Рішення

від 17.08.2023 по справі 334/813/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 17.08.2023

Справа № 334/813/21

Провадження № 2/334/112/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Турбіної Т.Ф., за участю секретаря Шерештан О.М., сторін по справі та їх представників: ОСОБА_1 , адвоката Іванової Н.О., Побєл В.І., адвоката Мухіної Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє за себе особисто та як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Друга Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування, припинення права на частку у спільному майні, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яка діє за себе особисто та як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , третя особа: Друга Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування, визнання квартири об`єктом особистої власності одного з подружжя,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 , діючи за себе особисто та як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування. В обґрунтування позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 . На час смерті позивачка разом з чоловіком та малолітніми дітьми проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Вони разом вели спільне господарство, робили ремонт, купували техніку та інші речі домашнього вжитку, сплачували комунальні та інші послуги щодо цієї квартири. Після смерті чоловіка позивачка разом з дітьми проживала у цій квартирі та відповідно сплачувала комунальні та інші послуги, але 04 квітня 2020 року мати чоловіка - ОСОБА_3 вигнала її разом із дітьми з квартири. Позивачу разом із дітьми довелося переїхати у належну їй квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . На цей час у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , проживає мати померлого відповідачка ОСОБА_3 .

Після смерті чоловіка залишилось спадкове майно, яке складається з: квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частка квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , батьку спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого був син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав; автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого Запорізьким ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області 29.05.2012 року.

21 листопада 2018 року Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №242/2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Крім позивачки є інші спадкоємці першої черги спадкування: малолітня дочка спадкодавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітня дочка спадкодавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати спадкодавця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За життя померлим ОСОБА_4 заповіт не було складено.

26 лютого 2020 року Друга запорізька державна нотаріальна контора видала ОСОБА_1 постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 246/02-31.

Право власності на 1/2 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не було оформлено за життя ОСОБА_4 , оскільки вказана частка квартири належала ОСОБА_5 , батьку спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вказана квартира придбана на ім`я дружини померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

Вказане майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто власністю ОСОБА_3 та власністю її померлого чоловіка - ОСОБА_5 , після смерті якого єдиним спадкоємцем якого був його син ОСОБА_4 , з урахуванням 1/2 частки у спадщині, від якої відмовилась дружина спадкодавця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 .

24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , діючою від свого імені та від імені своїх малолітніх дітей, було отримано свідоцтва про право на спадщину за законом в цілому на 3/4 частки автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . ОСОБА_3 також було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку вказаного автомобіля.

Відповідачка не приймає участі в утриманні автомобіля, всі витрати позивачка несе самостійно. У витратах на поточний ремонт відповідачка також участі не приймає. У зв`язку з конфліктною ситуацією та непорозумінням між позивачкою та відповідачкою, є неможливим спільне володіння та користування майном, спадкоємцями якого вони є після померлого ОСОБА_4 , а саме щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Позивачка неодноразово зверталася до відповідачки з пропозицією викупу її частки в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка складає 1/4 частку, та частки автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка також складає 1/4 частку, оскільки позивачка разом із своїми малолітніми дітьми є спадкоємцями більш істотної частини вказаного майна.

Вказані вище обставини свідчать про неможливість спільного володіння та користування майном, оскільки з боку відповідачки не вчиняються жодні дії спрямовані на утримання, ремонт та догляд за автомобілем як його співвласника та щодо квартири. Відповідачка здійснює тільки перешкоди щодо користування нею, також не впускаючи їх до квартири.

Розмір частки відповідачки як співвласника квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , у відповідності до технічної характеристики на квартиру, не дає можливості виділити в натурі приміщення (кімнату) відповідно до ідеальних часток співвласників з технічної точки зору для володіння та користування, оскільки становлять менший розмір ніж площа будь-якого із приміщень квартири, а тому квартира як річ за наявності такого розміру часток співвласників є річчю неподільною. Також це стосується й автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якому неможливо виділити в натурі частку, оскільки він є річчю неподільною.

Враховуючи те, що частки відповідача у квартирі та автомобілі є незначними, не можливий ні їх поділ в натурі між співвласниками, ні виділ частки у спільному майні співвласникам, ні встановлення порядку їх користування між співвласниками, більш того вартість часток є незначною, на думку позивача, припинення за рішенням суду прав відповідачки на частки у спільному майні, яким є вказана вище квартира та вказаний вище автомобіль, не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки.

З наведених підстав просить:

1. визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

2. Визнати за малолітньою ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .

3. Визнати за малолітньою ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , спадкоємицею якої є ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_4 , що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням відповідної грошової компенсації з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у розмірі 126927,50 грн.

5. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

6. Визнати за малолітньою ОСОБА_2 право власності на право власності на 1/8 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .

7. Визнати за малолітньою ОСОБА_2 право власності на 1/8 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .

8. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/4 частку автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням відповідної грошової компенсації з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у розмірі 59608,00 грн.

9. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідачка ОСОБА_3 надала відзив на позовну заяву, проти задоволення вимог ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , про визнання за ними права власності по 1/4 частці квартири АДРЕСА_4 , відповідачка не заперечує.

Що стосується вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частку цієї квартири, яка в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 має перейти до ОСОБА_3 , з виплатою грошової компенсації, заперечує.

Частка в праві власності на цю квартиру, яка належить в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_4 , не може вважатися незначною, оскільки вона дорівнює розміру часток всіх інших співвласників квартири, в тому числі і частці позивачки ОСОБА_1 . Доказів неможливості виділу цієї частки в натурі та неможливості спільного користування квартирою позивачкою не надано. ОСОБА_3 не заперечує проти користування квартирою малолітніми власниками квартири, які є її онуками.

Крім того, зазначена квартира АДРЕСА_4 на протязі тривалого часу є місцем постійного фактичного проживання ОСОБА_3 . Вона фактично проживала в цій квартирі з моменту її отримання в 1981 році з невеликою перервою в період з 2000 року по 2004 рік і проживає в ній до теперішнього часу, про що достовірно відомо позивачці. Факт реєстрації ОСОБА_3 за іншою адресою ( в квартирі АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_3 на праві власності) не є спростуванням фактичного проживання ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_4 , оскільки, відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, «Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження». В квартирі знаходяться належні ОСОБА_3 меблі, домашні речі, предмети обіходу. На протязі всього часу проживання в цій квартирі ОСОБА_3 здійснювала належний догляд за квартирою, вчиняла дії з її благоустрою, робила необхідні ремонтні роботи. В неї склався сталий спосіб життя, зміна якого з урахуванням пенсійного віку відповідачки дуже утруднена. За таких обставин припинення права власності ОСОБА_3 на 1/4 частину квартири завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки ОСОБА_3 .

Крім того, запропонований позивачкою до сплати розмір грошової компенсації є визначеним з суми оцінки квартири, яка проводилась для сплати судового збору і складає 507710 грн. при курсі 27,373 грн. за 1 дол. США, тобто 18 548 доларів США. Оцінку проведено без огляду об`єкта оцінки, без врахування стану квартири та здійснених в ній поліпшень. Тому такий розрахунок не відповідає реальній ринковій вартості квартири. Для прикладу наводжу два оголошення з сайту «DOM/RIA» (додаються до відзиву), згідно яких ринкова ціна аналогічних квартир є значно вищою.

Крім того, всупереч вимогам ч.2 ст.365 ЦК України позивачкою на депозитний рахунок суду не внесено вартості частки квартири.

Проти задоволення вимог про припинення права власності ОСОБА_3 на автомобіль марки автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з виплатою їй грошової компенсації ОСОБА_3 не буде мати заперечень в разі узгодження з позивачкою реальної суми вартості автомобіля та внесення позивачкою узгодженої суми на депозитний рахунок суду.

Безпідставними вважає заявлені позивачкою позовні вимоги щодо визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_5 , оскільки вказана квартира є об`єктом окремої власності одного з подружжя.

Крім заперечень, ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , яка діє за себе особисто та як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування, визнання квартири об`єктом особистої власності одного з подружжя.

Вказує, що звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 не зазначила інше майно, яке входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 і на яке ОСОБА_3 як спадкоємиця за законом першої черги, також має право. Крім того, вважає безпідставним віднесення до спадкового майна квартири АДРЕСА_5 .

Вважає, що до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 увійшли:

1. Квартира АДРЕСА_4 , про яку заявлено в позові ОСОБА_1 .

2. Автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , який був придбаний сином до укладення шлюбу, і знаходиться у ОСОБА_1

3. 1/4 частка в праві власності на квартиру АДРЕСА_6 , право власності на яку зареєстровано на ім`я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияниця Н.В., 24 березня 2017 року за р.№ 942. Квартира придбана під час шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , тому до спадкової маси входить 1/2 частка в праві власності на квартиру, про виділ якої заявляється вимога в цій позовній заяві.

4. 1/2 частка в праві власності на автомобіль «Citroen С3», випуску 2013 року, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . Автомобіль зареєстровано за власником ОСОБА_4 02.11.2016 року, тобто придбано під час шлюбу, тому до спадкової маси входить 1/2 частка, про виділ якої заявляється вимога в цій позовній заяві.

5. Земельна ділянка кадастровий номер 2322180800:02:002:0103 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області площею 3,0403 га, яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 25 лютого 2016 року за р.№ 3-133 ( до позовних вимог не включається);

6. Земельна ділянка кадастровий номер 2322181600:06:001:1721, що розташована на території садівничого товариства «Будівельник» Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області , цільове призначення для індивідуального садівництва площею 0, 0492 га , яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 353931, виданого Запорізькою районною державною адміністрацією від 22.05.2006 р. № 14/185 (до позовних вимог не включається).

На частину спадкового майна, а саме на автомобіль VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та на земельні ділянки всім спадкоємцям видано свідоцтва про право на спадщину по 1/4 частці кожному. Щодо іншого спадкового майна виникли проблеми з отриманням свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з відсутністю необхідних документів та спором, який виник між спадкоємцями щодо цього майна.

Постановою нотаріуса Другої Запорізької державної нотаріальної контори від 26 лютого 2020 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на вищезазначене майно. Вважає, що має право на 1/4 частку від всього спірного спадкового майна.

Крім того, ОСОБА_3 заперечує проти віднесення до спадкового майна після смерті ОСОБА_4 будь-якої частки квартири АДРЕСА_5 . Вважає, що ця квартира є об`єктом її особистої власності і не увійшла до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .

Зазначену квартиру було придбано особисто нею 22 листопада 2002 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сохою О.Б. за р.№ 1780. Придбання квартири було здійснено з метою забезпечення житлом самої себе в період, коли подружні відносини між нею та її чоловіком ОСОБА_5 було фактично припинено.

На початку 2000 року вона пішла від чоловіка, деякий час проживала у подруги, потім - на найманій квартирі. Нею було відкрито підприємницьку діяльність, вона почала самостійно отримувати доходи. Жодних відносин з чоловіком не підтримувала, проживали окремо, спільного бюджету не мали, за рахунок власних доходів вона забезпечувала себе та накопичувала кошти на придбання власного житла. Також з метою накопичення коштів на придбання житла продала належні їй особисто коштовні ювелірні прикраси. 22 листопада 2002 року вона придбала на своє ім`я квартиру АДРЕСА_5 , в якій і стала проживати. Одразу після придбання квартири в грудні 2002 року знялася з реєстрації в квартирі за адресою АДРЕСА_3 та зареєструвалася за адресою АДРЕСА_1 . Вважає, такі обставини є підтвердженням укладення нею договору купівлі-продажу квартири не в інтересах сім`ї, а для себе особисто.

Питання про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_5 було практично вирішено за взаємною згодою, але саме в цей час чоловіку було запропоновано посаду завідуючого кафедрою травматології та ортопедії Запорізької медичної академії післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України. Крім того, стояло питання про захист ним докторської дисертації. ОСОБА_5 був відомою публічною особою. На той час питання розладу в сім`ї могли зашкодити його репутації та як призначенню на відповідальну посаду, так і при захисті дисертації (в разі розлучення виникла б необхідність оновлювати анкетні документи, що відстрочило б терміни захисту дисертації). Тому розірвання шлюбу було відкладено.

Але через фактично чотири роки окремого проживання між нею та чоловіком подружні відносини поновилися. Вона повернулася проживати в квартиру АДРЕСА_4 . В придбаній нею квартирі поселився дорослий син ОСОБА_4 .

В 2006 році встало питання про приватизацію квартири АДРЕСА_4 . На сімейній нараді вирішили, що оскільки вона придбала квартиру на своє ім`я, то право власності на квартиру АДРЕСА_4 здобудуть чоловік та син. Тому, незважаючи на те, що, проживаючи в квартирі по АДРЕСА_7 , вона набула право на проживання та участь в приватизації квартири, вона не стала реєструватися в зазначеній квартирі, і приватизацію було здійснено на ім`я чоловіка та сина. Таким чином, чоловік фактично визнав наявність у неї права особистої власності на квартиру АДРЕСА_5 , і сину про це також було відомо.

Після смерті чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона з сином звернулися до Другої Запорізької державної нотаріальної контори для оформлення спадщини. До складу спадщини після смерті ОСОБА_5 було включено 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 , а також земельна ділянка кадастровий номер 2322180800:02:002:0103 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області площею 3,0403 га, яка належала чоловіку особисто.

Нотаріусом було роз`яснено сину ОСОБА_4 наявність у нього права визначити частку померлого батька в праві власності на квартиру АДРЕСА_5 , яка набута хоча і на її ім`я, але під час перебування в зареєстрованому шлюбі. Але син цим правом відмовився скористатися, оскільки йому було відомо про те, що ця квартира придбана за її особисті кошти під час фактичного припинення шлюбних відносин. Вона відмовилась на користь сина від належної їй як спадкоємиці після смерті чоловіка частки в спадщині , до складу якої квартира АДРЕСА_5 не увійшла.

Сином було отримано свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 та на земельну ділянку кадастровий номер 2322180800:02:002:0103 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області площею 3,0403 га, яка була об`єктом особистої власності чоловіка ОСОБА_5 . Про квартиру АДРЕСА_5 ним не заявлялося, питання про визначення частки в праві спільної власності подружжя не ставилося, що свідчить про визнання ним наявності у неї права особистої власності на зазначену квартиру.

На підставі викладеного просить:

1. Визнати за нею право власності на 1/4 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_4 .

2. Визначити частку померлого ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_6 та на автомобіль «Citroen С3», випуску 2013 року, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , в розмірі 1/2 частки в праві власності.

3. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_6 .

4. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частку в праві власності на автомобіль «Citroen С3», випуску 2013 року, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .

5. Визнати квартиру АДРЕСА_5 , придбану під час перебування в шлюбі з ОСОБА_5 , об`єктом особистої вартості дружини ОСОБА_3 .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , її представник підтримали позовні вимоги і просили задовольнити позов у повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав.

Відповідачка, її представник підтримали свої заперечення проти позову та зустрічний позов, просили його задовольнити.

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_6 (а.с.14).

Спадкоємцями першої черги за законом є дружина померлого ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_7 , виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 23.08.2013, їх малолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження НОМЕР_8 , видане Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 17.07.2014 року, актовий запис № 790) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свідоцтво про народження НОМЕР_9 , видане Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 15.02.2019 року, актовий запис за № 201), (а.с. 15-18).

Також спадкоємцем першої черги за законом є мати померлого ОСОБА_3 , факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 . Серія НОМЕР_10 (а.с.117).

21 листопада 2018 року за заявами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діяла також від імені своїх малолітніх дітей, Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №242/2018 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами спадкової справи, Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі за № 54167735 (а.с.38-78).

За життя померлим ОСОБА_4 заповіт не було складено.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 1267 ЦК України визначає, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 СК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, сторони у справі у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, оскільки інших угод між ними у встановленому законом порядку укладено не було.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно матеріалів спадкової справи, до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 увійшли:

- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , придбаний ним 29.05.2012 до укладення шлюбу,

- земельна ділянка кадастровий номер 2322180800:02:002:0103 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області площею 3,0403 га, яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 25 лютого 2016 року за р.№ 3-133,

- земельна ділянка кадастровий номер 2322181600:06:001:1721, що розташована на території садівничого товариства «Будівельник» Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, цільове призначення для індивідуального садівництва площею 0,0492 га, яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 353931, виданого Запорізькою районною державною адміністрацією від 22.05.2006 р. № 14/185.

Щодо вищезазначеного майна кожному спадкоємцю видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку (а.с.60-76).

Щодо іншого спадкового майна свідоцтва про право на спадщину видані не були у зв`язку з ненаданням необхідних документів та спором, який виник між спадкоємцями щодо цього майна.

Так, до складу спірного спадкового майна входить квартира АДРЕСА_4 , 1/2 частка якої належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_11 від 01.03.2006 року, виданого Ленінською районною адміністрацією м. Запоріжжя, та 1/2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 лютого 2016 року, виданого державним нотаріусом Другої Запорізької державної нотаріальної контори за р.№ 3-118, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.110).

Постановою нотаріуса Другої Запорізької державної нотаріальної контори від 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Постановою нотаріуса Другої Запорізької державної нотаріальної контори від 26 лютого 2020 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. (а.с.76-78).

Враховуючи встановлені судом обставини щодо прийняття спадкоємцями спадщини та рівності їх часток у спадщині, належності спадкодавцю на час відкриття спадщини квартири АДРЕСА_4 , відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на цю квартиру, вимоги позову ОСОБА_1 і зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання права власності за кожним спадкоємцем права власності на 1/4 частку даної квартири є законними і обґрунтованими.

Також судомвстановлено,що начас відкриттяспадщини наім`я ОСОБА_4 зареєстрованоправо власностіна квартиру АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияниця Н.В., 24 березня 2017 року за р.№ 942, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 230955692 від 04.11.2020 року, та на автомобіль Citroen С3, випуску 2013 року, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . Реєстрація права власності ОСОБА_4 на вказаний автомобіль підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів.

Приймаючи до уваги, що квартира АДРЕСА_6 та автомобіль Citroen С3, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , були придбані під час шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч.1, ч.3 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 ст.370 ЦК України встановлює презумпцію рівності часток співвласників. Інший розмір часток може бути встановлений домовленістю між ними, законом або судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, відповідно до положень ст. 60 СК України щодо належності дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності майна, набутого подружжям за час шлюбу, та положень ст.70 СК України щодо рівності часток дружини та чоловіка, частка померлого ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на вказану квартиру та транспортний засіб становить 1/2 частку.

Оскільки склад спадщини згідно ст. 1218 ЦК України визначається на момент відкриття спадщини, до спадкоємців перейде частка у спільній власності спадкодавця в тому обсязі, в якому вона існує на цей момент.

Згідно ч.1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

З урахуванням викладеного, до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 входить 1/2 частка квартири АДРЕСА_6 та 1/2 частка автомобіля «Citroen С3», випуску 2013 року, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 . При цьому, визначення частки померлого ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на це майно, є обставиною, яка підлягає встановленню судом виходячи зі змісту права, за захистом якого звернулася ОСОБА_3 .

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18) зроблено висновок про те, що визначення судом частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлими не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не є стороною процесу та у зв`язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності.

Отже, доводи зустрічного позову ОСОБА_3 , що вказане майно входить до складу спадщини і 1/4 частку цього майна ОСОБА_3 успадкувала у встановленому законом порядку, знайшли своє підтвердження, а тому з метою захисту її спадкових прав позов слід задовольнити, визнавши за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/8 частку квартири АДРЕСА_6 та на 1/8 частку автомобіля Citroen С3, випуску 2013 року, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Згідно доводів первісного позову ОСОБА_1 , до складу спадщини входить також 1/2 частка квартири АДРЕСА_5 , яка належала батьку спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкоємцем якого був син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Судом встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_5 зареєстроване на ім`я ОСОБА_3 22.11.2002 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сохою О.Б. за р.№ 1780. Право власності було зареєстровано в Запорізькому міжміському Бюро технічної інвентаризації.

На час придбання цієї квартири ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з батьком ОСОБА_4 ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно спадкової справи Другої Запорізької державної нотаріальної контори №212/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 , його син ОСОБА_4 звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, вказавши, що за наявною у нього інформацією спадкодавцю належала 1/2 частка квартири АДРЕСА_4 , земельна ділянка на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, повний склад спадкового майна буде встановлено та повідомлено додатково.

ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса із заявами про відмову від права на прийняття спадщини за законом на користь сина ОСОБА_4 , та від обов`язкової частки у спадщині.

За заявою ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 , та на земельну ділянку на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, яка була об`єктом особистої власності ОСОБА_5 .

Таким чином, спадкоємцем майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , являється його син ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Склад спадщини згідно ст. 1218 ЦК України визначається на момент відкриття спадщини.

ОСОБА_3 , заперечуючи проти позову в цій частині, заявила зустрічну вимогу про визнання квартири АДРЕСА_5 її особистою приватною власністю з підстав, передбачених ст. 57 СК України.

В обґрунтування підстав позову про визнання квартири АДРЕСА_5 особистою приватною власністю, ОСОБА_3 посилається на те, що квартира була придбана нею за особисті кошти в період фактичного припинення шлюбних відносин.

Відповідно до змісту ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Між тим, оскільки зазначена квартира була придбана до 2004 року, а саме 22.11.2002, тобто до набрання чинності СК України, тому порядок набуттяспільного майната йогоправовий режим повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна.

Згідно ст.22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Статтею 16 Закону України «Про власність», чинного на час придбання спірної квартири, визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і КпШС України.

Стаття 28 КпШС України визначає, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Пунктом 9 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» від 12 червня 1998 року роз`яснено, що вирішуючи спори про майно подружжя, належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст. 25 КпШС) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст. 28 КпШС).

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, існує допоки не спростована. Один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Як на доказ роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу з 2000 року позивачка за зустрічним позовом посилається на факт реєстрації подружжя за різними адресами, однак суд критично оцінює такі доводи, оскільки ці обставини жодним чином не свідчать про припинення шлюбу, крім того, з реєстрації в квартирі за адресою АДРЕСА_3 , де був зареєстрований чоловік, ОСОБА_3 знялася не у 2000 році, а після придбання спірної квартири в грудні 2002 року, де і зареєструвала місце проживання.

Також суд критично оцінює доводи ОСОБА_3 , що на належність спірної квартири їй особисто вказує те, що вона не брала участь у приватизації квартири АДРЕСА_4 , а після смерті чоловіка відмовилась на користь сина від належної їй як спадкоємиці після смерті чоловіка частки в спадщині, до складу якої квартира АДРЕСА_5 не увійшла.

Так, квартира АДРЕСА_4 була приватизована у 2006 році, і згідно доводів ОСОБА_3 була її фактичним постійним місцем проживання. Від прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 відмовилась у встановленому законом порядку, а згідно ст.1270 ЦК України, відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відтак, вказані обставини, на думку суду, не являються доказом придбання спірної квартири за особисті кошти ОСОБА_3 в період фактичного припинення шлюбу, а свідчать про здійснення особою своїх цивільних прав вільно та на власний розсуд.

Суд вважає недоведеним з боку ОСОБА_3 належними доказами її тверджень про те, що вищезазначена квартира була придбана нею у 2002 році лише за рахунок коштів, які були отримані нею від розпочатої у листопаді 2000 року підприємницької діяльності та від продажу ювелірних прикрас, оскільки жодних фактичних даних щодо цих обставин нею не наведено і не підтверджено доказами.

Не підтверджені матеріалами даної цивільної справи також доводи позивачки про те, що на час придбання спірної квартири подружжя фактично припинило шлюбні відносини і не вело спільне господарство, а отже вказані твердження також не можуть бути покладені в основу судового рішення при вирішенні даного спору.

Посилання ОСОБА_3 на покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які відповідно є подругою та сестрою ОСОБА_3 , критично оцінюються судом, оскільки вони надали пояснення загального характеру про те, що у 2000 році ОСОБА_3 посварилася з чоловіком, стала проживати сама, купила квартиру, після чого через два роки, тобто у 2002 році, повернулась у свою сім`ю (що суперечить твердженням ОСОБА_3 що вона не проживала з чоловіком чотири роки). Також пояснили, що і ОСОБА_3 , і її чоловік у цей період працювали, заробляли достатньо коштів, при цьому ОСОБА_3 мала більший дохід. Втім, жодних фактичних даних про те, які відносини існували у сторін у період з 2000 по 2002 рік, за яких обставин була придбана спірна квартира, свідками не наведено, а тому ці показання не є тими належними доказами, що мають підтверджувати обставини у справі щодо припинення шлюбу з 2000 року та належності спірної квартири до особистого майна ОСОБА_3 .

Таким чином, докази, які б підтверджували заперечення права чоловіка ОСОБА_5 на набуту в період шлюбу спірну квартиру АДРЕСА_5 , зареєстровану за ОСОБА_3 , у матеріалах справи відсутні.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що вказана квартира є спільним майном ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , належить їм на праві спільної сумісної власності. Презумпція спільності права власності подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на це нерухоме майно не спростована. При цьому, реєстрація права власності на квартиру на ім`я ОСОБА_3 не свідчить про зміну правового статусу майна подружжя.

Отже, виходячи з рівності часток у спільному майні, ОСОБА_3 на час смерті належала 1/2 частка в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_5 , яка входить до складу спадщини і яку успадкував після смерті батька ОСОБА_4 , однак не оформив право на спадщину на це майно.

Згідно положень ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відсутність у ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 , не виключає належність цього майна до складу спадщини після його смерті.

Отже, доводи позову ОСОБА_1 щодо розміру частки померлого у спільній сумісній власності на цю квартиру і належності 1/2 частки квартири до складу спадщини, знайшли своє підтвердження.

При цьому, як зазначалось вище, визначення судом частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлими не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не є стороною процесу та у зв`язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності.

Визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності на це майно, є обставиною, яка підлягає встановленню судом виходячи зі змісту права, за захистом якого звернулася ОСОБА_1 . Визнання права власності за кожним з позивачів первісного позову на 1/4 частку спадкового майна є належним та ефективним способом захисту права, а тому з урахуванням викладеного, за кожним з позивачів за первісним позовом слід визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/8 частку квартири АДРЕСА_5 .

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/4 частку автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням відповідної грошової компенсації з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у розмірі 59608,00 грн., та визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначену 1/4 частку автомобіля, про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , спадкоємицею якої є ОСОБА_3 , що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням відповідної грошової компенсації з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у розмірі 126927,50 грн., суд виходить з наступного.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України та означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, що, по суті, є правом двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

За ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз чинного законодавства дає змогу дійти висновку, що законодавство захищає право власності особи на частку у спільному майні від будь-яких посягань на нього та встановлює принцип недоторканності такого майна. Стаття 365 ЦК України все ж таки передбачає випадки припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Однак підстави такого припинення є чітко визначені у вказаній статті, мають суворо враховуватись судом при розгляді такої категорії справ, а їх перелік розширенню не підлягає.

При цьому суд враховує, що положення частини першої статті 365 ЦК України застосовуються судом із залученням усіх співвласників, якими у цій справі є ОСОБА_1 , малолітні ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

Згідно позовної заяви, ОСОБА_1 звернулась з позовом в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей, разом з тим, вимогу про припинення права ОСОБА_3 на частку у спільному майні заявляє лише в своїх інтересах і просить визнати за собою право власності на належну ОСОБА_3 частку.

У позовних вимогах ОСОБА_1 зазначає, що вказана квартира і автомобіль є неподільними речами. Частка ОСОБА_3 є незначною, відповідачка не приймає участі в утриманні автомобіля, всі витрати позивачка несе самостійно. Відповідачка здійснює тільки перешкоди позивачці і її дітям у користуванні квартирою, не впускаючи їх до квартири. У зв`язку з конфліктною ситуацією та непорозумінням між позивачкою та відповідачкою, є неможливим спільне володіння та користування майном, спадкоємцями якого вони є після померлого ОСОБА_4 , і припинення права власності на 1/4 частку вказаної квартири і автомобіля істотної шкоди відповідачу не завдасть.

Вказані доводи суд оцінює критично, оскільки частка ОСОБА_3 в праві власності на квартиру АДРЕСА_4 , та автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, не може вважатися незначною, оскільки вона становить 1/4 частку і дорівнює розміру часток всіх інших співвласників квартири та автомобіля ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 .

Сторонами визнається, що зазначена квартира АДРЕСА_4 є місцем постійного фактичного проживання ОСОБА_3 . Відтак, в квартирі знаходяться належні ОСОБА_3 меблі, домашні речі, на протязі всього часу проживання в цій квартирі у ОСОБА_3 склався сталий спосіб життя, а тому його зміна з урахуванням пенсійного віку відповідачки може завдати істотної шкоди її інтересам. При цьому судом враховується забезпеченість усіх співвласників іншим житлом.

Доказів неможливості виділу цієї частки в натурі та неможливості спільного користування, суду не надано. При цьому суд зауважує, що ОСОБА_3 вказує на відсутність будь-яких перешкод у користуванні квартирою малолітніми власниками квартири, які є онуками ОСОБА_3 .

В частині вимог про припинення права власності ОСОБА_3 на автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з виплатою грошової компенсації ОСОБА_3 не заперечувала у разі надання доказів реальної суми вартості автомобіля та внесення позивачкою відповідної суми на депозитний рахунок суду.

Сторони у справі не дійшли згоди щодо ринкової вартості квартири АДРЕСА_4 і автомобіля марки VOLKSWAGEN, в суді не заявлялося клопотання про призначення експертизи для визначення такої вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Крім того, внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду за правилами частини другої статті 365 ЦК України є передумовою винесення судом рішення про припинення права на частку у спільному майні. Це положення відображає конституційну гарантію попередньої компенсації за будь-яке позбавлення власності, за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану, і вимога попереднього платежу є не просто технічною складовою процедури відчуження майна, яка встановлена законом, а є основною вимогою, на якій має ґрунтуватися рішення суду про позбавлення особи майна без її згоди (рішення ЄСПЛ в справі Андрій Руденко проти України, № 35041/05, §41 - 43, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Наведений обов`язок позивачем не виконано та не внесено на депозитний рахунок суду компенсацію вартості частини спірного майна. На вказану обставину посилався відповідач у відзиві на позовну заяву, зміст вимог позову підтверджує обізнаність позивача із вимогами закону, однак матеріали справи не містять доказів, що позивач вчиняв дії, спрямовані на реалізацію відповідного обов`язку, тому за правилами ч.4 ст.12 ЦПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, а також ненадання позивачкою належних доказів щодо реальної ринкової вартості квартири і автомобіля, недотримання вимог ч.2 ст. 365 ЦК України щодо попереднього внесення позивачем вартості частки квартири і автомобіля на депозитний рахунок суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо припинення права ОСОБА_3 на частку у спільному майні - квартирі АДРЕСА_4 , та автомобілі марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , і зустрічного позову ОСОБА_3 з вищенаведених підстав.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що часткове задоволення них вимог ОСОБА_1 , з урахуванням визначеної ціни позову та суми сплаченого судового збору, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 6033,95 грн. (8807,30 грн. 1269,27 грн. - 596,08 грн. 908,00 грн. = 6033,95 грн.).

Оскільки зустрічнийпозов ОСОБА_3 суд такожзадовольнив частково, зурахуванням визначеноїціни позовута сумисплаченого судовогозбору,з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3066,00 грн. (3974,00 грн. - 908,00 грн. = 3066,00 грн.).

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням викладеного, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця присудженої до стягнення суми судового збору в розмірі 2967,95 грн. (6033,95 грн. 3066,00 грн. = 2967,95 грн.).

Керуючись ст. ст. 12, 76-83, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє за себе особисто та як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Друга Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування, припинення права на частку у спільному майні задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

Визнати за малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .

Визнати за малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після смерті батька ОСОБА_5 .

Визнати за малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/8 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після смерті батька ОСОБА_5 .

Визнати за малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/8 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після смерті батька ОСОБА_5 .

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/4 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , спадкоємицею якої є ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_4 , що перебуває у спільній частковій власності, зі стягненням відповідної грошової компенсації з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у розмірі 126927,50 грн. відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/4 частку автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зі стягненням відповідної грошової компенсації з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у розмірі 59608,00 грн., та позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частку автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, випуску 2007 року, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яка діє за себе особисто та як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , третя особа: Друга Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування, визнання квартири об`єктом особистої власності одного з подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_6 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частку автомобіля «Citroen С3», випуску 2013 року, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_4 .

У задоволенні позову ОСОБА_3 в частині визначення за померлим ОСОБА_4 частики у праві спільної сумісної власності, та в частині визнання квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом особистої власності ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 2967,95грн.(двітисячі дев`ятсотшістдесят сімгрн.95коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_12 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_13 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

третя особа: Друга Запорізька державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02884121, місцезнаходження: м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 12.

Складення повного рішення суду 27.08.2023.

Суддя: Турбіна Т. Ф.