Постанова

від 14.11.2007 по справі 20/146-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/146-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 листопада 2007 р.                                                                                   № 20/146-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства “Залізничник”

на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2007 р.

у справі№ 20/146-07

за позовомПриватного підприємства “Залізничник”

доДержавного підприємства “Придніпровська залізниця”

простягнення 49 116,21 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:— не з'явились;

відповідача:Грущенко О.О., дов. № 182 від 01.01.2007 р.;

В С Т А Н О В И В:

У червні 2007 р. Приватне підприємство “Залізничник” (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (далі –Залізниця) пеню у розмірі 25 848,07 грн. та штраф у розмірі 23 268,14 грн.

Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що Залізниця неналежним чином виконала свої зобов'язання за укладеним між ними договором поставки № ПР/ПН-06862/НЮ від 05.07.2006 р. (далі –Договір від 05.07.2006 р.) щодо розрахунків за поставлену продукцію, у зв'язку з чим на підставі норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України має сплатити пеню та штраф.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2007 р. (суддя Пархоменко Н.В.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково: з Залізниці стягнуто пеню у розмірі 25 848,07 грн. та пеню у розмірі 258,48 грн., а в задоволені позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 23 268,14 грн. відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення пені рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог Підприємства, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу –тим, що Договором від 05.07.2006 р. не передбачено нарахування штрафних санкцій, про які йдеться у ст. ст. 230 та 231 Господарського кодексу України, на які Підприємство посилається в обґрунтування відповідних позовних вимог.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням до неї, у якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2007 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд. Вимоги, викладені у касаційній скарзі та доповненні до неї, Підприємство обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції було неправильно застосовано ст. 231 Господарського кодексу України та не враховано зміст п. 14.3 Договору від 05.07.2006 р.

Залізниця скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2007 р. –без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Залізниця обґрунтовує тим, що твердження Підприємства, які містяться у касаційній скарзі, є безпідставними.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина друга ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Господарським судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– п. 11.3 Договору від 05.07.2006 р. передбачено, що у разі порушення строків оплати товару Покупець (Залізниця) сплачує Постачальнику (Підприємству) пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня;

– Договір від 05.07.2006 р. не передбачає сплату Покупцем (Залізницею) штрафу за неналежне виконання зобов'язання за ним.

Тобто, Договір від 05.07.2006 р. передбачає стягнення з Покупця (Залізниці) пені, але не передбачає стягнення штрафу.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив Підприємству у задоволенні позовних вимог про стягнення з Залізниці штрафу у розмірі 23 268,14 грн.

У частині задоволення позовних вимог Підприємства рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2007 р. не оскаржується. Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що з мотивувальної частини вказаного рішення вбачається, що задоволенню підлягають позовні вимоги Підприємства про стягнення з Залізниці пені у розмірі 25 848,07 грн., однак у резолютивній частині вказаного рішення зазначено про стягнення з Залізниці пені у розмірі 25 848,07 грн. та пені у розмірі 258,48 грн.

З наведеного випливає, що резолютивна частина рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2007 р. містить описку. Однак, вказане не може бути підставою для скасування зазначеного судового рішення, оскільки ст. 89 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Залізничник” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2007 р. у справі № 20/146-07 –без змін.

Головуючий суддя                                                        Г.А. Кравчук

Суддя                                                                           Г.М. Мачульський

Суддя                                                                           В.І. Шаргало