Постанова

від 05.09.2023 по справі 440/8115/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 р.Справа № 440/8115/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2023, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 26.01.23 по справі №440/8115/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ ДПС в Полтавській області, податковий орган, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28 листопада 2022 року, просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2021 року № 00089490701;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2021 року № 00089500701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 402494,81 грн, у тому числі: за основним зобов`язанням - на 321995,85 та за штрафними санкціями - на 80498,96 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року у задоволенні позову ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС" відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує на безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення витрат за результатами господарських операцій з його контрагентами ТОВ "БК "Будуправління № 12", ТОВ "Марбудпостач", ТОВ " Фортуніс", ТОВ "МАС Збут", ТОВ "Сінтум Інвест", оскільки вищевказані операції носили реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, належним чином підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги та надав відзив на неї, у якому просив скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року без змін.

Згідно з положеннями ч.1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 36091155), яке здійснює свою господарську діяльність зокрема у сфері торгівлі автомобілями та легковими автотранспортними засобами. Позивач у встановленому законом порядку зареєстрований платником податку на додану вартість.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 09 вересня 2021 року № 2067-П та відповідно до статей 20, 77, 81, 82 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС". Наказом ГУ ДПС у Полтавській області від 29 вересня 2021 року №2302-П продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки терміном на п`ять робочих днів.

За результатами проведення заходу контролю відповідачем складено акт № 8269/16-31-07-01/36532366 від 20 жовтня 2021 року, в якому зафіксовано допущені платником податків порушення, а саме: пункту 14.1.36, підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Незгода позивача із висновками, викладеними в Акті перевірки № 8269/16-31-07-01/36532366 від 20 жовтня 2021 року стала підставою для подання відповідних заперечень.

За результатами розгляду заперечень ГУ ДПС у Полтавській області листом від 18 листопада 2021 року № 39744/6/16-31-07-01-18 залишило викладений в Акті перевірки № 8269/16-31-07-01/36532366 від 20 жовтня 2021 року висновок без змін.

На підставі Акта перевірки № 8269/16-31-07-01/36532366 від 20 жовтня 2021 року контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2021 року:

№ 00089490701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 323303,75 грн;

№ 00089500701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ на 403 830,00 грн.

У подальшому на зазначені податкові повідомлення-рішення товариством до Державної податкової служби України подано скаргу за вих. №352-21 від 09 грудня 2021 року, за результатами розгляду якої вищий контролюючий орган листом № 8888/6/99-00-06-01-01-06 від 09 серпня 2022 року залишив без змін спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25 листопада 2021 року № 00089490701 та № 00089500701, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновків податкового органу, викладених в акті перевірки та відсутності підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи оцінку правомірності висновків акту перевірки в частині встановлення заниження податок на прибуток всього в розмірі 258 643 грн та заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 323 064 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів, перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а також подані сторонами по справі докази, зазначає.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1. стаття 134 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1.).

Згідно з п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV(далі-Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996 передбачено перелік обов`язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п. 6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Отже, податковий кредит та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність, це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У судовій практиці суду касаційної інстанції домінуючим є таке тлумачення цих норм у їх взаємозв`язку (ст. 44, пп. 14.1.36, 14.1.231 ст.14 ПК України та ст.ст. 1, 9 Закону України № 996-XIV): будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) слід розцінювати як належні первинні документи лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичне здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна бути спрямованою на реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз наведених вище приписів ПК України свідчать, що право платника податків на збільшення витрат обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності та підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Так, позивач оскаржує спірні податкові повідомлення-рішення в частині, що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення витрат за результатами господарських операцій з його контрагентами ТОВ "БК "Будуправління № 12", ТОВ "Марбудпостач", ТОВ " Фортуніс", ТОВ "МАС Збут", ТОВ "Сінтум Інвест".

Надаючи оцінку таким висновкам, колегія суддів зазначає таке.

Між ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС" (Замовник) та ТОВ "Будуправління № 12" (Виконавець) укладено договір підряду № 01/10 від 01 жовтня 2019 року, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець виконує власними силами або після погодження із замовником, залученими силами та засобами Ремонтні роботи будівлі автосалону Ford, що знаходиться за адресою: вул. Курсантаська, 3-К, м. Дніпро. Згідно вимог пункту 2.3 Договору оплата за виконання робіт та матеріалів використаних на ремонт нежитлового приміщення здійснюються замовником на протязі 30 календарних днів з моменту підписання між сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (робіт). Пунктом 7.1. Договору визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного ви конання робіт (дати підписання акту виконаних робіт), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. (т. 1 а.с. 166-167)

На підтвердження факту виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем надано копії акта прийняття виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкової накладної № 853 від 18 жовтня 2019 року, платіжного доручення, локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкову відомість ресурсів, договірну ціну. (т. 1 а.с. 168-185)

Також між ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС" (Замовник) та ТОВ "Будуправління № 12" (Виконавець) укладено договір підряду від 02 грудня 2019 року № 02/12 (далі - Договір), предметом якого є ремонтні роботи будівлі автосалону Ford, що знаходиться за адресою: вул. Курсантська, 3-к у м. Дніпро. Згідно вимог пункту 2.3 Договору оплата за виконання робіт та матеріалів використаних на ремонт нежитлового приміщення здійснюються замовником на протязі 30 календарних днів з моменту підписання між сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (робіт). У пункты 4.1. Договору зазначено, що після завершення робіт (надання послуг) виконавець надає замовникові акт приймання-передачі наданих послуг. Пунктом 7,1. Договору визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного ви конання робіт (дати підписання акту виконаних робіт), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. (т. 1 а.с. 186-187)

На підтвердження факту виконання сторонами умов зазначеного договору, позивачем надані копії платіжного доручення № 43 від 08 січня 2020 року, локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкової відомості ресурсів, договірної ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати грудень 2019 року, акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року б/н від 18 грудня 2019 року, податкової накладної № 850 від 18 грудня 2019 року. (т. 1 а.с. 188-202)

Між ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС" (Замовник) та ТОВ "МАРБУДПОСТАЧ" (Підрядник) укладено договір підряду від 05 серпня 2019 року № 05-08/2019, предметом якого є ремонтні роботи будівлі автосалону Ford, що знаходиться за адресою: вул. Курсантська, 3-к у м. Дніпро. Згідно пункту 2.3 Договору оплата за виконання робіт та матеріалів використаних на ремонт нежитлового приміщення здійснюються замовником на протязі 30 календарних днів з моменту підписання між сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (робіт). У пункті 4.1. Договору зазначено, що після завершення робіт (надання послуг) виконавець надає замовникові акт приймання-передачі наданих послуг. Пунктом 7.1. Договору визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного ви конання робіт (дати підписання акту виконаних робіт), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. (т. 1 а.с. 203-204)

На підтвердження факту виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем надано копії локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкової відомості ресурсів, договірної ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2019 року, акта приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року № 12 від 27 серпня 2019 року, платіжного доручення, податкової накладної № 1300 від 27 серпня 2019 року. (т. 1 а.с. 205-215)

Між ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС" (Замовник) та ТОВ "ФОРТУНІС" (Підрядник) укладено договори підряду від 01 квітня 2019 року № 225-02/2019 та 01-04/2019 (далі - Договори), предметом яких є ремонтні роботи будівлі автосалону Ford, що знаходиться за адресою: вул. Курсантська, 3-к у м. Дніпро. Згідно пункту 2.3 Договорів оплата за виконання робіт та матеріалів використаних на ремонт нежитлового приміщення здійснюються замовником на протязі 30 календарних днів з моменту підписання між сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (робіт). У пункті 4.1 Договорів зазначено, що після завершення робіт (надання послуг) виконавець надає замовникові акт приймання-передачі наданих послуг. Пунктом 7.1 Договорів визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного ви конання робіт (дати підписання акту виконаних робіт), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. (т. 1 а.с. 232-233, т. 2 а.с. 1-2)

На підтвердження факту виконання сторонами умов зазначених договорів позивачем надано копії локальних кошторисів на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкових відомостей ресурсів, договірної ціни, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт, платіжних доручень, податкових накладних від 25 лютого 2019 року № 1201 та № 1050 від 22 квітня 2019 року. (т. 1 а.с. 234-242, т. 2 а.с. 3-10)

Між ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС" та ТОВ "МАС ЗБУТ" укладено договір про надання послуг від 06 травня 2019 року № 01/05 (далі - Договір), предметом якого є надання послуг щодо благоустрою автосалону Ford, що знаходиться за адресою: вул. Курсантська, 3-к у м. Дніпро. Згідно пункту 2.2 Договору остаточний розрахунок проводиться протягом 30 календарних днів після підписання акту наданих послуг. У пункті 3.2 Договору зазначено, що Виконавець надає замовнику Акт виконаних робіт в 2-х примірниках підписаних з боку виконавця. Пунктом 6.1 Договору визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного ви конання робіт (дати підписання акту виконаних робіт), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. (т. 1 а.с. 216-217)

На підтвердження факту виконання сторонами умов зазначених договорів позивачем надано копії cпецифікації № 1 від 06 травня 2019 року, податкової накладної № 1351 від 28 травня 2019 року, акта надання послуг № 28/05 від 28 травня 2019 року, платіжного доручення № 4894 від 14 червня 2019 року на суму, податкової накладної № 1351 від 28 травня 2019 року. (т. 1 а.с. 218-221)

Між ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС" та ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" укладено договір про надання послуг від 12 листопада 2018 року № 12/11 (далі - Договір), предметом якого є надання послуг щодо зміцнення фундаменту автосалону Ford за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 30-к. Згідно пункту 2.2. Договору остаточний розрахунок проводиться протягом 30 календарних днів після підписання акту наданих послуг. У пункті 3.2. Договору зазначено, що Виконавець надає замовнику Акт виконаних робіт в 2-х примірниках підписаних з боку виконавця. Пункті 6.1. Договору визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного ви конання робіт (дати підписання акту виконаних робіт), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. (т. 1 а.с. 222-223)

На підтвердження факту виконання сторонами умов зазначених договорів позивачем надано копії локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкової відомості ресурсів, договірної ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2018 рік, Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року № 1 від 26 листопада 2018 року, податкової накладної № 1250 від 26 листопада 2018 року, платіжного доручення № 4140 від 13 грудня 2018 року, податкової накладної № 1250 від 26 листопада 2018 року. (т. 1 а.с. 224-231)

Досліджені колегією суддів первинні документи відповідають вимогам Закону № 996, при цьому колегія суддів вказує, що відсутність прізвища, ім`я та по батькові уповноважених осіб позивача та його контрагентів у актах приймання виконаних будівельних робіт, довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат тощо не спричиняє порушень вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 996, оскільки дають можливість ідентифікувати уповноважених осіб, які також підписували відповідні договори та інші первинні документи із зазначенням ПІБ, за їх підписами.

Також колегія суддів враховує пояснення позивача про те, що ним закупалися відповідні матеріали, необхідні для виконання наведених вище договорів у інших контрагентів, на підтвердження чого позивачем до позову були надані відповідні первинні документи. (т. 2 а.с. 11-79)

Стосовно посилання контролюючого органу на анулювання свідоцтв платників ПДВ ТОВ "БК "БУДУПРАВЛІННЯ № 12" з 19.05.2021, ТОВ "Марбудпостач" з 10.11.2020, ТОВ "ФОРТУНІС" з 24 березня 2021 року, ТОВ "МАС ЗБУТ" з 19.07.2021, ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" за рішеннями контролюючого органа у зв`язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такі рішення ухвалені відповідними податковими органами більш ніж через рік після виконання умов відповідних договорів від 02 грудня 2019 року № 02/12 та від 01 жовтня 2019 року № 01/10.

З цих саме підстав колегія суддів вважає необґрунтованим посилання податкового органу на рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 02.04.2020 № 3211 про встановлення відповідності платників податку: ТОВ "БК "БУДУПРАВЛІННЯ № 12", ТОВ "Марбудпостач", ТОВ "ФОРТУНІС", ТОВ "МАС ЗБУТ" ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" критеріям ризиковості платника податку, а також враховує, що у межах спірних правовідносин усі виписані на користь позивача податкові накладні були зареєстровані у ЄРПН.

Стосовно посилань податкового органу на неможливість виконання контрагентами позивача відповідних робіт наявними у них ресурсами, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п.п. 6.4.4 та 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», чинними на момент виникнення спірних правовідносин, вартість виконаних робіт за договором підряду з динамічною договірною ціною може бути визначена розрахунку прямих затрат виходячи з нормативних затрат трудових та матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, передбачених в договірній ціні.

Тобто, якщо підрядні роботи були виконані повністю, то їх вартість замовник, згідно з п.п. 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 повинен визначити на підставі нормативних, а не фактичних затрат трудових та матеріально-технічних ресурсів, якщо договором не передбачено інше.

Слід зазначити, що невідповідність нормативних показників, передбачених кошторисною документацією на підставі ресурсних елементних кошторисних норм, фактичним затратам трудових і матеріально-технічних ресурсів може свідчити про додаткові затрати підрядника або економію ресурсів підрядником, яка відповідно до положень ст. 845 ЦК України залишається у останнього, якщо інше не передбачено договором.

Отже, визначення в актах виконаних підрядних робіт вартості та об`єму робіт в людино-годинах є нормативним визначенням на підставі п. п. 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 та в жодному разі не вказує на неможливість виконання робіт із застосуванням інших матеріально-технічних ресурсів (будівельної техніки, приладів і приладдя тощо) і не свідчить про необхідність залучення до виконання саме тієї кількості працівників, яка вказана в актах виконаних робіт.

Доводи контролюючого органу з приводу відсутності у контрагентів позивача необхідної кількості основних засобів та необхідної кількості робітників, потрібних для здійснення монтажно-будівельних робіт та інших послуг, з чим погодився і суд першої інстанції, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки такі твердження ґрунтуються лише на «податковій інформації». Будь-якими інших доказів на підтвердження даного факту, ні до суду першої інстанції ні до апеляційної відповідачем не надано.

Стосовно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - також ЄРПН) стосовно контрагентів позивача, колегія суддів зазначає таке.

По-перше, колегія суддів зазначає, що придбання контрагентами позивача відповідних робіт та товарів, необхідних для виконання договорів, укладених з позивачем можуть з об`єктивних причин не відображатися у ЄРПН, наприклад у випадку придбання відповідних товарів/робіт у контрагентів, які не є платниками податку на додану вартість.

По-друге, податковий орган зробив висновки про невідповідність підміну контрагентами позивача номенклатури товарів, реалізація та придбання яких не підтверджується ланцюгом постачання виходячи з цілком непідтверджених та неповних даних оскільки проаналізувало лише періоди жовтень-грудень 2019 року ТОВ "БК "БУДУПРАВЛІННЯ № 12", серпень 2019 року ТОВ "Марбудпостач", лютий-квітень 2019 року, травень 2019 року ТОВ "МАС ЗБУТ", яких очевидно недостатньо для встановлення усіх товарів, які були придбані та реалізовані у названі періоди та не включають у себе товари, придбані у неплатників податку на додану вартість.

Також, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів наголошує на раніше наведених положеннях, а саме підпункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети), наведений у п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

На користь такого висновку свідчить й правова позиція Верховного Суду у постановах від 23.07.2019 у справі № 802/2386/14-а та від 27 жовтня 2022 року у справі №140/2783/19.

Отже, не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це один із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Тобто, сам по собі позитивний баланс кожної конкретної роботи чи послуги не є обов`язковим, єдиним та достатнім складовим, який вказує на реальність чи нереальність такої операції.

Надаючи оцінку посиланню податкового органу на наявність вироку Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 червня 2020 року у справі № 209/391/20, провадження № 1-кп/209/272/20 стосовно посадової особи ТОВ "Марбудпостач", колегія суддів зазначає.

У наведеному вироку вказано, що: «...В період з 01.08.2019 року по 06.08.2019 року ОСОБА 1, діючи умисно, подала до Пенсійного фонду України для внесення до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, перелік осіб - співробітників ТОВ «Марбудпостач», а саме: ОСОБА 2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБАЗ, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБАЗ, ІНФОРМАЦІЯ5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ6, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ^ та урСОБА 8, ІНФОРМАЦІЯ_8, які мали бути штатом працівників підприємства, які зазначались в заяві про отримання будівельної ліцензії та відомостях про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем. При цьому, всі вище перелічені особи ніколи не перебували в трудових відносинах з ТОВ "Марбудпостач".

Таким чином, 10.06.2019 за адресою фактичного мешкання: АДРЕСА_2 ОСОБА 1, будучи службовою особою - директором ТОВ "Марбудпостач" та діючи умисно вчинила службове підроблення, яке виразилось в складанні та видачі завідомо неправдивого документу - відомостей про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове забезпечення, наявну систему контролю якості виконання робіт, виконані заявником будівельно- монтажні роботи (Додаток № 2 до Ліцензійних умов), з метою отримання ліцензії в Державній архітектурно-будівельній інспекції України на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків(відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками.

Кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА1 за ч. 1 ст. 366 КК України - складання та видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.366 КК України визнала повністю та дала показання про те, що 28.05.2019 року вона зареєструвала ТОВ "Марбудпостач" директором та засновником якого стала вона . Потім вона вирішила отримати ліцензію на будівництво об`єктів. Але для цього повинні бути на ТОВ оформлені працівники. Вона вирішили виготовити підробні документи, щоб отримати цю Ліцензію. Вдома на своєму комп`ютері вона виготовила ряд документів підробних-відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове забезпечення, наявну систему контролю якості виконання робіт, виконані заявником будівельно-монтажних роботи. Ці всі виготовлені нею підробні документи вона разом із заявою здала до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та отримала будівельну Ліцензію. Також вона до Пенсійного фонду подала перелік осіб для внесення до державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування-нібито працівників її ТОВ, але насправді жодного дня вони не працювали, та їх дані вона вигадала сама.»

Тобто, аналіз наведеного свідчить, що посадова особа службова особа - директор ТОВ "Марбудпостач" умисно вчинила службове підроблення з метою отримання ліцензії в Державній архітектурно-будівельній інспекції України на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками.

Колегія суддів зауважує, що вказаний вирок не підтверджує нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Марбудпостач", а свідчить лише про намір ТОВ "Марбудпостач" отримати відповідну ліцензію на виконання будівельних робіт. Вказане не виключає можливість ТОВ "Марбудпостач" виконувати будь-які роботи в інтересах позивача залучаючи до їх виконання інших осіб, які офіційно не працевлаштовані у ТОВ "Марбудпостач".

Відтак, наведений вирок не є належним доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ "Марбудпостач".

Стосовно доводів податкового органу про те, що ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" є фігурантом кримінальних проваджень, колегія суддів зазначає таке.

Так, ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми у справі № 592/6834/19 (кримінальне провадження № 32019200000000010 від 07 лютого 2019 року встановлено: "у провадженні СУ ФР ГУ ДФС у Сумській області перебуває кримінальне провадження № 320192000000000І0 від 07.02.2019 року, згідно виписки з ЄРДР відомості внесені за ст. 27 ч,5, ст. 212 ч.3 КК України, а саме про те, що ОСОБА_5 , 1973 р.н. (організатор), . ОСОБА_6 , 1976 р.н. (співорганізатор), ОСОБА_7 , 1983 р.н. (бухгалтер) в період з 2017 по 2018 рік. шляхом документального оформлення «безтоварних» фінансово-господарських операцій, надавших підприємствам: реального сектору економіки послуги з незаконного переведення безготівкових коштів у готівку та мінімізації сплату податків до бюджету держави шляхом, незаконного формування замовника-клієнтам податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств. З метою реалізації злочинних намірів, (зазначив слідчий) вищезазначеними особами створено (зареєстровано) у виконавчих органах влади Сумської. Дніпропетровської, Донецької, Київської та Харківської областей ряду підконтрольних підприємств, а саме: ТОВ «Торговий дій «Ескейбуд» (код 42497141), ТОВ «Брукбілд» (код 42498496), ТОВ «Тесфінс» (код 42496918), ТОВ «Економ Трейд Бізнес) (код 42334404), ТОВ «Будівельний Холдинг «Сайфен»» (код 42498721), ТОВ «Дніпро Опт» (код 41963922), ТОВ «Сертекс Плюс» (код 41717940), ТОВ «Сінтум інвест» (код 42465209), ТОВ «Збут Траст Груп» (код 42431211), ТОВ «Транс Постач» (код 42431316), ТОВ «Астор Трейд» (код 42465303), ТОВ «Аскалія» (код 41461837), «Трейдинг Старт» (код 41664742). ТОВ «Емілія Груп» (код 41695896), ТОВ «Преміум Сайд» (код 4182558Г), ТОВ «Грейнсід Старт» (КОД 41661753), ТОВ «Діскон Груп» (код 41825686), ТОВ «Делорта» (код 41461554), ТОВ «БК Карті» (41377509), Тов «Кріон Гїлас» (код 413756757 ТОВ «ВейкТрейд» (код 41377599), ТОВ «Гунд Трейд» (41375738), ТОВ «Джакард» (код 41090609), ТОВ «Гремфіс» (код 42226538), ТОВ Будівельна компанія «Вест Білд»» (код 42332035), ТОВ «Мобіжук» (код 37741113), які в подальшому, на думку слідства, у період з 0.1.01.2018 по 31.12.2018 сприяли в ухиленні від сплати податків службовими особами ТОВ «Торгово-промислова компанія «Арс-Інвест»» (код 35247622), ТОВ НЕЮ «Укрпромсервіс» (код 33115728), ТОВ «Ливарна Компанія «Металпром»» (код 40824278), ТОВ «Компанія «Транс Холдинг»» (код 37901472), ТОВ «Магістраль Україна» (код 35543492) на суму 5375,8тис.грн.,що є особливо великим розміром. 23.04.2019 представником юридичної особи ТзОВ «Мобіжук» ОСОБА_3 було подано слідчому клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в порядку ст.ст. 64-1, 220, 221 КПК України, яке було розглянуто та 26.04.2019 року заступником начальника Управління - начальника першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та надання копій протоколів допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , мотивуючи тим, що у вказаному кримінальному провадженні «з метою отримання фактичних даних, на підставі яких можливе встановлення наявності чи відсутності фактів вчинення кримінального правопорушення в діях службових осіб ТзОВ «Мобіжук», необхідно провести значну кількість слідчих (розшукових) дій, а надання представнику ТзОВ «Мобіжук» (код 37741113) для ознайомлення матеріалів досудового розслідування, у т.ч. протоколи допитів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 23.04.2019, може зашкодити досудовому розслідуванню» (а.с. 10-12).

Тобто у вказаній ухвалі суд першої інстанції чітко вказав, що твердження про те що «з метою реалізації злочинних намірів, певними особами створено (зареєстровано) зокрема, ТОВ «Сінтум інвест» (код 42465209)» є лише припущенням слідчого у спосіб вказівки у дужках тексту «(зазначив слідчий)».

Також у цьому абзаці вказано, що наведені в ухвалі підприємства, на думку слідства, у період з 0.1.01.2018 по 31.12.2018 сприяли в ухиленні від сплати податків службовими особами ТОВ «Торгово-промислова компанія «Арс-Інвест»» (код 35247622), ТОВ НЕЮ «Укрпромсервіс» (код 33115728), ТОВ «Ливарна Компанія «Металпром»» (код 40824278), ТОВ «Компанія «Транс Холдинг»» (код 37901472), ТОВ «Магістраль Україна» (код 35543492) на суму 5375,8 тис.грн. з чого слідує, що у слідства були відсутні будь-які претензії до господарської діяльності позивача та вказаного контрагента.

Більш того, вказана ухвала стосувалася розгляду скарги представника юридичної особи ТзОВ « Мобіжук» стосовно ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 32019200000000010 і жодним чином не стосувалася встановлення будь-яких обставин стосовно господарської діяльності як позивача так і ТОВ «Сінтум інвест» (код 42465209).

Також в ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2021 року у справі № 201/4596/21, яка стосувалася питання надання дозволу на проведення огляду будівлі навчального корпусу №2 Університету митної справи та фінансів, розташованого за адресою м. Дніпро, вул. В.Вернадського 2/4, та прилеглої до будівлі території із залученням спеціалістів та експертів із можливістю розкриття конструкцій і відбору зразків в місцях, вказаних експертами, вказано: «Проведеними оперативно-розшуковими заходами отримано відомості щодо діяльності міжрегіонального «конвертаційного центру», який діє на території Дніпропетровської області за сприянням посадовим осіб Державної податкової служби у Дніпропетровської області, встановлено що проведення незаконних операцій, направлених на ухилення від сплати податків до державного бюджету здійснювала група суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), до складу якої входять зокрема, ТОВ «КЛАССІС СІНТУМ» (ЄДРПОУ 42465209 після перейменування ТОВ «Сінтум інвест»).

Більш по тексту ухвали вказане підприємство не згадується, а наводиться певний аналіз діяльності Університету митної справи та фінансів (код ЄДРПОУ 39568620), ТОВ «БП «Грандпрестиж» (код ЄДРПОУ 42554382) та використання ТОВ «БП «Грандпрестиж» у своїй діяльності підприємств з ознаками фіктивності: ТОВ «МОНТАЛЬ-ТОРГ» (ЄДРПОУ 42849870), ТОВ «АЛТАЙЕР» (ЄДРПОУ 41825529), ТОВ «НОРД ДЕЙЛ» (ЄДРПОУ 43222026). У вказаній ухвалі взагалі не згадується підприємство позивача.

При цьому, колегія суддів зауважує, що без обвинувального вироку суду існування таких кримінальних проваджень не є підставою для визнання операцій позивача із зазначеними контрагентами нереальними, відповідно, кримінальні провадження не є належним підтвердженням протиправності дій платника податків та/або доказом нереальності здійснення господарських операцій. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Усі докази підлягають оцінці сукупно.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 13.05.2021року в справі№822/3618/17 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370, від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про доведеність відповідачем правомірності висновків про заниження позивачем суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі та заниження суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у зв`язку з чим вважає наявними підстави для задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень скасувати від 25 листопада 2021 року № 00089490701 на загальну суму 323 303,75 грн та від 25 листопада 2021 року № 00089500701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 402 494,81 грн, у тому числі: за основним зобов`язанням - на 321 995,85 та за штрафними санкціями - на 80 498,96 грн, як таких, що винесені всупереч вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно вимог апеляційної скарги у частині розподілу витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.

Судом першої інстанції не розподіляв судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає наявними підстави для перерозподілу судових витрат відповідно до приписів ч. 6 ст. 139 КАС України, згідно з якою якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Стосовно витрат позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що судовий збір позивачем було сплачено за подання позовної заяви у розмірі 10 890,98 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1317 від 13.09.2022 та за подання апеляційної скарги у розмірі 13 069,18 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 169 від 13.02.2023 та № 7843 від 16.06.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на наведене та наявності підстав для задоволення позову у повному обсязі, колегія суддів вважає, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми понесеного судового збору судового збору за подання позовної заяви у розмірі 10890,98 грн, та за подання апеляційної скарги у розмірі 13 069,18 грн.

Стосовно розподілі витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції колегія суддів зазначає таке.

Позивачем у позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

Відповідач у відзиві та клопотаннях про зменшення витрат на оплату правничої допомоги виклав заперечення стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу вмотивовану не співмірністю витрат на таку допомогу у межах цієї справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

За правилами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст. 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Григоренком В.О. укладено договір № 14/09/22 про надання правових (юридичних) послуг від 14.09.2022, відповідно до змісту умов якого виконавець, адвокат Григоренко В.О., приймає зобов`язання надати правові послуги замовнику, ТОВ «АВТО-ІМПУЛЬС», перелік, вид строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджується сторонами в спільно підписаних домовленостях до цього договору.

Відповідно до складених позивачем та його представником замовленні № 1 від 14.09.2022 сторони узгодили, загальну фіксовану вартість послуг у сумі 14 000 грн та складові витрат, зокрема: правовий аналіз документів, підготовка позову до суду першої інстанції, супроводження розгляду справи у суді першої інстанції зі складаннями необхідних процесуальних документів, отримання судових рішень у тому числі з датою набрання законної сили. Також визначено, що оплата здійснюється у п`ятиденний строк з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачем до суду першої інстанції надані Акт здачі приймання-робіт від 15.09.2022.

Аналізуючи наведені послуги колегія суддів зазначає, що усі ці послуги охоплюються наданням послуги з підготовки позовної заяви, оскільки без документів неможливо підготувати позов, в той же час отримання судових документів не може бути віднесено до складу правничої допомоги, оскільки такі дії не потребують будь-яких юридичних знань.

Як наслідок, колегія суддів вважає наявними підстави, з урахуванням складності справи, стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

При цьому колегія суддів враховує, що оскільки умовами договору передбачено оплата за отриману правничу допомогу лише після набрання рішення законної сили, то відсутність на дату розгляду справи судом доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

Доводи податкового органу, щодо недоведеності позивачем понесених витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає необґрунтованими з урахуванням вище зазначеного.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС" - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року по справі № 440/8115/22 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2021 року № 00089490701 на загальну суму 323 303,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2021 року № 00089500701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 402 494,81 грн, у тому числі: за основним зобов`язанням - на 321 995,85 та за штрафними санкціями - на 80 498,96 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ ВП 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС" (шосе Київське, 44, м. Полтава, Полтавська область, 36021, ЄДРПОУ 36532366) понесені судові витрати за подачу адміністративного позову в сумі 10 890,98 (десять тисяч вісімсот дев`яносто) грн 98 коп, за подачу апеляційної скарги в сумі 13 069,18 (тринадцять тисяч шістдесят дев`ять) грн 18 коп та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 14.09.2023.