Ухвала

від 13.09.2023 по справі 320/22183/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 вересня 2023 року Київ№ 320/22183/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про роз`яснення рішення суду у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-МАРКЕТ» про зупинення видаткових операцій на рахунках платників податків,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-МАРКЕТ», в якій просить суд постановити рішення про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 39808902) та зобов`язати такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 адміністративний позов задоволено. Зупинено здійснення видаткових операцій на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 39808902, адреса: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 2-Б) шляхом накладення арешту на кошти у сумі 3 033 393,36 грн (три мільйони тридцять три тисячі триста дев`яносто три гривні 36 коп), що знаходяться в банківських установах, обслуговуючих такого платника. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ф-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 39808902, адреса: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 2-Б) допустити податкового керуючого Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України для опису майна у податкову заставу.

05.09.2023 до суду надійшла заява позивача, в якій просить суд роз`яснити рішення суду у справі, в якій просить суд роз`яснити:

- в частині заходу, який застосовано до рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-МАРКЕТ»;

- вказати чи застосовувався адміністративний арешт щодо коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-МАРКЕТ».

Розглянувши заяву позивача про роз`яснення рішення суду в адміністративній справі №320/22183/23, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за заявою учасника справи суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (ч. 2 ст. 254 КАС України).

Метою роз`яснення судом ухваленого ним рішення є усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення щодо неоднакового тлумачення висновків суду, що перешкоджає його належному виконанню. Підставою для роз`яснення судового рішення, як засобу усунення недоліків, є його неясність. У такий спосіб змінюється форма викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд не може вносити будь-які зміни в нього. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати його зміст.

Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні його змісту, оскільки недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови чи ухвали суду. Чіткість викладу передбачає, зокрема, що терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змістові, що вони мають за законодавством України. Такі терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони позначають, а текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому ясно, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Переконливість і зрозумілість викладення змісту судових рішень забезпечується шляхом дотримання правил юридичної техніки.

Згідно резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №320/22183/23, зокрема, зупинено здійснення видаткових операцій на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 39808902, адреса: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 2-Б) шляхом накладення арешту на кошти у сумі 3 033 393,36 грн (три мільйони тридцять три тисячі триста дев`яносто три гривні 36 коп), що знаходяться в банківських установах, обслуговуючих такого платника. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ф-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 39808902, адреса: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 2-Б) допустити податкового керуючого Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України для опису майна у податкову заставу.

З приводу наведеного суд приходить до наступного.

Зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов`язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, небанківським надавачам платіжних послуг, емітентам електронних грошей, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

В той же час, суд зазначає, що особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів визначені статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється, у тому числі, на підставі заяви таких органів щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках/електронних гаманцях платника податків.

Суд зазначає, що згідно з приписами пп. 20.1.31 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках/електронних гаманцях такого платника податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Відповідно до підпункту 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Враховуючи положення пп. 20.1.31, 20.1.32 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України суд зазначає, що не підлягають зупиненню видаткові операції на рахунках платника податків щодо операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків та погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Аналіз норм Податкового кодексу України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року №2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

За таких обставин повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків, так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.

При цьому в усіх випадках суд ухвалює рішення про зупинення видаткових операцій платника податків шляхом накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі, або про накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі. Зазначені варіанти змісту резолютивної частини судового рішення є еквівалентними за своїми правовими наслідками. З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що рішення суду в частині роз"яснення заходу, який застосовано до рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф-Маркет" є зрозумілим та роз"ясненню не підлягає.

Щодо адміністративного арешту майна.

Згідно пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).

Право звернення до суду суб`єктом владних повноважень - податковим органом визначено статтею 94 ПК України, а саме на суд покладено обов`язок перевірити обґрунтованість рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Відтак, для здійснення судового контролю за рішенням податкового органу, яке зачіпає права та інтереси платника податків, податковий орган зобов`язаний звернутись до суду.

Зверненню податкового органу до суду передує процедура застосування адміністративного арешту, встановлена статтею 94 ПК України, відповідно до якої, - контролюючим органом може бути накладено арешт на майно платника податків, який полягає в обмежені або забороні платнику податків реалізацію прав розпорядження або користування його майном.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні (підпункту 94.10)

Згідно з положенням пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: 94.2.1 платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 94.2.2 фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 94.2.3 платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; 94.2.4 відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 94.2.5 відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 94.2.6 платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 94.2.7 платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; 94.2.8 платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до положень пунктів 94.4 - 94.6 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Положеннями даної статті поняття «умовного арешту майна» визначено як обмеження реалізації платника податків прав власності на відповідне майно.

З аналізу положень вказаної статті також випливає, що накладенню умовного арешту майна передує обов`язок попереднього отримання відповідного дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

У свою чергу, відповідний дозвіл на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном видається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу тільки за наявності висновку податкового керуючого, який буде свідчити та підтвердить, що здійснення платником податків окремої операції не зможе призвести до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно з пунктом 94.19 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У суду відсутні відомості про те, що заявник звертався до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Тобто, адміністративний арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-МАРКЕТ» судом не накладався.

Суд зауважує, що накладення адміністративного арешту на кошти та майно і зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти не є тотожними поняттями.

Адже, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).

Разом з тим, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий пункту 94.6 ПК України).

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №820/1929/17, арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Верховний Суд в цій постанові вказав, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

При цьому положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Співвідношення понять «арешт коштів на рахунках» (підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20, абзац другий пункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України) та «зупинення видаткових операцій на рахунках» (підпункт 20.1.31 пункту 20.1 статті 20, пункт 89.4 статті 89, пункт 91.4 статті 91 ПК України), то відповідно до норм ПК України вони мають однакове значення з точки зору їх застосування як примусового заходу.

Згідно з пунктом 9.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 (з наступними змінами), виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції Закону України від 23 березня 2017 року № 1983-VIII зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 21.04.2021 у справі №820/1895/17.

Системне тлумачення положень ст. 254 КАС України дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Тобто роз`яснення рішення суду це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Подібні висновки були викладені у Постанові Верховного Суду України у рішенні від 23.05.2017 у справі №21-1283іп16, постанові Великої палати ВС від 14.06.2018 у справі №800/507/17. При цьому норма ст.170 КАС, якою керувався Суд у зазначених справах та норма ст.254 КАС яка застосовується у цій справі є тотожними.

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про роз`яснення рішення суду у справі №320/22183/23.

Керуючись статтею 254, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву про роз`яснення рішення суду від 30.06.2023 у справі №320/22183/23 задовольнити частково.

Роз`яснити, що адміністративний арешт щодо коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-МАРКЕТ» у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 по справі №320/22183/23 не застосовувався.

Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Я.В. Горобцова