Постанова

від 14.09.2023 по справі 600/1021/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1021/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

14 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Багіра" до відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Багіра" (далі ПП "Багіра") звернулося до суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 31.01.2019 №086100 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року позов задоволено:

-визнано протиправною та скасовано постанову 352536 від 25.01.2023 року відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до Приватного підприємства «Багіра» адміністративно-господарського штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Багіра» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа. Основний вид економічної діяльності пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

21.12.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, визначеному у направленні на рейдову перевірку від 16.12.2022 року №015293, проведено перевірку належного ПП «Багіра» транспортного засобу MERSEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки працівниками Укртрансбезпеки складено Акт за №340230 від 21.12.2022 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В акті наявний запис про те, що водій транспортного засобу з актом ознайомився. Жодних зауважень водієм в акті не зазначено.

Згідно вказаного акту виявлено порушення, передбачене статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», - під час перевезення пасажирів по міжміському регулярному маршруті «Чернівці-Сторожинець» перевізник не забезпечив водія квитково-касовим листом за 21.12.2022 року, чим порушив статтю 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення відповідальність за яке передбачена абз.3 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній квитково-касовий лист за 21.12.2022 року.

25.01.2023 року начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Віталій Пономаренко, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №352536, відповідно до якої за порушення вимог статей 34, 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, постановлено стягнути з ПП «Багіра» адміністративно-господарський штраф на загальну суму 17000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 23.02.2006 року №3492-IV регламентовано, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно частини 1 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державну політику і стратегію розвитку всіх видів автомобільних доріг на території України здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Приписами частини 11 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За правилами п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно п.12 Порядку № 1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезення та інших обставин.

Відповідно до пункту 15 вказаного порядку, під час здійснення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтею 39 Закону "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом.

Так, статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено ряд обов`язкових документів на підставі яких здійснюється пасажирське перевезення.

Документами для регулярних пасажирських перевезень є:

-для автомобільного перевізника-ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

-для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

При цьому, абз.13 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" врегульовано, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників, за невиконання ними або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства-застосовуються адміністративно-господарські штрафи у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз положень ст.ст. 39, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" свідчить про те, що відповідальність у перевізника виникає у випадку відсутності у водія автобуса, зокрема, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних документів на транспортний засіб, квитково-касового листа, схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду (крім міських перевезень), інших документів, передбачених законодавством України.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної постанови відповідача, слугувала та обставина, що позивач надавав послуги з перевезення пасажирів, не заповнивши квитково-касовий лист.

Так, наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 року № 279, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 2000 року за №369/4590, було затверджено Інструкцію про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, додатком №13 до якої було затверджено форму квитково-касового листа.

У зв`язку з внесенням змін до законодавства наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25 травня 2006 року №503 наказ №279 визнано таким, що втратив чинність.

Таким чином, на час проведення відповідачем перевірки та прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача, на законодавчому рівні не існувало визначеної форми квитково-касового листа та порядку його ведення.

Отже, на думку колегії суддів, приписи частини другої статті 39 Закону №3492 є нечіткими, неузгодженими і непередбачуваними у застосуванні, адже допускають декілька варіантів юридично значимої поведінки суб`єктів правовідносин та множинне розуміння їх обов`язків, що є порушенням принципу правової визначеності.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм, зокрема, передбачуваності (прогнозованості) законодавчої політики в соціальній сфері та стабільності правових норм як відсутності частого внесення змін до нормативно-правових актів. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій та правовідносин, що виникають.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини ступінь чіткості, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів-яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини,-значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється даний закон, а також кількості та статусу тих, кому цей закон адресований (рішення у справі Вогт (Vogt v. Germany) від 02 вересня 1995р.).

Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Отже, зважаючи на те, що на законодавчому рівні відсутнє затвердження форми квитково-касового листа та порядку його ведення, положення ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині зобов`язання водія мати квитково-касовий лист суперечать загальним принципам правової визначеності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 липня 2018 у справі №802/1836/17-а.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосовування до позивача адміністративно-господарського штрафу з приводу відсутності у водія автобусу квитково-касового листа, оскільки форма та порядок ведення зазначеного документу не передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.