Рішення

від 13.09.2023 по справі 420/15829/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15829/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква`Сервіс» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква`Сервіс» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в якому позивач просить:

- визнати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000112/2 від 06.06.2023 протиправним та скасувати.

Позов обґрунтовано наступним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Відповідачем у повідомлені про витребування документів не було зазначено які саме відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - відсутні; проігноровано документи, надані Позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактично здійсненої оплати за ці товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Позивачем було частково надано витребувані документи разом із заявою обґрунтування відсутності розбіжностей за за №06.06.2023 від 06.06.2023, зокрема: бухгалтерську виписку по взаєморозрахункам на дату 17.05.2023; проформу-інвойс від 23.02.23 № 5X02023-0223; прайс-лист виробника товару від 25.01.2023.

Як вбачається із змісту повідомлення Відповідача від 06.06.2023 «В рамках проведення консультацій», змісту оскаржуваного Рішення та Картки відмови, - вказані документи не були прийняті Відповідачем до уваги.

Щодо розбіжностей фінансових операцій позивач зазначає, що комерційний інвойс, який виписується одночасно із відвантаженням товару та надається покупцеві, використовується для митної декларації, та саме за комерційним інвойсом розраховується ПДВ та митні збори.

Тому декларантом первинно було надано до митного оформлення саме комерційний інвойс.

Інформація у проформі-інвойсі та у комерційному інвойсі є ідентичною. Проформа-інвойс не містить розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум.

Щодо обов`язку оплати перевезення позивач зазначає, що Договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.22 № 00466/22 за своєю суттю є генеральним договором, укладеним на невизначений строк. Предметом договору є надання експедитором послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту.

Відповідно до комерційного інвойсу, графи 20 митної декларації та як зазначено самим Відповідачем, - товар постачався за базисом поставки CPT Odesa (послуги з міжнародного перевезення товарів були організовані і сплачені продавцем).

З огляду на зазначені умови поставки, всі витрати із завантаження, пакування та транспортування товару до місця призначення - міста Одеси, вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару.

Тому декларант не має обов`язку надавати документи стосовно вартості транспортування.

В свою чергу, договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.22 № 00466/22 було надано до митного оформлення, оскільки ТОВ «Фейрлоджікс» зазначена у графі коносаменту в якості агента вантажоотримувача.

На підставі викладеного позивач вважає, що митним органом в підстави оскаржуваного рішення покладено формальні причини, не проаналізовано надану документацію та не співставлено із вартістю фактично переміщеного товару, у зв`язку із чим Одеська митниця дійшла хибного висновку про необхідність коригування митної вартості товару у бік збільшення, що призвело до донарахування митних платежів, належних до сплати до бюджету та порушення прав позивача.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 04.07.2022 р. відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

17.07.2023 р. за вхід. №ЕС/7430/23 через канцелярію суду надійшов відзив, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товару №UA500020/2023/000112/2 від 06.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К».

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 13.09.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці за вхід. №ЕС/7431/23 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква`Сервис» (надалі - Позивач або ТОВ «Аква`Сервис») є господарським підприємством, основним видом діяльності якого є « 46.74» Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

07.02.2023 року між ТОВ «Аква`Сервис» (Покупець) та іноземною юридичною особою - компанією «QUANZHOU SANXING FIRE-FIGHTING EQUIPMENT CO.,LTD.» (Продавець) було укладено контракт №07/0223-China, відповідно до предмету якого Продавець продає, а Покупець купляє продукцію, відповідно до інвойсу (рахунку-фактури), в узгодженій кількості, номенклатурі, асортименті.

На виконання вказаного контракту Позивачем було ввезено (імпортовано) на митну територію України обумовлений контрактом товар:

Товар №1 за кодом 59090010,

- Рукава з синтетичних волокон з текстильного матеріалу:

- рукав 25 mm х 20 М - 7000 метрів (350 рулонів);

- рукав 25 mm х зо М -.3000 метрів (100 рулонів);

- рукав 50 mm х 20 М - 21000 метрів (700 рулонів);

- рукав 50 mm х зо М - 9000 метрів (300 рулонів);

Торгова марка ALBA;

Виробник: Quanzhou Sanxing Fire-fighting Equipment Co.,Ltd;

Країна виробництва: Китай

Товар №2 за кодом 39174000,

- Кріпильні вироби з пластмаси для рукавів з синтетичних волокон з текстильного матеріалу:

- гайка Байонет/COUPLING NUTS 25ММ -160шт.

- гайка Байонет/COUPLING NUTS 50ММ - 420 шт.

- гайка Байонет/COUPLING NUTS 25ММ -180 шт.

- гайка Байонет/COUPLING NUTS 50ММ - 420 шт.

Торгова марка ALBA;

Виробник: Quanzhou Sanxing Fire-fighting Equipment Co.,Ltd;

Країна виробництва: Китай.

З метою митного оформлення вказаного вище товару Позивачем було подано Одеській митниці митну декларацію 23UA500020007389U2 від 05.06.2023.

На підтвердження заявленої у МД митної вартості товарів, разом із митною декларацією та додатково за запитом митного органу, Позивач подав такі документи:

- митна декларація 23UA500020007389U2 від 05.06.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №07/0223-China від 07.02.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) №SXD2023-0223 від 23.02.2023;

- платіжна інструкція банку №23 від 24.03.2023;

- автотранспортна накладна №0003382 від 03.06.2023;

- коносамент SZBS23040018В від 18.04.2023;

- договір про надання послуг митного брокера №БКМ/01 -2020 від 20.01.2020;

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування №00466/22 від 10.01.2022;

- декларація про походження товару SXD2023-0223 від 23.02.2023.

05.06.2023 року о 13:58 годині Відповідачем було направлено Позивачу електронне повідомлення декларанту, відповідно до якого: «Відповідно до п. 2 ст. 249 Митного кодексу України необхідно забезпечити присутність декларанта для проведення митного огляду...»

05.06.2023 року о 18:35 годині Відповідачем було направлено Позивачу електронне повідомлення декларанту, відповідно до якого:

«... У зв`язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками, щодо контролю та можливого заниження митної вартості, та відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу (далі - Кодекс) визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом.

Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) Поданий до митного оформлення банківський платіжний документ Платіжна інструкція від 24.03.23 № 22 в призначенні платежу вказує на документ Proforma invoice від 23.02.23 № SXD2023-0223, проте до митного оформлення поданий документ Commercial invoice від 23.02.23 № SXD2023-0223, що несе собою розбіжності фінансових операцій, та невідповідність п.3.5; п. 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.02.2023 №07/0223-China;

2) Відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.22 № 00466/22 отримувач сплачує перевезення, проте умови доставки, які вказані у Commercial invoice від 23.02.23 № SXD2023-0223 вказують на те, що вона вже включена у цін у;

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов`язуємо протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України....».

У відповідь на вищезазначене повідомлення, Позивачем було направлено на адресу Відповідача Заяву обґрунтування відсутності розбіжностей за №06.06.2023 від 06.06.2023.

З метою додаткового підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару до вказаної заяви Позивачем було надано:

- Бухгалтерська виписка по взаєморозрахункам на дату 17.05.2023.

- Проформа-інвойс від 23.02.23 №SXD2023-0223.

- Прайс-лист від 25.01.2023.

06.06.2023 року о 13:57 годині Відповідачем було надіслано Позивачу електронне повідомлення, відповідно до якого:

«В рамках проведення консультацій з приводу методів визначення митної вартості повідомляємо, що за результатами аналізу наданих вами документів, митний орган прийшов до висновку про необхідність коригування митної вартості товарів.

Оскільки відповідно до п.2 статті 58 використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу.

В митному органі наявна інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статей 59,60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору. Оскільки відповідно до п.2 статті 58 використані декларантом відомості не підтверджені документально митна вартість оцінюваних товарів буде визначена одним з другорядних методів.

Просимо надіслати свої заперечення, заяви з приводу застосування методів митної вартості у вигляді електронного повідомлення».

06.06.2023 року о 13:57 годині Відповідачем було надіслано Позивачу Рішення про коригування митної вартості №UА500020/2023/000112/2 від 06.06.2023 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500020/2023/000395 від 06.06.2023.

Відповідно до Картки відмови:

«За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, Позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Згідно вимог частини 6 пункту 2 статті54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495- VI відмовлено в митному оформленні. Відповідно до статті 55 Митного кодексу України прийнято рішення про коригування митної вартості № UА500020/2023/000112/2 від 06.06.2023.»

Як вбачається зі змісту рішень про коригування митної вартості товарів, на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) 23UA500020007389U2 від 05.06.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000112/2 від 06.06.2023, а саме:

1)Поданий до митного оформлення банківський платіжний документ Платіжна інструкція від 24.03.23 № 22 в призначенні платежу вказує на документ Proforma invoice від 23.02.23 № SXD2023-0223, проте до митного оформлення поданий документ Commercial invoice від 23.02.23 № SXD2023- 0223, що несе собою розбіжності фінансових операцій, та невідповідність п.3.5; п. 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.02.2023 №07/0223-China;

2)відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.22 № 00466/22 отримувач сплачує перевезення, проте умови доставки, які вказані у Commercial invoice від 23.02.23 № SXD2023-0223 вказують на те, що вона вже включена у ціну.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA500020/2023/007459 від 06.06.2023 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 80 047,95 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи вказані вище рішення Відповідача протиправним, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України і порушує права та інтереси Позивача, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на розбіжності фінансових операцій суд зазначає.

Суть виявлених Відповідачем «розбіжностей» зводиться до того, що комерційний інвойс від 23.02.23 № SXD2023-0223 не оплачений з боку Позивача, тобто, на думку Відповідача, існують два окремі самостійні рахунки (проформа-інвойс та комерційний інвойс), один з яких оплачений (проформа-інвойс), проте на думку Відповідача не стосується товару, що імпортується, а другий рахунок (комерційний інвойс), який стосується товару - не оплачений.

Разом з тим, судом встановлено, що реквізити платіжної інструкції, яка надана Позивачем до митного оформлення (платіжна інструкція банку №23 від 24.03.2023), не відповідають реквізитам, а саме номеру платіжної інструкції, про яку зазначає Відповідач в оскаржуваному Рішенні (платіжна інструкція банку №22 від 24.03.2023).

Платіжна інструкція банку №23 від 24.03.2023 у призначені платежу містить посилання на документ проформа-інвойс від 23.02.23 № SXD2023-0223. Крім цього платіжна інструкція банку №23 від 24.03.2023 містить посилання на контракт №07/0223-China від 07.02.2023 року, укладений між Позивачем та іноземною юридичною особою - компанією «QUANZHOU SANXING FIRE-FIGHTING EQUIPMENT CO.,LTD.».

Вказаним документом підтверджується а) факт повної оплати Позивачем за поставлений товар; б) ціна, що була фактично сплачена.

Позивачем до митного оформлення, крім комерційного інвойсу від 23.02.23 №SXD2023-0223, було надано проформу-інвойс від 23.02.23 №SXD2023-0223.

Як вбачається із відомостей, які містяться у проформі-інвойсі від 23.02.23 №SXD2023-0223, найменування, кількість, вартість (в тому числі загальна), умови поставки, посилання на контракт - повністю відповідають відомостям, які містяться в комерційному інвойсі від 23.02.23 № SXD2023- 0223 та не мають розбіжностей. Обидва ці документи стосуються однієї і тієї ж поставки.

Проформа-інвойс, як документ, за своїм призначенням є документом, у якому визначений обов`язок продавця поставити товар за обумовленою ціною (попередній рахунок / комерційна пропозиція).

"Проформа" буквально означає "заради форми". Рахунок-проформа підтверджує замовлення, й обидві сторони документують умови майбутньої угоди або вартість/деталі продукту та погоджуються з ними.

Ціна або кількість одиниць товару можуть відрізнятись в початковому та остаточному варіантах угоди.

Форма такого документу, як проформа-інвойс не є затвердженою нормативно-правовими актами України.

У зв`язку із тим, що за умовами постачання, які зазначені у проформі-інвойс від 23.02.23 №SXD2023-0223, товар продавався на умовах 100% передоплати, Позивачем було оплачено товар саме на підставі проформи - інвойса 23.02.23 №SXD2023-0223, який в свою чергу було виставлено на підставі контракту №07/0223-China від 07.02.2023 року.

Зазначене не суперечить умовам контракту №07/0223-China від 07.02.2023 року, відповідно до п. 3.2. якого оплата здійснюється на підставі Інвойсу. Тобто в контракті не зазначено якого саме інвойсу.

В свою чергу, комерційний інвойс є первинним документом у міжнародній торгівлі, який супроводжує фактично поставлений товар (товаросуповідний документ).

При цьому, саме комерційний інвойс, який виписується одночасно із відвантаженням товару та надається покупцеві, використовується для митної декларації, та саме за комерційним інвойсом розраховується ПДВ та митні збори.

Тому декларантом первинно було надано до митного оформлення саме комерційний інвойс.

Інформація у проформі-інвойсі та у комерційному інвойсі є ідентичною. Проформа-інвойс не містить розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум, з огляду на що, зауваження Відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на розміжності щодо обов`язку оплати перевезення. Суд зазначає.

Договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.22 № 00466/22 за своєю суттю є генеральним договором, укладеним на невизначений строк.

Предметом договору є надання експедитором послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту.

Стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» містить визначення терміну «транспортно-експедиторська послуга» - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.22 № 00466/22 не укладався на транспортно-експедиторське обслуговування конкретного вантажу.

Предметом вказаного договору відповідно до п. 1.1 є надання Експедитором клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених Сторонами послуг.

Відповідно до комерційного інвойсу, графи 20 митної декларації та як зазначено самим Відповідачем, - товар постачався за базисом поставки CPT Odesa.

Відповідно до правил Інктотермс, базис поставки CPT Odesa означає «ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення)», відповідно продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Аналогічні положення містяться в пункті А.3 розділу СРТ, - а) Договір перевезення. Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

Таким чином, послуги з міжнародного перевезення товарів були організовані і сплачені продавцем і не є складовою митної вартості товарів.

З огляду на зазначені умови поставки, всі витрати із завантаження, пакування та транспортування товару до місця призначення - міста Одеси, вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару.

Тому декларант не має обов`язку надавати документи стосовно вартості транспортування.

Надання декларантом документального підтвердження витрат продавця на перевезення товару суперечить нормам ч. 4, п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, оскільки декларант повинен документально підтверджувати тільки ті витрати, які є складовою митної вартості - в даному випадку витрати на транспортування товару декларуються тільки в тому випадку, якщо їх несе покупець.

Вказане також підтверджуються позицією Верховного Суду викладеної в постанові від 05.11.2019 року у справі № 820/2147/16.

За таких обставин, посилання Відповідача, як на підставу для невизнання заявленої Позивачем вартості імпортованого товару, на те, що документи подані декларантом не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (в частині транспортних витрат) є неправомірними.

А договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.22 №00466/22, як зазначав і сам позивач, було надано до митного оформлення на підтвердження ТОВ «Фейрлоджікс» в якості агента вантажоотримувача, як зазначено у коносаменті.

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аква`Сервіс» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 2684,00 грн. судового збору згідно платіжної інструкції №943 від 15.06.2023 року.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква`Сервіс» судового збору у розмірі 2684,20 грн.

Також позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:

1) договір №1206/23 про надання правової допомоги від 12.06.2023, який укладено між адвокатським бюро «Олекся Чорного» та ТОВ «Аква`Сервіс» (клієнт);

2) рахунок на оплату №23 від 15.06.2023 року;

3) платіжна інструкція №945 від 15.06.2023 року..

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №480/3172/20.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, значення справи для позивача, предмет позову та обсяг задоволених позовних вимог, те, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження у порядку статті 262 КАС України, суд доходить висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Відтак, суд вважає клопотання представника позивача частково обґрунтованим та що його слід задовольнити в частині стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2-9, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква`Сервіс» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000112/2 від 06.06.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква`Сервіс» суму судового збору в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок), сплаченого відповідно до платіжної інструкції №943 від 15.06.2023 року та витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення підписано 13.09.2023 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді у щорічній черговій відпустці.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква`Сервіс» (адреса: 65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 33, код ЄДРПОУ 33568646)

Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631, телефон: (048) 734-28-00, електронна пошта: od.post@customs.gov.ua)

Головуючий суддяН.В. Потоцька