Рішення

від 06.11.2007 по справі 13162-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

13162-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

06.11.2007Справа №2-2/13162-2007

За позовом: Державного підприємства «Дельта-лоцман» ( 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27).

До відповідача:  Дочірнього підприємства «Трансшип» ( 98300, м. Керч, вул. Борисенко, 44, кв. 19).

Про стягнення 5591,02 дол. США.

                                                                                                           Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Божнюк – представник, доруч.у справі..

Від відповідача: не з'явився

    Суть спору:  

Позивач – Державне підприємство «Дельта-лоцман» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача –Дочірнього підприємства «Транс шип» про стягнення 2262,52 дол. США у тому числі заборгованість у розмірі 2126,65 дол. США, пеня у розмірі 76,66 дол. США та штраф у розмірі 59,21 дол. США.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.09.2006 року між сторонами було укладено договір № 153/11-06. У виконання умов договору  у період з 07.06.2007р. по 27.06.2007р. на підставі заявок відповідача позивач надав послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суднами, які знаходились під агентуванням відповідача на суму 2126,65 дол. США. На виконання умов п.2.1.2 договору позивачем було надано відповідачу рахунки на оплату наданих послуг, на яких є відмітка відповідача про отримання, які оплачені не були. Згідно з ч. 2 ст. 231 ЦК України, за порушення взятих на себе зобов'язань відповідачу нараховане позивачем штраф у розмірі 59,21 дол. США та пеня у розмірі 76,66 дол. США.

          15 жовтня 2007 року від позивача надійшла заява № 4695 від 09.10.2007р. про збільшення позовних вимог, у якої поянює, що на підставі заявок відповідача у період з 09.07.2007р. по 29.07.2007р. позивач надав послуги з регулювання руху суден та лоцманського проведення суднам на загальну суму 2993,64 дол. США, які оплачені відповідачем не були, у зв'язку з чим позивачем було нараховане 125,29 дол. США, пені та 209,57 дол. США штрафу, збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з ДП «Транс шип» 5591,02 дол. США.

          05 листопада 2007р. позивач заявою уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 201,95 дол. США та штраф у розмірі 268,78 грн., вказавши в заяві від 05.11.2007р. № 5115 про те, що 19.09.2007р. від відповідача надійшли кошти в сумі 2126,65 дол. США, а 21.09.2007р. в сумі 2993,64 дол. США, всього надійшло 5120,29 дол США.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив:

22.09.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 153/П-06 (а.с. 13-15).

Відповідно до ст.4 Кодексу торгівельного мореплавства України (від 23.05.1995 року № 176/95-ВР) до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Відповідно до ст.6 Кодексу торгівельного мореплавства України (від 23.05.1995 року № 176/95-ВР) включення в договори, передбачені цим Кодексом, умов про застосування  іноземного  законодавства і звичаїв торговельного мореплавства дозволяється у разі, коли сторони можуть відповідно до цього Кодексу відступати від його правил.

Згідно із ст.7 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IV) відносини у сфері господарювання регулюються  Конституцією України, цим Кодексом, законами

України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України,  

нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого  

самоврядування,  а також іншими нормативними актами.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-IV) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства,  свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть  відступити  від  положень  актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у  разі,  якщо  обов'язковість  для  сторін  положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.  

Згідно із ст.526, 527 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та  доповненнями) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких  умов та вимог –  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що   звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти   виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті  зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна  із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того,  що обов'язок виконується належним боржником  або  виконання  приймається   належним кредитором чи уповноваженою на це особою,  і несе ризик наслідків непред'явлення  такої вимоги.

Згідно із ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником  (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно,  сплатити  гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти  господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,

договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання - відповідно

до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.599 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

         Відповідно до п.1.1, 2.1.1. вказаного договору позивач по справі прийняв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги лоцманського проведення суден та регулювання руху суден, а відповідач повинен прийняти та оплатити надані послуги, при цьому споживачем послуг позивача є “судновласник” (судновласник, оператор, фрахтувальник, вантажовідправник, вантажоодержувач або інший платник зборів, за дорученням якого діє  відповідач).  

Пунктом 2.1.2 вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання надавати відповідачеві рахунки для сплати зборів і платежів за користування послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів та вимог договору.

Відповідно до п.2.2.3 вказаного договору відповідач зобов'язаний розрахунки за Договором  здійснювати в валюті виставлених рахунків відповідно до умов договору по  суднах,  що плавають під іноземним прапором – у доларах США або евро, а під прапором України –  у національній валюті України. Оплата повинна здійснюватись у порядку визначеному діючим законодавством України у сфері ЗЕД, валютного регулювання та

валютного контролю.

Відповідно до п.2.2.4 вказаного договору відповідач зобов'язаний сплачувати рахунки,

виставлені позивачем, у терміни, визначені договором.

Відповідно до п.4.1 вказаного договору порядок стягнення і розмір зборів визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, а по зборам, що не підлягають державному регулюванню, - згідно розцінок позивача. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок відповідача і проводяться за його рахунок.

Відповідно  до п.4.2 вказаного договору оплата здійснюється відповідачем відповідно

до рахунків.

Відповідно до п.5.3 вказаного договору за несвоєчасну оплату рахунків відповідач несе відповідальність відповідно до ч. 2 ст.231 Господарського кодексу України.

                  Вказаний договір набрав чинності з 22.09.2006 року та діє до 31.12.2007 року.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими

учасниками судового процесу.

У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 201,95 дол. США та штраф у розмірі 268,78 грн., у зв'язку з тим, що  відповідач сплатив суму заборгованості у розмірі 5120,29 грн., що підтверджують виписки банку та акт звірки за період з 01.06.2007р. по 31.07.2007р. станом на 11.10.2007р.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне у частині стягнення основного боргу у розмірі 5120,29 грн. провадження у справі  припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

         Відповідно до ст. 547 ЦК України угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі.

Сторони в договорі передбачили відповідальність відповідача у разі порушення зобов'язання (п.5.3 договору).

Відповідно до ч.2.ст 231 ЦК України, передбачає що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора єкономіки, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семі відсотків вказаної вартості.

Вимога позивача про стягнення пені за період з 08.06.2007р. по 30.07.2007р. у розмірі 201,95 дол. США та штрафу за той же період у розмірі 268,78 дол. США. підлягає задоволенню, оскільки сторонами передбачені у договорі.

Відповідач не надав суду доказів виконання прийнятих на себе зобовґязань, у звґязку з чим суд задовольняє позовні вимоги у частині стягнення пені у розмірі 201,95 дол. США та штрафу у розмірі 268,78 дол. США.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно із ст.49 ГПК України у повному обсязі,

оскільки борг оплачений після звернення позивача із позовом до суду.

За згодою представника позивача у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна

частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 12.11.2007р.

        Керуючись ст.49,п.1-1 ст. 80, ст.ст.77,82,84,85 ГПК України, суд   

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Трансшип» (98300, АР Крим, м. Керч, вул.. Борзенко 44, кв. 19, р/р 26003500387451 в УСБ м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 32418126) на користь Державного підприємства «Дельта-лоцман» ( 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, р/р 26006129800238 у МФ ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 326007, ЄДРПОУ 25374003) пеню у розмірі 201,95 дол. США., штраф у розмірі 268,78 дол. США, а також 55,92 дол. США державного мита і 118 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У частині стягнення  5120 грн. 29коп. заборгованості провадження у справі припинити у зв'язку із відсутністю предмету спору.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.