Постанова

від 14.11.2007 по справі 11/213-07-5372

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/213-07-5372

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 листопада 2007 р.                                                                                   № 11/213-07-5372  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОдеської залізниці

на рішеннягосподарського суду Одеської області від 10.08.2007 р.Я

у справі№ 11/213-07-5372

за позовомОдеської залізниці

доВідкритого акціонерного товариства “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі Одеської філії

простягнення 14 502,36 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:— не з'явились;

відповідача:Норець Н.О., дов. № 132 від 26.12.2006 р.;

В С Т А Н О В И В:

У червні 2007 р. Одеська залізниця (далі – Залізниця) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просила стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі Одеської філії (далі –Товариство) збитки у розмірі 14 502,36 грн. за подачу й збирання навантажених і порожніх вагонів її локомотивом.

Вимоги, викладені у позовній заяві, Залізниця обґрунтовувала тим, що вартість послуг, наданих нею Товариству за договором № 4444 від 18.02.2002 р., має розраховуватись, виходячи зі ставок Таблиці № 2 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 р. № 551 (далі –Тарифне керівництво № 1), проте Товариство вважає, що відповідна вартість має розраховуватись на підставі ставок Таблиці № 1 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1, внаслідок чого різниця між вартістю наданих за вказаним договором послуг за період з 29.10.2006 р. по 30.11.2006 р. складає 14 502,36 грн., яка підлягає стягненню з Товариства на підставі норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.08.2007 р. (суддя Власова С.Г.) у задоволенні позовних вимог Залізниці відмовлено. Рішення мотивовано тим, що Залізниця у період з 29.10.2006 р. по 30.11.2006 р. безпідставно нараховувала Товариству збір за подачу й забирання вагонів локомотивом за ставками, передбаченими у Таблиці № 2 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1, оскільки  таке нарахування не було погоджено у договорі № 4444 від 18.02.2002 р., зміни до якого щодо права Залізниці нараховувати відповідний збір за ставками Таблиці № 2 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1 внесені рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2006 р. у справі № 22/343-06-8868, яке набрало законної сили лише 05.12.2006 р.

Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Одеської області від 10.08.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Залізниця обґрунтовує тим, що господарський суд першої інстанції неправильно застосував ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п. 1.1 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1, порушив ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Залізниці до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 14.11.2007 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим  господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Залізниці не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарським судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується:

– між Залізницею та Відкритим акціонерним товариством “Одеське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” (далі –Підприємство), правонаступником якого є Товариство, укладено договір № 4444 від 18.02.2002 р., відповідно до умов якого Залізниця зобов'язалась надавати Підприємству послуги з подачі та прибирання вагонів локомотивом від станції Одеса-Товарна через станцію Одеса-Застава-2 до його під'їзних колій дільниці № 3;

– згідно з умовами договору № 4444 від 18.02.2002 р. Залізниця та Підприємство зобов'язались проводити розрахунки за послуги, надані Залізницею, на підставі Тарифного керівництва № 1, при цьому у договорі не встановлено, за якими саме ставками  –Таблиці № 1 або Таблиці № 2 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1 Підприємство повинно сплачувати Залізниці збір за подачу й забирання вагонів локомотивом; Договором також не визначено особи (Підприємство або Залізниця), на балансі якої перебуває під'їзна колія;

– впродовж чотирьох років дії договору № 4444 від 18.02.2002 р. розрахунки збору за послуги, надані за вказаним договором, проводились на підставі ставок Таблиці № 1 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1;

– Залізниця у період з 29.10.2006 р. по 30.11.2006 р. надала Товариству послуги за договором № 4444 від 18.02.2002 р., нарахувавши за них відповідний збір на підставі ставок Таблиці № 2 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1.

Відповідно до частини третьої ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною першою ст. 188 Господарського кодексу України  зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Виходячи з вказаних норм Господарського кодексу України, та беручи до уваги те, що нарахування збору за послуги, надані за договором № 4444 від 18.02.2006 р. за ставками, передбаченими у Таблиці № 2 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1 умовами договору не визначено, а також те, що протягом чотирьох років дії договору  розрахунки за ним між Залізницею та Підприємством, а згодом –Товариством як правонаступником Підприємства проводились на підставі ставок, передбачених у Таблиці № 1 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим  висновок місцевого господарського суду про те, що Залізниця у період з 29.10.2006 р. по 30.11.2006 р. безпідставно нараховувала Товариству відповідний збір за ставками, передбаченими у Таблиці № 2 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1.

Як правильно встановив господарський суд першої інстанції, право Залізниці нараховувати Товариству збір за послуги, надані за договором № 4444 від 18.02.2006 р. за ставками, передбаченими у Таблиці № 2 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1, з'явилось у неї на підставі рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006 р. у справі № 22/343-06-8868, яким Товариство зобов'язано укласти відповідну додаткову угоду “Про визначення тарифів” до договору № 4444 від 18.02.2006 р., яке набрало законної сили 05.12.2006 р.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 10.08.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Залізниці не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської залізниці залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 10.08.2007 р. у справі № 11/213-07-5372 –без змін.

Головуючий суддя                                                            Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                Г.М. Мачульський

Суддя                                                                                В.І. Шаргало