Постанова

від 04.09.2023 по справі 820/4334/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 р.Справа № 820/4334/17Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

представника позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 31.03.23 по справі №820/4334/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" (надалі позивач, ТОВ "Імперський колос") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 06.09.2017 №0000381412, № 0000371412

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року позов ТОВ "Імперський колос" задоволено; скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 06.09.2017 №0000381412, № 0000371412.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09 серпня 2022 року касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду 18 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року замінено відповідача у справі з ГУ ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (надалі відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, податковий орган, контролюючий орган).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 06.09.2017 №0000381412, № 0000371412.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наголошує, що порушення встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином, підставою для винесення спірних ППР слугував відображений в акті перевірки висновок про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій позивача по взаємовідносинах з його контрагентами - з ТОВ «Сеолан» (податковий номер 39072643) за серпень - жовтень 2014 року,_ТОВ «Альт Стандарт» (податковий номер 40142493) за вересень - жовтень 2016 року, ТОВ «Трейд Векс» (податковий номер 40806018) за листопад 2016 року та ТОВ «Бріск Торг» (податковий номер 40874250) за листопад 2016.

Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги та надав відзив на неї, у якому просив скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року без змін.

Згідно з положеннями ч.1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 08.08.2017 №3841, направлень від 09.08.2017 №5579, 5580 на підставі пункту 78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст.82 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 №2755-У1 (зі змінами та доповненнями) проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Імперський Колос» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Сеолан» (податковий номер 39072643) за серпень - жовтень 2014 року, ТОВ «Альт Стандарт» (податковий номер 40142493) за вересень - жовтень 2016 року, ТОВ «Трейд Векс» (податковий номер 40806018) за листопад 2016 року та ТОВ «Бріск Торг» (податковий номер 40874250) за листопад 2016 року.

ГУ ДФС у Харківській області засобами поштового зв`язку направлено запит підприємству ТОВ «Імперський Колос» від 27.06.2017 №8016/10/20-40-14-12-18 про надання пояснень а їх документального підтвердження за господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Сеолан» (податковий номер 39072643) за серпень жовтень 2014 року, ТОВ «Альт Стандарт» (податковий номер 40142493) за вересень - жовтень 2016 року, ТОВ «Трейд Векс» (податковий номер 40806018) за листопад 2016 року та ТОВ «Бріск Торг» (податковий номер 40874250) за листопад 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності, придбаних товарів (робіт, послуг), з метою контролю за своєчасністю, достовірністю повнотою нарахування та сплати, передбачених ПК України податків та зборів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи відповідне п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61. п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75. п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України. Письмовий запит від 27.06.2017 №8016/10/20-40-14-12-18 вручено 08.07.2017.

На вищезазначений запит підприємством не надано документальних підтверджень у запитуваному обсязі.

На підставі направлень на документальну виїзну перевірку ТОВ «Імперсь Колос» від 09.08.2017 №5579, 5580, наказу від 08.08.2017 №3841, виданих ГУ ДФС у Харківській області, 09.08.2017 здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку за юридичною адресою підприємства (м. Харків, вул. Северина Потоцького, 13).

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 21.08.2017 № 10388/20-40-14-12-11/38492598 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імперський Колос» (податковий номер 38492598 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Сеолан» (податковий номер 39072643) за серпень - жовтень 2014 року, ТОВ «Альт Стандарт» (податковий номер 40142493) за вересень - жовтень 2016 року, ТОВ «Трейд Векс» (податковий номер 40806018) за листопад 2016 року та ТОВ «Бріск Торг» (податковий номер 40874250) за листопад 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг). (т. 1 а.с.14-24).

Перевіркою встановлено порушення позивачем :

- п.198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198 п. 201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ 234 140,41 грн. у тому числі за вересень 2016 на суму 169 874 грн., за жовтень 2016 на суму 34 260,91 грн., за листопад 2016 на суму 30 005,5 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 44 474 грн. за жовтень 2016 року та зменшенню суми від`ємного значення на суму ПДВ 151 046 за листопад 2016 року;

- п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого підприємством завищено податкові зобов`язання на загальну суму ПДВ 39 260,8 грн. в т.ч. за жовтень 2014 року на суму ПДВ 640 грн. та за жовтень 2016 року на суму ПДВ 38 620,80 грн.

За наслідками вищевказаного акту перевірки прийнято податкові повідомлення рішення:

- форми «В4» від 06.09.2017 № 0000381412 за яким сума завищення від`ємного значення, яка включається до податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 151 046 грн підлягає подальшому відображенню у звітності підприємства;

- форми «Р» від 06.09.2017 №0000371412, яким підприємству визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 55 592,50 грн, з яких 44 474,00 грн за основним зобов`язанням та 11 118,50 грн за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 29, 30).

Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи оцінку правомірності висновків акту перевірки щодо господарських взаємовідносин позивача з наступними контрагентами: ТОВ "Бріск-Торг", ТОВ "Трейд Векс", ТОВ "Альт-Стандарт", ТОВ "Сеолан", колегія суддів зазначає таке.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів, перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а також подані сторонами по справі докази, зазначає.

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV(далі-Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996 передбачено перелік обов`язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податковий кредит повинен бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності; (пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У судовій практиці суду касаційної інстанції домінуючим є таке тлумачення цих норм у їх взаємозв`язку (ст. 44, пп. 14.1.36, 14.1.231 ст.14 ПК України та ст.ст. 1, 9 Закону № 996-XIV): будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) слід розцінювати як належні первинні документи лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичне здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна бути спрямованою на реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз наведених вище приписів ПК України свідчать, що право платника податків на збільшення витрат обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності та підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Надаючи оцінку таким висновкам, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, виданої 08.07.2016, на момент вчинення спірних правочинів, а також відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1003220147 основним видом діяльності ТОВ «Імперський колос» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Також видами діяльності товариства є, зокрема, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

ТОВ «Імперський колос» включено до реєстру платників податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 200154127 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.01.2014, Витягами № 1620364500224 та 140364500046 з реєстру платників податку на додану вартість.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач користується земельною ділянкою, розташованою за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, с/рада Пономаренківська кадастровий № 6325183000:04:001:0290 площею 1,5476 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивачем в період з 2013 по 2017 роки включно були укладені договори оренди землі з власниками земель фізичними особами в тому числі на територіях Пономаренківської селищної ради, Циркунівської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які зареєстровані в Державному реєстрі земель. Використання ТОВ ««Імперський колос» земельних ресурсів здійснюється для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, позивач оскаржує спірні податкові повідомлення-рішення в частині, що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість за результатами господарських операцій з його контрагентами ТОВ "Бріск-Торг", ТОВ "Трейд Векс", ТОВ "Альт-Стандарт", ТОВ "Сеолан".

З метою здійснення власної господарської діяльності, позивачем укладені договори з його контрагентами ТОВ "Бріск-Торг", ТОВ "Трейд Векс", ТОВ "Альт-Стандарт", ТОВ "Сеолан", стосовно яких податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Бріск-Торг», встановлені такі обставини.

10.10.2016 між позивачем (замовник) та ТОВ «Бріск-Торг» (виконавець) укладено договір №10/10 на надання послуг по збиранню врожаю та обробці землі, предметом якого було надання виконавцем (ТОВ «Бріск-Торг») замовнику (позивачу) сільськогосподарських послуг по вбиранню врожаю на території Харківської області, Харківського р-ну, Пономаренкіської селищної ради, на території Харківської області, Харківського р-ну, Циркуновської селищної ради.

Згідно з п. 1.2. договору №10/10 послуги надаються виконавцем з використанням власної (орендованої) сільгосптехніки та власного палива, а також наданих замовником добрив та засобів захисту рослин.

Згідно з п. 3.1.1. договору №10/10 виконавець зобов`язався виконати наступні послуги (виконати роботи): збирання врожаю соняшника на 700 га земельної ділянки, орання 700 га земельної ділянки, десикація 300 га земельної ділянки.

На момент укладення цього договору сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, виданою 08.07.2016 на момент вчинення спірних правочинів, а також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1003220147, Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на ТОВ «Бріск-Торг». Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача директором Катуніним В.В., від контрагента директором Грабовецьким С.Г. Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю вибирання врожаю позивача на землях, що знаходяться в його користуванні згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також підготуванням земель для посіву, оскільки у позивача відсутні власні матеріально-технічні ресурси для виконання таких робіт.

Матеріали для десикації виконавцю були надані замовником - ТОВ «Імперський колос», що підтверджується актом приймання-передачі від 08.11.2016, які, у свою чергу, були придбані замовником у ТОВ «Міжнародна Агрохімічна Компанія» за накладною №1 від 08.11.2016, факт оплати товару підтверджується платіжним дорученням №332 від 08.11.2016.

У межах цього правочину в жовтні-листопаді 2016 року проведені господарські операції: виконання робіт зі збирання соняшника в Пономаренківській селищній раді на площі 154га. та десикації землі на зиму на площі 230га. в Пономаренківській та Циркунівській селищній раді, які оформлені звітом про використані матеріали від 11.11.2016 та Актом №36/37 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 11.11.2016, податковою накладною № 36 від 11.11.2016 на загальну суму 58650,00грн в т.ч. ПДВ 9775,00грн, податковою накладною № 37 від 11.11.2016 на загальну суму 104181,00 грн в т.ч. ПДВ 17363,50 грн. Загальна вартість робіт склала 162831,00 грн в т.ч. ПДВ 27138,50 грн.

Господарська операція відображена у бухгалтерському обліку товариства згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 27 за вересень-листопад 2016 року, згідно з карткою рахунку 631 за вересень листопад 2016 року.

Господарська операція знайшла своє відображення також у звітності товариства, а саме, звіті про сівбу та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на 02.11.2016, в якому вказано, що ТОВ «Імперський колос» на території Пономаренківської та Циркунівської сільрад на площі 154 га було зібрано врожай соняшника, а також Звіті про сівбу та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на 02.12.2016, в якому зазначено, що ТОВ «Імперський колос» на території Пономаренківської та Циркунівської сільрад на площі 3 га було зібрано врожай соняшника.

Фактичне надходження зібраного врожаю підтверджується господарськими операціями позивача зі транспортування, зберігання та подальшого продажу товару.

При цьому, позивачем, з метою зберігання зібраного врожаю ТОВ «Імперський колос», укладені такі договори:

- складського зберігання сільськогосподарської продукції № 53/Х/ГТ від 07.10.2016 з ТОВ «Гутянський елеватор». Факт надання послуг по зберіганню підтверджується актом надання послуг №450 від 31.10.2016, актом надання послуг №552 від 30.11.2016, розрахунки за зберігання соняшника здійснено, що підтверджено платіжним дорученням № 380 від 29.03.2017;

- складського зберігання № 57 від 28.10.2016 з ТОВ «Власівський мірошник». Факт надання послуг по зберіганню підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 331 від 31.10.2016. Розрахунки за зберігання соняшника здійснені згідно з платіжними дорученнями № 346 від 09.12.2016, №344 від 08.12.2016, №347 від 09.12.2016, а також підтверджується звіркою взаєморозрахунків, складеною між ТОВ «Імперський колос» та ТОВ «Власівський мірошник»;

- складського зберігання насіння соняшнику № 62-С/3Б/2016 від 23.09.2016 з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (Савинський елеватор). Факт надання послуг по зберіганню підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №616 від 31.10.2016. Факт оплати послуг підтверджується платіжними дорученнями № 404 від 17.05.2017, № 387 від 06.04.2017, № 376 від 15.03.2017, а також актом звірки взаєморозрахунків, складеним між ТОВ «Імперський колос» та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (Савинський елеватор).

З метою транспортування зібраного врожаю, ТОВ «Імперський колос» було укладено наступні правочини:

- між ТОВ «Імперський колос» та перевізником ТОВ «ЕКСПОРТАГРОЛОГІСТІК» було укладено договір №Т3-11 від 03.10.2016 на перевезення вантажів замовника від пунктів навантаження до пунктів призначення. Послуги перевізника було оплачено згідно з платіжними дорученнями № 342 від 06.12.2016, №333 від 14.11.2016, 324 від 31.10.2016.

- між ТОВ «Імперський колос» та перевізником ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір №ТР-16 від 24.11.2016. Послуги перевізника було оплачено згідно з платіжним дорученням № 343 від 06.12.2016.

- між ТОВ «Імперський колос» та перевізником ТОВ «Трейд Векс»» було укладено Договір надання послуг по перевезенню від 07.10.2016.

Відповідно до зазначених вище договорів зібраний врожай перевезено на зберігання до елеваторів, а саме:

ТОВ «ЕКСПОРТАГРОЛОГІСТІК» до:

- ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» за ТТН № 1 від 03.10.2016, № 2 від 03.10.2016, № 3 від 04.10.2016, № 4 від 05.10.2016, № 5 від 07.10.2016, № 7 від 17.10.2016, № 8 від 18.10.2016, № 9 від 19.10.2016, № 10 від 20.10.2016, № 11 від 20.10.2016.

- ТОВ «Власівський мірошник» за ТТН № 16 від 28.10.2016, № 17 від 28.10.2016, № 18 від 29.10.2016, № 19 від 29.10.2016.

- ТОВ «Гутянський елеватор» за ТТН № 20 від 25.10.2016, № 21 від 25.10.2016.

Факт надання послуг перевезення також підтверджується Актами надання послуг №3 від 20.10.2016, №5 від 31.10.2016, №10 від 26.11.2016.

ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Гутянський елеватор», факт перевезення зерна підтверджується Актом № 00245/1 виконання автотранспортних послуг від 26.11.2016.

Документальне оформлення надходження зерна на елеватор описано в розділі 2 Інструкції №661 "Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних і зернопереробних підприємствах".

Прийняття зерна елеватором підтверджується даними з реєстру №ГУТгут00945 за 26.11.2016, складеного за формою N ЗХС-3.

ТОВ «Трейд Векс» до ТОВ «Гутянський елеватор» за ТТН №6 від 10.10.2016, до ТОВ «ВЛАСІВСЬКИЙ МІРОШНИК» за ТТН № 17 від 28.10.2016, № 19 від 29.10.2016, що також підтверджується Актом надання послуг № 192 від 11.11.2016, Реєстром № 100000641 накладних на прийняте зерно від 29.10.2016, Реєстром №ГУТ 00609 за 10.10.2016.

Зобов`язання по оплаті вартості отриманих послуг були виконані позивачем шляхом перерахування грошових коштів на користь ПП «Електропромторг плюс» на підставі Договору про переведення боргу від 15.11.2016, укладеного між ТОВ «Бріск-Торг» (первісним кредитором) та ПП «Електропромторг плюс» (новим кредитором) згідно платіжного доручення № 334 від 18.11.2016 на суму 162831.00 грн в т.ч. ПДВ 27138,50 грн.

У подальшому, зібраний врожай використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: реалізовано за наступними правочинами:

- частину врожаю було реалізовано позивачем на суму 846 967,72 грн на підставі договору поставки № 1810/С від 18.10.2016 (з врахуванням додаткових угод до нього) з ТОВ «Інфініті трейд» за видатковими накладними № 11 від 21.10.2016, №12 від 22.10.2016, №13 від 25.10.2016, № 14 від 27.10.2016, №15 від 27.10.2016. Також відбулось часткове повернення товару за накладною повернення № 271002 від 27.10.2016. Товар було отримано представником контрагента позивача за Довіреністю № 123 від 18.10.2016ю Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків між ТОВ «Імперський колос» та ТОВ «Інфініті трейд», розрахунки станом на 10.11.2016 між підприємствами здійснено в повному обсязі. Поставка та оплата товару ТОВ «Інфініті трейд» відображена по картці рахунку 361 за жовтень-листопад 2016р.;

- за договором поставки № 0087СА від 24.12.2016 частину врожаю було реалізовано позивачем ТОВ «Васищевський завод рослинних олій». За умовами поставки товар реалізовувався з Савинського елеватора за адресою: Харківська обл. Балаклійський р-н. с. Савинці за видатковою накладною №19 від 26.12.2016 на суму 306 433,50 грн в т.ч. ПДВ 51 072,25 грн. Поставка та оплата товару ТОВ «Васищевський завод рослинних олій» відображена по картці рахунку 361 за грудень 2016р. лютий 2017р.;

- за договором купівлі-продажу б\н від 07.12.2016 частину врожаю було реалізовано позивачем ТОВ «Прайм Ойл Груп» на суму 709 324,28 грн в т.ч. ПДВ 141 864,86 грн за видатковими накладними №18 від 13.12.2016 на суму 63 112,02 грн в т.ч. ПДВ 10 518,67 грн, №17 від 09.12.2016 на суму 222 852,10 грн в т.ч. ПДВ 37 142,02 грн, №16 від 08.12.2016 на суму 423 360,17 грн в т.ч. ПДВ 70 560,03 грн, товар отримано представником покупця за довіреністю № 165 від 07.12.2016. Транспортування товару здійснювалось з елеватора ТОВ «Власівський мірошник» (Харківська обл. с. Палатки) за Товарно-транспортними накладними № 23 від 08.12.2016, №24 від 08.12.2016, № 26 від 13.12.2016, № 25 від 09.12.2016. Поставка та оплата товару ТОВ «Прайм Ойл Груп» відображена по картці рахунку 361 за грудень 2016р.

Таким чином, фактичне надходження зібраного насіння соняшника, його транспортування, зберігання на елеваторах та подальша реалізація підтверджується первинними документами позивача.

Від проведення господарської операції зі збирання власної вирощеної продукції та подальшого продажу соняшника позивачем отримано прибуток, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, згідно з якою позивачем задекларовано прибуток в сумі 380066 грн, фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва на 31.12.2016.

При визначенні прибутку підприємством також було враховано витрати по виплатам пайщикам за договорами оренди земельних паїв. Згідно з даними податкового обліку позивача, а саме відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку сума виплаченого доходу пайщикам-фізичним особам склала 749 813,15грн, а сума перерахованого податку 134 279,15грн.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Трейд Векс», колегія суддів встановила.

07.10.2016 між позивачем (як замовник) та ТОВ «Трейд Векс» (як виконавець) було укладено договір, предметом якого є надання виконавцем замовникові послуг вантажного транспорту.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, виданою 08.07.2016 на момент вчинення спірних правочинів, а також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1003220147, Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на ТОВ «Трейд Векс».

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача директором Катуніним В.В., від контрагента директором Нікітіним С.В. Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю здійснення перевезень насіння соняшника під час вибирання врожаю позивача за договором № 10/10 від 10.10.2016 з ТОВ «Бріск-Торг» з земель, що знаходяться в користуванні позивача згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також підготуванням земель для посіву, оскільки у позивача відсутні власні матеріально-технічні ресурси для виконання таких робіт.

В межах згаданого правочину були проведені наступні господарські операції: перевезення насіння соняшника до ТОВ «Гутянський елеватор», яка була оформлена товарно-транспортною накладною №6 від 10.10.2016, а також перевезення насіння соняшника до ТОВ «ВЛАСІВСЬКИЙ МІРОШНИК» які були оформлені товарно-транспортними накладними № 17 від 28.10.2016, № 19 від 29.10.2016, Актом надання послуг № 192 від 11.11.2016 за договором перевезення, а також податковою накладною № 192 від 11.11.2016 на суму 17 202,00 грн в т.ч. ПДВ 2867,00грн.

Фізичне надходження соняшника до елеваторів також підтверджується укладеними позивачем договорами зберігання, а саме: Договором № 53/Х/ГТ складського зберігання сільськогосподарської продукції від 07.10.2016 з ТОВ «Гутянський елеватор». Факт надання послуг по зберіганню підтверджується актом надання послуг №450 від 31.10.2016, актом надання послуг №552 від 30.11.2016, розрахунки за зберігання соняшника було здійснено згідно платіжного доручення № 380 від 29.03.2017, Реєстром накладних на прийняте зерно №ГУТ 00609 за 10.10.2016; Договором складського зберігання № 57 від 28.10.2016 з ТОВ «Власівський мірошник». Факт надання послуг по зберіганню підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 331 від 31.10.2016. Розрахунки за зберігання соняшника було здійснено відповідно до платіжних доручень № 346 від 09.12.2016, №344 від 08.12.2016, №347 від 09.12.2016, а також звірки взаєморозрахунків, складеним між ТОВ «Імперський колос» та ТОВ «Власівський мірошник», Реєстром № 100000641 накладних на прийняте зерно від 29.10.2016.

Зобов`язання по оплаті вартості отриманих послуг були виконані позивачем шляхом перерахування грошових коштів на користь ПП «Електропромторг плюс» на підставі Договору про переведення боргу від 16.11.2016, укладеного між ТОВ «Трейд Векс» (первісним кредитором) та ПП «Електропромторг плюс» (новим кредитором) згідно платіжного доручення № 335 від 18.11.2016 на суму 17202.00 грн в т.ч. ПДВ 2867,00грн.

Отримані послуги позивачем було відображено по картці рахунку 631 за вересень-листопад 2016р. Зобов`язання по оплаті вартості отриманих послуг були виконані позивачем шляхом перерахування грошових коштів на користь ПП «Електропромторг плюс» на підставі Договору про переведення боргу від 16.11.2016, укладеного між ТОВ «Трейд Векс» (первісним кредитором) та ПП «Електропромторг плюс» (новим кредитором) згідно платіжного доручення № 335 від 18.11.2016 на суму 17202.00 грн в т.ч. ПДВ 2867,00 грн.

В подальшому насіння соняшника було реалізовано позивачем у ході здійснення господарської діяльності.

Від проведення господарської операції зі збирання власної вирощеної продукції та подальшого продажу соняшника позивачем отримано прибуток, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, згідно з якою позивачем задекларовано прибуток в сумі 380 066 грн, фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва на 31.12.2016.

При визначенні прибутку підприємством також було враховано витрати по виплатам пайщикам за договорами оренди земельних паїв. Згідно з даними податкового обліку позивача, а саме відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку сума виплаченого доходу пайщикам-фізичним особам склала 749 813,15 грн, а сума перерахованого податку 134 279,15грн.

Стосовно господарських операцій позивача та ТОВ «Альт-Стандарт», судовим розглядом встановлено, що 26.09.2016 між позивачем (як покупець) та ТОВ «Альт-Стандарт» (як продавець) було укладено правочин купівлі-продажу у формі накладної на загальну суму 39 000 грн у т.ч. ПДВ 6 500 грн, предметом якого є придбання позивачем у ТОВ «Альт-Стандарт» насіння пшениці озимої у кількості 6,5тон.

На момент укладення цього правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, виданою 08.07.2016 на момент вчинення спірних правочинів, а також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1003220147, Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на ТОВ «Альт-Стандарт». Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача директором Катуніним В.В., від контрагента директором Надточа Т.В. Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю здійснити засівання озимої пшениці для отримання врожаю у 2017 році. В межах зазначеного правочину була проведена господарська операція купівлі-продажу, яка оформлена видатковою накладною від 26.09.2016 на суму 39 000,00 грн в т.ч. ПДВ 6 500,00 грн та податковою накладною № 59 від 26.09.2016 на суму 39 000,00 грн в т.ч. ПДВ 6 500,00 грн. Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунків 208 та 20.

Транспортування товару було здійснено контрагентом позивача безпосередньо на поле де проводились посівні роботи. Зобов`язання по оплаті вартості товару були виконані позивачем шляхом перерахування грошових коштів на користь ПП «Електропромторг плюс» на підставі Договору про переведення боргу від 28.09.2016 на суму 1 019 244,00 грн, укладеного між ТОВ «Альт стандарт» (первісним кредитором) та ПП «Електропромторг плюс» (новим кредитором) згідно платіжного доручення № 336 від 28.11.2016 на суму 327 435.00 грн.

Фактичне надходження товару до позивача підтверджується видатковою накладною № 59, а також документами, що підтверджують здійснення посіву пшениці, а саме: посів було здійснено виконавцем СФГ «Міраж» (21181603) за договором підряду №01/09 від 01.09.2016.

Подальше використання позивачем товару у власній господарській діяльності відбулось шляхом використання товару для засівання полів, а саме: в вересні 2016р. посів озимої пшениці було здійснено виконавцем СФГ «Міраж» (21181603) за договором підряду №01/09 від 01.09.2016.

Для здійснення посіву ТОВ «Імперський колос» передало СФГ «Міраж» селітру аміачну за Актом приймання-передачі від 13.09.2016, нітроамфоску за Актами приймання-передачі від 16.09.2016, від 19.09.2016, насіння озимої пшениці за Актом приймання-передачі від 24.09.2016 в кількості 6т., насіння озимої пшениці за Актом приймання-передачі від 26.09.2016 в кількості 6,5т. та нітроамфоску за Актом приймання-передачі від 30.09.2016.

Роботи СФГ «Міраж» були виконані, що підтверджується Звітом про використання наданих матеріалів та Актом № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2016.

Від проведення господарської операції позивачем заплановано отримати прибуток за наслідками звітного 2017року, з огляду на те, що звітний період ще не закінчився, визначити точно прибуток від господарської операції станом на момент розгляду справи неможливо.

Також 03.08.2016 між позивачем (замовник) та ТОВ «Альт-Стандарт» (виконавця) було укладено договір №03/08, предметом якого є надання ТОВ «Альт-Стандарт» послуг по вбиранню врожаю озимої пшениці в с. Лукашівка, Красноградський район на площі -755 га, послуги по збиранню ячменю в с. Лукашівка, Красноградський район на площі -500га, послуги по збиранню врожаю сої в с. Лукашівка, Красноградський район на площі -200 га , послуги по збиранню врожаю соняшника в с. Лукашівка, Красноградський район -700га., послуги по десикації на площі 700га.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, виданою 08.07.2016 на момент вчинення спірних правочинів, а також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1003220147, Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на ТОВ «Альт-Стандарт». Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача директором Катуніним В.В., від контрагента директором Надточа Т.В. Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю виконання позивачем своїх зобов`язань за договором №323/035-16 від 03.08.2016, укладеним між ТОВ «Імперський колос» та ВВСЗіТ ФБУ "Укрбургаз" (00156392), за яким позивач зобов`язався надати послуги по збиранню врожаю. В межах спірного правочину були проведені господарські операції з надання послуг по збиранню озимої пшениці в с. Лукашівка, Красноградський район на площі - 735 га, послуги по збиранню ячменю в с. Лукашівка, Красноградський район на площі - 480 га, послуги по збиранню врожаю сої в с. Лукашівка, Красноградський район на площі - 9 га , послуги по збиранню врожаю соняшника в с. Лукашівка, Красноградський район - 290,8 га, які були оформлені Актами здачі-прийняття робіт №26/09 від 26.09.2016 на суму 980244,00 в т.ч. ПДВ 163374,00 грн та актом № 28/10 від 28.10.2016 на суму 205565,46 грн в т.ч. ПДВ 34260,91 грн, та податковими накладними № 60 від 26.09.2017 на суму 601524,00 грн, у т.ч. ПДВ 100254,00 грн, №61 від 26.09.2016 на суму 378720,00 грн в т.ч. ПДВ 63120,00 грн, №481 від 28.10.2016 на суму 196726,20 грн в т.ч. ПДВ 32787,70 грн, № 482 від 28.01.2016 на суму 8839,26 грн в т.ч. ПДВ 1473,21 грн.

Зобов`язання по сплаті вартості товару були виконані позивачем шляхом перерахування грошових коштів на користь ПП «Електропромторг плюс» на підставі Договору про переведення боргу від 31.10.2016 на суму 205565,46 грн та Договору про переведення боргу від 28.09.2016 на суму 1019244,00 грн, укладених між ТОВ «Альт стандарт» (первісним кредитором) та ПП «Електропромторг плюс» (новим кредитором) згідно платіжних доручень № 336 від 28.11.2016 на суму 327435.00 грн в т.ч. ПДВ 54572,50 грн, № 311 від 30.09.2016 на суму 403197,00 грн в т.ч. ПДВ 67199,50 грн, № 310 від 28.09.2016 на суму 288612,00 грн в т.ч. ПДВ 48102,00 грн, № 323 від 31.10.2016 на суму 205565,46 грн в т.ч. ПДВ 34260,91 грн.

Фактичне надходження товару позивачеві не відбулося, оскільки з огляду на те, що договором з ТОВ «Альт Стандарт» було передбачено послуги по збиранню врожаю як субпідрядником, вивезення врожаю з поля здійснювалось замовником позивача ВВСЗіТ ФБУ "Укрбургаз" за договором №323/035-16 від 03.08.2016.

Отримані послуги оприбутковано позивачем за даними рахунку 631, оплату проведено згідно даних рахунку 311, надання послуг ВВСЗіТ ФБУ "Укрбургаз" відображено на рахунку 361.

В подальшому отримані від ТОВ «Альт стандарт» у якості субпідряду послуги було використано позивачем під час виконання ним своїх зобов`язань за договором №323/035-16 від 03.08.2016, укладеним між ТОВ «Імперський колос» та ВВСЗіТ ФБУ "Укрбургаз" (00156392), за яким позивач зобов`язався надати послуги по збиранню врожаю, а саме: послуги по збиранню соняшника Красноградський р-н, с. Лукашівка згідно з Актом надання послуг № 9 від 17.10.2016 на суму 219844,80 грн в т.ч. ПДВ 36640,80 грн, послуги по збиранню сої Красноградський р-н, с. Лукашівка згідно з Актом надання послуг № 10 від 17.10.2016 на суму 9900,00 грн в т.ч. ПДВ 1980,00 грн, послуги по збиранню озимої пшениці Красноградський р-н, с. Лукашівка згідно з Актом надання послуг № 08/08 від 08.08.2016 на суму 661500,00 грн, у т.ч. ПДВ 110250,00 грн, послуги по збиранню ячменю Красноградський р-н, с. Лукашівка згідно з Актом надання послуг № 22/08 від 22.08.2016 на суму 420480,00 грн у т.ч. ПДВ 7080,00 грн. Оплата послуг ВВСЗіТ ФБУ "Укрбургаз" відображена в бухгалтерському обліку позивача по рахунку 361 за серпень-грудень 2016 року.

За результатами вказаної господарської операції позивачем отримано прибуток в сумі 127895,43 грн, яка являє собою різницю між вартістю послуг позивача, наданих ВВСЗіТ ФБУ "Укрбургаз" в сумі 1313704,80 грн та вартістю послуг субпідрядника ТОВ «Альт Стандарт» в сумі 1185809,46 грн.

Стосовно господарських позивача з ТОВ «Сеолан», колегія суддів встановила, що 29.10.2014 між позивачем (як продавець) та ТОВ «Сеолан» (як покупець) було укладено правочин купівлі-продажу у формі накладної на загальну суму 3840,00 грн у т.ч. ПДВ 640,00 грн, предметом якого є продаж позивачем ТОВ «Сеолан» гречихи у кількості 0,8 тон.

На момент укладення вказаного правочину, сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, виданою 08.07.2016 на момент вчинення спірних правочинів, а також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1003220147, Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на ТОВ «Сеолан». Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача директором Катуніним В.В., від контрагента директором Пальваль В.М. Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю здійснення продажу власного врожаю гречихи, зібраного в 2014 році. В межах зазначеного правочину була проведена господарська операція купівлі-продажу, яка оформлена видатковою накладною №4 від 29.10.2016 на суму 3840,00 грн в т.ч. ПДВ 640,00 грн та податковою накладною № 4/2 від 29.10.2014 на суму 3840,00 грн в т.ч. ПДВ 640,00 грн. Фактичне переміщення товару здійснювалось шляхом самовивозу ТОВ «СЕОЛАН». Зобов`язання по оплаті проданого товару були виконані ТОВ «Сеолан», що підтверджується меморіальним ордером №ps19021062 від 17.12.2014 в сумі 3840,00 грн. Від проведення господарської операції позивачем отримано дохід в сумі 3840,00 грн. Факт отримання доходу позивачем від госпоадрської діяльності в 2014 році підтверджується, зокрема, даними податкового обліку, а саме: Фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва за 2014р, податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2014 рік. При визначенні прибутку підприємством також було враховано витрати по виплатам пайщикам за договорами оренди земельних паїв. Згідно з даними податкового обліку позивача, а саме відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку сума виплаченого доходу пайщикам-фізичним особам склала 345151,41 грн, а сума перерахованого податку 39867,33грн.

Посилання податкового органу на те, що позивачем не підтверджено реальність вказаної операції з огляду на відсутність у позивача товарно-транспортної накладної, колегія суддів вважає хибним, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, фактичне переміщення товарів здійснювалося самовивозом ТОВ «СЕОЛАН».

У цьому контексті колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновок Верховного суду України, викладений у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) відповідно до якого, обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. Однак, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Надаючи оцінку посилання податкового органу на протокол допиту директора ТОВ «Сеолан» ОСОБА_2 як підставу для висновку про нереальність господарських операцій позивача із цим контрагентом, колегія суддів, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 09 серпня 2022 року зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18 висловився про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. У цій постанові Верховний Суд зробив висновок про те, що ч. 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19), сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (пункт 65 постанови).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 постанови).

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: твердження про існування кримінальних проваджень, в яких фігурують посадові особи контрагентів платника податків, чи наявність протоколів допиту таких осіб, в яких останні заперечують свою участь у створенні та/або діяльності відповідного суб`єкта господарювання; відсутність у контрагентів платника податків трудових і матеріальних ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності тощо, не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Відступивши від висновку Верховного Суду України в постанові від 01 грудня 2015 року (справа № 21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 не зробила висновку, що обставини щодо діяльності контрагента платника податків, на які посилається контролюючий орган як на доказ нереальності господарської операції, не входять до предмета доказування.

Відповідно до висновку Великої Палати такі обставини підлягають оцінці з врахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який знайшов відображення у нормі частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. При цьому, як виснувала Велика Палата, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

У пункті 88 постанови від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19) Велика Палата Верховного Суду також визнала обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Так, відповідачем до матеріалів справи, на виконання вимог суду першої інстанції, надані пояснення, а не протокол допиту свідка - громадянки ОСОБА_2 , які були відібрані старшим оперуповноваженим 1 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області майору Верменику Є.В.

Вказані пояснення не містять жодної інформації стосовно наявності будь-якого кримінального провадження стосовно ТОВ «Сеолан», також з них неможливо встановити підстав, з яких проводилося відібрання цих пояснень. У цих поясненнях також відсутня будь-яка згадка підприємства позивача.

Колегія суддів погоджується з твердження суду першої інстанції про те, що всі процесуальні документи, складені у порядку Кримінального процесуального кодексу України (у тому числі і протоколу допиту свідка), створюються уповноваженими державою органами та їх посадовими особами не як суб`єктами владних повноважень, а саме як органами досудового розслідування, тобто суб`єктами права, що виконують публічну правоохоронну функцію, а не управлінську функцію.

Отже, усі процесуальні документи, створеними такими органами та їх посадовими особами, є виключно документами кримінального провадження із правовим статусом доказів вчинення кримінального правопорушення і у силу цього не містять жодної податкової інформації у розумінні ст.16 Закону України Про інформацію.

Використання протоколів допиту та інших процесуальних документів, як доказів вчинення податкового правопорушення у розумінні ст. 109 ПК України законом не передбачено і суперечить меті та призначенню кримінального судочинства, оскільки ці показання громадян є доказами саме у конкретному кримінальному провадженні, котрі мають бути оцінені судом саме у межах відповідного кримінального провадження під час постановлення вироку.

Можливість оцінки доказів, добутих у межах кримінального провадження, адміністративним судом законом прямо не передбачена і суперечить запровадженому Законом України Про судоустрій і статус суддів, КАС України, КПК України правилу розподілу судових справ за предметною юрисдикцією.

У будь-якому разі така оцінка не може здійснюватись без урахування правил КПК України та без виконання приписів ст.ст.84-89, 95-96 КПК України, що в контексті оцінки показань свідка означає потребу у безпосередньому допиті громадянина у судовому засіданні.

При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції з тексту Акту перевірки, при винесенні спірних рішень податковий орган не перевіряв ані додержання закону у процедурі допиту осіб чи у процедурі отримання письмових пояснень, ані добровільності надання показань та їх достовірності, ані актуальності показань у часовому аспекті.

Отже вказані пояснення громадянки ОСОБА_2 не мають жодного доказового значення у межах цієї справи.

Також, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 09 серпня 2022 року, колегія суддів, враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року по справі №160/3364/19, щодо ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2017 у кримінальній справі № 757/19397/17-к відносно ТОВ «Альт-Стандарт» колегія суддів зазначає.

Так, в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2017 у кримінальній справі № 757/19397/17-к вказано таке: «Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що у провадженні другого слідчого відділу прокуратури міста Києва перебуває кримінальне провадження № 42016100000000291 від 24.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 364 ч. 2, ст.27 ч. 5 ст. 364 ч. 2, ст.27 ч. 3, ст. 205 ч. 1 КК України. У ході досудового розслідування встановлено, що група осіб спільно зі службовими особами підрозділів Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, з метою надання підприємствам реального сектору економіки незаконних послуг з формування технічного податкового кредиту з податку на додану вартість, тобто ухилення від сплати податків, а також незаконної конвертації безготівкових грошових коштів у готівку шляхом укладення нікчемних угод, організувала діяльність низки фіктивних підприємств, що увійшли до складу «конвертаційних центрів», серед яких, зокрема ТОВ «Альт-Стандарт» (код ЄДРПОУ 40142493).»

Отже, твердження про те, що ТОВ «Альт-Стандарт» є фіктивним підприємством не є висновком суду, а є складовою обґрунтування клопотання прокурора щодо наявності підстав для проведення певних слідчих дій.

Вказаною ухвалою надано слідчим слідчої групи, прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42016100000000291 від 24.03.2016, а також за їх дорученням працівникам оперативних підрозділів, тимчасовий доступ (з можливістю вилучення оригіналів) до документів в ТОВ «ПТК Промтехсервіс», що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Академіка Палладіна, 22, кв.(оф.) 208, щодо взаємовідносин вказаного товариства з, зокрема, ТОВ «Альт-Стандарт» (код ЄДРПОУ 40142493), а саме: листування з питань фінансово господарської діяльності, договорів та додатків до них, актів виконаних робі, накладних, чеків, та інших документів пов`язаних з фінансово-господарською діяльністю/операціями між вказаними товариствами.

Тобто, окрім відсутності вироку, що набрав законної сили у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду є взаємовідносини ТОВ «ПТК Промтехсервіс» з низкою контрагентів, та не мають жодного стосунку до господарських операцій позивача з ТОВ «Альт-Стандарт».

При цьому, колегія суддів зауважує, що без обвинувального вироку суду існування таких кримінальних проваджень не є підставою для визнання операцій позивача із зазначеними контрагентами нереальними, відповідно, кримінальні провадження не є належним підтвердженням протиправності дій платника податків та/або доказом нереальності здійснення господарських операцій. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Усі докази підлягають оцінці сукупно.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 13.05.2021року в справі№822/3618/17 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370, від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Підсумовуючи вказане колегія суддів зазначає, що наявність кримінального провадження щодо ТОВ «ПТК Промтехсервіс», яке мало господарські операції з контрагентом позивача - ТОВ «Альт-Стандарт», не має жодного доказового значення у цій справі.

Також, колегія суддів зазначає, що у тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування товару, наданих послуг, але із посиланням на Узагальнені податкові інформації Кіровоградської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо ТОВ «Бріск-Торг» від 23.12.2016 №306/11-23-12-02/40874250; Кіровоградської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо ТОВ «Трейд-Векс» від 08.12.2016 №405/11-23-12-01/40806018; ДФС у Кіровоградській області щодо ТОВ «Альт-Стандарт» від 15.11.2016 №9/11-28-14-04/40142493 за звітний період декларування ПДВ за червень-вересень 2016 року, по взаємовідносинах ТОВ «Альт-Стандарт» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.06.2016 по 30.09.2016, та від 25.11.2016 №11/11-28-14-04/40142493 по взаємовідносинах ТОВ «Альт-Стандарт» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.10.2016 по 31.10.2016, стверджує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним чинного податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Податковий орган не надав доказів того, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури зустрічної звірки контрагента заявника.

Також у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури отримання письмових пояснень від керівників або засновників контрагентів заявника.

Правочини платника у судовому порядку контролюючим органом не оскаржувались, вимоги про стягнення одержаного за нікчемним правочином, який суперечить публічним інтересам Держави і суспільства у сфері податкової справи контролюючим органом до суду не заявлялось.

При розгляді даної справи колегія суддів також враховує правовий висновок постанови Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №460/143/19, за яким будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року по справі № 820/4334/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 14.09.2023.