології" (Відчужувач) та ТОВ "Грейс фемілі" (Покупець) укладено договори про передачу права власності на знак для товарів і послуг №15/04/19-01, №15/04/19-02, №15/04/19-03, №15/04/19-04, №15/04/19-05, №15/04/19-06.

За умовами укладених між сторонами правочинів відчужувач передає право власності на знаки для товарів і послуг, стосовно всіх товарів і послуг, що вказані у відповідних свідоцтвах, а покупець приймає вищезазначене право власності на знаки і сплачує відчужувачу винагороду на умовах, в розмірі та порядку, передбачену у Додатках до відповідних Договорів про передачу права власності на знак для товарів і послуг.

По кожному укладеному правочину покупець зобов`язався сплатити відчужувачу винагороду у вигляді одноразових платежів у сумі 2 500,00 грн, загальна суми винагороди становить 15 000,00 грн.

29.08.2019 покупцем ТОВ "Грейс фемілі" було перераховано на банківський рахунок відчужувача ТОВ "Техніка і Технології" винагороду за укладеними правочинами у сумі 20 000,00 грн.

Для уточнення платежу відповідачем надано лист №2019-08-30.2 від 30.08.2019.

ТОВ "Грейс фемілі" повідомлено про уточнення призначення платежу, а саме: "Оплата за торгові марки згідно Договору №15/04/19-01 від 15.04.2019р., Договору №15/04/19-02 від 15.04.2019р., Договору №15/04/19-03 від 15.04.2019р., Договору №15/04/19-04 від 15.04.2019р., Договору №15/04/19-05 від 15.04.2019р., Договору №15/04/19-06 від 15.04.2019р. У сумі 12500.00грн, ПДВ-20% 2500.00грн, оплата за відвал згідно рах. №6000073 від 28.08.2019р. У сумі 4166.67грн, ПДВ-20% 833.33грн".

Також між сторонами укладено Акт звірки взаєморозрахунків за період з травня 2019 року по серпень 2019 року.

Таким чином зобов`язання за укладеними між сторонами Договорами про передачу права власності на знак для товарів і послуг, повністю припинені. Свої обов`язки із передачі права власності на знаки для товарів і послуг, та виплати визначеного розміру винагороди, сторонами виконані в повному обсязі.

04.08.2023 до господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив №б/н від 03.08.2023.

В обґрунтування поданої відповіді на відзив зазначено таке.

Стосовно наданої копії платіжного доручення від 29.08.2019р. №1 на 20 000,00 грн, листа від 30.08.2019р. №2019-08-30.2 "Щодо уточнення призначення платежу" слід зауважити, що на думку позивача викликає сумнів уточнення призначення платежу.

Відповідно до виписки по рахунку за 29.08.2019 кошти по платіжному дорученню №1 дійсно надійшли на рахунок позивача, але у сумі 20 000,00 грн та за відвал згідно рахунку №6000073 від 28.08.2019.

Документи по торговим маркам додані та наявні на суму 15 000,00 грн, ПДВ не передбачено, чому перераховано 20 000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 3 333,33 грн не відомо.

Не додано ні копії поштових квитанцій, ні копії фінансових чеків про відправлення листа про уточнення призначення платежу, ні доказів отримання листа, ні відповіді (погодження) на лист, адреса у листі не зазначена.

З системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.

Тобто до списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит "Призначення платежу" шляхом відкликання платіжного доручення.

З огляду на викладене, вважає передчасним твердження відповідача щодо зміни призначення платежу шляхом формування листа-уточнення до відповідного платіжного доручення (постанова ВСУ від 19.06.2018р. у справі №809/34/17).

Крім того, у зазначеному листі зазначено, що "Оплата за торгові марки згідно договору... у сумі 12 500,00 грн., ПДВ-20% 2 500,00 грн., оплата за відвал згідно рах. №6000073 від 28.08.2019р. у сумі 4 166,67 грн., ПДВ-20% 833,33 грн.", тобто не вся сума.

Протокольною ухвалою від 08.08.2023, на підставі ст. 216 ГПК України господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні до 29.08.2023 о 12:00 год. Явку представника відповідача у судове засіданні визнав обов`язковою.

28.08.2023 на електронну адресу суду (з КЕП) від відповідача надійшла заява клопотання №б/н від б/д з проханням долучити до справи заперечення по відповіді на відзив і слухання проводити без його присутності; у разі виникнення додаткових питань по справі готовий надати відповіді в телефонному режимі.

Також 28.08.2023 на електронну адресу суду (з КЕП) від відповідача двічі надійшли заперечення №б/н від б/д по відповіді на відзив на позовну заяву з проханням:

1. Врахувати відзив ТОВ "Грейс фемілі" і додатки до нього при прийнятті рішення по справі, та вважати його аргументованим і достатнім щоб довести правоту ТОВ "Грейс фемілі" та відмовити ТОВ "Техніка і технології" в задоволенні позовних вимог.

2. Долучити до справи заперечення по відповіді на відзив на позовну заяву, вважати їх достатніми та аргументованими. Врахувати їх і в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 29.08.2023 господарський суд заперечення №б/н від б/д по відповіді на відзив на позовну заяву відповідача залишив без розгляду.

Протокольною ухвалою від 29.08.2023, на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні до 08.09.2023 об 11:00 год.

У судовому засіданні 08.09.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги, а представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

Ліквідатор, арбітражний керуючий Вербицький О.В. у позовній заяві зазначив, що ним здійснено інформаційний пошук щодо наявності у банкрута нематеріальних активів у вигляді прав інтелектуальної (промислової) власності на офіційному сайті спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ (СІС) https://sis.ukrpatent.org.

Встановлено, що відповідно до заявок: m201711693 від 06.06.2017 банкруту видано свідоцтво №256731 на товарний знак "BONEZZI"; m201714046 від 03.07.2017 банкруту видано свідоцтво №256910 на товарний знак "BURY"; m201711656 від 06.06.2017 банкруту видано свідоцтво №256719 на товарний знак "FARMCOMP"; m201711652 від 06.06.2017 банкруту видано свідоцтво №256717 на товарний знак "GEOLINE"; m201711653 від 06.06.2017 банкруту видано свідоцтво №256718 на товарний знак "LD AGRO"; m201711714 від 06.06.2017 банкруту видано свідоцтво №256740 на товарний знак "TIERRE".

Рішеннями від 31.01.2020 №26670, №26672, №26669, №26667, №26668, №26671 відповідно передано право власності на товарні знаки ТОВ "Грейс фемілі".

Звернувшись з відповідним запитом до "Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій" (УКРНОІВІ), отримано інформацію про те, що передача виключних майнових прав інтелектуальної власності здійснено на підставі рішень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 10.04.2020 №№26667, 26668, 26669, 26670, 26671, 26672.

На запит від Мінекономіки отримано копії договорів про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 15.04.2019.

Таким чином, між ТОВ "Техніка і технології" та ТОВ "Грейс фемілі" 15.04.2019 укладено договори про передачу права власності на знак для товарів і послуг, тобто договори купівлі-продажу.

За умовами договорів за передачу права власності на знак для товарів і послуг ТОВ "Грейс фемілі" сплачує ТОВ "Техніка і технології" винагороду у вигляді одноразового платежу в сумі 2 500,00 грн (15 000 грн по 6 договорам) протягом 750 банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі свідоцтва на знак для товарів і послуг на рахунок № НОМЕР_1 в Райффайзен банк Аваль, МФО 380805. Акти датовано 20.05.2019, оплата до 08.06.2021.

Проаналізував рух коштів по зазначеному рахунку, надходження коштів від ТОВ "Грейс фемілі" не виявлено, на запит на адресу ТОВ "Грейс фемілі" відповіді не отримано.

За таких обставин, на думку позивача, наявні правові підстави для стягнення з ТОВ "Грейс фемілі" грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Згідно зі ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. (ч. 1 ст. 626 ЦК України)

Частиною 1 ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом. (ч. 1 ст. 157 ГК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюється законом. (ч. 1 ст. 494 ЦК України)

Згідно з ч. 7 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (в редакції на час укладення договорів) власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

В ч. 9 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" зазначено, що договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Статтею 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

15.04.2019 ТОВ "Техніка і технології" та ТОВ "Грейс фемілі" укладено договори №15/04/19-01, №15/04/19-02, №15/04/19-03, №15/04/19-04, №15/04/19-05, №15/04/19-06 про передачу права власності на знак для товарів і послуг, по Свідоцтвам №256717, №256731, №256910, №256719, №256718, №256740 відповідно. (далі - Договори)

Відповідно до п. 1.1. Договорів Відчужувач передає право власності на відповідні знаки для товарів і послуг, іменований надалі "Знак", стосовно всіх товарів і послуг за 7 і 35 класами МКТП, які вказані у свідоцтвах, а Покупець приймає вищезазначене право власності на знак і сплачує відчужувачу винагороду на умовах, в розмірі та порядку, передбаченому в Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.9. Договорів право власності на Знак переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

За передачу права власності на знак Покупець сплачує Відчужувачу винагороду в сумі та в строки передбачені в Додатку №1 до цього договору. Всі витрати, пов`язані з реєстрацією даного договору про передачу прав, несе Покупець. Обов`язок подання документів на реєстрацію цього договору про передачу прав покладається на Покупця. (п. 4.1.-4.2. Договорів)

Відповідно до п. 6.1. Договори набирають чинності з моменту його підписання обома Сторонами.

Договори підписані сторонами та скріплені печатками.

Відповідно до Додатків №1 до Договорів №15/04/19-01, №15/04/19-02, №15/04/19-03, №15/04/19-04, №15/04/19-05 за передачу права власності на знак для товарів і послуг, покупець сплачує Відчужувачу винагороду у вигляді одноразового платежу в сумі 2 500,00 грн. Винагорода сплачується протягом 750 (сімсот п`ятдесяти) банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі Свідоцтва на знак для товарів і послуг з усіма додатками до нього.

Сторонами не надано суду Додаток №1 до договору №15/04/19-06, проте у поданому до суду відзиві відповідач не заперечив, що по кожному укладеному правочину покупець зобов`язався сплатити відчужувачу винагороду у вигляді одноразових платежів у сумі 2 500,00 грн, отже на загальну суму 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

20.05.2019 підписані відповідні акти приймання-передачі до Договорів.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договорами відповідачем надано господарському суду копію платіжного доручення №1 від 29.08.2019 на суму 20 000,00 грн, відповідно до якого ТОВ "Грейс фемілі" перерахувало ТОВ "Техніка і технології" вказану суму із призначенням платежу: "Оплата за відвал згідно рах. №6000073 від 28.08.2019 р. у сумі 16666,67 грн., ПДВ - 20% 3333,33 грн".

Відповідно до виписки по рахунку за 29.08.2019 кошти по платіжному дорученню №1 від 29.08.2019 у сумі 20 000,00 грн надійшли на рахунок позивача, призначення платежу зазначено: за відвал згідно рахунку №6000073 від 28.08.2019 р. У сумі 16666,67 грн., ПДВ - 20% 3333,33 грн, що не заперечується і самим позивачем.

Відповідно до п. 1.19. Інструкції, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.04 №22 (тут і далі у редакції, що діяла на момент перерахування) (далі - Інструкція), банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов`язкових платежів). Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Як установлено п. 3.7. Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно з п. 2.29. Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (тут і далі у редакції, що діяла на момент перерахування) платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Платіжна вимога на примусове списання коштів може бути відкликана стягувачем у будь-який час до списання коштів з рахунка платника шляхом подання до банку, що обслуговує цього стягувача, документа на відкликання.

Згідно з п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті "Призначення платежу" виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 09.06.2011р. №25-111/1438-7141 "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу", яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами без участі банку.

Оскільки в даному випадку платіж уже був здійснений, банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом.

Відповідачем надано суду лист №2019-08-30.2 від 30.08.2019 щодо уточнення призначення платежу, відповідно до змісту якого відповідач доводить до відома позивача, що 29.08.2019р. при перерахуванні грошових коштів в платіжному дорученні №1 від 29.08.2019 на суму 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. ( у т.ч. ПДВ (20%) - 3 333,33 грн в полі "Призначення платежу" була допущена помилка. Просить в платіжному дорученні №1 від 29.08.2019 вважати правильним наступне призначення платежу: "Оплата за торгові марки згідно Договору №15/04/19-01 від 15.04.2019р., Договору №15/04/19-02 від 15.04.2019р., Договору №15/04/19-03 від 15.04.2019р., Договору №15/04/19-04 від 15.04.2019р., Договору № 15/04/19-05 від 15.04.2019р., Договору №15/04/19-06 від 15.04.2019р. У сумі 12500.00грн, ПДВ-20% 2500.00грн, оплата за відвал згідно рах. №6000073 від 28.08.2019р. У сумі 4166.67грн, ПДВ-20% 833.33грн". Усі інші реквізити платіжного доручення №1 від 29.08.2019 просить вважати правильними.

Також в матеріалах справи міститься Акт звірки взаєморозрахунків станом за період: Травень 2019 р. - Серпень 2019 р. між ТОВ "Грейс Фемілі" і ТОВ "Техніка і технології", в якому зафіксовано станом на 01.09.2019 заборгованість на користь ТОВ "Грейс фемілі" 5 000,00 грн.

Акт містить підписи сторін та відбитки печаток.

Господарський суд враховує, що у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 21.12.2020 у справі №916/499/20 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акта звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що Акт звірки взаєморозрахунків станом за період: Травень 2019 р. - Серпень 2019 р. між ТОВ "Грейс Фемілі" і ТОВ "Техніка і технології", підписано уповноваженими особами сторін Договорів та скріплено їх печатками, вказаний акт містить посилання на дату актів-приймання передачі - 20.05.2019 та відомості про сплату 29.08.2019 відповідачем суми в розмірі 20 000,00 грн, господарський суд дійшов висновку, що Акт звірки взаєморозрахунків, як юридичний документ, свідчить про відсутність заборгованості у розмірі 15 000,00 грн відповідача перед позивачем за спірними договорами.

Крім того, позивач, заперечуючи сплату вказаної суми саме в погашення заборгованості по Договорам від 15.04.2019, не надав до господарського суду, в якості доказів, документів бухгалтерського обліку з відображенням прийому, контролю і обробки первинної документації з метою достеменного з`ясування спрямування (обліку) коштів у сумі 20 000,00 грн позивачем.

Не містять матеріали справи і відомостей щодо існування між сторонами будь-яких інших господарських правовідносин, на виконання яких відповідачем могли бути сплачені кошти відповідно до платіжного доручення №1 від 29.08.2019.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місця, та приходить до висновку, що дійсно, відповідачем було сплачено заборгованість за Договорами в розмірі 15 000,00 грн.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні, тому господарський суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 3, 12, 74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити: кредиторам (п. 1 ухвали від 13.09.2021 на поштові адреси та на е-mail: ТОВ "КУА "ДІКВ-Л" - info.dikw.l@gmail.com, ladviser@ukr.net, ІНФОРМАЦІЯ_5, ТОВ "УКРФАРМІНГ" - kharkiv@ukr.farm, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4 та bank@eximb.com, ФГ "Калюх О.М." на е-mail: 39462339fg@gmail.com, ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод" на е-mail: 35788406@.mail.gov.ua (нова адреса: 09104, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 4А), АТ "Кредобанк" на е-mail: office@kredobank.com.ua та ІНФОРМАЦІЯ_3, Єршову С.Я. на е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2), банкруту (позивачу) (вул. Соборна, буд. 22, оф. 103, м. Кропивницький, 25009, поштова адреса: вул. Потьомкінська, 17/4, м. Миколаїв, 54005 та на е-mail: office@t-i-t.com.ua), ФГ "Залісся" (адреса для листування: вул. Срібнокільська, буд. 22, оф. 174, м. Київ, 02095 та на е-mail: 324zalissya@ukr.net та ІНФОРМАЦІЯ_6), ФГ "ФЕДОРІВКА І КО" (39531, Полтавська область, Карлівський район, с. Федорівка, вул. Б. Хмельницького, 3 та на е-mail: td_dchk@ukr.net), ПДСГДС ІМ. М. І. ВАВИЛОВА ІС І АПВ НААН (м. Полтава, вул. Шведська, буд. 86 та на е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_9), ТОВ "Красилівагромаш" (вул. Центральна, 16, м. Красилів, Хмельницької обл., 31000 та на е-mail: office@atonmash.com.ua, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8), ФГ "Агрос" (вул. Мішкурова, с. Нижні Торгаї, Нижньосірогозький район, Херсонська область, 74741 та на е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_12 та ІНФОРМАЦІЯ_10), АТ "Експорт Кредитний Банк Туреччини" (адреса для листування: 02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 7, оф. 313, адвокату Наконечній Н.О. та на е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_11, ліквідатору - арбітражному керуючому Вербицькому О.В. через систему "Електронний суд", ТОВ "АГРОФІРМА "ІМ. ДОВЖЕНКА" (38030, Полтавська обл., Миргородський р-н, село Яреськи, вул. Козацький шлях, 29 та на e-mail: dovzhenka@astarta.ua), Головному управлінню Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на e-mail: gu@kr.pfu.gov.ua, ТОВ "Грейс фемілі" (пров. Юрія Матущака (Радищева), 8, м. Київ, 03124 та на e-mail: abychok2@gmail.com).

Повне рішення складено 14.09.2023.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.