Постанова

від 14.09.2023 по справі 296/7614/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/7614/23 Головуючий у 1-й інст. Шкиря В. М.

Категорія 18 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Галацевич О.М., Павицької Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/7614/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про захист порушених цивільних прав та стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 09 серпня 2023 року, постановлену під головуванням судді Шкирі В.М. у м. Житомирі

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність при розгляді її клопотання від 05 лютого 2015 року Виконавчим комітетом Житомирської міської ради; стягнути з Виконавчого комітету Житомирської міської ради на її користь 130 000 грн моральної шкоди, заподіяної 13 порушеннями при розгляді клопотання від 05 лютого 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 05 лютого 2015 року вона звернулася до виконавчого комітету Житомирської міської ради із клопотанням про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку у межах норм безоплатної передачі у розмірі 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до п.6 ст.118 Земельного кодексу України. Рішенням п`ятдесятої сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 20.08.2015 №978 (п.31 додатку) ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі ст.39 Земельного кодексу України, ст.17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", невідповідності містобудівній документації тобто розгляд тривав протягом 200 днів. При цьому було допущено 13 порушень законодавства. Зазначила, що вже зверталася до суду із таким позовом, проте ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26.05.2023 у справі №296/4942/23 незаконно, на її думку, відмовлено у відкритті провадження проте, ОСОБА_1 повторно звертається до суду загальної юрисдикції з цим же позовом.

Ухвалою Корольовського районногосуду м.Житомира від09серпня 2023року у відкритті провадження відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим,що суд першої інстанції незаконно відмовив позивачу у доступі до правосуддя. ОСОБА_1 вважає, що подана до суду позовна заява відповідає ст. 4 та ст.16 ЦПК України та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказує, що викладений в оскаржуваній ухвалі висновок суду не відповідає обставинам позовної заяви. Зазначає, що відмова у відкритті провадження у справі не відповідає нормам чинного законодавства та обмежує її цивільні права та інтереси.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідач до апеляційного суду також не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без участі представника виконавчого комітету Житомирської міської ради.

Неявка учасників справи не перешкоджає її розгляду (ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 05 лютого 2015 року ОСОБА_1 було складено та подано до Житомирської міської ради клопотання про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку у межах норм безоплатної передачі у розмірі 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до п.6 ст.118 Земельного кодексу України. До клопотання додано: викопіювання, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; копії фотографій забудови; акт обстеження земельної ділянки від 30.04.2013 з додатками.

Рішенням п`ятдесятої сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 20.08.2015 №978 (п.31 додатку) ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі ст.39 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", невідповідності містобудівній документації.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у вказаній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Устатті 125 Конституції Українипередбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першоїстатті 4 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно із пунктом 1 частини першоїстатті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у зазначеній процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Аналіз наведених процесуальних норм доводить, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до положень статей116,118,123 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Зокрема, у процесі передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування зазначені органи приймають наступні рішення: про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні; про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність; про надання земельної ділянки у користування.

При цьому відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність (наданні у користування) або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесенихКонституцією Українита законами України до їхньої компетенції, у тому числі питань в галузі земельних відносин, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції (пункт 3.2рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010).

При визначенні юрисдикції справ зі спорів, що виникають при здійсненні органами місцевого самоврядування повноважень із землеустрою та державної реєстрації прав на земельні ділянки, слід з`ясувати питання стосовно наявності/відсутності існуючого речового права позивача або інших осіб на земельну ділянку або на об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, а також встановити яке рішення прийняв суб`єкт владних повноважень у межах своєї компетенції (нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії).

Якщо особа звертається до органу місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або затвердження відповідного проекту землеустрою, за результатом розгляду якого цей орган відмовляє у задоволенні відповідного клопотання або взагалі залишає його без розгляду вцих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Така відмова підлягає оскарженню у порядку адміністративного судочинства, якщо рішення органу місцевого самоврядування, вимоги позивача або ж заперечення відповідача не пов`язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 280/191/19 (провадження № 14-377цс19).

Вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (частина п`ята статті 21 КАС України; постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року, справа № 180/1560/16-а, провадження № 11-1123апп19).

Як встановлено зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її клопотання від 05.02.2015 про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку у межах норм безоплатної передачі у розмірі 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства, внаслідок чого порушено її права та заподіяно моральну шкоду.

Аналіз змісту вимог позовної заяви та зазначених13 порушень дає підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_1 оскаржує незаконні, на її думку, дії суб`єкта владних повноважень Виконавчого комітету Житомирської міської ради під час розгляду її клопотання від 05.02.2015 щодо відведення земельної ділянки, за результатом розгляду якого компетентний орган відмовив їй у задоволенні відповідного клопотання, внаслідок чого не тільки порушені її конституційні права, а і завдано їй моральної шкоди.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими.

Колегія суддів наголошує, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про протиправність дій та рішення виконавчого органу місцевого самоврядування і відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень. Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від26 листопада 2021 року у справі № 295/5101/21 (провадження

№ 61-16527св21), від 25 січня 2023 року у справі № 295/6697/22.

Враховуючи те, що відповідач під час розгляду клопотання ОСОБА_1 від 05.02.2015 здійснював владні управлінські функції та реалізовував свої контрольні функції у сфері управління діяльності, відтак такий спір є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, вимога про стягнення моральної шкоди в розумінні зазначених вище роз`яснень Верховного Суду, також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами ч.5ст.21 КАС України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.

Крім того, колегія суддів наголошує, що ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26.05.2023 по справі №296/4942/23, яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 11.07.2023, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 доВиконавчого комітетуЖитомирської міськоїради прозахист порушенихцивільних правта стягненняморальної шкоди, та зазначено, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Натомість ОСОБА_1 повторно звертається із аналогічним позовом з тим же предметом та з тих же підстав, про що сама вказує у своїй позовній заяві та апеляційній скарзі, зазначаючи, що вказана ухвала порушує її право на доступ до суду.

Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи ОСОБА_1 , оскільки вона не позбавлена права звернутися до суду адміністративної юрисдикції із відповідним позовом, про що їй роз`яснено місцевим судом.

Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції.

Додані ОСОБА_1 до апеляційноїскарги докази,стосуються обгрунтуваннясуті позовнихвимог,а нещодо спростуваннявизначення юрисдикціїсправи.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що звернення ОСОБА_1 до суду цивільної юрисдикції з подібними позовами може свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, оскільки як суди першої інстанції так і апеляційний суд неодноразово вказували позивачу, що зазначені позови відносяться до суду адміністративної юрисдикції.

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 09.08.2023 по справі № 295/5486/22 (за подібним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист конституційних прав та відшкодування моральної шкоди).

Відповідно до пункту 1ст.374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост.375ЦПКУкраїнисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішенняз додержаннямнормматеріальногоі процесуальногоправа.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, щоухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 09 серпня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Судді: