Постанова

від 13.09.2023 по справі 635/6146/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Харків

справа № 635/6146/20

провадження № 22-ц/818/1208/23

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії Маміної О.В. Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Носової К.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Садівниче товариство «Янтарь», екс-керівник Садівничого товариства «Янтарь» Панфілова Валентина Федорівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Янтарь», екс-керівника Садівничого товариства «Янтарь» Панфілової Валентини Федорівни про зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Садівничого товариства «Янтарь» в особі представника Сунцова Володимира Васильовича на рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2021 року, ухвалене суддею Лук`яненко С.А., -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Садівничого товариства «Янтарь», екс-керівника Садівничого товариства «Янтарь» Панфілової Валентини Федорівни про зобов`язання вчинити певні дії.

В обгрунтування позову зазначає, що він є членом товариства «Янтарь», в якому у нього є у володінні земельна ділянка № НОМЕР_1 . Зазначене товариство є обслуговуючим кооперативом та діє на підставі Статуту, пунктом 5.1.3 якого закріплюється право членів Товариства вносити пропозиції щодо поліпшення роботи Товариства, усунення недоліків у роботі органів його управління та посадових осіб. Пунктом 5.1.4 Статуту закріплюється право членів Товариства звертатись до органів управління та органів контролю Товариства та посадових осіб Товариства із запитами та одержувати письмові відповіді на свої запити. 23 серпня 2020 року він намагався звернутись із чотирма письмовими запитами (зверненнями), передавши їх керівнику ОСОБА_2 , яка перебувала у сторожці та приймала гроші готівкою за різноманітні послуги Товариства, але вона відмовилась прийняти звернення і проставити відмітку про їх отримання, а отже відмовилась їх розглядати. За таких обставин він вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Просив суд визнати протиправною відмову в прийнятті його звернень та зобов`язати керівника СТ «Янтарь» Панфілову Валентину Федорівну або інших відповідних посадових осіб Товариства прийняти та розглянути його чотири письмові звернення.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, просив суд визнати протиправними дії ОСОБА_2 і зобов`язати посадових осіб СТ «Янтарь» розглянути його заяви у відповідності до ст.19 ЗУ «Про звернення громадян».

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії екс-голови Правління садівничого товариства «Янтарь» Панфілової Валентини Федорівни щодо відмови зареєструвати і розглянути чотири заяви ОСОБА_1 від 23.08.2020 року.

Зобов`язано Голову правління Садівничого товариства «Янтарь» розглянути чотири заяви ОСОБА_1 від 23.08.2020 року, відповідно до ст.19 ЗУ «Про звернення громадян». Стягнуто з СТ «Янтарь» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі СТ «Янтарь» просить рішення суду першої інстанції скасувати, та постановити нове, яким закрити провадження у справі або відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що необгрнутованим є посилання судом у рішенні на ст. 36 Конституції України, за якою, на думку суду, громадяни України мають право на об`єднання в громадські організації, у тому числі і садівничі товариства. Стаття 36 Конституції України має зовсім інший зміст, де про садівничі товариства навіть не йдеться, тим більш, що садівничі товариства не є громадськими організаціями. Вказує, що безпідстаними є посилання суду у вказаному рішенні на Закон України "Про об`єднання громадян", який на час розгляду цієї справи вже не діяв, оскільки він втратив чинність на підставі Закону України "Про громадські об`єднання" № 4572-VI від 22.03.2012 (Відомості Верховної Ради, 2013, № 1, ст. 1). Виконуючи обов`язок за п. З ч. 1 ст. 264 ЦПК щодо встановлення природи правовідносин з сторонами спору із встановлених обставин, районний суд мав би дійти висновку, що спірні правовідносини між позивачем, який є членом садівничого товариства, і відповідачами (садівничим товариством) по суті є корпоративними. Зазначає, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 року у справі № 509/577/18, спори між членами кооперативу та кооперативом, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням його діяльності, є корпоративними підлягають розгляду судами господарської юрисдикції (аналогічні висновки дивись у станові від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18; у постанові від 17.12.2019 у справі № 4 4887/18). Встановивши, що спір виник між членом товариства та садівничим товариством, яке за правовою природою є обслуговуючим кооперативом, районний суд мав би закрити дане провадження та роз`яснити позивачу про необхідність звернення з таким позовом до суду господарської юрисдикції. Вказує, що судом встановлено, що позивач 23.08.2020 року намагався вручити ОСОБА_2 , як керівникові товариства, під відео фіксацію свої чотири заяви. Між тим, поштою ці заяви на адресу товариства позивач не надсилав, на адресу товариства вони не надходили та довіреними особами товариства вони не отримувались. Одночасно судом встановлено, що 11.07.2020 року відбулись загальні збори членів цього товариства, на яких обрано нового голову правління ОСОБА_3 , яка за актом приймання-передання від попереднього керівника письмових заяв (звернень) позивача не отримувала. Суд підкреслив, що повноваження ОСОБА_3 як голови правління товариства вона почала здійснювати з 01.10.2020 року, тобто на момент звернення ОСОБА_1 23.08.2020 із відповідними заявами і на момент його звернення до суду 28.09.2020 керівником товариства продовжувала бути саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 . Отже, позивач звернувся із заявами про надання інформації щодо діяльності товариства до належної особи. Голова правління товариства Панфілова В.Ф. не зареєструвала чотири звернення ОСОБА_1 та у встановлені строки не надала на них відповідь, чим порушила право позивача на вільне одержання, використання, зберігання інформації про діяльність садівничого товариства, яка необхідна позивачу для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів учасника товариства (хоча термінологічно це не вірно, адже в садівничому товаристві існують саме членські відносини, учасники мають місце у господарських товариствах), а тому наявні усі підстави для визнання її дій протиправними. Вважає, що судом не досліджено належним чином статут товариства, не встановлено, чому позивач не відвідував загальні збори членів товариства, де мали вирішуватися усі питання, що його цікавлять, а присутність на загальних зборах є першочерговим обов`язком члена товариства, без реалізації котрого неможливо реалізувати основні права члена кооперативу, а саме: участь в господарській діяльності кооперативу, в управлінні кооперативом, реалізація права голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління (статті 12 Закону України "Про кооперацію").

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

11 вересня 2023 року від керівника СТ «Янтарь» - Хоміч А.А. надійшла заява про визнання позову у частині позовних вимог та повернення 50% сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Частинами 1 та 4 статті 206ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, визнання позову відповідачем є його одностороннім волевиявленням, яке спрямоване на врегулювання спору з позивачем. На відміну від відмови від позову, визнання відповідачем позову, навіть при його прийнятті судом, не є підставою для закриття провадження по справі, а навпаки, є результатом вирішення спору по суті з ухваленням рішення про задоволення позову.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно наголошує на тому, що суд вправі відмовити у прийнятті визнання позову виключно за наявності встановлених судом обставин, коли таке визнання суперечить закону (його чітко визначеній нормі), або коли таке визнання порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Суди не вправі покласти в основу свого рішення факт визнання позову відповідачем, виключно за наявності обставини, коли таке визнання суперечить закону, або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, не дослідивши при цьому обставини справи.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17).

Апеляційним судом встановлено, що 23 серпня 2020 року ОСОБА_1 , членом СТ «Янтарь», на ім`я керівника СТ «Янтарь» Панфілової В.Ф., було складено чотири заяви, відповідно до яких ОСОБА_1 просив надати йому реквізити розрахункового рахунку для здійснення безготівкових платежів за електроенергію та перерахунку членських внесків, надати йому інформацію про витрату суми коштів спеціального цільового фонду у розмірі 38460 грн., надати йому інформацію про суму боргу по членським внескам за період 2015-2019 року і причини її відсутності у звіті за період з 01.05.2019-30.04.2020 року, а також документальне підтвердження чи спростування ревізійною комісією та правлінням суми цього боргу, просив надати йому копію висновку ревізійної комісії по звіту за період з 01.05.2019 по 30.04.2020, а у разі відсутності такого висновку повідомити його про обставини, які заважають складанню цього документа.

Як зазначає позивач, оскільки приймати його заяви і реєструвати керівник СТ «Янтарь» ОСОБА_2 неодноразово відмовлялась, він вручив зазначені заяви керівнику товариства, здійснюючи відеофіксацію свого звернення, на підтвердження чого надав суду копію відеозапису.

Як вбачається із відеозапису, дослідженого судом першої інстанції, що ОСОБА_1 звертався до керівника СТ «Янтарь» Панфілової В.Ф. із заявами про надання йому вищевказаної інформації, які остання відмовлялась реєструвати і які він залишив їй для розгляду.

Також, 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 звертався до начальника Відділу регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Харківській області Кузьменка С.Л. із заявою, в якій просив притягнути керівника СТ «Янтарь» ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ЗУ «Про звернення громадян».

Згідно відповіді Уповноваженого Верховної Ради з прав людини №Н-14355.3/20 від 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про спори щодо здійснення прав членів кооперативу вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.

Як вбачається із змісту заяви керівника СТ «Янтарь» - Хоміч А.А. про визнання позову від 11 вересня 2023 року СТ «Янтарь» позов визнає та не підтримує апеляційну скаргу, оскільки ОСОБА_1 звертався із письмовими заявами в порядку Закону України «Про звернення громадян» до ОСОБА_2 на момент перебування останньої на посаді керівника обслуговуючого кооперативу СТ «Янтарь» в робочий час. При цьому, ОСОБА_2 незаконно відмовила ОСОБА_1 у прийнятті та реєстрації його звернень, не надала відповідь. Вказує, що Харківським районним судом Харківської області було належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази та надано їм належну правову оцінку, на підставі чого ухвалене законне та обгрунтоване рішення про задоволення позову.

Оскільки апеляційним судом не встановлено, що визнання позову відповідачем суперечить вимогам закону, або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

З урахування викладеного суд не вбачає підстав для скасування рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.142ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Як свідчать матеріали справи СТ «Янтарь» за подання апеляційної скарги було сплачено 1261,20грн. судового збору (т.ІІ, а.с.100).

За таких обставин 50% судового збору сплаченого СТ «Янтарь» за подання апеляційної скарги підлягає поверненню з державного бюджету, а саме 630,60грн. (1261,20грн. / 2).

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Садівничого товариства «Янтарь» в особі представника Сунцова Володимира Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2021 року залишити без змін.

Повернути Садівничому товариству «Янтарь» (смт. Хорошеве, Харківський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 25177573) з державного бюджету 630,60грн. (шістсот тридцять гривень 60коп.).

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2023 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова