Рішення

від 11.10.2007 по справі 12813-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12813-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2007Справа №2-7/12813-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріель» (95034, м. Сімферополь, вул. Шполянської, 9, кв. 18, ідентифікаційний код 31795341)

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (95034, м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, 7, ідентифікаційний код 30848549)

Про стягнення 202394,68 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Петрова Л. В., предст.. дов. №3 від 04.06.2007 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріель» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД про стягнення 202394,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті вартості переданого за договором купівлі-продажу №К-12/1 від 17.10.2005 р. простого векселя, через що заборгованість ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД перед ТОВ «Аріель» складає 163949,68 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 29510,90 грн. та 3% річних у сумі 8934,10 грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

17.10.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріель», що діє через свого повіреного ТОВ «Фондова компанія «Лідер» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №К-12/1, згідно з п. 1.1 якого Продавець продає та передає у власність Покупця, а Покупець придбає у власність та сплачує наступний цінний папір:

- емітент: ДПДГ «Передгірське» ІВІВ «Магарач» код ЗКПО 00334818;

- вид цінних паперів: вексель простий;

- номінальна вартість векселя: 163949,68 грн.

Відповідно до п. 1.3 Договору вартість векселя складає 163949,68 грн.

Згідно з п. 2.1.1 та п. 2.1.2 Договору Покупець зобов'язується протягом тридцяти календарних днів сплатити суму, вказану в п. 1.3 Договору, на розрахунковий рахунок Продавця, а також прийняти від Продавця вексель згідно з актом приймання-передачі.

В п. 2.2.1 Договору встановлений обов'язок Продавця протягом двох днів з моменту підписання цього Договору передати Покупцеві вексель, підписавши при цьому акт приймання-передачі векселя.

З матеріалів справи вбачається, що відповідний акт приймання-передачі векселя був підписаний між сторонами 17.10.2005 р.

Проте, вартість придбаного векселя відповідачем до часу подачі позову до суду в добровільному порядку сплачена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 163949,68 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Наявність заборгованості у зазначеному розмірі підтверджується також відповіддю ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД на претензію №78 від 06.02.2007 р. (а. с. 13). За таких обставин, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем прийнятих на себе обов'язків за договором купівлі-продажу №К-12/1 від 17.10.2005 р. з повної та своєчасної оплати вартості придбаного векселя, через що вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД заборгованості у розмірі 163949,68 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 3.3 Договору сторони передбачили, що при простроченні оплати Покупцеві нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

Так, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Як вже було зазначено раніше, відповідач повинен був сплатити вартість переданого векселю протягом 30 календарних днів.

Приймаючи до уваги те, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України), стягенню з відповідача підлягає пеня за період з 16.11.2005 р. по 16.05.2006 р. у наступних размірах:

-          163949,68 грн. х 19% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 182 дн. = 15532,55 грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Судом встановлено, що сума 3% річних у розмірі 8934,10 грн., згідно з доданим до позовної заяви розрахунку, обчислена позивачем правомірно, а тому підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріель».

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (95034, м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, 7, ідентифікаційний код 30848549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріель» (95034, м. Сімферополь, вул. Шполянської, 9, кв. 18, ідентифікаційний код 31795341) суму заборгованості у розмірі 163949,68 грн., пеню у сумі 15532,55 грн., 3% річних у розмірі 8934,10 грн., 1884,21 грн. державного мита та 109,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.