Рішення

від 08.09.2023 по справі 926/2810/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/2810/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю помічника судді (за дорученням судді) Гливко А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури (58000, м. Чернівці, вул. Конституційна, 69, код ЄДРПОУ 02910120)

в інтересах держави в особі Держаної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Буддеталь» (58009, м. Чернівці, вул. О.Маланчука, 40, код ЄДРПОУ 31289779)

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 10908,02 грн

Представники сторін:

від прокуратури - Маріуца Р.А.;

від позивача - Гарбуз В.С.;

від відповідача - Хащук В.Д- директор.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Держаної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Буддеталь» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 10908,02 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки було складено акт №0061024 від 01.06.2021 про перевищення транспортним засобом марки IVECO TRAKKER реєстраційний знак НОМЕР_1 (власником якого являється ТОВ «Буддеталь») нормативних вагових параметрів, а саме, фактичне навантаження на строєні осі складало 43,22 т. при допустимих 40 т. внаслідок чого, нараховано плату за проїзд великовагового транспортного засобу у розмірі 325,50 євро, що еквівалентно 10908,02 грн (курс НБУ станом на 01.06.2021 за 1 євро 33,5116 грн), про що складено рахунок плати за проїзд №21174 від 01.06.2021. Станом на момент подання позовної заяви, як зазначає прокурор, відповідачем кошти у добровільному порядку не сплачено.

12.07.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти задоволення позову.

18.07.2023 року прокурором подано відповідь на відзив на позов.

31.07.2023 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

06.09.2023 року позивач надав додаткові пояснення у справі.

08.09.2023 року Господарським судом Чернівецької області отримано заву відповідача про визнання позову в повному обсязі.

ІІ. Рух справи.

21.06.2023 року відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№2810.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 21.06.2023 року позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.07.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.07.2023 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 17.08.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17.08.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче судове засідання відкладено на 07.09.2023 року.

У судовому засіданні 07.09.2023 року оголошено перерву до 08.09.2023 року.

На призначений день розгляду справи прокурор та представник позивача просили задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Частиною 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (вказаний правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (вказаний правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі по тексту Закон № 1697-VII), який набрав чинності 15.07.2015. Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України № 1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини.

Абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, та організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 підтвердила свої висновки, викладені в п. 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення ч. 2 ст. 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Здійснивши аналіз абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII, дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як зазначає Чернівецька окружна прокуратура в позовній заяві, прокурором у даній справі здійснюється представництво інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) у зв`язку з нездійсненням зазначеним державним органом виконавчої влади, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно з п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (в редакції, яка була чинною на момент проведення Укртрансбезпекою рейдової перевірки та складення Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.06.2021 №0061024), рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин i механізмів, вагові та/або габаритнi параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Мiнiстрiв України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879) визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (в редакції, яка була чинною на момент проведення Укртрансбезпекою рейдової перевірки та складення Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.06.2021 №0061024), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 5 вищезазначеного Положення встановлено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1579-р від 02.12.2021 «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті», Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки було реорганізоване у Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області.

Водночас, Відділ Державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Укртрансбезпеки не є самостійною юридичною особою та являється структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у правовідносинах щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також щодо здійснення стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), у зв`язку з чим вказаний державний орган був визначений прокурором в якості позивача.

За змістом ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, або вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову чи аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас, для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави або робить це неналежно.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункти 8.33-8.41).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ч. 3-5 ст. 53 ГПК України Чернівецькою окружною прокуратурою обґрунтовано подання даної позовної заяви неналежним здійсненням захисту інтересів держави позивачем - Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпекою), яка незважаючи на очевидність порушення та усвідомлення свого обов`язку щодо стягнення з відповідача у судовому порядку плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, впродовж тривалого часу не вживала відповідних дієвих заходів. Прокурор у позові зазначає, що від позивача - Укртрансбезпеки до прокуратури надійшов лист від 25.11.2022 №7264/86.3/15-22, в якому позивач, посилаючись на неможливість здійснення своїх повноважень щодо відшкодування збитків державі у зв`язку з вкрай обмеженим фінансуванням видатків на сплату судового збору, просив прокуратуру представляти інтереси держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питань стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування. Як вказав прокурор, даний позов спрямований на усунення порушення вимог чинного законодавства щодо сплати перевізниками до Державного бюджету України плати за проїзд великоваговим транспортом, несплата якої та її ненадходження до бюджету не може відповідати суспільному інтересу та порушує економічні інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

При цьому, прокурором дотримано порядку, встановленого ст. 23 Закону №1697-VII, щодо повідомлення до звернення до суду суб`єкта владних повноважень про намір такого звернення, а саме: направлено на адресу Укртрансбезпеки повідомлення від 07.06.2023 за №52-4911вих-23 про намір звернутися з відповідною позовною заявою з наданням позивачу строку для самостійного звернення до суду. Втім, як зазначає прокурор, відповіді на зазначене повідомлення на адресу прокуратури від позивача станом на дату подання позовної заяви не надходило. Такі дії були оцінені Прокурором як бездіяльність.

На підставі зазначеного, враховуючи, що звернення прокурора до суду з даним позовом здійснюється з дотриманням порядку, передбаченого ст. 23 Закону № 1697-VII, та зумовлене бездіяльністю компетентного органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, після отримання цим органом відповідного повідомлення прокурора, суд дійшов висновку про наявність у Чернівецької окружної прокуратури підстав на звернення із цим позовом до суду для представництва інтересів держави в особі позивача - Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Як встановлено з матеріалів справи, головним спеціалістом ВДК Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі Направлення на рейдову перевірку від 27.05.2021 №011348 щодо додержання вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту в період з 31.05.2021 по 06.06.2021 було проведено рейдову перевірку в пункті габаритно-вагового контролю на а/д Н-10, 244 км. - 100м. В ході зазначеної рейдової перевірки 01.06.2021 проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки IVECO TRAKKER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якого складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.06.2021 №0061024 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0064633.

Як вбачається з Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.06..2021 №0061024, габаритно-ваговим контролем встановлено, що повна маса автомобіля марки IVECO TRAKKER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював перевезення вантажу, становила 43,22 т, при нормативно допустимих 40 т, осьові навантаження 7,33 т/7,5 т/14,53 т/13,85 т.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (в редакції, що діяла на момент проведення габаритно-вагового контролю автомобіля), дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів здійснюється за спеціальними правилами у разі фактичної маси автомобіля понад 40 т, навантаженням на одиночну вісь понад 11 т та на здвоєні осі понад 22 т.

Таким чином, перевезення вантажу вищезазначеним автомобілем здійснювалося з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу на 8,05%, що є порушенням абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вказаний Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.06.2021 №0061024 був складений у присутності водія ОСОБА_1 , який перебував за кермом вказаного транспортного засобу та в день перевірки вищезазначеним транспортним засобом здійснював перевезення вантажу «пісок» з пункту навантаження - смт. Неполоківці до пункту розвантаження - м. Чернівці.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , вищевказаний транспортний засіб належить ТОВ «Буддеталь» (відповідачу по справі).

У відповідності до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку №879, цивільно-правову відповідальність у вигляді плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортного засобу, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, має нести власник транспортного засобу.

Отже, на відповідача - ТОВ «Буддеталь», як власника великогабаритного транспортного засобу - автомобіля марки IVECO TRAKKER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , покладається обов`язок сплатити плату за проїзд автомобільними дорогами вказаного транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки зазначений транспортний засіб завдає шкоди внаслідок такого перевищення (Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду в постанові від 10.11.2021 у справі № 474/45/20).

Позивачем у відповідності до Порядку №879, за встановленими ставками залежно від маси транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту, здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №21174 від 01.06.2021, відповідно до якого нарахована плата становить 325,50 євро.

Пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним Банком України на день проведення розрахунку.

Таким чином, враховуючи, що станом на день складення Акту від 01.06.2021 №0061024 та здійснення розрахунку за офіційним курсом, оприлюдненим на офіційному сайті Національного Банку України, 1 євро становило 33,5116 грн, нарахована відповідачу плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування становить 10908,02 грн (325,50 євро * 33,5116).

Придністровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки листом від 25.08.2021 №68954/24/24-21 повідомлено відповідача про необхідність внесення плати за проїзд у розмірі 325,50 євро та про те, що в разі несплати в добровільному порядку плати за проїзд у зазначеному розмірі контролюючий орган буде змушений ініціювати стягнення цієї плати в судовому порядку.

Згідно з п. 31-1 Порядку №879 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення зазначених правовідносин), перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Втім, відповідач визначену уповноваженим органом плату за проїзд в добровільному порядку та в установлені строки не сплатив.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно- правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Пунктом 24 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2001 №30, маса вантажу і навантаження на осі не повинні перевищувати параметрів, визначених технічною характеристикою транспортного засобу, який перевозить негабаритний вантаж.

Крім того, відповідно до п. 31-1 Порядку №879 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення зазначених правовідносин), якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Згідно з ч. 6 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, зараховується до державного дорожнього фонду.

Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

ІV. Висновки суду

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Зважаючи на те, що відповідачем визначена уповноваженим органом плата за проїзд в добровільному порядку і в установлені строки не сплачена, він є винною особою в спричиненні збитків державі, оскільки несплата зазначених коштів призвела до їх ненадходження в спеціальний фонд Державного бюджету України, та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 325,50 Євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на день проведення розрахунку (01.06.2021), становить 10908,02 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» та статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на визнання позову відповідачем, Чернівецькій обласній прокуратурі (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжною інструкцією №857 від 19.06.2023 року, що складає 1342,00 грн., решту судового збору в сумі 1342,00 грн, - покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Буддеталь» (58009, м. Чернівці, вул. О.Маланчука, 40, код ЄДРПОУ 31289779) на користь Держаної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) 10908,02 грн в дохід Державного бюджету України (р/р UA378999980313131216000024405 одержувач: в ГУК у Чернів.ГУК/Чернівцівецька ТГ/22160100, код ЄДРПОУ 37836095, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код бюджетної класифікації доходів (призначення платежу): 22160100 «Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні»

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Буддеталь» (58009, м. Чернівці, вул. О.Маланчука, 40, код ЄДРПОУ 31289779) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) 1342,00 грн судового збору.

4. Повернути Чернівецькій обласній прокуратурі (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) 50% судового збору, що складає 1342,00 грн, на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», що був сплачений згідно платіжної інструкції №857 від 19.06.2023 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №926/2810/23.

5. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.