Ухвала

від 15.08.2023 по справі 10/б-5022/1418/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15 серпня 2023 рокуСправа № 10/Б-5022/1418/2012УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

розглянувши заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про здійснення процесуального правонаступництва та заміну кредитора правонаступником (вх. №6034 від 19.07.2023)

у справі №10/Б-5022/1418/2012

За заявою кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, м. Тернопіль

до боржника Приватного підприємства ім. Матросова, вул. Тернопільська, 3, м. Ланівці, Тернопільська область

про банкрутство

За участю учасників судового процесу:

від кредитора Головного управління ДПС у Тернопільській області: ОСОБА_1 представник.

Учаснику судового процесу оголошено склад суду.

Для розгляду справи в режимі відеоконференцзв`язку використовуються засоби для здійснення фіксації судового процесу в режимі відеоконференц-прийому "EASYCON".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

В судовому засіданні 15.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Встановив:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №10/Б-5022/1418/2012 про банкрутство ПП імені Матросова.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 10 січня 2013 року боржника - Приватне підприємство ім. Матросова визнано банкрутом.

19.07.2023 Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України звернулося до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №6034) про заміну кредитора у справі №10/Б-5022/1418/2012, в якій просить здійснити процесуальне правонаступництво та замінити кредитора Лановецьке відділення Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України.

Ухвалою суду від 24.07.2023 прийнято заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про заміну кредитора до розгляду та призначено судове засідання у справі №10/Б-5022/1418/2012 на 15.08.2023.

Представник заявника в судове засідання 15.08.2023 з"явився, підтримав заяву про здійснення процесуального правонаступництва та просить суд задоволити її повністю.

Розглянувши дану заяву, судом встановлено таке:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28 листопада 2016 року у справі №10/Б-5022/1418/2012 замінено кредитора Лановецьке відділення Збаразької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області на Лановецьке відділення Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області. Включено в реєстр вимог кредиторів у справі №10/Б-5022/1418/2012 відносно боржника - Лановецьке відділення Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області в сумі 13 647,63 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником.

Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.

Водночас процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Частиною 6 статті 44 ГПК України визначено, що юридична особа може набувати процесуальних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов`язки через своїх учасників.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 Цивільного кодексу України встановлено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

У свою чергу повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України (пункт 41.5 статті 41 Податкового кодексу України).

Частиною 6 статті 44 ГПК України визначено, що юридична особа може набувати процесуальних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов`язки через своїх учасників.

Відповідно до статті 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України. Положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади.

Судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема і Головне управління ДПС у Тернопільській області.

Поряд із цим установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій ( п.2 Постанови №893).

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (п.2 Постанови №893).

Відповідно до п. 3 постанови №893, Державну податкову службу зобов`язано забезпечити утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до статті 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено, як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, в тому числі і Головне управління ДПС у Тернопільській області.

Наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 № 643 "Про затвердження положень про територіальні органи ДПС" затверджено положення про Головне управління ДПС у Тернопільській області.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління ДПС у Тернопільській області, Головне управління ДПС у Тернопільській області є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Наказом від 12.11.2020 за №643 "Про затвердження положень про територіальні органи ДПС" регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується.

Наказом Державної податкової служби України №755 від 24.12.2020 "Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" визначено , що з 01.01.2021 розпочато здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як відокремлені підрозділи, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до Постанови КМУ "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" за №893 від 30.09.2020.

Отже, з 01.01.2021 відбулося фактичне (компетенційне) процесуальне правонаступництво, за яким здійснено передання компетенцій від ліквідованого територіального органу ДПС як юридичної особи публічного права до територіального органу ДПС як відокремленого підрозділу Державної податкової служби.

Територіальний орган ДПС як юридична особа публічного права втратив процесуальну правоздатність органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики.

Таким чином, для встановлення факту публічного правонаступництва суб`єкта владних повноважень визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта або перехід повністю чи частково його функцій,

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) зазначив, що для правильного вирішення питання заміни кредитора у справі про банкрутство його правонаступником слід встановити чи були визнані кредиторські вимоги правопопередника та в якому розмірі, а також обсяг переданих правонаступнику прав вимоги до банкрута. При цьому, оцінюючи обсяг переданих прав, потрібно враховувати загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", тобто запису про припинення юридичної особи.

Для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд в кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема, відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Заявником на підтвердження своїх вимог надано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реєстрації юридичної особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області та щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області станом на 02.05.2023.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що державним реєстратором до Реєстру внесено запис про припинення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області в результаті реорганізації. Правонаступником прав та обов`язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області є Пенсійний фонд України в особі його територіального органу.

Отже, судом встановлено факт реорганізації органів управління соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Системний аналіз положень статей 43, 45 КУзПБ, статей 512, 514 ЦК України дає змогу дійти висновку про те, що у справах про банкрутство на будь-якій стадії їх розгляду кредитора є можливим правонаступництво кредитора у разі вибуття чи заміни кредитора у зобов`язанні. У такому випадку господарський суд за заявою правонаступника або іншої учасника (учасників) справи здійснює заміну кредитора на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником.

У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства Закону про банкрутство дано таке визначення кредитора у справі про банкрутство: кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства здійснюється правонаступництво кредитора у справі про банкрутство. Заміна кредитора у справі про банкрутство правонаступником відповідно до статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства тягне за собою внесення змін до затвердженого ухвалою господарського суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.

Процесуальне правонаступництво за статтею 52 ГПК України допускає заміну сторін у справі - позивача, відповідача і не має наслідком внесення змін до затвердженого ухвалою місцевого суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.

Отже, існує суттєва відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство , передбаченого нормами КУзПБ і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим ГПК України.

Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Питання заміни кредитора правонаступником врегульовано нормами спеціального законодавства (стаття 43 КУзПБ), а отже, належить до першої групи питань.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства застосовуються переважно як спеціальні норми права. У випадках відсутності в Кодексі іншого врегулювання інституту правонаступництва, мають застосовуватися норми чинного ГПК України, як загальні норми процесуального права.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 911/806/17.

Отже, вирішення першої групи питань врегульовано нормами законодавства з питань банкрутства. Норми чинного ГПК України, як загальні норми процесуального права, підлягають застосуванню у випадках відсутності в законодавстві, що регулює процедуру банкрутства, іншого врегулювання інституту правонаступництва.

За змістом зазначених норм, внесення змін до реєстру вимог кредиторів може відбуватися у зв`язку із заміною кредитора у грошовому зобов`язанні боржника, зокрема, внаслідок відступлення права вимоги (стаття 512 Цивільного кодексу України), оскільки у цьому випадку саме зобов`язання боржника, затверджене судовим рішенням, продовжує існувати у незмінному вигляді.

Отже, Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України є правонаступником майна, прав та обов`язків Лановецького відділення Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області.

Пунктом 51 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.09 визначено, що Законом не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов`язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство. Тому арбітражні керуючі мають вносити до реєстру відомості про заміну кредиторів за грошовими зобов`язаннями у разі переходу їх права вимоги відповідно до правил ЦК, а господарські суди - зобов`язувати арбітражних керуючих вносити відповідні зміни до реєстру в разі оскарження необґрунтованої відмови арбітражних керуючих у внесенні відомостей про заміну кредитора. Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до абзацу двадцять другого статті 1 Закону. Заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на права та обов`язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.

Наведене дає суду правові підстави для заміни кредитора у справі №10/Б-5022/1418/2012, а саме кредитора Лановецьке відділення Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 44143637.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про заміну кредитора у справі 10/Б-5022/1418/2012 обґрунтована, не суперечить вимогам діючого законодавства та підлягає до задоволення.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про здійснення процесуального правонаступництва та заміну кредитора правонаступником (вх. №6034 від 19.07.2023) у справі №10/Б-5022/1418/2012, задоволити.

2. Здійснити заміну кредитора Лановецьке відділення Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України.

3. Копію ухвали надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Кредитору: Головному управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, майдан Волі, 3, м. Тернопіль.

Кредитору: Головному управлінню ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль.

Кредитору: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

Кредитору: Тернопільському обласному центру зайнятості, вул. Текстильна, 1б, м. Тернопіль.

Боржнику: Приватному підприємству ім. Матросова, вул. Тернопільська, 3, м. Ланівці, Тернопільська область .

Ліквідатору: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала суду, постановлена у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 9 Кодексу України з процедур банкрутства).

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Ухвалу підписано "14" вересня 2023 року.

СуддяЯ.Я. Боровець