Рішення

від 13.09.2023 по справі 917/880/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 Справа № 917/880/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Партс», 01103, м. Київ, вул. Залізничне Шосе, буд. 25, оф. 3, код ЄДРПОУ 39098326,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», 37420, Полтавська обл., Гребінківський р-н, с. Майорщина, вул. Козацька, 1 А, код ЄДРПОУ 21044481,

про стягнення 280 632,70 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Партс» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про стягнення 280 632,70 грн., з яких 160 452,29 грн. заборгованість за договором поставки № 26 від 21.04.2021 р., 31 409,12 грн. пеня, 71 262,54 грн. втрати від інфляції, 17 508,75 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.06.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; визнано справу малозначною, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач оплату за договором поставки № 26 від 21.04.2021 р. виконав не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у відзиві б/н від 27.06.2023 р., вх. № 8191 від 03.07.2023 р., проти позову заперечує, стверджуючи що термін виконання обов`язку з оплати товару, поставленого згідно з договором № 26 від 21.04.2021 р. мав настати лише після закінчення визначеного ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України семиденного строку від дня пред`явлення вимоги.

21.07.2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив б/н від 18.07.2023 р. (вх. № 9010), у якій вказав, що з огляду на приписи ст. 692 ЦК України оплата за поставлений товар має бути здійснена негайно після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Також 21.07.2023 року від позивача до суду надійшла заява б/н від 18.07.2023 р. (вх. № 9011) про стягнення витрат на правничу допомогу.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

21.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Партс» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» було укладено договір поставки № 26 (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Продавець (ТОВ «Агро Партс») зобов`язується в строки, визначені договором, передати у власність Покупця (СГТОВ «Прогрес») (поставити) Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість.

Пунктом 6.3 договору № 26 від 21.04.2021 р. визначено, що перехід права власності на Товар відбувається в момент фактичної передачі Товару, підписання товаротранспортних накладних та видаткових накладних на Товар.

На виконання зазначених норм договору поставки № 26 від 21.04.2021 р. позивач передав у власність відповідача Товар на суму 918 904,23 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1044 від 30.04.2021 р., № 1231 від 20.05.2021 р., № 1337 від 02.06.2021 р., № 1352 від 04.06.2021 р., № 1375 від 09.06.2021 р., № 1538 від 25.06.2021 р., № 1732 від 08.07.2021 р., № 1766 від 09.07.2021 р., № 1784 від 12.07.2021 р., № 1785 від 12.07.2021 р., № 2033 від 29.07.2021 р., № 2055 від 30.07.2021 р., № 2214 від 10.08.2021 р., № 2701 від 06.09.2021 р., № 3067 від 27.09.2021 р., № 3991 від 18.11.2021 р., № 4093 від 23.11.2021 р., № 4285 від 09.12.2021 р., № 165 від 02.02.2022 р. та № 170 від 03.02.2022 р. (а.с. 9-29), підписаними сторонами.

Позивач вказує, що відповідач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, з огляду на що заявив до стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» 280 632,70 грн., з яких 160 452,29 грн. заборгованість за договором поставки № 26 від 21.04.2021 р., 31 409,12 грн. пеня, 71 262,54 грн. втрати від інфляції, 17 508,75 грн. 3 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки № 26 від 21.04.2021 р., видаткові накладні № 1044 від 30.04.2021 р., № 1231 від 20.05.2021 р., № 1337 від 02.06.2021 р., № 1352 від 04.06.2021 р., № 1375 від 09.06.2021 р., № 1538 від 25.06.2021 р., № 1732 від 08.07.2021 р., № 1766 від 09.07.2021 р., № 1784 від 12.07.2021 р., № 1785 від 12.07.2021 р., № 2033 від 29.07.2021 р., № 2055 від 30.07.2021 р., № 2214 від 10.08.2021 р., № 2701 від 06.09.2021 р., № 3067 від 27.09.2021 р., № 3991 від 18.11.2021 р., № 4093 від 23.11.2021 р., № 4285 від 09.12.2021 р., № 165 від 02.02.2022 р. та № 170 від 03.02.2022 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 26 від 21.04.2021 р. щодо передачі товару на суму 918 904,23 грн. Так, судом досліджено видаткові накладні № 1044 від 30.04.2021 р., № 1231 від 20.05.2021 р., № 1337 від 02.06.2021 р., № 1352 від 04.06.2021 р., № 1375 від 09.06.2021 р., № 1538 від 25.06.2021 р., № 1732 від 08.07.2021 р., № 1766 від 09.07.2021 р., № 1784 від 12.07.2021 р., № 1785 від 12.07.2021 р., № 2033 від 29.07.2021 р., № 2055 від 30.07.2021 р., № 2214 від 10.08.2021 р., № 2701 від 06.09.2021 р., № 3067 від 27.09.2021 р., № 3991 від 18.11.2021 р., № 4093 від 23.11.2021 р., № 4285 від 09.12.2021 р., № 165 від 02.02.2022 р. та № 170 від 03.02.2022 р. та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами, тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 26 від 21.04.2021 р. на вищевказану суму.

В договорі поставки № 26 від 21.04.2021 р. не вказано строку оплати Покупцем поставленого товару.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказаною нормою передбачено, зокрема, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 р. у справі № 910/17838/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, у відповідача виник обов`язок щодо негайного, а саме після підписання видаткових накладних, виконання зобов`язання зі сплати позивачу вартості отриманого товару, вказаного в зазначених товарно-супровідних документах.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі.

Так, як стверджує позивач, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» не сплачено заборгованість в розмірі 160 452,29 грн.

Доказів на підтвердження виконання зобов`язань за договором поставки № 26 від 21.04.2021 р. щодо здійснення оплати у вказаному розмірі відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 160 452,29 грн. заборгованості за договором поставки № 26 від 21.04.2021 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 11.2 договору поставки № 26 від 21.04.2021 р. визначено, що за порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, але не більше 10 % суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати вартості товару за договором № 26 від 21.04.2021 р. в розмірі 31 409,12 грн. за період з 30.04.2021 р. по 30.10.2021 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 35-36).

Відповідач контррозрахунку штрафних санкцій суду не надав

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 31 409,12 грн. пені, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 71 262,54 грн. та 3 % річних в розмірі 17 508,75 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 36-41).

Контррозрахунку розміру інфляційних втрат та відсотків річних відповідачем також надано не було.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням чинного законодавства України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Партс» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 4 209,49 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

До заяви б/н від 18.07.2023 р. (вх. № 9011 від 21.07.2023 р.) позивачем додано належним чином засвідчені копії договору про надання правничої допомоги б/н від 23.05.2023 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Партс» та Адвокатським об`єднанням «Роспотнюка Владислава», акта виконаних робіт від 24.02.2023 р. та платіжної інструкції № 16061 від 24.05.2023 р.

Також до позовної заяви ТОВ «Агро Партс» було додано копію ордера серія АІ № 1399485 від 24.05.2023 р. на надання адвокатом Роспотнюком Владиславом Олександровичем правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Партс» на підставі договору б/н від 23.05.2023 р.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Клієнт доручає, а Бюро бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з Розділом 4 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Сума гонорару становить 20 000 гривень та складається із двох частин. Перша частина складається із оплати 10 000 гривень авансом впродовж 5 банківських днів з дня звернення клієнта до суду із підготовленим адвокатським бюро позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» та 10 000 гривень після прийняття у справі рішення про стягнення боргу.

В акті виконаних робіт від 24.02.2023 р. сторони підтвердили, що станом на 24.05.2023 року за укладеним договором про надання правничої допомоги від 23.05.2023 року між АБ «Роспотнюка Владислава» та ТОВ «Агро Партс» зобов`язання щодо консультування з приводу стягнення заборгованості, складення та подачі позовної заяви до Господарського суду Полтавської області про стягнення боргу із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на користь ТОВ «Агро Партс» на суму 10 000 гривень, що є першою частиною гонорару, згідно абз. 1 п. 4.5 договору Адвокатським бюро «Роспотнюка Владислава» виконані у повному обсязі.

Вказана сума була сплачена позивачем на користь Адвокатського об`єднання «Роспотнюка Владислава» згідно з платіжною інструкцією № 16061 від 24.05.2023 р.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України, їх попередній (орієнтовний) розмір вказано у позовній заяві на виконання приписів ГПк України.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Клопотання про зменшення розміру вказаних витрат від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, а витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені у розмірі 20 000,00 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (37420, Полтавська обл., Гребінківський р-н, с. Майорщина, вул. Козацька, 1 А, код ЄДРПОУ 21044481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Партс» (01103, м. Київ, вул. Залізничне Шосе, буд. 25, оф. 3, код ЄДРПОУ 39098326) 160 452,29 грн. заборгованість за договором поставки № 26 від 21.04.2021 р., 31 409,12 грн. пеня, 71 262,54 грн. втрати від інфляції, 17 508,75 грн. 3 % річних, 4 209,49 грн. судового збору, 20 000,00 грн. витрат на витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 13.09.2023 р.

Суддя О.С. Мацко