Рішення

від 04.09.2023 по справі 922/1848/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2023м. ХарківСправа № 922/1848/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської районної державної адміністрації, с. Катеринівка, Харківська область про стягнення 621856,17 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської районної державної адміністрації (відповідач) про стягнення з відповідача, як правонаступника УПСЗН Близнюківської районної державної адміністрації, на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 621856,17 грн. збитків за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач надав до суду заяву (вх.№ 15176, вх.№ 15477), згідно якої просив суд продовжити відповідачу строк для подання відзиву у справі та направити відповідачу копію позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2023 було задоволено частково заяву відповідача (вх.№ 15176, вх.№ 15477) в частині продовження відповідачу процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву. Продовжено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 28.07.2023. В решті заяви відповідача (вх.№ 15176, вх.№ 15477) відмовлено.

Проте, відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву до суду не надав.

Сторони правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11 серпня 2020 року між УСЗН Близнюківської районної державної адміністрації (замовник) та АТ Укрзалізниця (виконавець) було укладено Договір на відшкодування фактично понесених витрат за перевезення визначеної кількості громадян (за списком) залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні № Дон/НРП-20116/НЮ-і (договір № 49 від 14.07.2020, надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, предметом цього договору є відносини Сторін щодо відшкодування фактично понесених витрат за перевезення визначеної кількості громадян (за списком) залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні, згідно ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ЗУ "Про охорону дитинства" (пільги дітям з багатодітних сімей), Постанови КМУ від 17.05.1993 р. № 354 "Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони та їх соціальний захист" пов`язаних із споживанням населенням таких видів послуг: приміське залізничне перевезення пасажирів за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до п. 1.2. Договору, замовник здійснює фінансування пільг, пов`язаних із споживанням послуг згідно п.1.1. Договору, на підставі поданих виконавцем реєстрів перевезених пільговиків у межах бюджетних призначень, а виконавець здійснює постачання цих послуг населенню.

Як вбачається з матеріалів справи, сума наданих послуг по пільговому перевезенню пасажирів за 2020 рік склала 670034,17 грн., що підтверджується обліковими формами про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, за січень - грудень 2020 року.

У відповідності до п. 8.1. Договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання, а умови договору застосовуються згідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України з 01.01.2020, і діє в частині надання послуг до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Згідно позову позивач вказує, що протягом 2020 року структурним підрозділом "Служба приміських пасажирських перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" до Близнюківської РДА щомісячно Укрпоштою, через відділ опрацювання кореспонденції, направлялися документи для проведення розрахунків за послуги по перевезенню пільговиків залізничним транспортом у приміському сполученні, відповідно до діючого договору: облікова форма про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, рахунок та акт звіряння заборгованості. Після проведення розрахунків, більшість актів звіряння заборгованості до служби приміських пасажирських перевезень не поверталися та, відповідно, залишалися у Близнюківській РДА.

Позивачем надані до суду наявні у нього акти звіряння розрахунків станом на 01.04.2020, 01.09.2020, 01.10.2020, 01.11.2020 та 01.12.2020. За даними позивача станом на 01.12.2020 заборгованість УСЗН Близнюківської РДА становила 519588,64 грн., УСЗН Близнюківської РДА компенсовані виплати на суму 48178,00 грн.

20.05.2021 року позивачем була направлена УСЗН Близнюківської РДА претензія № 2021/2455 на суму 621856,17 грн.

Судом встановлено, що у претензії № 2021/2455 позивач визнав, що ним було отримано від УСЗН Близнюківської РДА компенсаційні виплати на суму 48178,00 грн., у зв`язку з чим загальна сума претензії склала 621856,17 грн. (670034,17 грн. - 48178,00 = 621856,17 грн.)

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що сума спричинених позивачу збитків за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2020 року складає 621856,17грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази відшкодування УСЗН Близнюківської РДА позивачу суми 621856,17 грн. за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2020 року.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Частиною шостою статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

Згідно пп. ґ п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, а саме компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359 «Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян» (далі - Порядок №1359).

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Пунктом 5 Порядку №1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

При цьому відповідно до пункту 7 Порядку №1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Як передбачено пунктами 9-11 Порядку №1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Слід зазначити, що Закон України «Про залізничний транспорт» та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунків за пільгові перевезення, останній зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на перевезення пільгових категорій громадян за 2020 рік.

Як наголошувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.03.2020 у справі № 904/94/19, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

При цьому суд зазначає, що згідно п.п. 20, п. 3 Постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" № 807-IX від 17.07.2020, ліквідовано Близнюківській район.

Згідно розпорядження КМУ від 16 грудня 2020 р. № 1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій", Близнюківська райдержадміністрація реорганізуються шляхом приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району, а саме Лозівської райдержадміністрації".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.02.2022 у справі № 922/4295/21 було встановлено факт правонаступництва Лозівської районної державної адміністрації Харківської області усього майна, майнових прав та обов`язків Близнюківської районної державної адміністрації та Управління соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації відповідно до Порядку, Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" №1635-р від 16.12.2020, розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №179 від 31.03.2021, яким затверджено передавальний акт Близнюківської, Первомайської районних державних адміністрацій Харківської області до правонаступника, Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, та факт того, що Управління соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації припинено внаслідок реорганізації, оскільки ліквідовано було саме райони, а Близнюківську районну державну адміністрацію та його структурні підрозділи було реорганізовано шляхом приєднання до Лозівської районної державної адміністрації.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що Управління соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації, яке є розпорядником бюджетних коштів, не провело розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян за договором у розмірі 621856,17 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 9327,85 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73 - 80, 86, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лозівської районної державної адміністрації (64622, Харківська область, Лозівський район, село Катеринівка, вул. Шкільна, буд. 18, код ЄДРПОУ 03196512) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) 621856,17 грн. збитків за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2020 року та 9327,85 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216).

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Лозівської районної державної адміністрації (64622, Харківська область, Лозівський район, село Катеринівка, вул. Шкільна, буд. 18, код ЄДРПОУ 03196512).

Повне рішення складено "14" вересня 2023 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/1848/23