Рішення

від 13.09.2023 по справі 320/798/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 року м.Київ№ 320/798/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вишгородської міської ради.

Зміст позову складають вимоги позивача визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.06.2022 року та повторно розглянути клопотання про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельної ділянки.

Станом на 13.09.2023 року відзиву по справі від відповідача не надходило, в судове засідання відповідач не з`явився. 29.03.2023 року від позивача надійшла заява про перехід до розгляд справи в порядку письмового провадження. Суд дану заяву задовольнив.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те, що відносини між сторонами виникли ще 17.12.2020 року, а Закон України 2145-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", на підставі якого відповідач виніс оскаржуване рішення, - набув чинності 07.04.2022 року. Відповідач аргументував також свій позов статтею 58 Конституції України, а саме нормою права, що закони не мають зворотної дії в часі, а відтак - рішення Вишгородської міської ради є протиправним.

Позивач вказав, що вважає, що спірні відносини між позивачем та відповідачем у зв`язку з його клопотанням виникли 17.12.2020 та закінчились 17.01.2021, - тобто датою строку, передбаченого законодавством для розгляду клопотань відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України. Оскільки позивач вважає, що спірні відносини завершились ще до оголошення військового стану, то дія Закону 2145-IX не поширюється на оскаржуване рішення відповідача і не може бути правовою підставою для такого рішення.

Позивач також вважає, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки прийняте всупереч ст.58 Конституції України, ст.5 Цивільного кодексу України та принципу незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі.

Разом з тим, враховуючи триваючий військовий стан в України, та посилаючись на компетенцію суду відстрочити виконання рішення відповідно до ст.246 КАС України ще до набрання рішенням законної сили, позивач просить відстрочити виконання рішення в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути його клопотання від 16.12.2020.

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

17.12.2020 позивач звернувся до Вишгородської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, яка згідно Генерального плану і плану зонування м. Вишгород відноситься для ведення особистого селянського господарства, приблизною площею 1,8890 га, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221888800:38:139:0306.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено: з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022; з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022; з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 18 травня 2022 року № 341/2022; з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022; з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022.

07.04.2022 набув чинності Закон України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовної заявою про визнання протиправною бездіяльності Вишгородської міської ради щодо не прийняття рішення щодо вищезазначеного клопотання від 16.12.2020 та зобов`язання відповідача до розгляду цього клопотання з відповідним прийняттям рішення.

21.06.2022 Київським окружним адміністративним судом у справі 320/8018/22 за вищезазначеною позовною заявою було винесено рішення про задоволення позовних вимог, а саме: визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання від 16.12.2020; зобов`язано Вишгородську міську раду розглянути зазначене вище клопотання з належним та обґрунтованим мотивуванням підстав винесення свого рішення за результатами його розгляду.

30.06.2022, виконуючи рішення суду, відповідачем було винесено клопотання позивача на розгляд чергової 18 сесії Вишгородської ради VIII скликання та винесено рішення №18/74, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому підставою для такого рішення відповідача є норма п.п.5 п.1 ч.1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року №2145-IX, який набрав чинності 07.04.2022. Відповідно до цієї норми закону, - безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Предметом даного позову є правомірність та законність рішення відповідача від 30.06.2022 №18/74. При цьому суд звертає увагу, що правовідносини щодо бездіяльності відповідача, яка полягала у не розгляді відповідачем клопотання від 16.12.2020 вже були предметом судового розгляду у справі №320/8018/22, щодо них рішення суду набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. Відповідно, ці правовідносини не можуть бути предметом перегляду в даній судовій справі, як і не можуть бути підставою для визначення правомірності оскаржуваного в даній справі рішення, прийнятого по суті заявленого позивачем клопотання.

Суд наголошує, що правовідносини, які були предметом розгляду у справі №320/8018/22 були вичерпані набранням чинності рішенням суду у справі №320/8018/22, а тому їх тривалість не є предметом доведення в даній справі, як і не є критерієм визначення правомірності оскаржуваного рішення. Зазначене нівелює доводи позивача щодо доцільності застосування як норми правового регулювання в даній справі принципу незворотності дії закону у часі, відображеного в статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України.

Також суд звертає увагу позивача з метою не допущення маніпулятивного викладення обставин справи, що об`єктом захисту у справі №320/8018/22 було право позивача на розгляд клопотання як відповідну, передбачену законодавством, діяльність відповідача до моменту винесення безпосередньо рішення по суті клопотання, а у даній справі - позовна заява направлена на захист права позивача на отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою та реалізацію права на отримання земельної ділянки у власність. У справі №320/8018/22 суд не досліджував взагалі питання щодо можливого змісту рішення відповідача за наслідками розгляду клопотання позивача від 16.12.2020. Відповідно, правовідносини, які є предметом дослідження у даній справі та об`єкт захисту виникли безпосередньо 30.06.2022. Тому суд, зважаючи на різність об`єктів захисту (прав) при оскарженні бездіяльності суб`єкта владних повноважень та рішень таких органів, - також відхиляє, як неналежне, посилання позивача на судову практику у справі № 523/4930/15-а Верховного суду, де суд дійшов до висновку, що реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до суб`єкта владних повноважень тощо).

Позивач в позовній заяві не заперечує правомірність самої процедури прийняття оскаржуваного рішення, зокрема: ні щодо форми, ні щодо часу, місця чи повноважень відповідача. Натомість, щодо змісту самого оскаржуваного рішення (що і є предметом позову у даній справі) має бути застосований закон, який діяв на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, тобто 30.06.2022.

Так, перевіряючи правомірність змісту рішення, суд виходить з того, що відповідно до п. п. 5 п. 1 ч. 1 Закону 2145-IX, який набув чинності 07.04.2022 року, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Відповідно до ст.19 Конституції України, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.2 КАС України, - у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

В абз. 3 п. п. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України наголошував, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Вимоги принципу пропорційності також слідують з п. 8 ч. 2 ст.1 КАС України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Принцип пропорційності як необхідна складова верховенства права знайшов своє вираження і у ст.18 Європейської конвенції з прав людини, яка за бороняє Високим Договірним Сторонам обмеження прав людини поза тими межами і в інших цілях, які встановлені даним правовим актом, тобто обмеження прав людини не може бути безмежним, надмірним і безпідставним. Відповідно до ст.15 Європейської конвенції з прав людини, - не всі права людини є абсолютними, а держава має право їх обмежувати під час війни або іншої небезпеки для суспільства. Це обмеження можливе лише в тих межах, які продиктовані гостротою становища, і з обов`язковим урахуванням того, що запро ваджені заходи не суперечать зобов`язанням цієї держави щодо принципів міжнародного права.

Дії позивача були спрямовані на набуття права власності на земельну ділянку. Розглядаючи питання допустимих меж обмеження гарантованого Конституцією України права власності, Конституційний Суд України зазначав, що право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства; при обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів (абз.7 п. п. 2.3 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 3-р(I)/2019).

Статтею 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

В роз`ясненні щодо застосування Закону 2145-IX зазначено, що він спрямований на швидке залучення сільськогосподарських земель країни у виробництво сільськогосподарської продукції в умовах воєнного стану. В основу Закону покладений пріоритет суспільних (державних) інтересів над інтересами приватних осіб в умовах війни. Закон запровадив у законодавство деякі правові механізми, які на перше місце ставлять інтерес суспільства у забезпеченні невідкладного використання наявних сільськогосподарських земель для виробництва продовольства. При цьому інтереси і бажання власників і користувачів земельних ділянок у окремих випадках можуть не враховуватися.

Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки його дії відповідали принципу пропорційності, оскільки Закон 2145-IX, яким запроваджуються певні обмеження, дає змогу визначити мету їх встановлення; обмеження прав відбулось за необхідності досягнення конституційно значимих цілей; мета встановлення певних правових обмежень є легітимною й істотною; міра обмеження прав як засіб досягнення мети відповідає цій меті і не є надмірною.

Враховуючи зазначене вище, суд висновує, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. Копію рішення надіслати (видати) учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.