Рішення

від 11.09.2023 по справі 379/742/23

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/742/23

Провадження № 2/379/175/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року м.Тараща

Таращанський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді Разгуляєвої О.В.

секретар судового засідання Мовчан М.С.

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Тараща цивільну справу за позовом ТОВ «Агрофірма Ріжки» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Наталія Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав покупця та визнання права власності, припинення права власності та скасування запису про право власності,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

23.05.2023 ТОВ "Агрофірма Ріжки", ОСОБА_5 звернулись з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Наталія Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав покупця та визнання права власності, припинення права власності та скасування запису про право власності.

Позов мотивований тим, що 26.08.2016 року укладено договір оренди земельної ділянки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ріжки» та ОСОБА_6 , зареєстрованого реєстраційною службою Таращанського районного управління юстиції Киівської області від 14.08.2017 року.

Договір укладено на 7 років з дати державної реєстрації права оренди на земельну ділянку. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

До ОСОБА_3 перейшло право власності на вищезазначену ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.03.2020 року.

Орендар повністю виконував покладнені на нього обов"язки. Заперечень скарг чи зауважень з боку орендодавця до ТОВ «Агрофірма Ріжки» не надходило за весь період дії договору.

Відповідно до договору оренди землі від 26.08.2016 року орендар має переважне право на купівлю земельної ділянки у випадку її продажу орендодавцем. 13.01.2022 року на адресу ТОВ «Агрофірма Ріжки» надійшов лист-пропозиція від 12.01.2022 року, що був направлений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Наталією Миколаївною про намір реалізувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,923 га, кадастровий номер: 3224485200:02:008:0121 шляхом продажу. До листа-пропозиції було додано проєкт договору купівлі - продажу та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 12.01.2022 року.

Однак, оскільки на підставі ч.5 ст. 130-1 Земельного кодексу України ТОВ «Агрофірма Ріжки» передало переважне право купівлі земельної ділянки кадастровий номер:3224485200:02:008:0121 ОСОБА_5 відповідно до договору про передачу переважного права купівлі земельної ділянки від 31.01.2022 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження: №46467118 від 01.02.2022 року, ТОВ «Агрофірма Ріжки» перенаправило пропозицію купити земельну ділянку від 12.01.2022 року ОСОБА_5 .

Листом від 03.02.2022 року ОСОБА_5 прийняла пропозицію ОСОБА_3 щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,923 га, кадастровий номер: 3224485200:02:008:0121 із заявленою у проєкті договору купівлі - продажу ціною 230 000,00 грн. та з іншими умовами договору.

В подальшому ОСОБА_5 отримала лист-пропозицію від 26.09.2022 року направленого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Кнївської області Федкевич Наталією Миколаївною про намір реалізувати зазначену земельну ділянку шляхом продажу. До листа-пропозиції було додано проєкт договору купівлі - продажу та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 26.09.2022 року.

Листом від 27.10.2022 року ОСОБА_5 прийняла пропозицію ОСОБА_3 щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки із заявленою у проекті договору купівлі - продажу ціною 250 000,00 грн.(та з іншими умовами договору.

04.01.2023 року, листом - пропозицією від 07.12.2022 року приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Наталія Миколаївна повідомила про новий намір реалізувати дану земельну ділянку шляхом продажі. До листа-пропозиції було додано проєкт договору купівлі - продажу та витяг з Державного ресстру речових прав на нерухоме майно про реестрацію обтяження віл 07.12.2022 року.

Листом від 18.01.2023 року ОСОБА_5 прийняла пропозицію ОСОБА_3 щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки із заявленою у проєкті договору купівлі - продажу ціною 500 000,00 грн.та з іншими умовами договору.

В подальшому стало відомо, що право власності на земельну ділянку перейшло до іншого власника, а саме до ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи, що ТОВ «Агрофірма Ріжки» передало своє переважне право на купівлю-продаж земельної ділянки ОСОБА_5 і вона своїм правом не скористалась з незалежних від неї умов, вважають, що під час укладання договору купівлі - продажу від 16.02.2023 року земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,923 га, кадастровий номер: 3224485200:02:008:0121 було порушено першочергове право на її купівлю ОСОБА_5 , як суб`єкта, якому було передано відповідне право на підставі договору про передачу переважного права купівлі земельної ділянки від 31.01.2022 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав за № 46467118 від 01.02.2022 року, укладеного між ТОВ «Агрофірма Ріжки» та ОСОБА_5 , шляхом необгрунтованого завищення ціни земельної ділянки та не повідомленням про дату, час та місце укладення відповідного договору.

Посилаючись на вказані обставини, просили:

1)визнати недійсним договір купівлі - продажу No288 від 16.02.2023 року виданого та за-реєстрованого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київсь-кої області Федкевич Н.М.; 2) перевести на ОСОБА_5 права та обов`язки покупця по договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Федкевич H.M за №288 від 16.02.2023 року щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,923 га, кадастровий номер: 3224485200:02:008:0121, яка знаходиться на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; 3)?? визнати право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,923 га, кадастровий номер: 3224485200:02:008:0121, яка знаходиться на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, за ОСОБА_5 ; 4)припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,923га, кадастровий номер: 3224485200:02:008:0121, яка знаходитьсяна території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київськоїобласті; 5)?? визнати недійсним і скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 49263580, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, індексний номер:66438190 від 16.02.2023 року, здійсненого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Федкевич Наталією Миколаївною.

Рух справи у суді

Ухвалою судді від 25.05.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк на усунення недоліків тривалістю 10 (десять) днів з дня отримання копії даної ухвали.

02.06.2023 на адресу суду надійшли матеріали з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 07.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.06.2023 о 11.30.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 29.06.2023 клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів та встановлення третій особі строку для подачі пояснень, задоволено.

Ухвалою суду від 25.07.2023 у задоволенні клопотання позивачів про витребування доказів відмовлено.

25.07.2023 ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 08.08.2023 о 11.00год.

Ухвалою суду від 22.08.2023 позов, в частині позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Наталія Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав покупця та визнання права власності, припинення права власності та скасування запису про право власності, залишений без розгляду.

Аргументи учасників справи

22.08.2023 та 11.09.2023 представник позивача ТОВ " Агрофірма Ріжки" в судове засідання не з`явився, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Про причини неявки суд не повідомив.

Представники відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судовому засіданні 11.09.2023 наполягали на розгляді справи за відсутності позивача, заперечували щодо залишення позовної заяви без розгляду та просили ухвалити рішення по суті спору про відмову у задоволенні позову, оскільки права ТОВ "Агрофірма Ріжки" жодним чином не порушені , оскільки ТОВ " Агрофірма Ріжки" передало своє переважне право на купівлю-продаж земельної ділянки ОСОБА_5 , та з підстав зазначених у відзивах.

28.06.2023р. від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов до суду відзив в якому представник відповідача, просив в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що під час продажу власної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, було дотримано процедури його оформлення, було повідомлено ОСОБА_5 про дату та час вчинення правочину, що не позбавляло її можливості скористатися переважним правом купівлі даної земельної ділянки. ОСОБА_3 повністю підтверджує, що отримав 500 000,00 гривень за договором купівлі-продажу №288 від 16.02.2023 року на власний розрахунковий (картковий) рахунок. Також зазначає, що позивачем не внесено одночасно з пред"явленням позову на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець, що є підставою для відмови в позові.

Таким чином, вважає, що договір купівлі - продажу земельної ділянки від 16.02.2023р, посвідчений приватним нотаріусом Федкевич Н.М., між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідає вимогам чинного законодавства , його зміст не суперечить положенням ЦК України, іншим актам цивільного та земельного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, сторони правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлено цим договором.

28.06.2023р. від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов до суду відзив в якому представник відповідача, просив в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що під час придбання ним земельної ділянки сільськогосподарського призначення, було дотримано процедуру укладення відповідного договору купівлі-продажу та вимог щодо його оформлення, було повідомлено ОСОБА_5 про дату та час вчинення правочину, що не позбавляло його можливості скористатися переважним правом купівлі даної земельної ділянки. натомість ОСОБА_5 намагається ввести суд в оману.

Також зазначив, що законодавством не передбачено максимальної межі ціни продажу земельних ділянок сільськогоподарського призначення. Тобто , можливість зміни ціни , у тому числі в сторону її збільшення , чітко передбачена чинним законодавством. ОСОБА_1 повністю підтверджує, що сплатив 500000грн за договором купівлі-продажу №288 від 16.02.2023 із власного рахункового рахунку.

Крім того зазначає, що позивачем в порушення вимог ст. 130-1 ч.4 ЗК України не внесено одночасно з пред"явленням позову на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець, що є підставою для відмови в позові.

ОСОБА_1 є добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку, тому відсутні підстави для припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, визнання недійсним та скасування запису про право власності ОСОБА_1 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, вважає, що договір купівлі - продажу земельної ділянки від 16.02.2023р, посвідчений приватним нотаріусом Федкевич Н.М., між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідає вимогам чинного законодавства , його зміст не суперечить положенням ЦК України, іншим актам цивільного та земельного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, сторони правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлено цим договором.

Третя особа, приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М. в судові засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

04.07.2023 на адресу суду надала пояснення , в яких зазначила, що позовні вимоги вважає безпідставними та необгрунтованими, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогоподарського призначення площею 2,9227га, посвідчений з чітким дотриманням вимог законодавства як щодо посвідчення договору, так і з ретельним дотриманням прав суб`єкта переважного права купівлі даної земельної ділянки.

Фактичні обставини

Суд встановив, що 26.08.2016 між ОСОБА_6 та ТОВ " Агрофірма Ріжки" укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,923, у тому числі рілля -2,923га, кадастровий номер земельної ділянки : 3224485200:02:008:0121, строком на 7 років з дати державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 143238грн.13коп. (а.с 29-30) . Державна реєстрація даного договору відбулась 31.08.2016, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.31-32)

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.03.2020р. ОСОБА_3 , успадкував після смерті ОСОБА_6 , земельну ділянку, площею 2,9227 га , цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224485200:02:008:0121, що знаходиться на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області , яка належала ОСОБА_6 на підставі акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 017848 (а.с.37,38). Про що 31.05.2021 повідомив ТОВ "Агрофірма Ріжки (а.с.36). 18.11.2022р. ОСОБА_3 звернувся до ТОВ "Агрофірма Ріжки" з заявою про виплату орендної плати за 2022р. згідно укладених договорів оренди землі від 26.08.2016 та 03.08.2017 на картковий рахунок(а.с.39)

Як вбачається з листа №13/01-16 від 12.01.2023 приватного нотаріуса Федкевич Н.М. Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області, повідомила ТОВ "Агрофірма Ріжки, як суб`єкта переважного права, про намір власника реалізувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,9227 га, кадастр-вий номер: 3224485200:02:008:0121 шляхом продажу та для ознайомлення надано проєкт договору купівлі - продажу та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 12.01.2022 року. Ціна договору купівлі-продажу визначалась у розмірі 230000грн. Згідно рекомендованого відправлення ТОВ "Агрофірма Ріжки " отримала зазначений лист 18.01.2022 ( а.с. 148-152).

03.02.2022 ОСОБА_5 надіслала приватному нотаріусу Федкевич Н.М. лист , в якому повідомила, що 31.01.2022р. між ТОВ "Агрофірма Ріжки" та ОСОБА_5 укладено договір про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,9227 га, кадастровий номер: 3224485200:02:008:0121. Прийняла пропозицію ОСОБА_3 укласти договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки із заявленою ціною 230000грн.(а.с.153).

Згідно договору про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 31.01.2022 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 01.02.2022 ТОВ "Агрофірма Ріжки передала ОСОБА_5 переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,9227 га, кадастровий номер: 3224485200:02:008:0121 , державна реєстрація договору відбулась 01.02.2022.(а.с.45-47).

Приватний нотаріус Федкевич Н.М. Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області листом №165/01-16 від 26.09.2022 , повідомила ОСОБА_5 , як суб`єкта переважного права, про реєстрацію 26.09.2022 за заявою власника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно новий намір щодо продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,9227 га, кадастровий номер: 3224485200:02:008:0121 та для ознайомлення надано проєкт договору купівлі - продажу та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 26.09.2022року. Ціна договору купівлі-продажу визначалась у розмірі 250 000,00грн. Згідно рекомендованого відправлення ОСОБА_5 отримала зазначений лист, з додатками 04.10.2022 ( а.с. 154-159).

28.10.2022 на адресу приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М. надійшов лист від ОСОБА_5 , згідно якого остання прийняла пропозицію ОСОБА_3 щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки із заявленою у проєкті договору купівлі - продажу ціною 250 000 грн. та з іншими умовами договору (а.с.160).

Приватний нотаріус Федкевич Н.М. Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області листом №232/01/16 від 07.12.2022 , повідомила ОСОБА_5 , як суб`єкта переважного права, про реєстрацію 07.12..2022 за заявою власника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно новий намір щодо продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,9227 га, кадастровий номер: 3224485200:02:008:0121 та для ознайомлення надано проект договору купівлі - продажу та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 07.12.2022року. Ціна договору купівлі-продажу визначалась у розмірі 500 000,00грн. Згідно рекомендованого відправілення ОСОБА_5 отримала зазначений лист, з додатками 04.01.2022 ( а.с. 161-166).

02.02.2023 на адресу приватного ноиаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М. надійшов лист від ОСОБА_5 , згідно якого остання прийняла пропозицію ОСОБА_3 щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки із заявленою у проєкті договору купівлі - продажу ціною 500 000,00 грн. та з іншими умовами договору (а.с.167).

Листом № 30/01-16 від 03.02.2023 ОСОБА_5 повідомлена приватним нотаріусом, як суб`єктом переважного права на виконання вимог ст. 130-1 ЗК УКраїни про те, що 16 лютого 2023 о 11.00 годині в приміщенні, яке є робочим місцем ( АДРЕСА_1 ) відбудеться укладення договору купівлі-продажу зазначеної вище земельної ділянки за 500 000,00грн., роз"яснено, які документи необхідно мати, наслідки відмови від укладення договору та неявки для укладення договору. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_5 отримала 07.02.2023 (а.с.169-172).

Згідно листа ОСОБА_5 від 16.02.2023, отримане приватним нотаріусом Федкевич Н.М. 22.02.2023, ОСОБА_5 повідомила, що продаж земельної ділянки загальною площею 2,9227 га, кадастравий номер: 3224485200:02:008:0121, із заявленою ціною 500 000,00грн, вважає порушенням переважного права, оскільки ринкова варість цієї ділянки значно нижча, що підтверджується як експертною оцінкою так нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки. Дії щодо підвищення ціни вважає зумисними з метою унеможливлення купівлі нею даної земельної ділянки (а.с.173)

Згідно письмових пояснень приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області від 04.07.2023р. ОСОБА_5 16.02.2023 о 11.00 год не з"явилась в призначений день і час для укладення договору(а.с.146).

16.02.2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,9227, що розташована на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, кадастравий номер: 3224485200:02:008:0121 і сплатив за неї грошову суму у розмірі 500 000,00грн, що підтверджується наданою квитанцію від 16.02.2023. Нормативна грошова оцінки за даними витягу із технічної документації складає 126924,23грн ( а.с.125-126).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Щодо розгляду справи по суті за відсутності позивача , який будучи належним чином повідомлений про розгляд справи , повторно не з"явився в судове засідання та не подав заяви про розгляд справи без його участі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).

До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 2, 4-6, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи на власний розсуд право на звернення до суду за захистом, особа (позивач) самостійно визначає час такого звернення, предмет та підстави позову, зміст позовних вимог, особу (відповідача), яка має відповідати за її позовом тощо.

Разом із тим, ініціювавши розгляд цивільної справи в суді, позивач зобов`язаний добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки визначені законом або судом.

Так, принцип змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України), зокрема передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За загальним правилом розгляд цивільної справи по суті має завершуватись вирішенням ініційованого позивачем спору в спосіб ухвалення судом рішення про задоволення (повне, часткове) чи відмову у задоволенні позову або врегулюванням спору між сторонами у спосіб затвердження судом мирової угоди сторін.

Разом із тим процесуальний закон надає можливість особі, яка звернулась із відповідним позовом до суду, припинити судовий процес за власною ініціативою шляхом подання заяви про залишення позову без розгляду або заяви про відмову від позову.

Натомість законодавцем у чинному ЦПК України встановлені певні процесуальні запобіжники, спрямовані на унеможливлення використання інституту залишення позову без розгляду для зловживання позивачем процесуальними правами.

Так, відповіднодо пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України позивач може подати заяву про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті.

Тобто залишення позову без розгляду з ініціативи позивача можливе лише на певній стадії судового процесу, а саме до початку розгляду справи по суті. В той же час у подальшому залишення позовної заяви без розгляду за ініціативою суду, здійснюється лише за наявності підстав, зазначених в статті 257 ЦПК України, через які справа не може бути розглянута по суті.

Вказане правило є реалізацією вищенаведених принципів цивільного судочинства, спрямоване на дисциплінування сторін, в тому числі й позивача як ініціатора судового розгляду, покликано унеможливити ситуації, коли, наприклад, після початку розгляду справи по суті, особа, яка звернулась до суду, будучи обізнаною із позицією відповідача та наданими ним доказами (показаннями свідків, висновком експерта тощо), порівнюючи їх зі своїми доказами або з огляду на ненадання власних доказів, прогнозує негативний для себе результат вирішення справи і, не користуючись своїм правом на подання заяви про залишення позову без розгляду, штучно створює умови, за яких позов має бути залишений без розгляду за ініціативою суду. При цьому метою таких дій є отримання можливості повторного звернення до суду з приводу того ж самого спору між тими самими сторонами.

Вочевидь така ситуація має наслідком порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін, оскільки відповідач, не маючи ефективних засобів захисту своїх процесуальних прав та законних інтересів, буде вимушений брати участь у невизначений кількості судових процесів з вирішення по суті одного спору, ініційованих недобросовісним позивачем або позивачем, який неналежним чином підготувався до судового розгляду.

Крім того, Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 521/6462/17, погоджуючись із тим, що суд першої інстанції розглянув справу по суті за відсутності належним чином повідомленого позивача, який повторно не з`явився в судове засідання, звертав увагу, що із 15 грудня 2017 року, у зв`язку зі змінами до процесуального закону, наслідки повторної неявки позивача у судове засідання змінилися.

Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Системне тлумачення правил частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що вони спрямовані на дисциплінування позивача як ініціатора судового розгляду, повинні стимулювати його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити, у тому числі, затягування розгляду справи.

Отже залишення позову без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання є негативним наслідком саме для позивача, оскільки змушує його повторно вчиняти дії з метою захисту своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В той же час, наведене не може використовуватися на шкоду інтересам відповідача, який належним чином виконав покладений на нього обов`язок щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, через що справа може бути розглянута по суті.

До початку розгляду справи по суті позивач ТОВ " Агрофірма Ріжки" не подав заяву про залишення позову без розгляду та не повідомляла про наявність інших обставин, які б унеможливлювали вирішення спору по суті в цій справі.

Про причини своєї неявки в судові засідання призначені на 22 серпня 2023 року та 11 вересня 2023 року ТОВ "Агрофірма Ріжки" суд не повідомило.

В судовому засіданні 11 вересня 2023 року представники відповідачів не заперечували проти розгляду справи за відсутності позивача та просили ухвалити рішення по суті спору про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин, залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суперечило б як завданню цивільного судочинства, так і його основним засадам (принципам), передбаченим, зокрема пунктами 2, 4-6, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України, оскільки призвело б до негативних наслідків в першу чергу для відповідачів, а не для позивача, який би у такий спосіб, фактично з власної ініціативи, всупереч встановлених законодавцем процесуальних запобіжників, отримав можливість на повторне звернення до суду.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.05.2023 у справі № 285/2961/21, відповідно до якого, суд першої інстанції може розглянути справу по суті за відсутності позивача, який будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини своєї неявки та не подав заяву про розгляд справи без його участі, за сукупності таких умов: а) неявка позивача не перешкоджає вирішенню спору; б) таке вирішення, з урахуванням обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів і процесуальної поведінки сторін відповідатиме завданню цивільного судочинства та його основним засадам (принципам); в) відповідач не заперечує проти розгляду справи за відсутності позивача.

Щодо позовних вимог

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статі 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ст.4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 року №18-рп/2004 дів визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що : а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д)означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглибленням в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також, у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свобод чи інтересів інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021 №925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатом розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду і змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і вид характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05.06.2018 №338/180/17; від 11.09.2018 року №905/1926/16; від 30.01.2019 року №569/17272/15-ц; від 11.09.2019 року №487/10132/14-ц; від 16.06.2020 року №145/2047/16-ц.

Згідно ст. 130-1 ЗК України переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб`єкти:

а) у першу чергу - особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина), якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва;

б) у другу чергу - орендар земельної ділянки.

Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги може реалізувати таке право у разі відсутності суб`єкта першої черги або відмови суб`єкта першої черги від реалізації такого права.

У разі якщо відповідно до закону особа, зазначена у пунктах "а" і "б" цієї частини, не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вона може в порядку, визначеному частиною п`ятою цієї статті, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку.

Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення реалізується за умови, що суб`єкт переважного права сплачує ціну, за якою здійснюється продаж земельної ділянки, а в разі продажу на аукціоні (земельних торгах) - якщо його пропозиція є рівною пропозиції, що є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону (земельних торгів), а також виконує всі інші умови договору купівлі-продажу, встановлені продавцем.

За наявності переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення її власник зобов`язаний не пізніш як за два місяці до дня укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки зареєструвати намір щодо продажу земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У разі якщо продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється не на земельних торгах, заява про державну реєстрацію такого наміру подається у визначений цією частиною строк нотаріусу, який здійснюватиме нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, разом з проектом такого договору. Нотаріус зобов`язаний протягом трьох робочих днів повідомити про такий намір суб`єктів переважного права цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Суб`єкт переважного права вважається повідомленим про зазначений намір також у разі його відмови отримати повідомлення, про що є відповідна позначка, або якщо повідомлення повернулося до нотаріуса у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Суб`єкти переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги встановлюються шляхом отримання відомостей із Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який бажає скористатися таким переважним правом, зобов`язаний повідомити про це нотаріуса цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Протягом місяця з дня отримання такого повідомлення нотаріус за погодженням із продавцем земельної ділянки повинен призначити день і час укладення договору купівлі-продажу та повідомити про це суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки, який виявив бажання скористатися таким правом, цінним листом з описом вкладень та повідомлення про вручення.

У разі якщо протягом місяця з дня, коли суб`єкт переважного права був належним чином повідомлений нотаріусом про намір щодо продажу земельної ділянки, такий суб`єкт не повідомив належним чином нотаріуса про своє бажання скористатися переважним правом або відмовився від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, або не з`явився для укладення такого договору у день і час, призначені нотаріусом (за умови отримання повідомлення про вручення суб`єкту переважного права повідомлення про призначення дати та часу укладення договору купівлі-продажу або повідомлення про відмову від отримання такого повідомлення або якщо повідомлення повернуто нотаріусу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання), вважається, що такий суб`єкт переважного права відмовився від свого переважного права.

У разі зміни власником земельної ділянки ціни та інших умов договору купівлі-продажу процедура, передбачена абзацами другим - четвертим цієї частини, здійснюється повторно.

Вимоги цієї частини не поширюються на випадки продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення:суб`єкту переважного права купівлі земельної ділянки першої черги; суб`єкту переважного права купівлі земельної ділянки другої черги, за умови відсутності суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки першої черги або у разі надання ним письмової відмови від реалізації свого переважного права.

У разі якщо протягом місяця з дня спливу строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений, процедура, передбачена абзацами другим - четвертим цієї частини, здійснюється повторно.

У разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням переважного права її купівлі суб`єкт переважного права, який відповідно до цієї статті може реалізувати таке право, має право пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець.

Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення може бути передано його суб`єктом іншій особі, яка відповідно до закону може набути у власність таку земельну ділянку.

Передача переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється за письмовим договором між суб`єктом переважного права та особою, якій передається таке право. Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передане іншій особі, підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому для державної реєстрації обтяжень речових прав на земельні ділянки.

Про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення особа, яка передає переважне право, зобов`язана письмово повідомити власника земельної ділянки протягом трьох робочих днів з дня державної реєстрації переходу такого права. Повідомлення здійснюється цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку.

У разі якщо після повідомлення нотаріусом суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення про намір власника щодо її продажу суб`єкт переважного права передав таке право іншій особі, суб`єкт переважного права зобов`язаний повідомити особу, якій таке право передане, про такий намір.

Передача переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення не зупиняє строків, передбачених частиною третьою цієї статті.

До особи, якій передано переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, переходять усі права та обов`язки попереднього суб`єкта такого права за правовідносинами, пов`язаними з реалізацією такого права.

Як встановлено судом ТОВ "Агрофірма Ріжки" , відповідно до договору оренди земельної ділянки від 26.08.2016, як орендар, мало переважне право купівлі земельної ділянки площею 2,9227, що розташована на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, кадастравий номер: 3224485200:02:008:0121.

Однак, згідно договору про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 31.01.2022 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 01.02.2022 ТОВ "Агрофірма Ріжки" передала ОСОБА_5 переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,9227 га, кадастровий номер: 3224485200:02:008:0121 , державна реєстрація договору відбулась 01.02.2022.(а.с.45-47).

Таким чином, ТОВ "Агрофірма Ріжки" на момент укладення договору купівлі-продажу № 288 від 16.02.2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 2,9227, що розташована на території Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, кадастравий номер: 3224485200:02:008:0121, не являлось суб"єктом переважного права купівлі зазначеної земельної ділянки.

До ОСОБА_5 , якій передано переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, перейшли усі права та обов`язки попереднього суб`єкта такого права за правовідносинами, пов`язаними з реалізацією такого права, тобто ТОВ «Агрофірма Ріжки».

ОСОБА_5 відмовилась від свого переважого права на купівлю земельної ділянки площею 2,9227, кадастравий номер: 3224485200:02:008:0121, оскільки не з`явилась для укладення договору 16.02.2023 о 11.00год, призначений нотаріусом, отримавши повідомлення про призначення дати та часу укладення договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки 07.02.2023, згідно описом експрес відправлення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.170-172).

Згідно ухвали Таращанського районного суду Київської області від 22.08.2023 позов, в частині позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Наталія Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав покупця та визнання права власності, припинення права власності та скасування запису про право власності, залишений без розгляду.

Враховуючи відсутність порушенного права ТОВ «Агрофірма Ріжки», під час укладення договору купівлі-продажу №288 від 16.02.2023 земельної ділянки площею 2,9227, кадастравий номер: 3224485200:02:008:0121, суд приходить до висновку , що в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з позов про переведення прав та обов`язків покупця, не внесено на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець. Невиконання позивачем цієї умови є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду № 638/4200/16-ц від 14.11.2019 та постанові Верховного суду № 371/1652/17-ц від 21.09.2020.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ТОВ «Агрофірма Ріжки» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Наталія Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав покупця та визнання права власності, припинення права власності та скасування запису про право власності, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ріжки», код ЄДРПОУ 36178555, адреса місцезнаходження: с. Ріжки Білоцерківський район Київська область вул. Нагірна,1;

відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживанняї: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Наталія Миколаївна, адреса місцезнаходження м.Тараща Білоцерківський район Київської області вул. В.Сікевича,75.

Дата складення повного рішення: 15.09.2023 року.

Головуючий:О. В. Разгуляєва