Рішення

від 14.09.2023 по справі 334/6593/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 14.09.2023

Справа № 334/6593/23

Провадження № 2-а/334/62/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участі секретаря Шайхайдарова Д. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Рошияна І. В.,

представника відповідача Гончарова Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: заступник начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Криштоп Яніна Іванівна, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

07.08.2023 року позивач звернувсядо суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому зазначає, що 04.07.2023 року о 21 год. 26 хв. на автодорозі за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 .

21.07.2023 року заступником начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Криштоп Я. І. було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача серії АА№0012149.

Постанова складена внаслідок розгляду матеріалів з інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIN 78, WAGA - WIN35, зав. №16. Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу з перевищенням параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,538 відсотків (2,615 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України.

Позивач вважає дії відповідача незаконними з наступних підстав.

На підставі товарно транспортної накладної №1 від 04.07.2023 року, транспортним засобом DAF XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , здійснювалося перевезення ТОВ «Техноплюсобробка», ЄДРПОУ 40251913, водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_2 . За цією товарно транспортною накладною було здійснене вантажне перевезення Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Терсянка, вул. Миру, буд. 3 (пункт завантаження) до Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188 (пункт розвантаження). Переадресування, перевантаження, довантаження вантажу на маршруті не здійснювалося.

Вага транспортного засобу 14,26 т, вага вантажу - 27,760 т, брутто 40,02 т, тобто перевищення габаритно вагових норм склало 0,01 відсоток (40,00-100 відсотків/40,02=0,01), що не свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення.

Позивач звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань для встановлення належного суб`єкта адміністративного правопорушення; перевізником значиться юридична особа, яка не є суб`єктом відповідальності за ст. 132-1 КУпАП; посадовою особою відповідача не встановлено факту прийняття до перевезення додаткового вантажу, після оформлення товарно транспортної накладної.

Внесення до товарно транспортної накладної неправдивих відомостей, у тому числі щодо маси або габаритів вантажу, утворюють окремий склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 132-2 КУпАП.

Крім цього, перевезення вантажу здійснювалося маршрутом, на якому встановлені 6 пунктів автоматичного зважування:

-Новомиколаївський район, с. Терсянка м. Запоріжжя, пункт автоматичного зважування Н-08 Бориспіль Маріуполь 468+739км (WIM15)

-пункт автоматичного зважування Н-08 Бориспіль Маріуполь, 429+585 км (WIM43)

-пукт автоматичного зважування М-30 Стрий Умань Дніпро Ізварине, 99+608 км (WIM20)

-пункт автоматичного зважування Н-11 Дніпро Миколаїв, 76-702 км (WIM78)

-м. Кривий Ріг пункт автоматичного зважування Н-11 Дніпро Миколаїв, 144+505 км (WIM45)

-пункт автоматичного зважування М-14 Одеса Мелітополь Новоазовськ, 56+577 км (WIM40).

На п`яти з шести пунктів автоматичного зважування, як до WIM78, так і після перевищення вагових параметрів в автоматичному режимі не встановлено.

Також, позивач звертає увагу, що оскаржувана постанова не містить по собі суті обвинувачення, а викладення складу адміністративного правопорушення є некоректним та незрозумілим.

За змістом диспозиції норми ч. 2 ст. 132-1 КУпАП для визначення складу адміністративного правопорушення з`ясуванню та перевірці доказів підлягає факт перевищення вагової норми та її відсоток. тобто величини, що підлягають обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування. Оскаржувана постанова не містить даних, яка саме фактична маса (вага) транспортного засобу та фактичного навантаження були встановлені при перевірці (зважуванні) транспортного засобу.

Крім того, зміст та форма оскаржуваної постанови не відповідають вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України №512 від 27.09.2021 року

Також, позивач зазначає, що у його діях відсутня у вина, яка є ознакою складу адміністративного правопорушення. Позивач не перебував за кермом вказаного транспортного засобу, не здійснював контроль за його рухом. У оскаржуваній постанові зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , який є сідельним тягачем та може використовуватися у складі автопоїзда у зчепленні із напів причепом. У постанові про напівпричеп жодної інформації не вказано. Інформація про технічний засіб, який зафіксовано в автоматичному режимі не узгоджується зі змістом оскаржуваної постанови. Так, транспортний засіб DAF XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , конструктивно має лише дві осі, а в інформації вказано п`ять осей.

28.08.2023 на адресу суду надійшов відзив Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність вказаних вимог.

29.08.2023засобами електронного зв`язку до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач вказує, що відповідачем не спростовані заявлені позовні вимоги. Позивач вказує, що розгляд справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП має відповідати загальним засадам, в тому числі шляхом встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. За змістом ч. 2 ст. 132 2 КУпАП для визначення складу адміністративного правопорушення з`ясуванню та перевірці підлягає факт перевищення норми та її відсоток, тобто величини, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування. Оскаржувана постанова не містить даних, яка саме фактична маса (вага) транспортного засобу та фактичного навантаження були встановлені при перевірці (зважуванні) транспортного засобу. Винуватість особи є складовою суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення. Позивач за кермом вказаного транспортного засобу не перебував, контроль за його рухом не здійснював, будь-які перевірочні дії з цього приводу відповідачем не здійснювалися. Відповідачем поєднуються постанова та бланк квитанції із інформацією про транспортний засіб, що не передбачено ані формою постанови (додаток 1), ані технічним описом бланку постанови (додаток 3).

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали просили задовольнити. Представник позивача вказує, що постанова була прийнята з порушенням строків передбачених ст. 277 КУпАП. Крім того, сама постанова не відповідає вимогам законодавства щодо форми такої постанови.

Представник відповідача у судовому засіданні вказувала, що постанова була складена у відповідності до інструкції, проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно копії постанови про накладення адміністративного стягнення серія АА №000012349 від 21.07.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. Згідно постанови 04.07.2023 року о 21 год. 26 хв. на автодорозі за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу з перевищенням параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,538 відсотків (2,615 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України. Постанова складена внаслідок розгляду матеріалів з інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIN 78, WAGA - WIN35, зав. №16.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу DAF XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 є його власником.

Згідно копії товарно транспортної накладної №1 від 04.07.2023 року, транспортним засобом DAF XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , здійснювалося перевезення ТОВ «Техноплюсобробка», ЄДРПОУ 40251913, водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_2 . За цією товарно транспортною накладною було здійснене вантажне перевезення Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Терсянка, вул. Миру, буд. 3 (пункт завантаження) до Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188 (пункт розвантаження). Вага транспортного засобу 14260, нетто-25760, брутто 40020.

Надаючи правову оцінку доводам позивача та представника суб`єкта владних повноважень, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За приписами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху закріплено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

З викладеного вбачається, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові чи габаритні параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, ширини, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

За приписами частини 1 статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

При цьому, відповідно до ст. 14-3 ч.3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.

Стаття 279-7 КУпАП передбачає, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Позивач по справі є належною особою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення згідно ч. 2ст. 132-1 КУпАП. Вказана норма прямо передбачає відповідальність особи за порушення п. 22.5 ПДР України, за якою зареєстровано транспортний засіб, при цьому не має значення чи перебував позивач за кермом вказаного транспортного засобу чи ні. Власник майна зобов`язаний використовувати належний йому транспортний засіб у відповідності до ПДР України.

Стаття 279-5 ч. 1, 4 КУпАП визначає, що у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 377 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Позивач також вказує, що відповідачем порушений строк винесення постанови, передбачений ст. 377 КУпАП. Проте суд зауважує, що даному випадку протокол про адміністративне правопорушення не складався, а КУпАП передбачений інший порядок винесення постанови.

Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно змісту спірної постанови правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM35, сертифікат відповідності від 27.12.2022 року (чинний до 26.12.2023 року), сертифікат перевірки типу від 13.04.2021 року (чинний до 12.04.2031 року),експертний висновок про відповідність вимогам нормативних документів із технічного захисту інформації.

Відповідно до п.п. 16, 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі по тексту - Порядок №1174), посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли. Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).

Пунктом 8 Порядку № 1174 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №163.

Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність (п.13 Порядку №1174).

Позивачем в обґрунтування позовних вимог не наведено обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованого сумніву щодо несправності технічних засобів, яким проводилось вимірювання навантаження в автоматичному режимі, з огляду на ту обставину, що оскаржувана постанова містить посилання на технічний засіб, номера свідоцтв про його повірку та строк їх дії, що призводить до можливості його точної ідентифікації, а також вимірювальна техніка за своїми характеристиками відповідає вимогам ДСТУ, враховує гранично допустимі похибки при зважуванні, що підтверджено долученими до відзиву копіями свідоцтв про повірку наведених у постанові технічних засобів.

Щодо невідповідності змісту оскаржуваної постанови вимогам нормативно-правових актів варто зазначити наступне.

Відповідно до п. 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, остання містить всю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та Порядком № 1174, зокрема: відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на осі).

При цьому, суд зауважує, що норми чинного законодавства України не передбачають обов`язкового посилання у постанові на вид (клас) транспортного засобу, дозволену та фактичну масу транспортного засобу, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, марка, модель, державний номерний знак причепу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.

Натомість, інформації, що наведена в оскаржуваній постанові цілком достатньо для висновку про наявність події та складу адміністративного правопорушення, при цьому, позивачем не обґрунтовано, яким чином відсутність тих чи інших відомостей в оскаржуваній постанові спростовує факт перевищення позивачем при перевезенні вантажу нормативних параметрів навантаження на осі, що встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

У постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15 зроблено висновки, що окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не спростовують здійсненого адміністративного правопорушення, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до наявних товарно-транспортних накладних з урахуванням нормативної ваги автомобіля, виключає перевантаження транспортних засобів, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.

Твердження позивача щодо проходження інших пунктів автоматичного зважування на яких не було зафіксовано перевищення вагових параметрів, то вказані обставини становити не є можливим, оскільки позивачем не надано доказів що маршрут перевезення вказаного вантажу включав вказані пункти автоматичного зважування та що на них не було зафіксовано перевищення ваги.

Оскільки в результаті розгляду адміністративної справи підтвердився факт скоєння адміністративного правопорушення, суд не приймає до уваги посилання позивача, як на підставу скасування постанови, наявність певних процедурних порушень при винесені оскаржуваної постанови.

Інших доказів або пояснень, які б підтверджували факт протиправності прийняття суб`єктом владних повноважень спірної постанови, до суду не надавалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частина 2 ст.9 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, суд звертає увагу, що у відзиві від 28.08.2023 року зазначені обставини щодо постанови АА№00012149 від 20.07.2023 року, складеного відносно ОСОБА_3 , копія якої долучена до відзиву, тому вказані документи суд не приймає до уваги, оскільки згідно пояснень представника відповідача вказані документи були направлені до суду помилково.

На переконання суду, представником відповідача в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність спірної постанови, оскільки в результаті дослідження зібраних у адміністративній справі доказів було встановлено, що було вчинено порушення п.22.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 132-1 КУпАП, позаяк твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За викладених обставин, враховуючи те, що в результаті розгляду адміністративної справи судом не було встановлено порушення вимог законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, в задоволенні даного позову слід відмовити.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: заступник начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Криштоп Яніна Іванівна, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, юридична адреса: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51;

Третя особа: заступник начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Криштоп Яніна Іванівна, РНОКПП не відомий, адреса місця роботи: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51.

Суддя: Філіпова І. М.